NASA відправить космічний вертоліт на Титан для пошуків походження та ознак життя

Титан у багатьох відношеннях можна порівняти з ранньою Землею.

Задушений туманною атмосферою, яка приховує неглибокі озера рідких вуглеводнів, Титан — це один із дивних світів, на який нам не терпиться подивитися поблизу. Ось чому NASA готується запустити роботизований вертоліт, щоб вивчити краєвид у 2027 році. Дослідження опубліковано у Planetary Science Journal.

Тепер у вчених є найкраще уявлення про те, на які пейзажі чекають місію NASA «Стрекоза». У зв’язку з прибуттям на найбільший супутник Сатурна в 2034 посадковий модуль в кінцевому підсумку приземлиться в полі дюн Шангрі-ла біля кратера Селк. Дослідники описують його як «науково примітну галузь», гідну вивчення, і нам ще багато потрібно дізнатися про неї.

Нове дослідження наносить на карту шість конкретних частин регіону, визначаючи його як місце, яке може бути покрите піщаними дюнами та розбитою крижаною землею. Робота стане основою для моделей і гіпотез, які Dragonfly зможе перевірити після приземлення зонда.

“Стрекоза приземлиться в екваторіальній, сухій області Титану – холодному, насиченому атмосферою, вуглеводневому світі”, – говорить планетолог Леа Боннефой з Корнельського університету в Нью-Йорку.

Іноді йде дощ з рідкого метану, але це більше схоже на пустелю на Землі — де є дюни, кілька невеликих гір і ударний кратер. Ми уважно вивчаємо місце посадки, його структуру та поверхню».

Цей пильний погляд включав детальний аналіз радіолокаційних зображень, зроблених зондом «Кассіні»: дивлячись на те, як сигнали радара змінюються і відображаються під різними кутами (технічно це називається їх кривими зворотного розсіювання), дослідники змогли зробити обгрунтовані припущення про частини поверхню Титана.

Оскільки зображення «Кассіні» мають роздільну здатність лише близько 300 метрів (984 фути) на піксель, команда також врахувала дані, зібрані посадковим модулем «Гюйгенс», який приземлився на південь від гаданого місця посадки.

Поки що багато з цих деталей, таких як висота і форма кратера Селк, є не більш ніж оцінками, а це означає, що до 2034 має бути проведено безліч аналізів.

«Протягом наступних кількох років ми побачимо, як багато уваги приділятиметься області кратера Селк», — каже планетолог Алекс Хейс із Корнельського університету.

Dragonfly стане так званим гвинтокрилом; пристрій, схожий на вертоліт, який працюватиме аналогічно споживчому дрону, коли досягне зони приземлення. Планується, що він важитиме близько 450 кг (992 фунти) з вісьмома роторами діаметром близько метра (3,3 фути).

В атмосфері Титану з низьким вітром та низькою гравітацією Dragonfly літатиме з максимальною швидкістю 36 кілометрів (22 милі) на годину, збільшуючи та збільшуючи час польоту від місця початкової посадки.

Оскільки Титан багато в чому порівняний з ранньою Землею, вчені сподіваються дізнатися більше про нашу власну планету, а також про супутника Сатурна. Зрештою, очікується, що наше розуміння Титану значно зросте після прибуття Dragonfly, так само, як марсохід Curiosity показав нам набагато більше про Марса.

“Стрекоза нарешті покаже нам, як виглядає цей регіон і Титан”, – говорить Боннефой.

Джерело