У Закарпатському угорському інституті провели вечір пам’яті Меньгерта Лоняї

17 листопада кафедра історії та суспільних наук Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ за участю Закарпатського державного архіву організувала зустріч з нагоди 200-річчя від дня народження графа Меньгерта Лоняї (1822–1884).

Учасників конференції привітав завідувач кафедри Дьордь Чатарі. За його словами, коли дивишся на минулі століття, то розумієш, що хоч наш край багатий на видатні особистості, лише невелика кількість родин відіграла настільки велику роль у його новітній історії, як сім’я Лоняї.

І хоча раніше марксистська історіографія вчила, що формування історії є привілеєм лише тих мас людей, які досягли самосвідомості, і що роль індивіда не є значною, життя та діяльність Меньгерта Лоняї підтверджують протилежне, додав історик. За його словами, якби Лоняї не існувало, залізниця, приміром, була би збудована на території нинішнього Закарпаття набагато пізніше, а ми знаємо, наскільки важливу роль вона відіграла в розвитку цього регіону. Сповнена перипетій політична кар’єра Меньгерта Лоняї почалася в Берегові. Угорський аристократ, політик і публіцист був міністром фінансів угорського уряду Андраші, потім спільним міністром фінансів Австро-Угорської монархії, згодом прем’єр-міністром Угорського королівства в 1871–1872 роках, а також обіймав посаду президента Угорської академії наук з 1871-го до самої смерті в 1884-му.

Політична та наукова кар’єра Лоняї розвивалася в бурхливий і напружений час, зазначила під час виступу Сільвія Молнар-Фрідріх, консулка Угорщини в Берегові. Вона розповіла, що він був активним передусім у фінансовій сфері, але водночас показав свої знання, талант, патріотизм і в інших галузях.

Без знання минулого ми не маємо коренів, приклад наших видатних предків може надати нам сили в подоланні труднощів та викликів, зазначив під час виступу проректор інституту Дюла Фодор.

Презентації викладачів інституту розкрили життєвий шлях політика. Зокрема про його юність та політичну кар’єру розповів Дьордь Данч. Він вказав на те, що в 11-річному віці Меньгарт Лоняї переїхав з родиною в Буду, де продовжив навчання в реформатській гімназії, а затим здобув ступінь доктора гуманітарних наук у Пештському університеті. Пізніше, будучи членом парламенту від комітату Береґ, став членом правого крила ліберальної опозиції, не погоджувався з радикалізмом Кошута й Батяні, взірцем для нього залишався Сечені. Після капітуляції у Вілагоші, яка стала формальним завершенням Угорської революції, Меньгарт Лоняї втік за кордон і деякий час жив у Парижі, де ще більше збагатив свої знання з економіки та фінансів.

Професор історичних наук Іван Мандрік у своїй презентації розповів про вплив австро-угорського примирення на життя Лоняї. Доповідач окреслив шлях поміщика з Берегського повіту до посади міністра фінансів Австро-Угорської монархії. У 1871 році Франц Йосиф I дав Меньгарту Лоняї графський титул на знак подяки за чудову роботу. Крім упорядкування фінансових справ монархії, міністру вдалося змінити і ставлення угорського дворянства: він дав їм зрозуміти, що відмова від сплати податків або ухилення від них не послаблює імперію Габсбургів, а перешкоджає процвітанню Угорщини.

У презентації Ференца Молнара «З життя Меньгарта Лоняї – крайового депутата, який став великою політичною фігурою» йшлося про те, що значні заслуги фінансового експерта на посаді міністра не підлягають сумніву. Завдяки йому в північно-східних частинах Угорщини швидкими темпами почали будувати мережу залізниць: у 1872 році стали прокладати магістральні лінії Ніредьгаза – Унгвар та Чоп – Батьово – Мукачево. Це привело до масштабних змін у житті краю, прискорило розвиток промисловості й сільського господарства.

Спікери заходу мали на меті представити кар’єру і практичну діяльність політика та економіста. У другій частині конференції Дьордь Чатарі в стінах берегівського відділення Закарпатського державного архіву в рамках презентації зробив вичерпний огляд документів з порушеної теми, які там зберігаються.

(lexi/Kárpátalja hetilap)