Пам’ять мучеників Арада вшанували і у Виноградові

Після придушення революції 1848-1849 років і боротьби за незалежність послідувала така  жорстока розправа, яку угорський народ знову пережив лише після придушення революції 1956 року. Габсбурги безжалісно помстилися за боротьбу за незалежність Угорщини, яка ледь не покінчила з їхнім пануванням в Угорщині і вони змогли перемогти її лише завдяки втручанню царської Росії. Символом цієї терористичної кампанії стала страта колишнього прем’єр-міністра Лайоша Баттяні та тринадцяти офіцерів національної визвольної боротьби 6 жовтня.

Пам’ять жертв мучеників революції та визвольної боротьби у Виноградові вшанували у Середній школі ім. Жиґмонда Перені. Після виконання державного гімну та національної молитви угорського народу присутніх привітав голова Виноградівського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС).

– Цього осіннього недільного дня ми згадуємо сумний, але славетний день історії угорського народу, який стався 175 років тому. Сумний, адже після того, як боротьба за незалежність закінчилася складанням зброї, почалися безжальні репресії, виконавцем яких був фельдмаршал Гайнау, який 6 жовтня 1849 року стратив тринадцять високопоставлених воєначальників в Араді, а також експрем’єр-міністра Лайош Баттяні в Пешті. Загалом було страчено 123 учасники революції та визвольної боротьби, у тому числі, 24 жовтня – ішпан Угочанської жупи, член Комітету національної оборони барон Жиґмонд Перені, який був одним із тих, хто підписав Декларацію про незалежність. Водночас, як і більшість учасників визвольної боротьби, він не був революціонером. «Він би ніколи не долучився до революції, якби мав вибір, але, коли його вже втягнули в неї, то  був готовий радше померти, ніж стати невірним справі батьківщини», – йдеться у біографії, написаній про нього сто років тому… Але це також і славетний день, бо люди високого рангу, шляхетної крові, горді люди загинули за націю, за угорців. Вони могли втекти від розправи, але залишилися і прийняли мученицьку смерть. Ми схиляємо голови перед їхньою мужністю та героїзмом…

Озирнувшись у минуле, виступаючий повернувся до нашого сьогодення.

– У країні, в якій ми живемо, вже майже три роки триває війна. Ми живемо у складні часи  в усіх відношеннях. Позаду важкий період, експерти та політики прогнозують ще більш складні місяці. У війні брали участь і закарпатські угорці, понад 400 військових угорського походження воюють на передовій або дислокуються поблизу. Багато закарпатців утекло  від війни чи виїхало за кордон у надії на краще життя. Нині нам не потрібні мученики, для нас, закарпатських угорців, важливе збереження громади. Збереження – це те, на чому ми повинні зосередитися. Ми всі чекаємо на закінчення війни, на мир. Відтак ми будемо працювати над створенням кращого, безпечнішого, придатнішого для життя світу, де ми можемо розвиватися, а наші діти та онуки почуватися в безпеці. Велику допомогу ми отримуємо від уряду Угорщини, за що вдячні. Ми хочемо жити добре тут, в рідному краї, в процвітаючій Україні, яка стане членом Європейського союзу, хочемо бути повноправними громадянами, мати можливість вільно користуватися рідною мовою, зберігати культуру, традиції, навчатися угорською. Тому ми повинні об’єднуватися, допомагати один одному, а не протистояти, залишатися угорцями попри всі труднощі. Думаю, цього чекали б від нас і мученики визвольної боротьби 1848‒1849 років, і, якщо все вдасться, вони гордо дивитимуться на нас. Бажаю всім сил і витримки для виконання поставлених завдань і просимо на це Божої допомоги, – підсумував Золтан Кудрон.

Відтак присутніх привітала консул Угорщини в Берегові Андрея Фюлеп.

– Ми зібралися сьогодні, щоб згадати мучеників нації, 12 генералів і одного полковника угорської армії, які загинули в Араді, а також Лайоша Баттяні, першого прем’єр-міністра Угорщини, який став жертвою помсти Габсбургів у Пешті і який замість бажаної свободи 6 жовтня 1849 року отримав смерть. Всім нам відомо, що в історії Угорщини було чимало  революцій та героїв, пам’ять про яких донині жива. Сьогодні ми згадуємо трагічну осінь 175 років тому і схиляємо голови перед пам’яттю 13 арадських мучеників, коли боротьба за свободу Угорщини була потоплена в крові, а герої були страчені в Араді. Водночас цей день не має нас пригнічувати, навпаки – підбадьорювати та стимулювати. Тому що свобода ніколи не давалася просто так і не дається легко навіть зараз. Зрештою, сьогоднішні події теж доводять, що свобода крихка. Будьмо гідними наших героїв! Черпаймо сили з їхніх вчинків заради своїх ближніх, заради проголошених ідеалів, заради країни. Для мене найважливіші послання мучеників – це єдність і віра в себе. Ми не повинні боятися боротьби, маємо рішуче відстоювати свої права, наші цінності, національну ідентичність. Боже нам допомагай! – зазначила дипломат.

Після промов зі зворушливою тематичною програмою про мучеників угорської революції та визвольної боротьби виступили учні Виноградівської середньої школи ім. Жиґмонда Перені. Відтак присутні поклали вінки до пам’ятника діяча у дворі навчального закладу. 

Мігай Лайош/Lajos Mihály/Kárpátalja hetilap