Населення України різко скорочується

Перший і єдиний на сьогодні офіційний перепис населення в Україні відбувся 5 грудня 2001 року, більше ніж через десять років після здобуття державою незалежності. Цей комплексний збір даних надав базову інформацію про соціальну, економічну й демографічну ситуацію в країні та став відправною точкою для подальшого статистичного аналізу. Згідно з переписом, загальна кількість населення України на той час становила 48,457 мільйона ​​осіб.

Дев’ять із 454 міст країни мали населення понад півмільйона людей, а столиця Київ – понад 2,6 мільйона. Найбільш густонаселеною областю була Донецька з населенням 4,841 мільйона  осіб, а найменш – південна частина Кримського півострова, де проживало 379,5 тисячі осіб. Обидва регіони з 2014 року перебувають під російською окупацією.

За національним складом українці становили більшість населення – 77,8%. Другою за чисельністю групою були росіяни – 17,3%. За результатами перепису, їхня кількість у більшості регіонів показала тенденцію до зменшення. Для порівняння: під час попереднього перепису в 1989 році, коли Україна ще входила до складу Радянського Союзу, їх було 22,1%. Найсуттєвішезменшення – на 12% – відбулося в Чернігівській області. Перепис 2001-го є особливо важливим документом з точки зору останніх 23 років, оскільки відтоді в Україні подібних досліджень не проводилось, а демографічна та геополітична ситуація суттєво змінилася.

Українська еміграція до 2022 року

Після здобуття незалежності в 1991 році населення України скоротилося майже на 20%. Це сталося в основному через стабільно високий рівень еміграції та демографічний спад. Населення країни зменшилося з 52 мільйонів у 1991 році до приблизно 42 мільйонів у 2020-му. Перші три десятиліття незалежної України характеризуються значним рівнем еміграції. Політична й економічна нестабільність, корупція та відсутність роботи змусили багатьох українців шукати кращого життя за кордоном.

Завдяки близькості та спрощеним правилам працевлаштування до 2019 року на роботу в Польщу виїхало понад 1,3 мільйона українців. Ринок праці в росії був привабливим для українців протягом тривалого часу, але після російської агресії у 2014 році його популярність знизилася йна перше місце вийшли країни ЄС.

Еміграція мала як негативні, так і певні позитивні економічні наслідки. З одного боку, до війни українські мігранти щорічно відправляли додому близько 11 мільярдів доларів, що становило близько 10% ВВП країни. З іншого – еміграція призвела до серйозної нестачі робочої сили для вітчизняної економіки, особливо в будівництві, сільському господарстві та сфері охорони здоров’я. Уряд запустив декілька програм, щоб спонукатигромадян повертатися назад, однак стійка економічна та політична нестабільність стали значною перешкодою для успіху цих зусиль.

Ціла нація в дорозі 

Після ескалації російсько-української війни у ​​2022 році хвиля української еміграції й біженців спричинила одну з найбільших та найскладніших міграційних криз у Європі після Другої світової війни. На сьогодні понад шість мільйонів українців живуть за кордоном як біженці, ще щонайменше чотири мільйони були змушені залишити свої домівки і стати внутрішніми переселенцями. Найбільше наших співвітчизників знайшли прихисток у Польщі: наразі їх там близько 960 тисяч, а на початку війни кількість тих, хто отримав тимчасовий захист, сягала 1,6 мільйона.

Наступною за кількістю біженців є Німеччина. Ця країна прийняла понад 1,1 мільйона українців. Для них особливо привабливими є економічні можливості та соціальна підтримка, які надає федеральний уряд Німеччини. Багато біженців і в росії – близько 1,2 мільйона. Але ці дані не точні. Також не відомо, скільки тих, хто виїхав туди добровільно, а скількох змусили.  Міжнародна спільнота стурбована примусовими депортаціями, які здійснюються російською владою, зокрема було задокументовано чимало випадків за участю дітей.

Динаміка еміграції постійно змінюється. Багато українців продовжують мігрувати з першого місця прихистку. Наприклад, з Польщі до Західної Європи, здебільшого Німеччини, завдякисприятливим можливостям. Близько 4,6 мільйона людей повернулися до України, але часто не до свого початкового місця проживання.

Демографічна спадщина війни

Демографічне майбутнє України, яка серйозно постраждала від війни, викликає занепокоєння з кількох точок зору, адже конфлікт ще більше поглибив і без того існуючі проблеми скорочення населення. Демографічні перспективи принципово впливають на майбутнє країни. Коефіцієнт народжуваності, який і до війни був надзвичайно низьким, продовжує падати: у 2021 році він становив 1,2, а вже у 2022-му – 0,9. Цей показник є одним із найнижчих у Європі, і за прогнозами, ситуація може почати повільно покращуватися лише у 2030-х роках. Крім того, тривалість життя українських чоловіків скоротилася до 57,3 року, що значно нижче, ніж у середньому по Європі.

Частка біженців, які повертаються, залежить, зокрема, від повоєнної ситуації з економікою та безпекою. Хоча ймовірно, що 30–50% українців повернуться додому, багато з тих, хто почав нове життя в країнах Європейського Союзу чи інших економічно стабільних регіонах, можуть залишитися за кордоном назавжди. Згідно з прогнозами, у разі песимістичного сценарію населення України до 2030 року скоротиться до 24–32 мільйонів осіб, але навіть за оптимістичними оцінками, до 2052-го слід очікувати втрату населення щонайменше на 18–21%.

Стратегія возз’єднання України

Наприкінці 2024 року було оголошено про створення Міністерства національної єдності українців як нового центрального органу виконавчої влади, покликаного залучати українську діаспору до соціального, економічного та політичного життя України. Першочерговими завданнями відомства є зміцнення зв’язку та прив’язаності української діаспори до батьківщини, а також боротьба з російською пропагандою серед українських громад за кордоном.

Наразі вже призначено керівника міністерства, щобвоно могло запрацювати на початку 2025 року. Його створення спирається на міжнародні приклади. Подібні відомства, які ефективно керують справами своєї діаспори й підтримують тісні стосунки з її громадами, є в Ізраїлі, Вірменії, Греції та Ірландії.

(index.hu)