В Угорщині відпочили діти з України

3–15 лютого Товариство ім. Ракоці в співпраці з Генеральним консульством Угорщини в місті Ужгороді та Закарпатською обласною військовою адміністрацією організувало відпочинок 200 дітей з України у своїх таборах у місті Шаторольяуйгей.

Мета цього заходу – дати можливість школярам та їхнім супровідникам хоча б ненадовго відволіктися від суворих буднів. Організатори поїздки створили всі умови для змістовного відпочинку дітей у приємній атмосфері. Табір тривав протягом кількох п’ятиденних змін на базі рекреаційного комплексу товариства й був насичений різноманітними заходами. До урочистого відкриття останньої зміни, яка розпочалася 10 лютого, долучилися уповноважений угорського уряду з питань українських біженців Норберт Пал, голова Товариства ім. Ракоці Чонґор Чакі та консул Угорщини в Ужгороді Ференц Пап.

Під час свого виступу Чонґор Чакі наголосив, що на групу з України щиро чекали, і висловив радість, що запрошення Товариства ім. Ракоці прийняла велика кількість дітей. «Зараз ви перебуваєте в такому місці в Угорщині, де табори проводяться протягом цілого року. За останні п’ять тижнів тут побували понад 700 дітей з України, а з початку війни – загалом близько 7 тисяч, зокрема із Закарпаття. Ми вдячні, що ви тут, дякуємо вашим батькам і рідним, що вас відпустили, а також дорослим, які приїхали з вами. Чому ми вас запросили? Передусім щоб ви могли відпочити й поспілкуватися, повеселитися, пограти. Ми хочемо, аби ви відчули: тут, в Угорщині, вас люблять, ви важливі, про вас не забули», – наголосив він.

Чонґор Чакі повідомив, що Товариство ім. Ракоці – це громадська організація, яка проводить такі табори завдяки підтримці, і подякував уряду Угорщини та одній з найбільших угорських компаній MOL. А відтак додав: «Бажаю, аби цей тиждень став незабутнім і ви повернулися додому з купою вражень та спогадів. Гарного вам відпочинку! Сподіваюся, що ми побачимося ще й улітку».

Урядовий уповноважений Норберт Пал розпочав свою вітальну промову із запитання, скільки з присутніх уже бували в Угорщині. Побачивши підняті вгору руки, він зауважив, що чимало дітей приїхали вперше, і висловив сподівання, що вони гарно проведуть час та зможуть насолодитися всесвітньо відомою угорською гостинністю.

«Ми організовуємо табори для таких дітей, як ви, уже третій рік поспіль. Це, на жаль, означає, що війна триває вже три роки. Дотепер в Угорщині, зокрема в таборах Товариства ім. Ракоці, відпочили понад 10 тисяч осіб. Водночас організація таборів для українських дітей – це лише один з аспектів допомоги Угорщини українським біженцям. До нас приїхало багато українців. У різні благодійні організації та пункти допомоги за підтримкою звернулися понад 670 тисяч осіб, 50 тисяч людей подали документи на отримання статусу біженця в Угорщині. Українські біженці в Угорщині мають доступ до системи освіти та охорони здоров’я. На сьогодні в країні навчається 5600 українських дітей. Діти-біженці мають право на безкоштовне харчування в угорських закладах. Крім того, їм надаються п’ять годин на тиждень індивідуальної підготовки в угорських школах, що є унікальним досвідом для Європи. Нині цією можливістю користуються понад 1500 дітей. Дорослі мають доступ до ринку праці, а понад 600 українських студентів навчаються в університетах Угорщини за спеціальними стипендіями. Ми заснували додаткові національні українські школи в Ніредьгазі та Будапешті. У столиці відкрилася також двомовна угорсько-українська школа, де навчаються понад 300 українських дітей. Водночас Угорщина надає значну допомогу й на території України», – підкреслив Норберт Пал і висловив сподівання, що мир настане якомога швидше й нікому не доведеться проводити ще одне літо чи Різдво в умовах війни.

Консул Ференц Папп разом зі своїми колегами дуже багато й наполегливо працювали, щоб доправити дітей до табору. Дипломат привітав присутніх від імені Генконсульства, зазначивши, що вони вже бачилися рано-вранці, і висловивши радість, що всі успішно перетнули кордон.

«Генконсульство – це своєрідний місток із Угорщиною. Ми часто отримуємо звернення щодо участі в різних проєктах, зокрема сприяння в організації дитячих таборів, і завжди з великим задоволенням відповідаємо на ці запити», – сказав дипломат. А крім того, відзначив роль в організації нинішнього відпочинку керівників Закарпатської обласної військової адміністрації.

Після привітань учасників табору ознайомили з технічною інформацією та представили їм молодих помічників у бордових футболках, які розмовляють українською мовою. Їхнє завдання – протягом тижня допомагати дітям та долучатися до організації заходів. Відтак для малечі розпочалися культурно-розважальна й спортивна програми, а дорослих гостей організатори запросили на невелику винну дегустацію.

Чонґор Чакі з розумінням поставився до того, що позаду довга дорога, і водночас наголосив, що посмішки на обличчях дітей означають, що воно того варте. Усім, хто ще не був у цьому регіоні, він розповів, що це виноробний регіон, де виготовляють чудові токайські вина.

Під час спілкування в неформальній атмосфері урядовий уповноважений Норберт Пал поцікавився, хто звідки. Одна з груп прибула аж із Дніпропетровської області, вони їхали з Нікополя півтори доби автобусом, поїздом і знову автобусом. Людмила та Ганна супроводжували 18 дітей, батьки яких воюють безпосередньо на передовій. Населений пункт, який знаходиться за чотири кілометри від Енергодарської АЕС, постійно обстрілюється, адже до лінії вогню противника звідти всього кілька кілометрів. Діти навчаються онлайн, на вулицю не виходять, оскільки можуть стати жертвами бомбардувань і вдень, і вночі. Під час подорожі учасники табору вимкнули на своїх телефонах програму попередження про повітряну тривогу, нарешті виспалися й отримали можливість кілька днів відпочити.

Марія Мартенюк та вчителька Наталія Парцей із селища Калуш Івано-Франківської області привезли малечу, чиї батьки під час війни загинули або зникли безвісти. Деякі з цих дітей уперше за кордоном і вдячні за надану можливість.

Закарпатка Іванна Мартинюк, дружина військового, яка виховує трьох дітей, повідомила, що супроводжує школярів, чиї батьки воюють.

– Ці діти не люблять зізнаватися у своїх проблемах, але війна на них серйозно впливає. Мене ображає, коли я чую, що на Закарпатті немає війни, лунає повітряна тривога, але немає влучань. На моє переконання, усі діти заслуговують на спокійне життя, і якщо вони матимуть можливість прожити хоча б кілька днів без стресу, це піде їм на користь.

Лариса Мартяшова, яка приїхала з Ужгорода, подякувала угорській стороні, Генеральному консульству, керівникам груп і підкреслила, що на Закарпатті вже дуже чекали на запрошення, адже це місце має чудову репутацію в усій країні. Минулого року як супровідниця вона відвідала 14 держав, але тільки тут відчула настільки якісно організований і теплий прийом.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap