Одна з найвідоміших жертв Голокосту Марго Фрідлендер померла у віці 103 років

Марго Фрідлендер, одна з останніх і найвідоміших ув’язнених нацистських таборів смерті, померла в Берліні в п’ятницю у віці 103 років, повідомив фонд, який носить її ім’я.

Зі смертю Фрідлендера Німеччина втратила один з найважливіших голосів у сучасній історії, заявили у фонді.

Фрідлендер народилася в Берліні в листопаді 1921 року, під час Другої світової війни була вивезена нацистами до концентраційного табору Терезієнштадт. Вона була єдиним членом своєї сім’ї, який пережив Голокост. Після війни жінка понад 60 років жила в Нью-Йорку, а у віці 88 років повернулася до Берліна і знову прийняла німецьке громадянство.

Після повернення до Німеччини вона читала лекції про Голокост, у тому числі в школах. Жінка відчувала, що її місія – розповідати насамперед молодим людям про те, що вони пережили в нацистській Німеччині. Фонд Шварцкопфа, що базується в Берліні, також заснував премію її імені, яка буде вручатися щорічно з 2014 по 2023 рік молодим людям, які зробили значний внесок у боротьбу проти ненависті та расизму.

Серед багатьох інших нагород, 5 квітня цього року Фрідл була удостоєна Вестфальської премії миру, яку вручив президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр у Мюнстері, Німеччина, на знак визнання її роботи на користь гуманізму, демократії та толерантності.

На церемонії нагородження Фрідлендер підкреслила, що вона виступає від імені всіх людей, від імені тих, хто був убитий через те, що їх не вважали людьми.

«Перед обличчям загрози миру обов’язок кожного – діяти заради співіснування, поваги і демократії», – сказала вона, додавши: «те, що сталося тоді, ніколи не повинно повторитися».

«Вона подарувала нашій країні дар примирення – незважаючи на те, що німці зробили з нею, коли вона була молодою. За цей дар ми маємо бути повною мірою вдячні», – сказав глава держави, який також мав особистий зв’язок з жертвою Голокосту, в п’ятницю, реагуючи на звістку про її смерть. Канцлер Фрідріх Мерц назвав її «одним з найпотужніших голосів нашого часу». Її історія, якою вона поділилася з німцями, «є нашим обов’язком і зобов’язанням продовжувати роботу».

 Джерело