В етнографічному музеї Великих Берегів провели різдвяну майстерню

17 грудня, у час тихого й водночас трепетного очікування Різдва Христового, коли повітря вже наповнене передчуттям дива, а серця відкриваються для світла, громадська організація Pro Cultura Subcarpathica організувала особливу різдвяну майстерню в етнографічному музеї села Великі Береги на Берегівщині. Цей день став справжнім святом душі для дітей з Берегівського ліцею імені Лайоша Кошута та всіх, хто долучився до події.

Очікування Різдва – це не лише календарний відлік днів. Це час внутрішньої тиші й радості, час, коли ми готуємо не тільки оселі, а насамперед свої серця до народження Ісуса Христа. Саме від того, чим наповнений цей період: метушнею чи теплом, байдужістю чи любов’ю – залежить, яким ми відчуємо саме свято. І цього грудневого дня у стінах музею панувала атмосфера щирості, спільності та глибокого зв’язку з традицією.

Розпочалося заняття з унікальної вистави – бетлегему з села Чома. Це рідкісна й надзвичайно цінна різдвяна традиція, яка поєднує живий вертеп із ляльковим театром. Актори та лялькові персонажі – ангели, пастухи, Ірод – немов віддзеркалювали одне одного, створюючи особливу магію дійства. Сам вертеп, виконаний у формі церкви, слугував і сценою, і скринькою для ляльок. Ця давня традиція, що збереглася завдяки старанням греко-католицької громади в угорському селі, є справжнім культурним скарбом нашого регіону, живим свідченням віри та пам’яті поколінь.

Перед тим як діти взялися до творчої роботи, програмний менеджер ГО Pro Cultura Subcarpathica Адель Гал поділилася розповіддю про те, як багато десятиліть тому люди чекали на народження Спасителя. Вона розповіла, з якою пошаною і внутрішньою зосередженістю готувалися до свята, як прикрашали домівки, використовуючи те, що мали поруч, і як кожна дрібниця була наповнена символом та змістом. Солома, зерно, мед, тісто – все ставало частиною різдвяного чуда.

Під чуйним керівництвом Андреі Кепіч діти з великим ентузіазмом поринули у творчу працю. Їхні маленькі, але вправні руки створювали традиційні ялинкові прикраси, з’являлися перші пряники, гірлянди та цукерки. У кожному виробі – щира радість, старання і гордість за власну працю.

Особливим теплом цей день наповнила господиня музею Пірошка Олас, яка приготувала для дітей ароматні медові пряники. Діти із захопленням прикрашали їх, вкладаючи у візерунки свою фантазію і святковий настрій. Запах меду і спецій ще більше посилював відчуття наближення Різдва.

Завершенням майстерні стало спільне оздоблення музейної ялинки. Лунали дитячі голоси, співали колядки, гралися, раділи, колядували. У ті миті музей перетворився на живу різдвяну оселю, де минуле й сучасне зустрілися у щирій радості.

Цей день у Великих Берегах став нагадуванням про найголовніше: Різдво починається з серця. Зі спільності, з пам’яті про традиції, з любові, якою ми ділимося одне з одним. І саме такі зустрічі запалюють маленькі вогники, з яких народжується велике світло.

Наталія ВАРОДІ, фото автора