Звідки взявся Місяць?

У Сонячній системі тільки Земля може похизуватись супутником настільки великого розміру, що його видно з будь-якого куточка планети. Проте вчені досі не мають остаточної теорії, яка б пояснила, як виник Місяць.

Історичні кроки на шляху до Місяця

Першим вагомим внеском у вивчення нашого незмінного супутника стало створення телескопу італійським астрономом Галілео Галілеєм на початку 17 століття. Саме його пристрій дозволив детально роздивитися поверхню Місяця і навіть висунути ідею про схожість його структури з земною поверхнею. Наявність чітко помітних гір і рівнин стало основою для теорію про одночасне виникнення Землі і її супутника.

На базі цієї думки була побудована наступна гіпотеза, яка так і не набула масового поширення. В 19 столітті Джордж Дарвін (син того самого Чарльза Дарвіна) припустив, що колись Місяць був частиною Землі, але відділився мільйони років тому внаслідок швидкого обертання новоствореної планети. А на місці зламу утворилась велика вм’ятина, яка з часом заповнилась водою – так виник Тихий океан.

Більш раціональною вважається думка, що з’явилась вже після Другої світової війни, згідно з якою Місяць є гостем з іншої галактики, який пролітав повз і випадково притягнувся до Землі. В цій теорії є зміст, адже супутник занадто великий, щоб без помітних слідів відколотися від будь якої з планет Сонячної системи. Крім того, ми завжди бачимо тільки одну сторону Місяця, а це характерно для космічних тіл, які потрапляють в зону тяжіння більш великих об’єктів.

Сучасні ідеї

Частина сучасних вчених відкидає ідею про позаземне походження Місяця. На їх думку, якби теперішній супутник прилетів з іншої системи, він би рухався з певною швидкістю і при контакті мав би змінити орбіту Землі або й призвести до масштабного зіткнення. Запобігти цьому могла атмосфера планети, що здатна спрацювати, як великий буфер, але на думку дослідників, навіть її максимально можливий об’єм недостатній для відштовхування тіла такого розміру, як Місяць.

Інші науковці вважають, що Земля і Місяць виникли одночасно, відірвавшись від великого шматка матерії, який обертався навколо чорної діри, існуючої до виникнення Сонячної системи. Це б пояснило великі розміри супутника і прискорення його обертання при віддаленні від нашої планети. Втім щільність породи, з якої складається Місяць, в 1,5 рази менша за земну, тому малоймовірно, що вони виникли з одного космічного тіла, та й ознак існування чорних дір в нашій системі знайдено не було.

Спростування минулих теорій

Тільки після польоту на Місяць в 1969 році вчені змогли отримати частину породи для вивчення, і це дозволило їм спростувати більшість існуючих теорій.

Наприклад, місячна порода в рази старша, ніж зразки з дна Тихого океану, тому супутник не міг відколотися від цієї частини Землі. Водночас, всі елементи, знайденні в ґрунті з Місяця, знайомі нашим вченим, тому малоймовірно, що небесно тіло прилетіло з космосу. Більш того, зразки показали, що Місяць з’явився на 29 млн років пізніше за інші планети системи і довгий час був охоплений вогнем чи рідкою магмою.

Тому вчені розробили нову гіпотезу, яка поки вважається самою вдалою. Згідно з нею, колись в Сонячній системі існувала ще одна планета – Тея, яка в 10 разів менша за Землю. В результаті зміщення орбіти вона врізалася в Землю, розлетівшись на дрібні шматки і збивши з нашої планети частину зовнішньої оболонки. З цих уламків утворилась гігантська розпечена куля, яка залишилась в зоні тяжіння землі і з часом охолола, утворивши звичну форму Місяця.

Ця гіпотеза має слабкі місця, але поки що її доказова база дозволяє вважати ударну теорію виникнення Місяця єдиною вірною.

Оксана ЧОПАК