Скільки пунктів пропуску треба обійти, щоб в’їхати до Словаччини? Історія однієї студентки.

В умовах карантину правила перетину кордону з різними країнами змінюються мало не щодня. Однак, навіть слідкуючи за всіма нововеденнями, ніяких гарантій того, що ви потрапите за кордон, – немає. І не важливо, чи вас там чекає робота, навчання чи важливі справи. Вас можуть просто повернути, посилаючись на ще якісь правила, про які ви навіть не здогадувались. Але чомусь, ці правила діють тільки в обраних пунктах пропуску, тоді як в інших можна пройти кордон без проблем. Що це, людський фактор, коли митник просто не в настрої чи насправді ганебне масове порушення базових людських прав і свобод?

Історію-пригоду своєї подруги, яка зібралася поїхати з Ужгорода до Кошице на навчання розповідає Max Karpets у фейсбук-групі “Українці в Кошицях”.

“Дівчина-студентка, без посвідчення на постійне проживання в Словаччині, 4 вересня, зібравши попередньо усі документи, їхала на навчання до Кошице.

Мала з собою:

1. Біометричний паспорт;

2. ПЛР-тест з Ніколаб (Київ), ціна біля 750 грн. Вранці 2 вересня здала тест, черги малі, ввечері вже був результат. Наступного дня вранці забрала оригінал, видають відразу на англійській і українській мовах.

3. Чек про оплату тесту;

4. Умовне зарахування на навчання;

5. Запрошення на запис на 2-11.09;

6. Згода від власника квартири на проходження карантину, документ про право власності (сканкопії).

7. Роздруковані два емейли: перший – підтвердженя про реєстрацію на korona.gov.sk, другий – з датою запланованого тесту. Реєструвалися 1 або 2 вересня на перетин 4 вересня, підтвердження прийшло відразу, дата тесту – наступного дня. Тест призначили на 9 вересня.

8. Українська страховка

О 9.20 дівчина приїхала потягом в Ужгород. За день до того всі писали, що дуже великі черги на піших переходах, багатьох не пускають і ставляться зневажливо, дуже сильно перевіряють сумки і документи. На Ублі ситуація трохи краща. Така ж ситуація була і вранці цього дня. Щодо КПП Вишнє Нємецьке писали, що все як завжди – швидко і без черг. Тому друг порадив їй їхати на цей кордон і проситися у машину, щоб перетнути кордон.

Вишнє Нємецьке – у одному авто у всіх мають бути тести. Або ні.

В бік кордону їздила приблизно одна машина кожні 10 хв. Через годину дівчина змогла підсісти до людей, які їхали на роботу. Українці пропустили без проблем. Словаки сказали, що якщо у неї є тест, то вона не може перетинати кордон з людьми, в яких тесту нема. І навпаки. Її повернули назад.

Висновок: якщо ви їдете і шукаєте собі попутчика або водія, то у всіх в салоні мають бути одинакові умови в‘їзду: або ВНЖ, або тест + запрошення.

У Селменцях приймають тести тільки з “обраних” клінік

Далі студентка поїхала на Селменці. Була на місці біля 12.30. Людей перед нею було 15-20. З них не пустили трьох чи чотирьох. Одна людина мала експрес-тест, а не ПЛР. Одна не мала запрошення на запис. Одні не були зареєстровані на korona.gov.sk, зареєструвалися прямо на кордоні, але е-мейл з датою тесту приходить на наступний день, тому їх теж розвернули.

Через три години дійшла черга до дівчини. Їй показали список клінік «які надіслала їм Україна» – по кілька штук у кожній області. Її клініки в списку не було, тому її розвернули теж.

Висновок: через Селменці можуть більш-менш спокійно їхати тільки люди з ВНЖ.

Убля – тести підходять з усіх клінік. Чи просто пощастило?

У студентки залишився останній варіант – Убля. Там цього дня ніби пускали з тестами усіх клінік. На кордону вона була біля 21.00. Перед нею з десяток людей, хоча вранці і вдень черга була в рази більша. Пропускали партіями по 10 людей приблизно кожні дві години. У першу партію вона не потрпила. А в наступній – була тільки вона з двома подругами, які під‘іхали туди біля 23.00. Більше з 21.00 до 2.00 там не було жодних інших людей, крім них. Кордон пройшли за 10-20 хв. Прикордонники були привітні, усміхалися, помагали. Сумки майже не дивилися.

Тест підійшов. Ніякого списку клінік в них немає. Чек навіть не взяли. Згоду на карантин не просили підписувати і за реєстрацію на сайті не питали.

Дивилися тільки паспорт, тест, зарахування і запрошення на запис.

Вернули тут тільки групу учнів середньої школи, яким треба було тести, але ніхто їх не мав.

Хто їхав з ВНЖ – підписували згоду на карантин і показували реєстрацію на сайті.

Висновок: Таке відчуття, що Селменці і Убля – це пропуски в дві інші країни – з різними законами і темпераментом”, – підсумував свою розповідь хлопець.

Оксана ЧОПАК