Дослідники звертають увагу на те, що завдяки таненню пермафросту – так званої вічної мерзлоти, вода вимиває все більше і більше ґрунту, – передає портал Magyar Nemzet.
Масштаб ерозії викликає занепокоєння, повідомили вчені Бремерхафенського інституту Альфреда Вегенера та Арктичного і морського дослідницького центру Гельмгольца. Одна лише скеля річки Лени в Сибіру проривається на 16 метрів на рік від берегової лінії, наголосили фахівці у своєму дослідженні, опублікованому в науковому журналі Frontiers in Earth Science.
Із 1960-х років минулого століття це відбувається дедалі частіше. Під час роботи дослідницька група аналізувала супутникові знімки.
Через зміну клімату вічна мерзлота, яка зазвичай замерзала круглий рік аж до глибоких шарів, повільно починає танути. Такі давні, “вічно замерзлі” райони зустрічаються здебільшого в Канаді, на Алясці, а також на півночі та сході Сибіру. Ці шари ґрунту зберігають велику кількість вуглекислого газу, який виділяється в атмосферу під час танення.
Представляючи приклад скелі в дельті Лени, вчені ілюструють, що глобальне потепління може змінити цілі регіони.
Вчені досліджували 1,7-кілометрову та 27-метрову скелю з Острова Седо-Сісе під назвою Джедома, де ґрунт вічної мерзлоти круто впадає в притоку Лени. Тут спостерігається особливо висока втрата ґрунту.
У середині 60-х років річка несла п’ять метрів суші на рік на ділянці шириною 1,7 кілометра. У період із 2015 до 2018 рік цей показник був уже майже 16 метрів на рік. У період із 1965 до 2018 рік, залежно від місця розташування, скеля втратила загалом 322-679 метрів, виявили фахівці.
На думку вчених, подібне явище спостерігається біля арктичних узбережь Канади та Аляски. На них усе більше впливають удари хвиль та річкові течії, головним чином тому, що тепла пора року триває дедалі довше і довше.
Джерело: (magyarnemzet.hu)