Національно-визвольна війна угорського народу (1703–1711) на чолі із Ференцом Ракоці ІІ розпочалася на території нинішньої Закарпатської області. 21 травня 1703 року в селі Вари вперше були розгорнуті бойові прапори трансильванського князя. Родинний стяг із девізом «Cum deo pro patria et libertate!» («З Богом за Вітчизну і волю») сигналізував про початок антифеодальної боротьби.
З нагоди 318-ї річниці розгорнення прапора 21 травня Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) організувало церемонію покладання вінків до пам’ятної дошки на стіні реформатської церкви села Вари.
Після богослужіння присутніх привітав секретар з питань культури ТУКЗ-КМКС Ласло Молнар. З тематичними музичними композиціями виступив народний ансамбль «БоржаВари».
Історик, краєзнавець Барнабаш Кейс зачитав скорочений текст так званої Бережанської відозви. Це був заклик до всіх угорців піднятися на боротьбу за визволення Угорщини від нестерпного гніту австрійської вояччини та чиновників. Цю відозву в селі Бережани Ференц Ракоці ІІ вручив Томашу Есе – закарпатському селянину, який став дрібним підприємцем, що торгував сіллю. Відтак присутні поклали вінки до пам’ятної дошки на стіні церкви.
«Після того як у 1989 році визволився дух свободи, він розбудив у серцях угорців Закарпаття надію на краще та вільне майбутнє. Вони почали шукати, а згодом зміцнювати своє коріння», – розповів заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття Йосип Борто кореспонденту нашого видання, розмірковуючи про події 30-річної давнини. За його словами, тоді було встановлено багато пам’ятників та меморіальних знаків, зокрема й пам’ятну дошку в селі Вари на стіні церкви, яка визнає цю землю колискою національно-визвольної війни угорського народу.
Як наголосив заступник голови ТУКЗ-КМКС, під прапор Ференца Ракоці масово ставали добровольці. Цим угорці вчергове довели, що є народом, який вірить у Бога й любить вітчизну та свободу.
«Існування нації та її частин, особливо тих, що належать до меншості, завжди залежало від того, чи здатні вони боротися за свою свободу, навіть ризикуючи або жертвуючи власним життям у разі необхідності», – зазначив Йосип Борто й додав, що національно-визвольна війна угорців тривала з перемінним успіхом і зрештою зазнала невдачі. «Однак це не означає, що вона була неефективною, адже ця боротьба перешкодила злиттю угорського народу з імперією Габсбургів, що загрожувало його існуванню», – наголосив заступник голови ТУКЗ-КМКС.
З часу національно-визвольної війни під керівництвом Ференца Ракоці ІІ минуло кілька століть. Відтоді угорська нація кілька разів виступала на захист своєї свободи, і ця боротьба триває й донині. Зокрема в ній беруть участь частини народу, які стали національними меншинами й борються за існування та процвітання на своїй батьківщині.
«Ми також повинні продовжувати боротьбу за збереження можливості користуватися угорською, зокрема здобувати освіту рідною мовою, за те, що мали досі, аби воно існувало й надалі в усіх сферах суспільного життя. Ця пам’ятна дошка нагадує нам, що лише спільними зусиллями, наполегливо борючись і жертвуючи, ми можемо бути ефективними й робити те, чого вимагає від нас нинішня ситуація», – сказав Йосип Борто.
(CsA/Kárpátalja hetilap)