У Шаланках вшанували пам’ять жертв радянського терору

У селі Шаланки в останню неділю листопада теж ушанували пам’ять жертв одного з найбільших військових злочинів Радянського Союзу, так званих «маленьких робіт». Захід відбувся у меморіальному парку ім. Ракоці, де встановлений пам’ятний знак.

Викладач Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, історик, краєзнавець Барнабаш Кейс у своїй промові звернув увагу на те, що радянські окупаційні війська депортували із Закарпаття не лише угорців призовного віку, але і німців призовного віку та німецьких жінок працездатного віку. Він нагадав, що угорців почали збирати під приводом завершення невеликих повоєнних ремонтних робіт, «маленьких робіт». Але це був хитрий план, підступний процес. Наші предки, як законослухняні люди, з’явилися на пунктах збору, але звідти, вже у супроводі озброєних військових, їх погнали пішки до Свалявського табору, затим через Карпати – у табори, створені в Старому і Новому Самборі, а далі у виправничо-трудові табори ГУЛАГу (до таборів військовополонених та інтернованих) – у Східну Україну, на північ Росії, Сибір. Через холод, жорстоке поводження, недоїдання та епідемію тифу багато людей померло ще в Сваляві. А в таборах ГУЛАГу люди гинули від морозів, браку їжі, важкої роботи, були приклади, коли під приводом щеплення в’язням вводили отруйні ін’єкції або клали в їжу дрібне скло, в результаті чого вони вмирали. Із Шаланків депортували 301 людину, 59 із них не повернулися. Загальна кількість депортованих із Закарпаття досі невідома. За приблизними оцінками, йдеться про 30-40 тисяч осіб. Хоча це були прості люди, селяни, робітники, вони все ж були героями, бо залишалися вірними своїй вірі й нації, і єдиним їхнім «гріхом» було те, що вони були угорцями…

Барнабаш Кейс нагадав: хоча минуло вже понад чверть століття, як ми можемо відкрито говорити про депортації, Україна, як правонаступниця Радянського Союзу, ще не вибачилася за воєнні злочини і не виплатила компенсації нащадкам жертв. Він також зазначив, що становище закарпатських угорців і сьогодні не найкраще, порушують їхні права на освіту рідною мовою та використання рідної мови, які потрібно відстоювати, і для цієї боротьби ми можемо черпати сили з прикладу витримки депортованих.

Пастор реформатської церкви Аттіла Балог у контексті зачитаного з Біблії уривку зазначив, що 77 років тому угорцям наніс травми злий дух, який від самого початку був убивцею, але Бог розтоптав злу систему, відповідальну за депортації, і ми не повинні втрачати надії, адже якщо Бог із нами, хто може бути проти нас?..

У рамках скорботного заходу місцеві школярі продекламували низку тематичних віршів.

На завершення присутні поклали вінки до пам’ятного знаку.

Мігай Лайош/Lajos Mihály/Kárpátalja hetilap/ Тижневик Kárpátalja