Ілдико Орос: «Усі поставлені завдання намагаємося виконувати якнайкраще»

Про роботу Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства за минулий рік, про події, сучасний стан угорської освіти на Закарпатті, обмеження прав нацменшин ми розпитали в голови організації Ілдико Орос.

– У зв’язку з ухваленим у 2017 році Законом про освіту, у 2021-му відбулося кілька консультацій, а також засідання українсько-угорської міжвідомчої робочої групи з питань освіти. Яка зараз ситуація щодо цього питання?

– Закон про освіту 2017 року, по суті, став відправною точкою, відтоді з ним постійно узгоджуються інші закони. Тобто із 2017-го всі конституційні права, якими ми користувалися раніше, почали нищитися незалежною Україною на всіх рівнях. Практично, взяли ґудзик, до якого стали пришивати пальто. За останні п’ять років наші права були повністю урізані. Наприклад, відтепер в Україні не буде угорськомовних державних навчальних закладів, лише україномовні, у яких можуть функціонувати угорські класи. Тобто угорські школи старого формату зникли. Мовний закон набуде чинності у 2022 році, але вітер змін торкнувся закарпатських угорців уже у 2021-му, адже були подані скарги до мовного омбудсмена. Зокрема однією з таких проблем стало те, що різдвяний захід на сайті берегівських шкіл №№ 3 та 6 проводився не українською мовою. Відповідно до нового Закону про освіту, розробляються нові навчальні плани. Їхні зразки були визначені з 5-го по 9-й клас. 2021 рік позначився обмеженням прав нацменшин. Промінь надії на тлі цих подій з’явився, коли з ініціативи Угорщини було створено робочу групу з питань освіти національних меншин, членами якої є і ми. Нещодавно міністерство видало постанову, що дозволяє п’ятьом школам у рамках пілотного проєкту запровадити з вересня навчальний план, за яким кількість уроків української, іноземної та угорської мови буде більш-менш зрівняно. Крім того, навчальні плани для 5–6-х класів передбачають одну годину на тиждень для викладання народознавства, а також історії угорського народу в 7–9-х класах. Однак ми думали, що це стане загальним для всіх. Просили, щоб до цього експерименту, котрий міністерство проводить як пілотний проєкт, міг долучитися будь-який навчальний заклад. У зв’язку з цим поки що не зрозуміло, як усе це буде відстежуватися, хто визначатиме його ефективність. Є відкриті питання, але ми все одно вбачаємо в проєкті крок уперед.

– Минулий рік також відзначився обмеженнями, запровадженими через епідемію коронавірусу. Як школи вирішили цю ситуацію?

– Це був серйозний виклик для них. Наші педагоги працюють не в однакових умовах: у сільських школах набагато менше можливостей, ніж у міських. Педагоги не були до цього готові, тому наша організація намагалася допомогти їм, проводила для них онлайн-курси.

Курси підвищення кваліфікації вчителів, які відбулися влітку, теж були організовані, зокрема, з цією метою. За підтримки Угорщини ми змогли придбати низку засобів для цифрової освіти. Україна також переходить на електронні журнали, електронне планування уроків, і міністерство звернулося до нас з проханням допомогти з перекладами. Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство та Закарпатський угорський інститут узялися за це, але стан справ ще дуже далекий від того, щоб на будь-якому вебсайті з’явилася доступна навчальна програма.

– Постійною проблемою освіти на Закарпатті є нестача вчителів та підручників. Якою була ситуація минулого року?

– Забезпечення підручниками стало одним із ключових питань, оскільки навесні Міністерство освіти України не оприлюднило на своєму сайті інформацію про те, які підручники угорською мовою можуть замовляти угорськомовні школи з вересня. Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство виявилося єдиною професійною організацією, яка висловила обурення з цього приводу і заявила, що, якщо школи не можуть замовити підручники, їм не буде з чого вчитися. Ми звернулися до українсько-угорської змішаної комісії з проханням дозволити Угорщині провести коректуру підручників. Букварі та робочі зошити для 1–4-х класів ми отримуємо з Угорщини, але виникає багато проблем із їхньою доставкою.

– Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство відзначило 30-ту річницю своєї діяльності. Що можете сказати про цей період?

– Ми були створені як професійна організація, як наступники комісії з питань освіти Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС). У 1991 році комісія вирішила продовжувати роботу як окрема юридична особа, так ми могли звернутися до міністерства на професійній основі. Спершу вивчили ситуацію щодо угорськомовної освіти, оскільки до того часу не володіли такою інформацією. Завдяки дослідженню з’ясувалося, що в багатьох місцях угорські школи були закриті. Згодом намагалися надати професійну допомогу нашим педагогам і долучитися до професійної мережі Карпатського басейну. За ці роки ми стали організацією, яка обслуговує систему угорськомовної освіти. Долучилися до створення церковних ліцеїв та інституту. Для нас було важливим, щоб угорськомовна освіта була присутня й на рівні вищої освіти. Ми заповнювали бібліотеки, доставляли комп’ютери в угорські школи Закарпаття. Щороку влітку проводимо курси підвищення кваліфікації вчителів, а також шість постійних дитячих таборів, займаємося підтримкою талановитих дітей, організовуємо предметні олімпіади. Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство – тил угорських шкіл Закарпаття, у багатьох випадках завдяки угорським грантам воно бере на себе державні функції.

– Чого очікуєте від 2022-го?

– Як показує досвід, цей рік буде схожим на минулий. Завдання Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства – представляти інтереси громади, батьків та дітей. Поки що не знаю, які виклики постануть перед нами цього року, але всі завдання в міру своїх можливостей ми будемо намагатися виконувати якнайкраще.

ve/Kárpátalja hetilap