На 27-й сторінці книги «Інвентаризація майна угорських реформатських церков» у розділі, що стосується Березької єпархії, йдеться: згідно з друкованими джерелами, реформатська церковна громада Бодалова була заснована у 1550 році.
З нагоди 475-річчя в неділю, 28 грудня 2025 року, в реформатській церкві Бодалова відбулася подячна служба, де місцеві жителі разом із гостями, подякували за минуле та сьогодення і помолилися за світле майбутнє.
Єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан у своїй проповіді використав цитату з першої частини Євангелія від Івана «Равві, де твій дім?», щоб розповісти про те, наскільки важливим у громаді є авторитет пастора, пресвітерів та членів громади.
Пастор Жолт Шапі, який служить у бодалівській громаді вже шістнадцять років, спираючись на біблійний вірш «Аж доти допоміг нам Господь!» (1 Самуїла 7:12), висловив сподівання, що нинішня громада має не лише минуле та сьогодення, а й сповнене надій майбутнє, оскільки найважливіше – завжди проголошувати: ми маємо вічне життя в Ісусі.
Пресвітер Людвіг Якоб розповів про історію реформатської церкви Бодалова.
Згідно з описами та архівними документами, першим наразі відомим проповідником громади був Балтазар Сінєрварал’яї у 1577 році, за яким у минулі століття змінилося ще 47 пасторів. Меморіальна дошка з іменами пасторів, котрі служили в Бодалові, яка розташована біля входу до церкви, свідчить, що Міклош Рац служив громаді найдовше, протягом 50 років, із 1918 по 1968 рік.
Йшлося також про найважливіші реконструкції 225-річної реформатської церкви Бодалова, походження церковного органу, який служить парафіянам уже 161 рік, історію меморіальних дощок, що прикрашають зовнішні та внутрішні стіни церкви, зміст збережених реєстрів, що документують життя парафіян, та кілька інших відомостей, пов’язаних із майже пів тисячолітньою реформатською церквою громадою.
«Протягом минулих століть ця громада пережила кілька війн, епідемій, переслідувань, численні випробування та заборони, проте зберегла віру та не відступила від шляху, прокладеного її предками та біблійним вченням. На майбутнє бажаю людям, які тут живуть, в ці часи скрути залишатися такими ж вірними, і тоді вони не відступлять від шляху, що веде до вічного життя», – сказав у своєму вітальному слові головний куратор Закарпатської реформатської церкви Габор Данку.
З нагоди 475-річчя парафіян привітав і Ласло Товт, диякон Березької єпархії, побажавши наполегливості, віри та вірності людям, котрі тут живуть.
Пасторка Берегуйфалу Зіта Галаш-Балог була зворушена можливістю привітати громаду Бодалова, яка є для неї рідною, адже її батьківський будинок розташований за кілька метрів від церкви, вона виросла тут і саме тут отримала імпульси, які згодом сформували її реформатську ідентичність.
«Подяка всім тим – пасторам, пресвітерам, членам громади – хто служив, будував та піклувався про релігійне життя Бодалова протягом останніх 475 років. Дяка та слава Господу, бо «якщо Господь не будує дому, то даремно працюють будівничі»», – сказав у своїй промові староста Бодалова Імре Салай. Насамкінець він висловив сподівання, що село на березі Тиси матиме славне не лише минуле та сьогодення, а й майбутнє.
Крістофер Кочіш привітав громаду піснею «Молитва за мир», Олівер Ботош – віршем Шандора Ременіка «Церква і школа».
Наприкінці служби єпископ Шандор Зан Фабіан подякував громаді за надану можливість і попросив Бога благословити майбутнє людей, які тут живуть.
17 березня в рамках святкового богослужіння в реформатській церкві села Бодалово на Берегівщині вшанували пам’ять героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років.
Пастор Жолт Шапі проповідував Слово Боже на основі 6-ї частини Євангелія від Івана, проводячи паралелі між написаним у Біблії та тим, що відбувається сьогодні. «Нехай Христос буде нашим хранителем, віруймо в нього. Нехай Святий Дух Божий діє в нас і дасть відвагу приймати свою національну належність, адже ті, хто залишається тут, мають плекати і зберігати традиції та передавати їх нащадкам», – наголосив священник, звертаючись до вірян.
Після богослужіння присутніх привітав голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС села Бодалово Людвіг Якоб. «Як спадкоємці найдавнішого на Закарпатті меморіального місця, пов’язаного з Петефі, ми маємо обов’язок ушановувати його пам’ять не лише в день народження поета, а й разом з героями Угорської революції 1848 року», – наголосив він. «З часу визвольної боротьби минуло вже 176 років, але ми живемо на Закарпатті в період, коли наше прагнення до волі, важливість плекання рідної мови, культури, віри, любові до батьківщини не змінилися. На жаль, збереження цих цінностей на сьогодні все ще дуже обмежене. Угорщина підтримує нас і стоїть поруч із нами в ці важкі часи. А наше завдання – залишаючись на рідній землі, плекати свою віру, національну ідентичність та передавати нашу спадщину наступним поколінням», – підкреслив Людвіг Якоб.
Консул Угорщини в Берегові Міклош Юстин, виступаючи перед присутніми, наголосив, що 15 березня – не просто дата в календарі, а «день нашої єдності, нашої рішучості та прагнення до свободи». «Сьогодні ми згадуємо тих, хто своєю мужністю й жертовністю сприяв незалежності та свободі угорської нації, – підкреслив дипломат. – Серед них і Шандор Петефі, який був не лише видатним діячем угорської літератури, а й одним із найбільших лідерів інтелектуальної та культурної спадщини всього нашого народу. Нехай його пам’ять буде благословенною і надихає нас на втілення в життя ідей, за які він так мужньо боровся».
Кароліна Дорчі, секретарка ТУКЗ-КМКС з питань політики та комунікації, очільниця фракції «КМКС» у раді Берегівської територіальної громади, говорячи про події 176-річної давнини, зазначила: «У 1848 році хоробрі молоді люди Будапешта наважилися діяти й виступили за свободу Угорщини, за те, щоб Угорщина була вільною країною, щоб збереглась угорська нація. Чого вони вимагали? Свободи преси й слова, відповідального уряду та життя в мирній Європі. Їхня мужність у багатьох випадках додавала нам сили й віри. Війна, яка триває вже два роки, усім ускладнила життя, але я бачу, що Всевишній досі носить нас на долоні, бо ми маємо віру. Ті, хто залишився тут, на Закарпатті, – герої, як і герої 1848 року, тому що наше завдання – зберегти угорську громаду в краї, угорську мову та культуру, і ви всі цьому сприяєте». «Найкраще, що я можу сьогодні побажати, – це гасло тогочасних революціонерів: «Хай будуть мир, свобода і взаєморозуміння!» – наголосила Кароліна Дорчі.
«У 1848 році угорці показали приклад усій Європі. Вони довели, що завдяки спільній вірі, волі та силі спроможні діяти для кращого майбутнього», – зазначив, у свою чергу, староста Бодалова Імре Салай. За його словами, закарпатські угорці пройшли через велику кількість випробувань, ситуація непроста й сьогодні, і «ми – ті, хто залишився тут, – наполягаємо на ідеалах визвольної боротьби 1848–1849 років за незалежність, свободу та наше збереження тут, на нашій батьківщині».
Після виконання національної молитви присутні поклали вінки до пам’ятних дощок Шандору Петефі та Ференцу Келчеї, установлених на зовнішній стіні реформатської церкви.
