27 лютого з нагоди 181-ї річниці від дня народження видатного художника в Угорському домі ім. Мігая Мункачі вшанували пам’ять цього відомого уродженця міста. Співорганізатором заходу виступило Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді.
На початку меморіальної події присутні, зокрема консули Едіна Альбертне Шимон, Ференц Пап та Аттіла Ковач, голова Мукачівського міського осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Єлизавета Корольова, директор Угорського дому Йосип Торпої, поклали квіти та вінки до погруддя Мігая Мункачі.
Після цього учасники заходу перейшли до конференц-залу, де гостей представила й привітала менеджерка закладу Аніта Пфайфер.
– Дуже приємно мати можливість віддати шану одному з найвидатніших діячів угорського живопису, який завдяки своєму таланту й мистецтву став відомим у всьому світі, – наголосила вона під час виступу.
Директор Угорського дому Йосип Торпої підкреслив особливе значення співпраці з угорськими партнерськими організаціями та закладами, зокрема з Музеєм Мункачі міста Бекешчаба.
– Нам важливо бачити, як славлять Мігая Мункачі в Угорщині, які заходи організовують там. Хочемо показати це закарпатським угорцям та українцям. Про Мігая Мункачі, його життя і творчість завжди можна дізнатися щось нове. Уздовж сходів та у великому залі Угорського дому розміщені репродукції картин художника. Це також допомагає краще представити діяльність Мункачі, зрозуміти його мистецтво, – повідомив він.
Відтак Йосип Торпої подякував Юдіт Борош – одній із найповажніших дослідниць творчості Мігая Мункачі, яка прийняла запрошення на захід.
Консулка Едіна Альбертне Шимон передала вітання від Генерального консула Угорщини в Ужгороді Йожефа Бачкаї, а також зазначила, що відвідувати заходи в установах закарпатських угорців завжди велика честь і радість.
– Угорський дім ім. Мігая Мункачі особливо близький нам, оскільки відіграє важливу роль у житті закарпатської угорської громади. У його стінах завжди пам’ятатимуть про визначну спадщину цього всесвітньо відомого художника. Мункачі був європейцем, християнином та угорцем, який мав винятковий талант і ніколи не заперечував своєї угорської ідентичності, свого походження з прекрасного Закарпаття. Його сила полягала, зокрема, у тому, що він неодноразово згадував у своїх роботах батьківщину, а його картини часто відображали тугу за рідним краєм. Завдання нащадків – пізнати та ознайомитися з його творчістю, а наше, дипломатів, – плекати його пам’ять та культ, – зазначила пані Едіна.
Однією з родзинок заходу стала особлива музична композиція у виконанні Ілони Барти, яка прозвучала під час розповіді про дружину Мункачі, Сесіль. Це твір, написаний для неї французьким композитором. Ноти Угорському дому передав Музей Мігая Мункачі міста Бекешчаба.
У другій половині заходу виступила колишня головна музеєзнавиця Угорської національної галереї Юдіта Борош. У рамках більш ніж годинної презентації на тему «Чому ми любимо картини Мункачі» вона, зокрема, проаналізувала роботи митця, які були дуже популярні серед багатіїв та колекціонерів. Доповідачка торкнулася різних етапів біографії художника, розповіла про зміни, які привнесли в його життя стосунки із Жиґмондом Ормошем, зустрічі з художниками Елеком Самоші, Палом Сінєї Мерше, Дюлою Бенцуром, про те, як на нього вплинули відомі митці, а також як на його картинах представлена Угорська революція 1848 року, боротьба за незалежність та капітуляція. Ішлося про різні техніки малювання, які Мункачі опанував під час перебування в Будапешті, Мюнхені, Парижі, Відні, Дюссельдорфі, та про перший великий успіх – картини «Позіхаючий підмайстер» і «Камера смертника» (1869). Мистецтвознавиця пояснила, що символізує дитина на картині «У майстерні», а також згадала трилогію про Христа, частини якої сам Мункачі ніколи не бачив разом. Розповіла, як на його майже 30-річну творчість вплинули романтизм, реалізм та історизм і чому з середини 1870-х років замість реалістичного зображення простих людей, втомлених від труднощів життя, відомий уродженець Мукачева почав віддавати перевагу написанню картин, що відповідали очікуванням знатної міської буржуазії та аристократичних кіл.
23 жовтня в Угорському домі ім. Мігая Мункачі відбувся меморіальний захід, присвячений річниці Угорської революції та визвольної боротьби 1956 року.
Угорський дім ім. Мігая Мункачі, окрім організації численних культурних заходів, художніх виставок, приділяє увагу й відзначенню визначальних історичних дат. Присутніх на заході привітала менеджерка закладу Аніта Пфайфер. «Сьогодні ми зібралися, щоби з повагою і вдячністю згадати героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1956 року. Пригадати чоловіків, жінок, молодих людей, які пожертвували своїм життям і свободою, для більш справедливого і вільного майбутнього країни», – зазначила вона, пригадавши будапештські події 68-річної давності. «Жовтень 1956 року став одним із найяскравіших моментів в історії Угорщини, коли нація повстала проти гніту. Та героїчна боротьба і сьогодні є символом свободи та відданості справедливості. Хлопці, робітники, інтелектуали – всі боролися за спільну мету: за майбутнє, в якому можна мислити, говорити і діяти вільно», – наголосила під час виступу Аніта Пфайфер. Хоча революція зазнала поразки, пам’ять про її героїв житиме вічно в пам’яті нащадків. «Сьогодні, понад шість десятиліть потому, наш обов’язок — берегти пам’ять про них і продовжити спадок, який вони залишили нам. Вчення минулого актуальні й сьогодні: кожне покоління має боротися за свободу, але правда зрештою переможе», – наголосила вона та запросила на захід учнів Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана.
Школярі в рамках виступу пригадали події на вулицях Пешта, які відбулися 23 жовтня 1956 року і які вплинули на життя мільйонів угорців. Події 1956 року мали не лише політичне та історичне значення, а й були драмою особистих доль окремих людей. Літературно-музичний виступ був побудований на листуванні матері, яка залишилася в Будапешті, та її сина, який втік за кордон, представивши емоційні потрясіння, котрі переживали люди того часу. Через долю цих двох людей, їхнє листування показали драму революції, вимушену розлуку родин, невизначеність, страх і надію. Атмосферу виступу підкреслили пісні, вірші, проза, які органічно вписалися в нитку оповіді та виражали почуття людей, які були учасниками подій 1956 року, пережиті ними трагедії.
Угорська революція визвольна боротьба 1956 року стали символом народного опору, який показав, що маси здатні протистояти тоталітарним системам заради свободи та самовизначення. Пам’ять про цю історичну подію досі надихає на боротьбу за демократію та права людини в усьому світі, підкреслюючи роль індивідуальної та колективної мужності. Спадщина революції також нагадує нинішньому поколінню, що сила єдності громади відіграє ключову роль у формуванні майбутнього.
Захід відвідали і члени та активісти Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС). Очільниця Мукачівського міського осередку організації Єлизавета Корольова у коментарі нашому виданню зазначила – вона дуже вдячна, що місцеві угорці мають де зібратися і разом відзначити національні свята. Вона також наголосила на важливості того, що, крім шкільної програми, вчителі угорськомовних навчальних закладів Мукачева приділяють значну увагу й ознайомленню з угорською історією та культурою, збереження почуття національної ідентичності.
Наприкінці заходу присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять героїв Угорської революції 1956 року та полеглих у війні, яка зараз триває в нашій країні.
180 років тому, 20 лютого 1844 року, в місті Мукачево народився Лео Ліб Мігай, який став всесвітньо відомим художником під псевдонімом Мігай Мункачі. Славетний ювілей у рідному місті всесвітньо визнаного майстра угорського живопису ХІХ ст., майстра пензля Мігая Мункачі теж відзначили пам’ятною церемонією, в рамках якої виступив з доповіддю вчитель і краєзнавець Бейло Попович.
22 лютого в Угорському домі ім.Мігая Мункачі (Munkácsy Mihály Magyar Ház) міста над Латорицею зібралися містяни, щоб вшанувати пам’ять великого митця. Урочистості розпочалися біля погруддя Мігая Мункачі. Гостей привітала менеджерка Угорського дому Аніта Пфайфер. Директор дому Йосип Торпоі у вітальному слові зазначив: «Мігай Мункачі – один із найвидатніших та знаних уродженців нашого краю ким можемо пишатися. Маємо велику мрію, щоб у нашому закладі теж була наявна бодай одна робота великого митця».
Провідний консул Генерального консульства Угорщини в місті Ужгород Арон Чех наголосив, що й надалі підтримуватимуть діяльність Угорського дому, який важливу роль відіграє у розвитку угорської культури.
Учасники заходу поклали вінки та квіти до пам’ятника художнику. Після цього краєзнавець Бейло Попович ознайомив присутніх з цікавими моментами життєвого та творчого шляху Мігая Мункачі, чиє ім’я носить імпозантна будівля в центрі міста над Латорицею. На події також були присутні консул Іштван Дебнар, консулка Андрея Фюлоп з консульства Угорщини в місті Берегово та заступник голови КМКС Гейза Гулачі.
Штрихи біографії Мігая Мункачі
Один із найвідоміших діячів національної художньої школи Угорщини, зачинатель і творець угорського реалістичного живопису. Життєвий і творчий шлях художника був пов’язаний із Закарпаттям, Угорщиною, Німеччиною, Францією, а його внесок у розвиток світового живопису є вагомим і незаперечним.
Народився у закарпатському місті Мукачево 20 лютого 1844 р. у німецькій сім’ї Ліб (Lieb). З 1863 р. починає підписуватися псевдонімом, утвореним від угорської назви рідного міста, а в 1868 р. офіційно змінює прізвище на Мункачі. Дитинство й молоді роки були періодом бідності, поневірянь, принижень і виснажливої праці заради виживання. У шестирічному віці став круглим сиротою і був усиновлений дядьком. З 14-річного віку працював підмайстром у столярній майстерні. З дитинства проявив хист до малювання. Його старання і талант помітив мандрівний художник Елек Самоші, який протягом 1862-1863 рр. давав йому перші уроки живопису і згодом запропонував йому копіювати картини в Національному музеї у Будапешті. Вже у столиці Угорщини заручається підтримкою знаного угорського художника Антала Лігеті й вирушає на навчання до Віденської академії мистецтв (1865), а потім – до Мюнхенської мистецької академії (1866-1868).
У 1880 р. обирають почесним членом Королівської академії образотворчого мистецтва у Мюнхені. Угорський уряд нагороджує його орденом Залізної корони ІІІ ступеня, а Мукачівська мерія на своїх зборах обирає його Почесним громадянином міста. Сам художник зміг побувати у Мукачеві в 1882 р. У міській ратуші вручили грамоту Почесного громадянина і срібний лавровий вінок із написами угорською і французькою мовами «Мукачево – Мункачі», а також відкрили меморіальну дошку на будинку, де він народився. У 1890-х рр. Мігай Мункачі тяжко хворів, але продовжував малювати. Помер художник 1 травня 1900 р. у Німеччині, похований у Будапешті. Його пам’ять вшановують у світі та на історичній батьківщині.
У Мукачеві продовжують вшановувати 179-річчя від дня народження Мігая Мункачі. Це – той митець, який може нас об’єднати: народився в Мукачеві і є чи не найвідомішим угорським художником.
