14 липня Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) ушанувало пам’ять про першу переможну битву у визвольній боротьбі під керівництвом Ракоці 1703–1711 років тихим покладанням вінків до памʼятного знака міфічному птаху турулу в селищі Вилок.
До пандемії коронавірусу закарпатська угорська громада щороку відзначала річницю першої переможної битви, яка відбулася 14 липня 1703 року й мала вирішальну роль для руху Ференца Ракоці ІІ, у рамках масового заходу. Попри те, що епідемія минула, ми живемо в час, коли знову постала мета захистити свободу, єдність та суверенітет нашої країни. Збереження пам’яті важливе і в мирний час, але особливо актуальне під час війни.
Меморіальний захід традиційно розпочався біля колишнього «Дому солі» в центрі селища, де присутні поклали вінки до пам’ятної дошки ватажку повстання Томашу Есе. Голова фракції «КМКС» ради Вилоцької територіальної громади Ґустав Секей повідомив, що незабаром будівлю, яка перебуває у власності громади, відреставрують, завдяки чому «буде можливість зберігати історичну пам’ять у гідних умовах».
Відтак дійство продовжилося на березі Тиси, де 321 рік тому відбулась переможна битва. Тут на пагорбі знаходиться обеліск із птахом турулом, який символізує свободу. Перший пам’ятний знак на цьому місці встановили в 1903 році, але в 1945-му радянська влада демонтувала його. Закарпатські угорці відновили меморіал у 1989 році.
Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв російсько-української війни. Відтак з невеликою тематичною програмою, віршами та піснями виступили вихованці Будинку культури села Бене. Після цього присутні поклали вінки пам’яті та поваги до підніжжя обеліска.
Виконувач обов’язків голови Виноградівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Золтан Кудрон у коментарі ЗМІ коротко розповів про події визвольної боротьби на цій території. «Свободу неможливо вибороти один раз і мати її назавжди. Свободу та незалежність треба берегти й постійно відстоювати. Мати їх – це найбільше прагнення всіх народів», – наголосив він. Свободу народу чи нації підстерігає багато небезпек, тож ніколи не можна дозволити, щоб хтось відібрав її. За будь-яких обставин треба бути наполегливими, мати сильну віру й берегти свою свободу з серцем, сповненим надії. У найважчі часи нам додає сил витривалість наших предків. Зберігаючи пам’ять про них, навіть через століття закарпатські угорці залишатимуться згуртованою спільнотою з міцною вірою, зазначив Золтан Кудрон, наголошуючи на важливості збереження пам’яті.
«У нинішній ситуації ми всі відновлюємо сили завдяки пам’яті. Коли я думаю про минулорічний захід, то відразу пригадую Йосипа Борто. Його відсутність для мене і, думаю, усіх нас створює величезний вакуум. Те, що ми зараз тут, об’єднані та сильні, дуже важливо. Можливо, нас менше, проте ми сильні», – зазначила Юдіта Петеї, очільниця фракції «КМКС» Закарпатської облради. За її словами, учасники минулорічного заходу мали надію, що цього року буде мир, але його настання ще треба чекати. «Але ми сподіваємося і робимо все можливе, у тому числі й невелика закарпатська угорська громада, для того, щоб мир, спокій та взаємна повага вийшли на новий рівень», – додала вона.
16 липня Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) ушанувало пам’ять про першу переможну битву куруців у визвольній боротьбі під керівництвом Ракоці 1703–1711 років тихим покладанням вінків до памʼятного знака – міфічного птаха турула в селищі Вилок.
До епідемії коронавірусу угорська громада краю щороку відзначала річниці переможної битви куруців, яка відбулася 14 липня 1703 року й відіграла важливу роль у національно-визвольній війні угорського народу на чолі з Ференцом Ракоці ІІ.
Пандемія минула, але одного ранку ми прокинулися в іншій реальності, яка змінила життя десятків мільйонів людей. Збереження пам’яті важливе і в мирний час, але особливо воно актуальне під час війни.
За традицією учасники заходу поклали вінки й до пам’ятної дошки ватажку повстання Томашу Есе, що на стіні колишнього «Дому солі». Тут голова Вилоцького осередку ТУКЗ-КМКС Рудольф Бенце коротко розповів про події визвольної боротьби, зокрема згадав про 52 мешканців селища, які приєдналися до повстання й також узяли участь у першій великій битві проти панування Габсбургів. Пам’ять про них зберігає дошка, установлена під меморіальною дошкою Томашу Есе.
Після цього учасники заходу зібралися на місці переможної битви, яка сталася 320 років тому. Тут установлено обеліск із птахом турулом, що символізує свободу. Перший пам’ятний знак на цьому місці був облаштований у 1903 році, але радянська влада демонтувала його. Закарпатські угорці відновили меморіал у 1989-му.
Перед покладанням вінків присутні вшанували пам’ять загиблих у російсько-українській війні хвилиною мовчання.
Під час заходу майстер гри на тараготі Шандор Шрайнер виконав в’язанку мелодій часів Ракоці, а група молодих людей із села Бене виступила з короткою програмою з віршів та пісень.
Після церемонії покладання заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття Йосип Борто в інтерв’ю журналістам зазначив: «Це була перша переможна битва 8-річної визвольної війни, у якій пліч-о-пліч героїчно стояли угорці та русини. На жаль, така самовіддана боротьба потрібна й сьогодні. Через російську агресію на східному та південному фронтах сотні закарпатських угорців, тисячі закарпатських українців ведуть кровопролитну боротьбу, війну за суверенітет і територіальну цілісність України. Ми живемо в дуже складний і важкий час. Випробування та виклики сьогодення можна пережити й подолати лише завдяки дуже міцному корінню. Тому ми повинні пам’ятати! Маючи міцне коріння, пам’ятати уроки минулого, черпати з них силу».
«Тільки сильні у вірі, витривалі, самовіддані, мужні та мудрі особистості можуть забезпечити збереження закарпатської громади. Це буде дедалі важче, тому що нас стало менше, ми ослабли в силі та якості, але ми все ще є, і якщо будемо разом боротися й працювати, то збережемося!» – додав Йосип Борто.
Заступник голови ТУКЗ-КМКС також зазначив, що птах турул для угорців є символом свободи, тому той, хто руйнує такий пам’ятник, виступає проти свободи.
Скульптуру птаха Турула демонтували з бастіона Мукачівського замку восени минулого року та замінили його на Тризуб. Імре Пак, завдяки якому встановили скульптуру Турула, звернувся до суду з позовом проти Мукачівської міської ради.
У жовтні минулого року депутатський корпус Мукачівської міської ради закликав місцевий історичний музей демонтувати скульптуру птаха Турула, розташованого на території Мукачівського замку, та замінити його на національний символ України – Тризуб.
Демонтаж провели, в результаті чого, як стало відомо, скульптура зазнала значних пошкоджень, – повідомляє Index.
За деякими даними, угорсько-американський бізнесмен Імре Пак, завдяки якому була встановлена скульптура птаха Турула, подав до суду на місцеву владу за наказ про незаконний та варварський демонтаж пам’ятного знаку.
Імре Пак доручив справу адвокату, який є членом Асоціації адвокатів України. А от коли міський суд Мукачева призначить розгляд справи, поки невідомо. Предмет позову – порушення авторських прав Імре Пака. Бізнесмен планує також подати позов і в США через демонтаж скульптурної композиції.
У Мукачівському замку «Паланок» офіційно відкрили малий Державний Герб – тризуб. Український символ заввишки понад три метри, шириною – два, поставили на одному з мурів фортеці. Щоправда, перед тим рішенням виконкому Мукачівської міської ради із 9-ти метрового постаменту демонтували інший символ – птаха турула.
Голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко прокоментував рішення виконкому Мукачівської міської ради щодо демонтажу статуї «Турул», встановленої у 2008-му році на території Мукачівського замку.
17 липня Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) у рамках тихого покладання вінків ушанувало пам’ять першої переможної битви у визвольній війні Ференца Ракоці ІІ. Захід відбувся біля меморіальної дошки Томашу Есе, що на стіні колишнього «Соляного дому» в смт Вишково, та памʼятного знака міфічному птаху турулу на околицях селища.
Після покладання вінків голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Вишкова Рудольф Бенце сказав: «Томаш Есе був серед тих, хто розпочав визвольну боротьбу. Він займався торгівлею сіллю, але коли австрійці конфіскували його товар, він не змирився з цим і завербував команду. Томаш Есе напав на австрійських гвардійців, які стояли в «Соляному домі» у Вилоку. Четверо з 14 мушкетерів загинули, а решта стала на його бік. Відтак повстанці організували свої загони разом із куруцами. Меморіальну дошку ми встановили у 2012 році, на ній вказані імена 52 жителів Вилока, які також брали участь у битві».
Після цього присутні перейшли до пам’ятного знака «Турул» на березі Тиси, де відбувся переможний бій під час визвольної боротьби Ракоці. Перший меморіал, який символізує свободу, тут установили в 1903 році, проте в радянські часи він був демонтований. Місцеві угорці відновили його в 1989-му.
«Визвольна війна Ракоці після турецького гніту була першою значною боротьбою за свободу, проти панування Габсбургів і габсбурзького абсолютизму. Боротьба велася за свободу, економічний і соціальний розвиток. Вона почалася 24 травня 1703 року з успішної атаки на «Соляний дім» у Вилоку, а потім продовжилася битвою, де тепер стоїть меморіал «Турул», стратегічно важливої переправи Вилок – Тисабеч, яка завершилася перемогою куруців», – наголосив заступник голови обласної організації ТУКЗ-КМКС Йосип Борто.
За його словами, зараз Європа стоїть перед найважчими викликами з часів Другої світової війни. Епідемія коронавірусу, енергетична криза, економічні труднощі, міграція, війна в Україні, її вплив та наслідки. На думку політика, впоратися з нинішніми викликами здатні лише ті, хто має міцне коріння, лише ті, у кого достатньо віри, витримки, вірності та мужності, здатності забезпечити збереження закарпатських угорців як спільноти.
«Угорська громада суттєво зменшилась як кількісно, так і силою. Але все ще є громада, яка тримається разом, працює і бореться, яка вистоїть», – додав Йосип Борто.
У заході взяли участь представники громадських організацій Закарпаття, котрі після покладання вінків, вклонилися пам’яті та духовній спадщині князя Ференца Ракоці ІІ.
Щороку угорська громада Закарпаття вшановує пам’ять про першу переможну битву куруців у визвольній боротьбі 1703-1711 років. Захід проводять біля пам’ятника героям визвольної війни Ференца Ракоці ІІ, що у смт Вилок.
16 липня 1989 року в смт Вилок, недалеко від КПП, встановили памʼятний знак міфічному птаху турул, який мав провести угорський народ до місця сучасної Угорщини. За легендою, птах приніс ватажку, князю Ференцу Ракоці ІІ, меч, який був загублений у битві, та цим самим урятував його. Турула найчастіше зображують із рисами орла чи сокола. Хоча турул не є офіційним гербом держави, але вважається одним із національних символів угорців.
Традиційно захід розпочався з покладання вінків до пам’ятної дошки Томашу Есе, що на стіні колишнього «Дому солі». Саме ця видатна особистість назавжди залишиться на сторінках угорської історії людиною, що першою оголосила про початок повстання та закликала народ приєднатися.
На урочистості до пам’ятника «Турул», що біля річки Тиса, зібралося чимало поважних гостей – високопосадовці, представники дипломатичних установ та органів місцевого самоврядування, русинів краю, духовенства. Традиційно, організатором заходу стало «Товариство угорської культури Закарпаття» (ГО «ТУКЗ – КМКС»).
Звільнившись від османського панування, угорський народ вважав, що нарешті отримає рівні права та свободи, але Австрійська держава Габсбургів не дала їм такої можливості. У них забирали будинки, накладали великі податки і, врешті-решт, народ не витримав. Постало питання: боротися чи загинути, і вони обрали боротьбу. Тоді Ференц Ракоці ІІ не побоявся стати на чолі маленького війська та почати боротьбу за свободу й вільне життя.
Першим до присутніх звернувся Матяш Сіладі, Генеральний консул Угорщини в місті Берегове. Він зазначив, що перша переможна битва куруців на цьому місці дала їм перевагу і допомогла потрапити на протилежний бік Тиси. Хоч військо Ференца Ракоці й не було чисельним, проте мало перед собою вагому мету – боротися за незалежність власного народу: «Почавшись локально, повстання охопило всю країну, а харизматична особистість князя Ракоці стала символом для всіх наступних поколінь, адже такі віддані своїм ідеям та переконанням полководці народжуються раз на 100 років».
Із промовою на заході виступив й голова Закарпатської обласної ради Олексій Петров, який подякував за запрошення та наголосив, що такі заходи показують єдність народів, наше ставлення один до одного – це не звичні протокольні зустрічі.
«Історія яскраво продемонструвала, що в угорців, українців та русинів спільні інтереси, принципи, ми приходимо на допомогу один одному. Як і кількасот років тому, мешканці навколишніх сіл прийшли на допомогу у визвольній війні угорського народу за свободу, так і зараз угорська сторона суттєво допомагає українцям у вирішенні проблем соціально-економічного характеру. Допомагати один одному – це не тільки громадський обов’язок, а й християнський звичай», – додав Олексій Петров.
Йосип Борто, заступник голови ГО «ТУКЗ – КМКС» та депутат Закарпатської обласної ради, привітав присутніх й від імені голови Товариства – Василя Брензовича. Пан Йосип розповів, що свято «Турул» відносять до однієї з найбільш значимих подій, які відзначають угорці краю. Визвольна війна під керівництвом Ференца Ракоці ІІ стала однією з перших битв угорського народу за свою свободу, незалежність та суспільно-економічний розвиток.
«Під родинним стягом Ракоці із девізом «З Богом за Вітчизну та свободу» зібралися тисячі добровольців, які прагнули змін та вірили у вищу мету. Таку єдність угорський народ показував завжди. Пліч-о-пліч з угорцями у війську Ракоці боролися й русини. Ми всі маємо пишатися такими предками!» – зазначив заступник голови ГО «ТУКЗ – КМКС».
Крім того, пан Йосип звернув увагу присутніх на те, що з 1989 року Європа не переживала такі скрутні часи як зараз – пандемія, економічні труднощі, нелегальні мігранти, деформація моралі. Ми ж, закарпатці, зіштовхуємося з найбільшим викликом – асиміляцією, еміграцією. Завдяки плідній роботі ГО «ТУКЗ – КМКС» та фінансуванню угорського уряду в нашому краї функціонує чимало програм, які допомагають розвитку підприємництва, створюються нові робочі місця. Це чудова можливість працювати вдома, на рідній землі, поряд із власною родиною.
На завершення урочистостей присутні поклали вінки до підніжжя монумента та схилили голови перед героями визвольної війни.