На Закарпатті з’явилося сучасне напіввідкрите стрільбище. Його офіційно технічно відкрили на Ужгородщині. Головною метою стрілецького комплексу «Вояк» є дати цивільному населенню базові знання та навички правильного і безпечного користування зброєю.
Про стійкість енергосистеми України говорили на Ужгородщині під час виїзного засідання Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Верховної Ради України. Зібралися народні депутати, представники Міністерства енергетики, обласної влади, місцевого самоврядування, енергетичних компаній та бізнесу, який розвиває виробництво енергії з відновлюваних джерел.
Реформатська громада села Сюрте цього року вдруге організувала екуменічне богослужіння з нагоди Всесвітнього дня людей похилого віку. У церковному заході взяли участь уродженець села, декан реформатської єпархії області Бігар (Угорщина), пастор Тібор Товт, а також керівниця малогеєвецької хорової школи Маріанна Дьорке.
Парафіяни також запросили вірян римо-католицької та греко-католицької церков Сюрте і сусіднього села Тийглаш. На захід у реформатську церкву з двома дзвіницями загалом завітали більше сотні осіб.
Привітав присутніх місцевий пастор Жолт Ковтюк. Він представив Тібора Товта, котрий підбадьорив місцевих мешканців словом Божим. Гість процитував уривок з третього розділу Першого послання апостола Павла до солунян: «…Ми послали Тимофія, нашого брата і товариша в праці Божій, у проголошенні Доброї Звістки про Христа. Ми послали його, щоб зміцнити вас і підбадьорити в вашій вірі, щоб ніхто не похитнувся через ці труднощі, які маємо ми зараз».
Затим присутніх зачарував спів Маріанни Дьорке, котра виконала церковні пісні під супровід гітари.
Після богослужіння відбулося невелике частування, в рамках якого Тібора Товта привітали його колишні однокласники, друзі та знайомі, пригадали історії сорокарічної давнини, а також родину вчителів, в якій виріс гість.
Представник сюртівської реформатської громади Шандор Саллар наприкінці заходу зазначив, що зустріч була дуже душевна: «Завітало багато представників різних конфесій, атмосферу підкреслила пам’ятна проповідь уродженця нашого села, а також спів Маріанни Дьорке».
Екуменічний захід підтримала благодійна організація «Доркас», завдяки якій кожен учасник повернувся додому з пам’ятним подарунком.
Цьогорічна спільна церемонія відкриття навчального року Центру професійної освіти імені Еде Егана стала знаковою подією для угорськомовної спільноти Закарпаття. Захід, що відбувся у реформатській церкві села Велика Добронь, зібрав разом учнів, педагогів, духовенство, дипломатів та партнерів із сусідньої Угорщини.
У церемонії взяли участь представники навчальних центрів з Великої Доброні, Берегова, Вишкова та Пийтерфолва, серед них – 255 першокурсників, які цьогоріч розпочинають свій освітній шлях. До свята також долучилися представники Берегівського університету імені Ференца Ракоці II, партнери з Центру професійної освіти міста Матесалка (Угорщина), консули Угорщини в Закарпатській області, місцеві посадовці та поважні гості з релігійних громад.
Святковий захід розпочався з урочистого внесення історичних прапорів Закарпаття, після чого відбулася екуменічна служба Божа. З проповіддю звернулися Андраш Коложі, декан Ужанського реформатського церковного округу; Петер Турзо, настоятель римо-католицької громади м. Чоп; Петер Скоропадський, греко-католицький священник із с. Паладь-Комарівці. Вони закликали до духовної єдності, наполегливості та віри у силу освіти.
У вітальному слові директор Центру професійної освіти імені Еде Егана Золтан Чірпак побажав учням, щоб новий навчальний рік став роком здобуття не лише знань, а й мудрості. «Нехай ці знання стануть для вас справжнім покликанням», – підкреслив він.
Канцлер Центру професійної освіти м. Матесалка Янош Рошташ наголосив на важливості єдності та довготривалої співпраці між навчальними закладами України та Угорщини. Він нагадав, що шість років тому, в перший рік партнерства, навчання почали лише 77 учнів, а нині понад тисячу молодих людей отримали конкурентоспроможну професійну освіту.
Консул Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Ференц Папп закликав молодь до наполегливої праці й наголосив на ролі середовища – як у навчальному закладі, так і в родині – у досягненні результату.
Особливою ноткою церемонії стало музичне вітання: пісню «Без тебе» виконали першокурсниці спеціальності «перукар» у супроводі викладача філологічного факультету університету Ракоці Сільвестра Ферку. Згодом учасники ансамблю «Добронські троянди» з народної школи мистецтв «Тюліпан Танода» виконали закарпатські народні пісні.
Ректор університету Ракоці Степан Черничко у своєму виступі підкреслив, що знання – це сила, яка залишається незмінною цінністю навіть у нестабільні часи. Він побажав студентам захопливого навчання, нових відкриттів та витримки.
Після цього першокурсники під проводом Єви Молнар урочисто склали присягу, а керівники навчальних закладів символічно прийняли їх до спільноти учнів – через рукостискання.
Президентка університету Ракоці Ільдіко Орос підсумувала 40-річну історію професійної освіти угорською мовою на Закарпатті, наголосивши на труднощах радянського періоду, кризах перших років незалежності України та суттєвому покращенні ситуації завдяки підтримці Угорщини. «Наше завдання – створити належні умови для навчання. А учні мають пам’ятати: немає нагороди без праці», – наголосила вона.
Завершився захід молитвами представників історичних церков, які просили Божого благословення для учнів, педагогів та всього угорського народу Закарпаття.
Погожі вихідні. Час активного відпочинку для містян. І без тихого полювання не обійтися. Тим паче, коли туман розмовляє із сонцем та принаймні на Ужгородщині у розпалі сезон збору грибів. Перший врожай – перші враження. Назбирати можете й Ви. Головне – іти в ліс зі світлими думками та оптимізмом. І дорога сама приведе до грибів…
У неділю в селі Малії Геївці Ужгородського району відбулося храмове свято. Як відомо, 15 серпня католики та греко-католики відзначають закінчення земного життя й вознесіння Діви Марії, тобто Успіння.
Цього дня на вірян у церкві чекав неабиякий сюрприз, а саме виставка світлин «Серцебиття на висоті» Андраша Береца про різноманітний світ дзвонів Карпатського басейну та історії угорців. Експозиція просто неба була влаштована за підтримки міністерства культури та інновацій Угорщини і Культурного агентства ім. Петефі у співпраці з громадською організацією Pro Cultura Subcarpathica.
Виставку вперше показали 8 травня в саду Угорського національного музею в Будапешті. Відтак у дусі національної єдності її представляють у всіх регіонах Карпатського басейну. На Закарпатті першою локацією експозиції Андраша Береца 5 червня стало Берегово.
«Я співак, оповідач. Як людина, котра шукає слова, що вимовляються вчасно, є зрозумілими та лунають далеко, уже досить давно, чого таїти, чіпляюся за звуки дзвонів. Піднімаюся на дзвіниці. Даремно мене кличуть: «Учителю, художнику, спускайтеся, обід готовий!». Бажаю дзвонареві, пастору, кантору смачного… Я б пішов, але дзвіниця мене не пускає. […] Ляжу тут, під дзвоном, на спину. […] Шукаю таємницю дзвона, знак життя дзвона – наші згасаючі свята, час, що минає. Тобто річні шари дзвонів – блиск на їхніх серцях. Те, що формує било дзвона з кожним звуком. Дзвін живе своїм билом. У темряві його мантії прекрасний матеріал поглиблюється та яскравішає – і не від малозначного слова, але від звуку дзвона. Саме там сяє, під бронзовим плащем, високо, глибоко всередині! І я виношу це сяйво через двері дзвіниці – завуальований блиск живих дзвонів», – ідеться на одному з панно Андраша Береца.
Голова Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), депутатка облради Лівія Балог, котру з Андрашем Берецом пов’язує багаторічна дружба, зазначила, що дуже рада, що ця фотовиставка представлена в Малих Геївцях на храмовому святі греко-католицької церкви, бо так її побачить багато людей.
– В останні десятиліття ми пізнали Андраша Береца як людину, яка чудово володіє словом, знає угорську культуру та несе її в кожен куточок Карпатського басейну й діаспори. Однак тепер ми також маємо можливість побачити, що він з неймовірним, унікальним ентузіазмом та цікавістю йде шляхом, яким ішли протягом останніх століть дзвони Карпатського басейну. Це відображає допитливість, завдяки якій ми можемо побачити на цій фотовиставці деякі з найвиразніших та найдалекосяжніших думок і фотографій, котрі Андраш здобув на дзвіницях Карпатського басейну.
Захід розпочався з богослужіння, яке очолили керівник Карачинського греко-католицького ліцею ім. Олександра Стойки Єнев Товт та священник малогеєвецької, великогеєвецької й концівської греко-католицької громади Дьордь Бензо. На свято завітали пастор місцевої реформатської церкви Іштван Надь, віряни з сусідніх сіл, а також із Тейглаша, Паладь Комарівців, Шишлівців, Палло, Ботфалви, Ратівців, Концова разом зі священниками Петром Скоропадським та Яношем Фюлепом. Були й віряни з нової української громади. Крім того, однокурсник отця Дьордя Бенца по семінарії, отець В’ячеслав, привіз свою родину та деяких вірян з гірського села Вільшинки.
Коли завершилася літургія, до присутніх звернулася координаторка громадської організації Pro Cultura Subcarpathica Христина Молнар. Вона зазначила, що після Берегова виставку Андраша Береца привезли до Малих Геївців – малої батьківщині відомого людвисара, майстра-дзвонаря Ференца Егрі. Адже його дзвони лунають не лише на дзвіницях церков Закарпаття, а й Угорщини, Словаччини, Чехії, Польщі, Болгарії, Індонезії і навіть Австралії та Америки.
Викладачка Дитячої школи мистецтв та творчості угорського народу «Туліпан танода» виконала пісню «Три дзвони» гурту «Корморан», а Олена Лошонці свій вірш «Ось біліє світанок», покладений на музику Йожефом Івашковичем.
Голова ГО Pro Cultura Subcarpathica, президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, депутатка облради Ілдика Орос розповіла про Ференца Егрі, ливарника дзвонів, депутата чеського та угорського парламентів, а також про закриття в радянські часи ливарні дзвонів та греко-католицької каплиці, яка стала будинком культури. Відтак поділилася спогадами з дитинства про те, як віряни перехитровували систему, щоб провести храмове свято та відповідний бал.
– Прийняв дзвін сад реформатської церкви, молитовного дому вже не було. Думали, і церковної громади немає, але Малі Геївці щороку відзначали храмове свято в найближчу до Успіння неділю. На поклик дзвону люди з усього Закарпаття приїздили додому – чи то реформати, чи католики, – бо в Малих Геївцях храмове свято. Сьогоднішній день повертає цю мою юність як прекрасний спогад і зміцнює мою віру в те, що Бог з нами! Адже з того одного дзвона ми тепер можемо проводити святкову месу Успіння в Божому домі, храмове свято знову об’єднало малих і дорослих району. На мантії дзвонів написані слова: «Кличу живих, оплакую мертвих, розбиваю блискавки». Сподіваємося, дзвони, фото яких ми бачимо на виставці, проженуть темні хмари, що роблять наше життя гірким, і ми зможемо зустрічатися тут щороку.
Керівник Карачинського греко-католицького ліцею ім. Олександра Стойки Єнев Товт у своїй вітальній промові також торкнувся теми сили дзвона, що з’єднує небо і землю.
– Зараз ми стоїмо біля колиски сотень дзвонів, і це тішить. На жаль, Андраш Берец не зміг особисто бути присутнім на відкритті виставки в неділю, тому ми не мали можливості почути з його уст історії про пригоди під час фотозйомки. Але коли він був на Закарпатті кілька місяців тому, то відвідав Малі Геївці й бачив дзвіницю.
Отець Дьордь Бенцо, поки ми розглядали фотографії, наголосив, що, на його думку, для вірян дуже важливо брати участь не лише в духовних, а й наукових та культурних заходах.
– Я вважаю це важливим, і віряни також. Особливо виставки та речі, пов’язані зі дзвонами, оскільки село Малі Геївці відоме своєю колишньою ливарнею дзвонів. Тож ця виставка цінна для них, – підкреслив він, торкнувшись організаційних питань. Зокрема розповів, як вони домовилися з ГО Pro Cultura Subcarpathica про дату відкриття, чому обрали для неї Успіння Пресвятої Богородиці, яке є храмовим святом: цього дня більше вірян бере участь у богослужінні, є також гості. – Кількість парафіян коливається. У неділю богослужіння відвідують 30–40 осіб, але у свята зазвичай 60–70 сімей, тобто понад сто людей. Незважаючи на складні часи, храмове свято відіграє роль в об’єднанні родин: збираються рідні, розкидані по всьому Закарпаттю, приїжджають друзі та знайомі з сусідніх населених пунктів. На жаль, деякі з місцевих вірян наразі не мають можливості повернутися додому.
– Наріжний камінь цього храму заклали у 2002 році, а освятили з єпископом Міланом у 2016-му на свято Успіння, – розповів далі отець Дьордь Бенцо. – Церква була неоштукатурена, конструкція даху потребувала ремонту, оскільки під час будівництва для неї через обмежену фінансову підтримку використовувався неякісний листовий метал. Минулого та цього року завдяки підтримці Угорщини її замінили, церкву повністю оштукатурили, вежу та передню частину пофарбували.
Звуки дзвонів разом вібрують у радості та горі, у мирі та небезпеці; перетинаючи кордони, вони шукають і знаходять шлях до серця цілої нації. Так сталося й цього разу, коли мешканці Закарпаття переглядали фотографії, зроблені на iPhone Андрашем Берецом у Трансильванії, Секейському краї, Словацькій Верховині, Сербському Воєводині, Муравському краї, захоплюючись формами та візерунками, намальованими билами дзвонів протягом століть.
Екологічний квест проходить у межах проєкту «Зелені скарби Карпат», який реалізовує ГО «Щасливі діти». Це одноденна програма пізнання природи Ужгородського та Мукачівського районів.
Закарпатські фермери готуються до збору нового урожаю. Цього разу в теплицях підходять перці та огірки. Попри шалену весну, яка відзначилася аномальними заморозками, більшість овочів вдалося врятувати. Переважно, завдяки обігріву чи вчасно проведеному утепленні ґрунту, розповідає Василь Гіді із села Велика Добронь на Ужгородщині.
21 травня заходи підпрограми «Без кордонів», мета якої надати закордонним угорським громадам можливість отримувати яскраві театральні враження, продовжились у Великій Доброні на Ужгородщині. Вистави та заняття відбувалися на трьох локаціях: у дитячому садочку, ліцеї та в стінах місцевого Угорського дому, тож були залучені представники різних поколінь. Родзинкою серед низки заходів стала музична монодрама «Моє кохання, Шарді» у виконанні актора Дьордя Держи.
Першим перед присутніми виступив керівник програми «Дейріне» – актор Марк Домонкош. Він пригадав часи заснування угорського театру в Берегові, а також подякував Аттілі Віднянському, ідейному натхненнику програми. «Мета «Дейріне» – підтримувати громади та їхнє збереження завдяки культурі. Великі справи народжуються тоді, коли ті, хто наважився, сміливі. Ваші дії та єдність задля збереження є взірцевими. Бажаю вам сил та витримки», – сказав актор, звертаючись до присутніх.
У свою чергу, консул Угорщини в Ужгороді Ференц Пап під час виступу наголосив, що традиції й рідна мова підтримують національну ідентичність. За словами дипломата, плекання угорської мови та культури є не лише цінністю, але й запорукою її збереження. А театральні вистави допомагають ще більше посилювати відчуття належності до національної спільноти, додав консул.
Відтак на заході показали відеозвернення генерального директора Національного театру Угорщини, головного режисера берегівського угорського театру Аттіли Віднянського, який назвав запуск підпрограми «Без кордонів» історичною віхою. «З самого початку метою програми «Дейріне» було залучення закордонних угорців. Ця ініціатива заповнила прогалину, оскільки протягом тривалого часу значна частина населення країни не мала доступу до високої культури. Тепер, коли програма перетнула кордони, здається, що давня мрія здійснилася», – зазначив Аттіла Віднянський.
Директорка Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін наголосила, що підпрограма «Без кордонів» – величезна можливість для Закарпаття. За її словами, в область прийдуть постановки та семінари, яких раніше тут не було, а в нинішній воєнній ситуації ці зустрічі особливо важливі, адже зміцнюють не лише професійно, але й духовно. Директорка берегівського театру нагадала, що до війни заклад мав мету духовно об’єднати закарпатських угорців. Під час презентації підпрограми «Без кордонів» у Берегові та Великій Доброні відбулося 26 заходів для різних поколінь, повідомила Едіна Шін.
Голова Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Лівія Балог зауважила, що привезти театральні поставновки в межах програми «Дейріне» на Ужгородщину було особливо важливим завданням. «Ми – ті, хто вірить у єдність нації, – знаємо, скільки роботи нам ще належить виконати», – наголосила вона, подякувавши організаторам. Лівія Балог також підкреслила, що особливо важливо доносити культурні цінності до дітей. За її словами, програма, яка протягом останніх п’яти років поширилася навіть на найменші населені пункти Угорщини, цього року вперше перетнула кордон.
День завершився музичною монодрамою у виконанні актора Дьордя Держи. Вистава під назвою «Моє кохання, Шарді» розповідає історію прихованого кохання в контексті особистого щоденника. Постановка дає можливість зазирнути в романтичний світ минулих епох, зокрема, завдяки найвідомішим пісням Яноша Шарді.
Актор та композитор зі Словаччини Дьордь Держи поділився враженнями від свого першого візиту на Закарпаття. За словами виконавця, краєвиди й люди зустріли його з такою теплотою, що він почувався майже як удома. Актор зазначив, що присвятив частину своєї дисертації мистецтву Яноша Шарді й це зміцнило його зв’язок зі спадщиною легендарного співака. Дьордь Держи також розповів про меседж вечора, наголосивши, як важливо час від часу зупиняти метушню буденного життя і звертати увагу на представників старших поколінь, зокрема бабусь та дідусів. Адже саме вони зберігають сімейні історії, минулі події й життєві уроки, завдяки яким можна вчитися. Однак ми часто не помічаємо цього, бо повсякденні завдання забирають усі наші час та увагу. Історія живе саме в людях похилого віку, але часто їх нікому вислухати, зазначив Дьордь Держи. На завершення гість висловив щиру вдячність за любов глядачів і додав: «Ці зустрічі знову і знову відновлюють віру в силу людських стосунків».
Доглянуте подвір’я та навчальні класи, обладнані всім, необхідним для якісного навчання. Це – початкова школа приватного закладу «Гімназія ім. П. Каталін Франгепан» у Середньому Ужгородського району. В установі функціонують чотири класи, є простора їдальня та відповідне до норм укриття, обладнане ігровою кімнатою.
