Середня прогнозована тривалість життя при народженні громадян ЄС в 2023 році збільшилася на 0,8 року в порівнянні з попереднім роком, до 81,4 року, перевищивши рівень, який був до епідемії коронавірусу, йдеться в опублікованому в п’ятницю звіті Євростату, статистичного відомства Європейського Союзу.
За даними офісу ЄС, найвища очікувана тривалість життя при народженні в ЄС за останні два десятиліття була досягнута в 2019 році, коли прогнозована тривалість життя становила 81,3 року, що на 3,7 року більше, ніж у 2002 році. Після спалаху епідемії коронавірусу цей показник знизився до 80,4 року в 2020 році і 80,1 року в 2021 році, нагадали фахівці.
Звіт засвідчив, що, як і в попередньому році, очікувана тривалість життя в 2023 році була найвищою в регіоні Мадрида, столиці Іспанії, – 86,1 року. За Мадридським регіоном слідував регіон Тренто в Італії (85,1 року), потім Аландські острови у Фінляндії (85,1 року), а потім провінція Наварра в Іспанії та регіон навколо Больцано в Італії (обидва – 85 років).
На противагу цьому, найнижчі показники очікуваної тривалості життя при народженні були зафіксовані в трьох регіонах Болгарії (від 73,9 до 75,2 років), а також у регіоні Північної Угорщини та заморському регіоні Майотта у Франції (обидва – 74,9 року).
За даними Євростату, середня очікувана тривалість життя при народженні в Угорщині в середньому становила 76,7 року, коливаючись від 74,9 до 78,9 року, залежно від регіону. У звіті наводяться дані про очікувану тривалість життя при народженні населення семи угорських регіонів і Будапешта. У Західно-Задунайському регіоні цей показник збільшився з 76,9 у 2022 році до 77,4 у 2022 році. У Пештському регіоні він також зріс із 76,7 у 2022 році до 77,4 у 2022 році. Як у Південному, так і в Центральному Придунав’ї середня очікувана тривалість життя при народженні зросла до 76,7 року в 2023 році з 75,8 у попередньому році. У регіоні Південної Великої рівнини вона зросла до 76,2 у 2022 році із 75,5 у 2022 році. У регіоні Північної Великої рівнини вік збільшився з 75 у попередньому році до 75,7. У Північноугорському регіоні очікувана тривалість життя при народженні становила 74,7 року в 2022 році порівняно з 74,1 року в попередньому році, а в Будапешті – 78,8 року порівняно з 78,1 року в попередньому році.
В ЄС середня очікувана тривалість життя при народженні для жінок у 2023 році зросла з 83,3 року в попередньому році до 84 років у 2023 році, все залишилося на тому рівні, що і в 2019 році, до епідемії коронавірусу. Для чоловіків цей показник становив 78,7 року в 2023 році порівняно з 77,9 року в попередньому році, що на 0,2 року більше, ніж у 2019 році.
Хоча очікувана тривалість життя при народженні для жінок, народжених в країнах – членах ЄС у 2023 році, була на 5,3 року вищою, ніж для чоловіків, між країнами існували відмінності. Латвія лідирує, де очікується, що жінки житимуть на 10,1 року довше, ніж чоловіки. За нею йдуть Литва, де різниця становить 9 років, і Естонія, де вона становить 8,8 року. Найменша різниця в Нідерландах (3 роки), за ними йдуть Швеція і Люксембург (3,3 роки).
В Угорщині очікувана тривалість життя при народженні для жінок зросла з 79,3 року в 2022 році до 79,9 року, а для чоловіків – з 72,6 року в 2022 році до 73,4 року, згідно зі звітом Євростату.
В.о. прем’єр-міністра Фінляндії Санна Марін оголосила про розлучення із чоловіком Маркусом Ряйкконеном після 19 років спільного життя.
Про це вона написала в Instagram, повідомляє „Європейська правда”.
„Ми разом подали на розлучення. Ми вдячні за 19 років разом і нашу любу доньку. Ми залишаємося найкращими друзями і люблячими батьками, які добре ставляться один до одного. Ми продовжимо проводити час разом як сім’я і один з одним”, – зазначила Марін.
Видання Yle повідомляє, що Марін і Ряйкконен одружилися трохи менше ніж три роки тому, на початку серпня 2020 року. Пара познайомилася, коли їм було по 18 років. Вони були разом близько 19 років.
Санна Марін стала прем’єр-міністеркою Фінляндії в грудні 2019 року, коли їй було 34. Свій уряд вона формувала зі ще п’ятьома партіями, четверо з яких очолювали жінки.
Через кілька місяців після приходу до влади Марін постала перед пандемією коронавірусу, а у 2022 році її уряд застав повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Крім того, її критикували через те, що продовжувала відвідувати вечірки на посаді прем’єрки.
На виборах у квітні 2023 року Соціал-демократична партія Фінляндії зазнала поразки, й Марін подала у відставку з посади голови уряду та лідерки партії.
В Україні загалом налічується понад 4 тисячі місць компактного поселення (МКП), у яких проживають понад 100 тисяч внутрішньо переміщених осіб.
Про це уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив під під час конференції „Право на гідність у місцях компактного поселення”, передає Укрінформ.
„Офіційна цифра (внутрішньо переміщених осіб в Україні – ред.) зараз становить більш як 4,8 мільйона громадян. З цієї кількості понад 100 тисяч громадян України проживають у більше 4 тисячах місцях компактного поселення”, – заявив він.
Омбудсман зазначив, що за його дорученням співробітники очолюваної ним інституції відвідали 10 відсотків місць компактного проживання ВПО.
„І, звичайно, ця діяльність не припиняється. Ми для себе разом із партнерами ставимо таку амбітну ціль – відвідати всі 4 тисячі МКП”, – поінформував Уповноважений ВР.
За його словами, Офіс Омбудсмана дуже часто фіксує системні проблеми, у яких умовах проживають переселенці: „Після кожного цього відвідування у мене особисто є вся інформація про візит, особливо щодо тих місць, де зафіксовано нелюдські умови, наприклад, грибок і пліснява, особливо у кімнатах, де живуть діти, неналежні умови санвузла, низький температурний режим у кімнатах”.
Дуже часто, зазначив Лубінець, співробітники Офісу Уповноваженого фіксують, що, наприклад, у одних приміщеннях інколи є санвузол на 30 людей і більше тощо.
„І практика, яку ми зараз бачимо – замість того, щоб після отримання подання від мене як Уповноваженого (працювати над корекцією ситуації – ред.), центральні органи виконавчої влади займаються публічним показанням того, що насправді ситуація не настільки погана, як виявили співробітники Офісу Уповноваженого”, – заявив Уповноважений з прав людини.
Омбудсмен переконаний, що необхідно визначити період функціонування місць компактного поселення для переселенців: „Існує нагальна потреба у нормальному врегулюванні питань функціонування МКП. Зокрема, необхідно визначити період їхнього функціонування, бо деякі з них існують з 2014 року з незмінним складом мешканців”.
При цьому Лубінець заявив, що зараз жоден центральний орган виконавчої влади не має загальної інформації щодо місць компактного проживання переселенців.
За його словами, необхідно змінити ситуацію, надавати людям гарантії і можливість відчути перспективу, оскільки запит на визначеність серед внутрішньо переміщеного населення відчувається все більше.
„За даними опитувань і оцінок потреб ВПО, майже 40 відсотків не планують повертатися до своїх домівок, бо, як правило, їх вже немає, вони просто зруйновані. І люди вимушені, виходячи з розуміння цього, десь шукати нові умови, починати інколи з нуля своє нове життя”, – сказав він.
