У листопаді 1944 року радянська влада призвала понад десять тисяч цивільних чоловіків із Закарпаття на «триденні відновлювальні роботи». Однак угорські та швабські молоді люди, батьки та люди похилого віку так і не повернулися до своїх домівок: їх пішки під конвоєм відправили до концтабору в Сваляві, а звідти – до трудових таборів ГУЛАГу. Багато з них загинули там, про їхні могили досі немає достовірної інформації, а більшість із тих, хто повернувся додому, через важкі наслідки перебування в нелюдських умовах прожили недовго.
18 листопада в Берегові відбулося вшанування пам’яті жертв так званих «маленьких робіт». Захід організували ГО Pro Cultura Subcarpathica, Закарпатський угорський університет ім. Ференца Ракоці ІІ, мерія міста та історичні церкви.
Ушанування розпочалося на подвір’ї Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ, де присутні, зокрема заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття, очільник Берегівського районного осередку організації Йожеф Шін, поклали вінки до статуї Петера Матла «У кайданах» (Gúzsban).
Далі учасники перейшли до реформатської церкви. Там відбулося екуменічне богослужіння, яке очолили єпископський вікарій Мукачівської дієцезії римо-католицької церкви, настоятель берегівської парафії Янош Молнар, декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко, пастор реформатської церкви Ференц Тарацкьозі.
Відтак виступив Адам Дерґан, заступник директора Комітету національної пам’яті. Він, зокрема, підкреслив, що тепер поняття ГУЛАГу, Гупві та «маленьких робіт» майже нічого не означають для молодих людей, хоча й залишаються нагадуванням про одну з найбільших трагедій угорського народу ХХ століття. Наголосив також на завданнях Комітету щодо збереження пам’яті, вивчення історії та передачі знань наступним поколінням. «Такі події […] допомагають гідно вшанувати пам’ять та подолати міжпоколіннєві травми», – сказав гість.
Поділився думками і ректор Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко. У своєму виступі він згадав про складне історичне й географічне середовище, у якому опинилися угорці Закарпаття, та попри це зуміли вижили як громада й у ХХІ столітті. «Без розгалуженого коріння майже неможливо втриматися», – зазначив ректор.
За його словами, міцність громади забезпечують спогади про минуле, мова та культура, але це коріння залишається міцним, лише якщо ми час від часу його підживлюємо. Ректор подякував усім присутнім за спільне збереження пам’яті про минуле. За його словами, «поки є що і кого пам’ятати, коріння живе та живить нас».
Після цього гості зачитали імена понад 300 жертв із Берегова та поклали вінки пам’яті до стіни реформатської церкви.
Захід продовжився ходою зі свічками до пам’ятної дошки на будівлі Берегівської школи №5 ім. Тараса Шевченка й завершився покладанням вінків до меморіалу на Сінній площі.
15 листопада з нагоди Дня Єлизавети об’єднання «Закарпатський народний інститут» та Греко-католицький центр ім. Елемира Ортутая організували традиційний конкурс декламаторів. Цього разу він присвячувався пам’яті поетеси та перекладачки Єлизавети Турмезеї й відбувся в стінах греко-католицького центру в Берегові.
Об’єднання «Закарпатський народний інститут» та Греко-католицький центр ім. Елемира Ортутая успішно співпрацюють уже багато років. Разом влаштовують культурні заходи, конкурси декламаторів та каліграфії, виставки, надають можливості для зустрічей та знайомств.
Організатори часто згадують часи, коли люди на Закарпатті збиралися й святкували визначні дати. «Коли я запитую про визначні іменини, відповідь завжди одна: день Андрія, Миколая, Михайла, Єлизавети, Катерини», – каже Аніта Мароші, керівниця бібліотеки та архіву ім. Степана Бендаса, що функціонує на базі Греко-католицького центру ім. Елемира Ортутая. Так виникла ідея пов’язати конкурс декламаторів з днем Єлизавети й щороку обирати тему, яка або присвячена Єлизаветі, або пов’язана з творчістю поетеси на ім’я Єлизавета.
Цьогоріч спинилися на Єлизаветі Турмезеї. Її ім’я відоме майже кожній угорській громаді Карпатського басейну. Духовні вірші цієї авторки й досі часто звучать на конкурсах декламаторів. Як дияконеса Єлизавета Турмезеї опублікувала сотні віршів на тему релігії та віри, що стали невід’ємною частиною таких заходів.
Конкурс було оголошено місяць тому. Цього року заявки подала рекордна кількість дітей – 96 із різних куточків краю: Берегівщини, Виноградівщини, Ужгородщини. «Ми сформували журі таким чином, щоб до його складу входили поети, журналісти та вчителі, адже вони регулярно стикаються з поезією й декламуванням дітей, тож можуть професійно оцінити виступи», – розповіла Аніта Мароші.
«Журі доведеться прослухати виступи майже 30 учасників у кожній категорії», – зазначила організаторка. Рекордна кількість декламаторів є доказом популярності заходу, що свідчить про зміцнення традиції з кожним роком. Нинішній конкурс декламаторів є вже третім, який було приурочено до Дня Єлизавети. Кількість дітей, що долучаються до заходу, щороку майже подвоюється.
Після вітальної промови Іштвана Мароші, директора Греко-католицького центру ім. Ортутая, учасників – учнів 1–9-х класів – поділили на групи. Кожен декламував вірш Єлизавети Турмезеї на власний вибір. Журі оцінювало виступи за виразністю читання, звучанням, сценічною присутністю, подачею.
Після завершення конкурсу найкращі виступи відзначили цінними подарунками. Журі довелося прийняти нелегке рішення, оскільки всі діти захоплено та від щирого серця декламували вірші поетеси.
У Греко-католицькому центрі ім. Елемира Ортутая відкрили постійну виставку «Коріння та віти», присвячену минулому та сьогоденню греко-католицької громади Закарпаття. Як зазначалося на відкритті експозиції, це не просто колекція матеріальних реліквій, а жива спадщина, що представляє віру, історію та духовну безперервність кількох століть, яскраво демонструючи, як пов’язані глибоке коріння й нові паростки громади.
Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Теодор Мацапула у своїй вітальній промові зазначив, що хоча музей мовчить, водночас він багато розповідає – про священників, простих вірян, боротьбу громади, витримку та віру. «Хто з повагою звертається до свого минулого та захищає своє коріння, будує собі безпечне майбутнє», – підкреслив єпископ.
«Щоб рости високо, потрібно мати глибоке коріння», – зазначив директор Національного інституту стратегічних досліджень Угорщини Єне Сас. За його словами, угорська греко-католицька громада – невід’ємна частина вселенського угорського народу, яка завжди мала спільну долю з русинським народом. Дивлячись на Господа, тримаючись одне за одного, ми можемо черпати сили та продовжувати будувати.
Директорка Закарпатського краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького Ольга Шумовська, оцінивши виставку як високопрофесійну, наголосила: Закарпаття визнає релігійні громади, де важливими є передача людських цінностей і духовне формування, оскільки ці громади забезпечують опору та сприяють розвитку суспільства.
Відтак директор Греко-католицького центру ім. Елемира Ортутая Іштван Мароші пригадав, що ідея представити історію єпархії у формі постійної виставки виникла ще кілька десятиліть тому. Наразі колекція складається приблизно з пів тисячі експонатів, з яких більш ніж сотня відреставровані предмети: ікони, мозаїки, церковні прапори, ризи, літургійні інструменти та старі публікації. Відвідувачі можуть простежити шлях єпархії від Унгварської унії 1646 року через період заборони до відродження після катакомбного служіння.
За словами дизайнера виставки Антала Бодоцького, найбільшим викликом стала велика кількість реліквій, але організаторам удалося зібрати гарно складений змістовний матеріал. Представник Музею прикладного мистецтва Сільвестр Тердик згадав багаторічні спроби створити греко-католицьку експозицію, які зрештою вдалося реалізувати.
Декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко попросив Божого благословення на виставку. «Як виноградна лоза може плодоносити лише на стеблі, так і церковна громада може відрощувати нові пагони, черпаючи сили з живого коріння», – наголосив священник.
Атмосферу заходу прикрасив спів хору Теологічної академії ім. Теодора Ромжі, а також урочисте освячення постійної експозиції.
Товариство угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса організувало виставку «П’ять поколінь родини Ґоґол». Відкриття експозиції відбулося 13 листопада в берегівській галереї Na’Conxypán.
Роботи п’яти поколінь в одному виставковому просторі – явище не часте. У Берегові родина Ґоґол добре відома, адже її представники вже десятиліттями формують місцеве мистецьке середовище, навчають, творять. Для них мистецтво є не просто професією, а сімейною спадщиною, що передається від батька. На виставці представлені роботи прадідусів, бабусь і дідусів, батьків та наймолодших членів сім’ї. Це яскраво демонструє, що різні покоління цієї родини пов’язують талант і творчість.
На відкритті виставки очільниця Товариства угорських митців Закарпаття ім. Імре Ревеса, кураторка галереї Na’Conxypán Агнеш Кулін представила членів родини Ґоґол. «Одна з цілей нашої галереї – дати місцевим майстрам пензля можливість ознайомити зі своїми роботами широкий загал глядачів. Коли ми говоримо про художників Берегова, то не можемо оминути увагою родину Ґоґол. Це вперше, коли кілька поколінь представлені на виставці разом», – наголосила вона.
Експозицію організували таким чином, що в дальній кімнаті можна побачити картини представників попередніх поколінь – прапрадіда Ференца Ґоґола та прадіда Арпада Ґоґола. У центрі розташовані роботи дідуся Іштвана, його сина Золтана і трьох дочок – Анни, Марії та Єлизавети. Іштван Ґоґола скромно стверджує, що він художник-самоучка. Його стиль натуралістичний, доповнений імпресіоністичними ознаками, часта тема робіт – Берегово. Золтан Ґоґола зображує не лише характерні будівлі міста, а й задні двори, набережні. Його роботи передають спокійну, домашню атмосферу, ритм зарослих садів. На передньому плані виставки розміщені життєрадісні та барвисті роботи представниць молодого покоління – Анни, Марії та Єлизавета. Манера малювання дівчат відображає вплив батька, але їхні картини мають власний характер.
На відкритті виставки Іштван Ґоґола наголосив на сталості сімейних малярських традицій та радості спільного творення. На їхню творчість мали вплив видатні митці Закарпатської школи живопису, зокрема Йосип Бокшай, Янош Шутєв, Йожеф Ґарані. Для внуків спадщина слугує радше прикладом, як помічати красу в повсякденному житті. За словами художника, кожен член родини привносить свій власний погляд, а любов і відданість роботі роблять картини справді цінними.
Золтан Ґоґола сказав, що його живопис одночасно запланований і спонтанний. Зазвичай він заздалегідь уявляє теми, але час, необхідний для завершення робіт, дуже різниться – від одного дня до місяця. Черпає натхнення з багатьох джерел: від майстрів-попередників, з фотографій та природи. Художник зізнався, що дочок до роботи все ще треба спонукати, але якщо молоде покоління матиме бажання, то також зможе віднайти свій власний шлях у мистецтві.
Виставці передувала тривала підготовка. Агнеш Кулін розповіла нашому виданню, що ідея виникла ще в перший рік роботи галереї Na’Conxypán, але члени мистецької родини Ґоґол спочатку сприйняли її без ентузіазму. «Я багато разів просила їх і зрештою сказала, що іншого виходу немає: експозицію треба організувати цього року», – зазначила кураторка.
Агнеш Кулін наголосила на особливості виставки: відвідувачі ніби подорожують у часі, оглядаючи роботи художників по батьківській лінії – від прапрадіда Золтана до трьох юних дівчат. «Це візуальне генеалогічне дерево, де можна простежити традиції та любов до мистецтва кількох поколінь», – сказала Агнеш Кулін.
Паралельно з виставкою співробітники галереї планують організувати мистецькі заняття з членами родини Ґоґол, де буде можливість ознайомитися з традиціями живопису Берегова, а також характерним стилем робіт родини через тему генеалогічного дерева. Експозиція триватиме до 19 грудня.
Продуктивність у наш час – це вже не просто очікування, а визначальний стандарт повсякденного життя. Вона впливає на роботу, спорт, навчання і часто на нашу самооцінку. З лекцією на цю тему в Берегівській філії навчального центру МСС виступив Акош Фюлеп, автор книги «Психологія продуктивності».
Присутніх привітала директорка навчального центру Беата Добша. Вона зокрема зазначила, що не завжди потрібно виконувати все на 100 відсотків, що в житті часто достатньо і 80-ти, і що решту енергії варто мобілізувати, коли це дійсно потрібно.
Центральні питання лекції торкалися дилем, які хвилюють більшість людей: чому хтось здатний досягти пікової продуктивності, коли інші блокують у тій самій ситуації? Що відрізняє успішну людину від того, хто боїться невдачі? Сучасне суспільство, і особливо соціальні мережі, часто стверджують, що цінність людини дорівнює її продуктивності. Через постійне порівняння, невидимі очікування та постійний тиск відповідати вимогам багато людей відчувають, що вони мають значення лише тоді, коли працюють бездоганно, старанніше, швидше.
Лекція Акоша Фюлепа забезпечила більш глибоке розуміння цієї надзвичайно актуальної теми. Особливість його книги – її можна читати з обох боків, що дозволяє вивчити темну та світлу сторони результативності.
Функціональна – тобто здорова, конструктивна – результативність призводить до мотивації, концентрації та успіху, що підвищує впевненість у собі та наполегливість. Дисфункціональна ж, навпаки, призводить до страждань, тривоги, вигорання, самоексплуатації та невпевненості. У більш серйозних випадках це може навіть призвести до розладів харчової поведінки, вживання наркотиків, що покращують продуктивність, залежностей.
Під час виступу зазначалося, що обидві сторони – природна частина продуктивності, і розуміння цього може допомогти нам більш усвідомлено справлятися з власною енергією та обмеженнями. Акош Фюлеп залучив присутніх до обговорення в інтерактивній формі, показуючи практичні приклади того, як покращити продуктивність у спорті, роботі, навчанні чи навіть у простих ситуаціях повсякденного життя.
І книга, і лекція мали на меті показати, що, хоча результативність часто здається зовнішнім мірилом, насправді саме наші внутрішні процеси, мотивація, тривоги та ресурси визначають те, на що ми здатні. Книга може бути корисною для всіх, оскільки психологічні основи результативності впливають на життя кожного.
10 листопада в дитячому садочку ім. Каталін Франгепан у Берегові з нагоди дня святого Мартина організували родинне свято, до якого долучилися і вихованці ще одного ДНЗ міста. Діти в ігровій формі знайомилися з народними традиціями дня святого Мартина, а на завершення відбулася традиційна для свята хода з ліхтариками.
Вихователі закладу використовують кожну можливість, щоб передати угорські та українські звичаї та традиції. Цього разу організували захід до Дня Святого Мартина, який доповнили атмосферною ходою з ліхтариками, у якій взяли участь діти з обох дитячих садків та їхні батьки. Захід відбувся в особливій локації – у сховищі дитячого садка, який цього разу виконував не свою звичну функцію.
«Ми хотіли, щоби цей простір служив не лише прихистком, а відігравав позитивну роль», – каже директорка Андрея Якаб. «Оскільки простір доволі місткий, ми вирішили скористатися можливістю та організувати захід тут. Ми зібралися, щоб разом вшанувати пам’ять єпископа Мартина, щоб діти, вихователі та батьки мали можливість разом святкувати».
Захід планують зробити традиційним. Діти в ігровій формі знайомилися з життям святого Мартина, з історіями, пов’язаними з ним. Організатори мали на меті закріпити у малечі цінності доброти, взаємодопомоги.
«Це наш перший захід до Дня Святого Мартина, до якого долучилися батьки, щоби святкувати разом з дітьми. Ми хотіли б, щоби ця ініціатива стала традицією, щоби були такі спільні заходи і в майбутньому», – зазначила директор.
На початку учасників в рамках грайливої презентації ознайомили з витоками та традиціями святкування Дня Святого Мартина. Зазначалося, що це свято – останнє значуще перед 40-денним різдвяним. В минулому в цей день влаштовувалися бенкети, бали, ярмарки. «Хто не їсть гуски на День Святого Мартина, той цілий рік голодуватиме», – звучало відоме гасло, що має на меті «забезпечити» достаток та хороший урожай.
Народні звичаї пов’язані і з легендою про святого Мартина, який намагався сховатися в гусячому загоні, коли його мали обрати єпископом. «Однак гуси своїм ґелґотанням видали його сховок, тож зрештою його висвятили на єпископа, але він все одно залишився простим, добросердним пастухом», – зазначалося на святі.
Після ознайомлення з традиціями відбулися спільний спів і танці, до яких долучилися викладачі Дитячої школи митсецтв і творчості угорського народу «Туліпан Танода Габріелла Сіладі і Бертолон Галас. Відтак група «Чіґа-біґа» разом із виховательками Аранкою Пап і Доріною Батка та поміницею вихователя Едіною Фекете представили живу легенду про Святого Мартина. Потім, за допомогою вихователів та батьків виготовили ліхтарики для спільної ходи просто неба.
Атмосферу спільної прогулянки підкреслило прикрашене подвір’я дитячого садка. Діти з саморобними ліхтариками, співаючи вивчені пісні, пройшлися територією закладу з батьками та вихователями під музичний супровід акордеона. Насамкінець всі разом насолодилися смаколиками і гарячим чаєм, які подали в альтанки на подвір’ї.
Католицька Церква у 2025 році відзначає Вселенський ювілей: 27-й звичайний Святий рік, який урочисто відкрили 24 грудня 2024 року під гаслом «Паломники надії». У цьому дусі для учнів і вчителів Мукачівського ліцею імені Святого Іштвана та Карачинського Греко-Католицького ліцею імені Олександра Стойки організували спільне велосипедне паломництво та молитву за мир. Ціллю подорожі став Римо-Католицький храм Воздвиження Святого Хреста в Берегові.
Берегівська фолк-майстерня «Резеда» провела традиційне свято збору врожаю винограду, яке цьогоріч відбулося в стінах Закарпатського обласного угорського драматичного театру. На учасників дійства чекали майстер-класи з рукоділля, народних танців, народні ігри, в рамках яких вихованці «Резеди» знайомилися із традиціями у веселій атмосфері.
Берегівська фолк-майстерня «Резеда» за останні роки стала видатним закладом розвитку талантів у місті, який знайомить молодь з угорською народною культурою, а також допомагає розвивати її. Викладачі фольклорної майстерні, окрім навчання, під час практичних занять прагнуть занурити вихованців у чудовий світ угорської народної культури. Цього разу на молодь чекав комплекс занять, зокрема майстер-класи з рукоділля, народні танці, пісні та народні дитячі ігри.
«Цей навчальний рік у нас ювілейний, адже «Резеда» відзначає своє десятиріччя. Останнім часом ми щороку організовуємо свято збору врожаю винограду, цей рік не став винятком, оскільки це дуже важлива частина угорських народних традицій. Ми знайомимо дітей з обробкою традиційних матеріалів, які наші предки використовували в осінній період. На свято запросили не лише вихованців, а й всіх бажаючих, на учасників чекає насичена програма на весь день», – повідомила директорка фолк-майстерні Еніке Орос.
Майстер-класи з використанням природних матеріалів провели чотири досвідчені майстрині рукоділля. Учасники створювали креативні вироби, зокрема з листя кукурудзи, але було тут також й бісероплетіння та валяння.
Майстриня Єва Ґоґола вважає важливим, аби діти, крім народних танців та музики, займалися і рукоділлям: «Діти беруть участь у збереженні традицій у наші дні, вони повинні знати, чим займалися наші бабусі у своєму повсякденному житті. У селі обмолот кукурудзи також був частиною святкового періоду збору врожаю винограду, а з листя виготовляли різні прикраси, контейнери для зберігання. Сьогодні діти мали змогу випробувати два різні види обробки кукурудзяного листя, також ми виготовляли гарбузи технікою сухого валяння».
Важливим елементом програми став майстер-клас із народного танцю, що продовжувався під музичний супровід ансамблю «Резеда», а також провели народні ігри.
Пейтер Орос, художній керівник ансамблю народного танцю «Резеда», разом з дружиною знайомив учнів з основними танцювальними кроками. За словами хореографа, дітям подобається саме така неформальна атмосфера заходу, в рамках якого всі разом відроджують традиції періоду збору врожаю винограду.
«Під час майстер-класу молодь познайомилися з молдавськими та буковинськими танцями. Вважаю, що танець надає можливість відчути традиції, зберігати їх, пізнати народну культуру на практиці. Я бачу, що діти почуваються дуже добре, вони розкуті», – каже Еніка Орос.
Організатори також облаштували фотозону та підготували гастрономічні делікатеси. Також була можливість вивчити народні жнивні пісні, ознайомитися зі старими звичаями балів, які проводилися у цей період і які через воєнну ситуацію в країні зникли з життя закарпатських громад.
Захід відбувся за підтримки уряду Угорщини, Фонду ім. Шандора Чорі та Фонду ім. Габора Бетлена.
Танцювальний шоу-гурт „Атас” із міста Берегове здобув третє місце на міжнародному танцювальному чемпіонаті International Dance Open. Змагання відбулися 26 жовтня у Відні.
Про це розповіла мама учасниці гурту Олена Анісімова.
За її словами, участь у змаганнях взяли понад 1500 учасників з 17 країн світу. Діти вибороли третє місце за загальними результатами змагань, а також здобули 9 перших місць у різних вікових категоріях.
„Це неймовірна гордість наших учасників та держави в цілому. Незважаючи на всю складність ситуації в країні та важку подорож до Відня, ми довели, що ми українці талановиті та сильні”, — розповіла Олена Анісімова.
24 жовтня у Берегівському будинку культури відбулася посвята випускників Берегівського ліцею ім. Габора Бетлена. Учні 11-А та 11-Б навчального закладу, загалом 34 випускники, отримали зелені стрічки, які символізують надію та витримку, початок нового етапу життя.
Радість юні розділили батьки, рідні, вчителі. Учні закликали замість квітів суму передати на благодійну справу: на лікування Адама Майороша, чия бабуся особисто висловила свою вдячність за зворушливий жест.
На початку заходу присутні вшанували хвилиною мовчання жертв війни. Затим привітала директорка ліцею Еріка Павлюк, наголосивши, що це день святкування, можливість підбити підсумки пройденого шляху, черпаючи сили для майбутніх завдань.
«Ми вирішили труднощі онлайн-навчання, існуємо, незважаючи на потрясіння війни, і, окрім навчання, збагатилися багатьма особливими враженнями», – пригадала директорка труднощі та радощі останніх років.
Вона також подякувала батькам за довіру та вчителям за віддану роботу. «Наші учні займають призові місця на обласних, національних предметних олімпіадах», – відзначила директорка успіхи учнів.
За її словами, всі минулорічні випускники ліцею поступили у виші, що свідчить про результативність навчального закладу.
Насамкінець директорка підбадьорила випускників словами Єне Ком’яті: « Світ поганий? Тож будь ти добрим! Життя порожнє? Надай йому змісту! Всі люди раби? Ти будь вільним! Кинь виклик своїй долі у сміливому змаганні!».
Відтак на сцені у супроводі класних керівників вишикувалися винуватці свята, аби отримали символічні зелені стрічки.
Після цього класний керівник Єва Пунько у своїй промові згадала про семирічну спільну подорож, під час якої діти стали зрілими, цілеспрямованими молодими людьми. Вона пригадала спільні враження, труднощі онлайн-освіти, випробування, спричинені війною, відзначивши, що попри все це, вони тепер можуть святкувати разом. На завершення вона побажала учням сміливо самореалізуватися на шляху до дорослого життя.
Класний керівник Камілла Горзо згадала про спільний шлях, пройдений разом із учнями. «Ви всі унікальні та особливі, саме це розмаїття зробило клас справді особливим». Насамкінець вона побажала учням успіхів у житті, закликаючи йти за своїми мріями, бути наполегливими та завжди пам’ятати школу, з якої вони починали шлях.
Начальниця відділу освіти та культури Берегівської територіальної громади Едіта Бабяк у своїй промові закликала учнів мріяти про щось велике та зберігати людські цінності: «Будьте сміливими! Бо світ належить сміливим людям. Будьте наполегливими, бо тільки так мрії здійсняться». Свої слова вона завершила зворушливим посланням: «Ваше коріння в Берегові, але ваші крила можуть донести вас куди завгодно».
Привітав святкуючу спільноту і керівник консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар. У своїй промові він зазначив, що здобуття знань завжди вимагає наполегливості, і закликав учнів залишатися вдячними своїм вчителям. «Бажаю всім вам сил і витримки, щоб долати труднощі та адаптуватися до змін протягом усього життя», – звернувся дипломат до випускників.
«Коли ми дивимося на вас, нас переповнює гордість, бо ви – майбутнє закарпатських угорців», – сказав у своєму виступі голова Демократичної спілки угорців України Ласло Зубанич. Він наголосив, хоча молодь може продовжувати своє життя в різних країнах, «ті, хто поїхав із Закарпаття, завжди залишатимуться закарпатцями», бо любов до батьківщини – це вічний зв’язок. Він також відзначив символізм емблеми школи: «Вишитий на прапорі платановий лист – це насправді символ, що батьківщина завжди чекає на тебе».
Відтак священник греко-католицької церкви Іштван Мароші та пастор реформатської церкви Янош Маргітич попросили Божого благословення на випускників і всіх присутніх.
Після вітальних промов виступили випускники, котрі разом із вчителями готувалися до заходу протягом кількох місяців. У своїй програмі вони через поезію, прозу та пісні озвучили найважливіші цінності людського життя: віру, любов, сім’ю, прив’язаність до батьківщини, єдність, мир, правду, честь, свободу, знання. Ці слова були написані на стрічках, прив’язані до жезла та символічно передані наступникам.
До заходу підготувалися і вчителі. Дотримуючись традиції, викладачі виконали пісню-сюрприз. Цього року це була пісня Ференца Дем’єна «Honfoglás».
Далі відбулася одна з найвидовищніших частин вечора – палоташ і вальс. На сцені молодь танцювала елегантно, дисципліновано, водночас радісно та вільно. Їхні рухи відображали всю працю, яку вони вкладали в репетиції протягом останніх кількох тижнів. На проекторі ж показали найпрекрасніші моменти спільних шкільних років.
Наприкінці церемонії випускники станцювали свій вальс і на площі перед будинком культури, розділивши магію моменту з мешканцями міста.
