Поняття війни та миру стали невід’ємною частиною повсякденного життя мешканців Закарпаття. Поки відбувається одне, всі чекають, коли прийде інше. Але життя не може перестати тривати до того часу. Так вважають і співробітники Закарпатської угорської туристичної ради, які намагаються пом’якшити та вирішити проблеми, з якими стикається туризм. Їхня мета – повернути традиційні цінності регіону в суспільну свідомість, зберегти, розвинути і передати їх надалі. Ми поговорили з Андрашем Мештером, головою товариства, секретарем з питань економіки та місцевого самоврядування Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), старостою села Геча, про поточну ситуацію, яка склалася з туризмом на Закарпатті, минулий рік професійної організації, її плани на майбутнє та громадську роботу.
– Як розпочався 2024 рік? Чим він відрізнявся від попередніх років?
– 2024 рік був важким для товариства, але насправді, після пандемії Covid-19, для працівників сфери туризму на Закарпатті настали важкі часи. Епідемія призвела до зменшення як іноземних, так і внутрішніх туристичних візитів. А з початком війни іноземні туристи були відрізані від нас зовсім. Окрім того, що туристів не так багато, більшість людей, які працюють у сфері туризму, також не вдома. Тому важко підтримувати туристичну галузь на належному рівні.
Однак найбільшою туристичною подією 2024 року для Закарпатської угорської туристичної ради та ТУКЗ-КМКС стало відкриття візит-центру Вождя Арпада у с. Чома. Минулого року, за підтримки ТУКЗ-КМКС, 1 000 учнів 7-х класів із Закарпаття змогли взяти участь у програмах візит-центру. Були також окремі реєстрації від різних шкільних груп, а також вихованців дитячих садків, школярів, учнів середніх шкіл і груп пенсіонерів. Певною мірою це дало поштовх внутрішньому туризму в цьому районі. Слава Богу, ті, хто приїжджав сюди, приносили із собою добру славу для центру, а зворотній зв’язок показав, що Карпатський регіон потребує таких атракцій, як ця, котра наповнює 4-годинну програму великим змістом.
– Яких конкретних результатів вам вдалося досягти у цій сфері у 2024 році? Які основні стратегічні аспекти розвитку угорського туризму на Закарпатті?
– До епідемії коронавірусу ми разом з Товариством угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС) виграли тендер ЄС, в рамках якого створювали заміські будинки та організовували різні навчальні курси, а також брали участь у проєктах ЄС. 2024-ий став роком завершення цього проєкту, і ми успішно виконали обидві його частини. У с. Чома ми створили ландшафтний будинок «Юрта», у с. Мужієво на Берегівщині та с. Шаланки на Виноградівщині ми побудували нові ландшафтні будинки, а у с. Вишково на Хустщині розширили ландшафтний будинок, що належить туристичній асоціації «Зелене село Вишково», ковальською майстернею, льонопереробним комплексом і невеликим павільйоном. Ми вважаємо, що, коли туристи приїжджають на Закарпаття і відвідують ці садиби, ми повинні показувати не тільки місцеві матеріальні цінності, а й наші духовні надбання, те, що характеризує різні регіони. У цьому сенсі садиба у с. Вишково нагадує про ковальство та переробку льону, в Шаланках – про гончарство, у Мужієві- про переробку фруктів, а в с. Чома – про часи Угорського завоювання (угор. honfoglalás: «завоювання батьківщини»).
Самі сільські будинки стали на шлях змістовних програм, тому ми сподіваємося, що після війни ми зможемо організувати проєкти, подібні до того, який реалізували в с. Чома. Звичайно, ми сподіваємося на участь місцевого населення в цих селах, координовану Закарпатською угорською туристичною радою. Наприклад, у Мужієво і Шаланках місцеві відділення ТУКЗ-КМКС організовуватимуть і проводитимуть програми, а у Вишкові туристи зможуть брати участь у програмах Асоціації туризму «Зелене село Вишково». Ми вважаємо, що, крім того, щоб запрошувати туристів на Закарпаття, місцеві жителі також повинні знайомитися з цінностями та традиціями свого регіону.
– У якому напрямку розвивається туризм на Закарпатті?
– Відродження кінної традиції є дуже важливим у житті закарпатських угорців, оскільки це значна частина нашого минулого. Протягом століть кінь завжди був супутником угорського народу. Однак за радянської влади їх винищили у місцевого угорського населення, і залишилися лише тяглові коні. Тож ми створили звернення: якщо у ваших сім’ях збереглися якісь фотографії з дорадянської епохи, які нагадують про кінну епоху, надсилайте їх нам, і ми зробимо з них виставку. На фотографіях, які ми отримуємо, можна побачити такі вишукані вбрання, в котрих доречно було б взяти участь у сучасному кінному параді, тож ми не так вже й далеко відійшли від кінної культури.
– Чи були якісь нові публікації?
– Окрім створення ландшафтного театру та пересувної сцени, ми також підготували різні публікації в рамках двох грантів ЄС. Вони демонструють заміські будинки та села в цьому районі. Ми також створили публікацію, якої не вистачало, «Bakancsra fel!», яка є путівником пішохідними стежками. Завдяки члену нашого правління Золтану Горвату, цей буклет стане хорошим путівником для тих, хто хоче піти в похід Карпатами. Він доступний українською та угорською мовами. За допомогою Національного культурного фонду ми змогли перевидати угорську версію у 2024 році, оскільки перший тираж був розпроданий.
– Які заходи, програми та тренінги вам вдалося реалізувати у 2024 році?
– Ми підтримуємо постійний контакт із різними туристичними партнерськими організаціями як на Закарпатті, так і за кордоном. 2024 року ми взяли участь у професійному візиті до Угорського туристичного агентства в Будапешті, організованому Генеральним консульством Угорщини в Ужгороді. До складу делегації входили туристичні лідери із закарпатських районів та представники Українського туристичного агентства з Києва. Метою візиту було вивчення угорського туристичного досвіду та запозичення позитивних сегментів. Оскільки захід був одноденним, часу на багато чого не вистачило, але враження українських колег були дуже позитивними. Сподіваємося, що вони зможуть застосувати на практиці туристичні пакети, які добре працюють в Угорщині.
Ми також організували навчальну поїздку для закарпатських екскурсоводів, показали їм визначні пам’ятки та сільські садиби. Якщо туризм відновиться після війни, і вони будуть відкриті до нього, вони зможуть включити ці елементи програми у свої власні програми. Тож ми можемо очікувати, що туристи з України відвідають ці місця.
У нас також відбулася більш масштабна подія: ми організували Берегівський різдвяний ярмарок, який цього року був поєднаний з благодійною акцією. Цей захід організовується нашим товариством спільно з ТУКЗ-КМКС із 2014 року. У заході взяли участь місцеві ремісники, громадські та церковні організації. Було зібрано понад 50 000 гривень на лікування важкохворої матері з Берегова.
У с. Чома також відбулися важливі події. Наприклад, День захисту дітей Асоціації угорських багатодітних сімей Закарпаття (KMNE), який відвідало понад 600 дітей. У цей день ми могли на деякий час забути про те, що відбувається в Україні.
Ми змогли відпочити, але насправді це і є найбільшим завданням таких заходів – вирвати дітей і тих, хто тут, на Закарпатті, з тривог повсякденного життя. Це також меседж для тих, хто за кордоном: більшість усе ще залишається вдома, і ми чекаємо додому тих, хто виїхав.
– Які плани Закарпатської угорської туристичної ради на 2025 рік?
– Першою подією 2025 року стане курс навчання верховій їзді. Це півторамісячний курс, який проводитиме викладач із факультету фізичного виховання Будапештського університету економіки та бізнесу, який проводитиме заняття протягом кількох вихідних. Керівництво Товариства угорської культури Закарпаття вирішило, що такий тренінг потрібен. Очевидно, що ми знаємо, як їздити на конях і як правильно за ними доглядати, але не знаємо, як навчати верховій їзді. Тож цей тренінг буде спрямований саме на те, щоб навчити людей, які працюють у центрі або хочуть працювати в ньому в майбутньому, мати базову підготовку з верхової їзди. Всі сподіваються на настання миру, і ми теж. Ми сподіваємося, що незабаром знову зможемо організовувати наші різноманітні туристичні заходи.
– Як депутат міської ради, як би ви оцінили минулий рік?
– Ситуація, на жаль, дуже гнітюча. Значної частини населення в угорських селах немає вдома. З плином часу все більше сімей переконують в тому, що вони навряд чи повернуться. Повсякденне життя також є величезним викликом, оскільки відсутній той самий прошарок нашої місцевої громади, який міг би піклуватися про інших. Тих, хто дає громаді відчуття безпеки, тут немає. За таких обставин особливо цінною є згуртованість. Ця згуртованість досягла такого рівня, що не тільки всередині села, але й сусідніх сіл громади допомагають одна одній. Наприклад, на жаль, трапляються сумні ситуації, коли під час похорону в селі не вистачає чоловіків, щоб відправити панахиду, тож доводиться викликати людей із сусідніх сіл. Також важко знайти кваліфікованих робітників. Мова не йде про будівництво, бо воно майже не ведеться, а про більш буденні ситуації. Для підтримки повсякденного життя потрібні, наприклад, теплотехнік, сантехнік і т.д. Зараз, якщо зламався котел, потрібно чекати кілька днів, щоб сантехнік приїхав щось полагодити. Коротше кажучи, 2024 рік був роком виживання. Ми намагаємося керувати нашими громадами, намагаємося підтримувати себе. Слава Богу, угорська громада жива і хоче жити. Ми чекаємо на зміни, сподіваємося, що 2025 рік принесе нам мир, якого ми так чекаємо.
– Які ваші плани та сподівання на майбутнє у цій сфері, чого б хотіли досягти?
– Незважаючи на щоденні проблеми, ми з упевненістю дивимося в майбутнє. У 2024 році нам вдалося створити «Театр у стайні» у с. Геча, який також був профінансований грантом ЄС разом з нашим містом-побратимом Егрі в Трансільванії. Після початку війни ми розпочали будівництво похоронного бюро в с.Геча на пожертви місцевих сімей. Ми передали його мерії Берегова, він завершений на 70%, створений на пожертви мешканців села і буде добудований місцевою владою. За нашим прикладом будівництво похоронних бюро розпочалося майже у всіх населених пунктах Берегівського району. Позитивним для мене є те, що нам вдалося зберегти наш дитячий садок і школу. Наші церкви функціонують, допомагають членам громади, чим можуть. Наш план – вижити, ось заради чого ми працюємо!
– Що ми можемо зробити один для одного в ситуації, що склалася?
– Ми повинні триматися разом, ми повинні допомагати всім членам нашої громади. Ми не повинні здаватися і найважливіше – ми повинні підтримувати єдність на всіх рівнях, будь-який розкол у такій маленькій громаді може виявитися фатальним. Ми не повинні ставити індивідуальні інтереси вище за інтереси громади. Війна ще не закінчилася, але, на жаль, вже є спроби розділити угорський народ. Деякі політичні сили намагаються виокремити угорців із Закарпаття та України, призначаючи їх контактними особами та посередниками. Це неправильно, адже угорська громада Закарпаття має організації за інтересами, завданням яких є підтримка контактів та захист інтересів угорської громади. Однією з таких організацій є ТУКЗ-КМКС, яка з моменту свого заснування займала послідовну політичну позицію і зробила свій внесок у те, що угорська громада в Україні досі існує і є активною. Я переконаний, що кожен випадок, коли певні політичні організації ведуть переговори із самопроголошеними особами, а не з організаціями, що представляють інтереси угорської громади Закарпаття, спрямований проти угорської громади. Вірю, що угорській громаді Закарпаття вистачить мудрості це побачити і не піддаватися на такі політичні трюки.
– Які заходи ви вважаєте необхідними для забезпечення виживання закарпатських угорців, їхнього процвітання на батьківщині та перспективного майбутнього як на місцевому рівні, так і для регіону загалом?
– Найважливіше – це безпека, яка не обов’язково приходить із закінченням війни. Попереду у закарпатських угорців ще багато битв за те, щоб наша громада була по-справжньому захищеною. Ті, хто зараз перебуває за кордоном, повернуться додому, коли війна закінчиться і в Україні буде правова безпека. Для цього нам потрібні закони, які поважають права нашої меншини, і ми повинні бути впевнені, що у нас є майбутнє як угорців в Україні. Особисто я впевнений, що інтеграція України в Європу рано чи пізно відбудеться і що кордони будуть відкриті. Тоді вже не матиме значення, де ми живемо – на Берегівщині, Виноградівщині чи на Мукачівщині, адже скрізь для нас будуть доступні майже однакові можливості. Однак для того, щоб наші права меншини були гарантовані, нам недостатньо робити все, що ми можемо; нам потрібно, щоб решта угорської нації була на нашому боці, і нам потрібні лідери, які будуть заступатися за нас у міжнародному політичному житті, як це, слава Богу, робить нинішнє угорське керівництво.
Мета Закарпатської угорської туристичної ради залишається незмінною: об’єднання закарпатських підприємців та приватних осіб угорської національності, які займаються туризмом, професійна підготовка, а також допомога для якомога успішнішої роботи. Проте минулий період настільки негативно позначився на туристичній сфері Закарпаття – настільки, що вона практично зупинилася. З очільником Закарпатської угорської туристичної ради, секретарем з питань місцевого самоврядування ТУКЗ-КМКС, старостою села Геча Андрашем Мештером ми поговорили про складну ситуацію, яка склалася, роботу організації протягом минулого року, суспільну роботу та плани на майбутнє.
– Як оцінюєте роботу Закарпатської угорської туристичної ради у світлі подій минулого року?
– З туристичної точки зору минулий рік був надзвичайно складним. Через війну сфера туризму майже припинила функціонувати. Окрім кількох закладів громадського харчування, ресторанів, закрилися майже всі туристичні об’єкти. Ті, котрі не закрилися, працюють збитково. Водночас Закарпатська угорська туристична рада продовжує працювати, офіс підтримує постійний зв’язок із членами організації.
– Які галузі внутрішнього туризму змінилися найбільше через ситуацію, що склалася?
– Війна, якщо можна так сказати, найбільше вплинула на туристичну сферу. При цьому найбільше страждають суб’єкти закарпатського туризму, адже тут люди орієнтовані на прийом іноземних гостей, які минулого року взагалі не відвідували наш край.
– Як намагалися вирішити проблему?
– До завершення війни не бачу жодних шансів для відновлення туризму.
– Наразі які основні стратегічні аспекти розвитку угорського туризму на Закарпатті?
– Стратегічні цілі залишаються незмінні – це створення нових атракцій.
– Чи з’являлися нові видання?
– Ми видали українську версію путівника «Закарпаття очима угорців», яку нещодавно презентували в Угорському домі ім. Мігая Мункачі в Мукачеві.
– Які плани в Закарпатської угорської туристичної ради на майбутнє?
– Організація бере участь у двох проєктах Європейського Союзу. Один з них – це проєкт «Живий будинок-музей», в рамках якого буде створено чотири будинки-музеї в селах Чома, Мужієво, Шаланки та селищі Вишково. В рамках другого проєкту в 2023 році плануємо організувати онлайн- навчання з туризму. У 2022 році тривала підготовка до реалізації проєктів, зокрема, розпочався ремонт будинків-музеїв.
– Як оцінюєте минулий період як староста села?
– Як староста, теж можу сказати лише, що ситуація дуже погана, треба працювати для збереження громади. Сподіваємося, що після війни ситуація стабілізується та нормалізується, родини, які були змушені виїхати за кордон, повернуться додому, й угорські села на Закарпатті знову наповняться життям.
– Чого очікувати в цій сфері? Чи маєте конкретну стратегію?
– Наше завдання – зберегти громаду, підтримувати і зміцнювати надію в громаді, зміцнювати в кожному відчуття, що ми кожного чекаємо вдома і кожен потрібен. Сподіваємося, що якнайшвидше настане мир і закарпатська угорська громада збережеться на своїй батьківщині.
Коронавірус перевернув наше життя з ніг на голову, і хоча ми потроху вже звикаємо до цього, вірю, що кожен хоче, аби така ситуація закінчилась якомога швидше, адже пандемія негативно впливає на все. Але найбільше, мабуть, обмеження позначилися на сфері туризму. Підсумки минулого року підбиває голова Громадської спілки «Закарпатська угорська туристична рада» Андраш Мештер.
– Думаю, Спілка розраховувала не на такий рік.
– На початку 2020-го ще нічого не віщувало біди: як і щороку, ми розпочали організацію фестивалів, семінарів та інших заходів. XVI Міжнародний фестиваль різників у с. Геча, Берегівський винний фестиваль та Тиждень угорської кухні, котрий проводився увосьме, відбулися без проблем та обмежень. Затим раптом усе змінилося, і нам також довелося пристосовуватися до нової ситуації, тож ми змінили звичний ритм. Чимало заходів без проблем провели в онлайн-форматі, але, на жаль, відбулися не всі заплановані на 2020 рік події.
– На початку березня вдалося видати гастрономічний путівник Закарпаттям українською мовою.
– Після публікації угорською ми зробили все можливе, щоб закарпатський гастрономічний путівник вийшов українською. Це була масштабна робота – зібрати та відібрати всі ресторани, презентація яких у кінцевому підсумку ввійде до двомовного путівника. Цього року ми також працюємо над новим збірником, який, сподіваємося, побачить світ найближчим часом.
– Навесні провели конкурс найкращого обійстя та найгарнішого городу області.
– Так, але найголовніше – ми його знайшли. Спочатку оголосили конкурс найбільш квітчастого гостьового будинку та найгарнішого городу серед гостьових будинків Закарпаття. Участь у конкурсі могли брати лише ті господарі гостьових будинків, котрі отримали сертифікацію. Серед 30 конкурсантів титул «Найбільш квітчасте обійстя» отримав ресторан «Кулач» у с. Косонь. Друге місце посів гостьовий будинок «Ковач» у селі Шом, третє – гостьовий будинок Розалії Сабо в селищі Вишково. На конкурс «Найгарніший город» заявки подали 17 учасників. Перше місце присудили мотелю «Лончак» у с. Вари, друге – гостьовому двору «Сільвіка» в с. Дідово, третє місце посів гостьовий будинок «Олександра» в с. Великі Береги. Спеціальну нагороду здобув гостьовий будинок «Телетал» у с. Бене. Переможці отримали цінні призи.
– Які провели семінари?
– Навчання для власників гостьових будинків ми організували вже в онлайн-форматі. Хоча відбулося й кілька практичних занять, де змогли зустрітися близько сотні учасників. Тренінг в онлайн-форматі влаштували і для молодих підприємців та початківців туристичної сфери, а також тих, хто лише міркує над тим, щоб займатися чимось подібним та дотичним. Цей курс під назвою StartUp мав на меті професійно підготувати підприємців-початківців сфери туризму та надати учасникам рекомендації з таких ключових тем і питань, як маркетинг, старт бізнесу, написання грантових заявок, податкові та юридичні питання. Улітку ми організували тури для вже практикуючих екскурсоводів для обміну досвідом. Цей захід дав можливість ближче познайомитися із сучасними туристичними об’єктами за допомогою компетентних фахівців. Крім того, провели два семінари «Належна практика в сільському туризмі» для власників сільських садиб, чиї бізнес-плани успішно пройшли конкурс Благодійного фонду «Закарпатський центр економічного розвитку «Еган Еде» в категорії «Туризм».
– Чи зменшилася кількість членів Спілки у 2020-му?
– Наша організація підтримувала зв’язок зі своїми членами протягом року, а завдяки проведенню навчань їхня кількість навіть збільшилася. Відбулись і якісні зміни. Через епідемічну ситуацію на Закарпаття приїжджало мало туристів, тож власники сільських садиб та гостьових дворів змогли зробити суттєві ремонти на об’єктах. Ці важливі речі досить важко здійснити в сезон, коли туристичні групи їдуть одна за одною.
– Чого очікуєте від майбутнього?
– Позитиву. Ми дуже сподіваємося, що закінчиться епідемія та гнітючі обмеження і ми якнайшвидше зможемо розпочати організацію різноманітних заходів та фестивалів. Намагаємося спланувати свою роботу таким чином, щоб одразу бути готовими, як тільки з’явиться можливість, колоти свиней чи варити леквар. А також професійно представляти Закарпаття, демонструвати чудові туристичні цінності нашого краю на різноманітних виставках та фестивалях і в майбутньому. Будемо сподіватися, що незабаром усе знову повернеться до звичного перебігу подій.
