4 червня в селі Геча відбувся меморіальний захід з нагоди Дня національної єдності. Учасники зібралися біля садиби родини Кайді, щоб згадати наслідки Тріанонського мирного договору та вшанувати ідею єдності угорського народу.
Цього року 106-ту річницю підписання договору відзначили як у Карпатському басейні, так і в закордонній діаспорі. Цей день угорський парламент офіційно проголосив Днем національної єдності у 2010-му. Головна мета ініціативи – підкреслити, що попри історичні зміни кордонів, єдність нації збереглася. Угорців у всьому світі й надалі об’єднують спільна історія, культура та рідна мова.
На початку заходу присутніх привітала Віола Сатмарі, керівниця гечанського гуртка збереження традицій Tüzes Liliom. Після цього його учасники виконали в’язанку народних пісень.
Далі відбулося покладання квітів до меморіального знака. Вінки поклали консул Угорщини в Берегові Дьордь Балог, заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС) Йожеф Шін та місцеві жителі.
У коментарі нашому виданню Йожеф Шін зазначив: «Протягом 9 десятиліть через колючий дріт ми спостерігали за тим, як живуть представники нашої нації в Угорщині та на відокремлених територіях. Минуло 106 років, і сьогодні ми можемо з гордістю сказати, що угорці Закарпаття зберегли свою національну ідентичність, традиції та рідну мову. Наша громада і зараз гордо заявляє про себе як про частину угорської нації. Важливою віхою став 2010 рік, коли угорський парламент ухвалив закон про День національної єдності. Це рішення стало потужним моральним підкріпленням для закордонних громад і допомогло зберегти ідентичність угорців у Карпатському басейні та всьому світі».
Він також додав, що останнім часом у кількох країнах розпочалося ширше визнання прав та цінностей угорських громад.
«Символічно, що напередодні Дня національної єдності надійшла звістка про прогрес у питанні вимог, на яких послідовно наполягали угорці Закарпаття, – зауважив Йожеф Шін. – Ми спостерігаємо за розвитком подій з надією та вірою. Сподіваємося, що становище угорської громади Закарпаття й надалі буде покращуватися, щоб вона могла будувати своє майбутнє на рідній землі на значно міцнішому та безпечнішому фундаменті».
У свою чергу, Віола Сатмарі підкреслила: «Ніколи не забуваймо наші давні традиції. Ми маємо прагнути зберігати й передавати народні звичаї. До них належать прекрасні угорські народні та патріотичні пісні, а також такі заходи, як скубання пір’я, лущення кукурудзи та свято збору врожаю винограду «Сюреті бал». Наш колектив уже багато років відроджує й плекає ці звичаї. Для нас дуже важливо продовжувати справу старшого покоління. Наша головна мета – щоб цінності угорського народу не забулися і збереглися для нащадків. Також ми приділяємо велику увагу місцевій пісенній спадщині. Я особисто ходила від хати до хати в Гечі й збирала народні пісні, щоб зберегти їх в автентичному вигляді. Саме тому робота нашої громади та колективу така близька моєму серцю».
Цей захід та всі висловлені його учасниками думки вкотре нагадали про головне: попри будь-які історичні труднощі, угорські громади продовжують зберігати свої традиції, мову та національні цінності.
4 червня у селі Косонь на Берегівщині відбувся особливий і зворушливий захід, присвячений Дню національної єдності. Подія, організована місцевим осередком Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), об’єднала представників різних поколінь навколо спільних цінностей, історичної пам’яті та любові до рідного народу.
Місцем проведення урочистостей стала реформатська церква Косоні – духовний осередок громади, де цього вечора панувала особлива атмосфера. Тут звучали слова, які торкалися найглибших струн людської душі, нагадуючи про складний шлях угорського народу та його незламну силу єдності.
Зі щирим вітальним словом до присутніх звернувся Габор Потокі. Він подякував усім, хто долучився до заходу, та наголосив на важливості збереження національної ідентичності, культури й традицій. У своїй промові він підкреслив, що пам’ять про історичне минуле допомагає угорцям у різних куточках світу залишатися єдиною спільнотою, незважаючи на державні кордони.
Особливо змістовним і глибоким став виступ реформатського пастора Ференца Радванскі. У своїй доповіді під назвою «Від Мохача до Тріанону» він провів історичний екскурс крізь найважливіші та найболючіші події угорської історії. Священнослужитель наголосив, що доля угорського народу протягом століть була сповнена випробувань і втрат, однак саме ці труднощі загартували націю та зміцнили її внутрішню єдність.
«Історія знову і знову показує нам, що угорський народ мав нелегку долю. Але кожне випробування не розділяло нас, а навпаки – ще міцніше об’єднувало угорців у всьому світі в одну велику націю», – зазначив пастор.
Літературну частину заходу прикрасили проникливі художні виступи. Грета Товт декламувала вірш Дюли Югаса «Тріанон», який і сьогодні залишається символом національної пам’яті та болю. Своєю чергою Норберт Барта виконав відому пісню Honfoglalás, що викликала у слухачів щирі емоції та почуття гордості за свій народ. Після історичних роздумів, поезії та музики учасники заходу перемістилися на подвір’я парафії, де відбулася найсимволічніша частина вечора – запалення Вогню єдності.
Полум’я, що здійнялося до вечірнього неба, стало символом незламності угорського народу, зв’язку поколінь, духовної сили та віри у майбутнє. Як і минулого року, Косонський осередок КМКС долучився до міжнародної акції «Полум’я єдності», започаткованої Закарпатською угорською скаутською організацією.
О 20:26 за місцевим часом символічні багаття одночасно запалали у 35 країнах на шести континентах світу. Від Канади до Австралії, від Аргентини до Секейського краю, від Нью-Йорка до Закарпаття – всюди, де живуть угорці, цього вечора засяяло світло національної єдності. Ця традиція вже стала особливим символом духовного зв’язку між угорськими громадами світу. Вона нагадує, що навіть відстані у тисячі кілометрів не здатні розірвати нитку, яка єднає людей спільною мовою, культурою та історією. Цьогоріч захід набув ще глибшого змісту. Через триваючу війну в Україні вогонь єдності став також вогнем миру. Його полум’я було присвячене не лише пам’яті про минуле, а й надії на мирне майбутнє, безпеку та спокій для всіх людей, які живуть на цій землі.
Учасники заходу стали навколо вогнища в єдине коло. Разом вони виконали національну молитву угорського народу, після чого зазвучали добре знайомі угорські народні пісні. Ці мелодії лунали особливо щиро, адже кожен присутній не просто співав – він проживав ці слова разом із громадою. Вечір став не просто пам’ятним заходом до Дня національної єдності.
Він перетворився на справжнє свято душі, яке об’єднало людей різного віку, зміцнило почуття належності до великої угорської родини та вкотре нагадало: справжня єдність народжується там, де є взаємна підтримка, любов, повага до минулого та віра в майбутнє. У світі, який часто розділяють кордони, політичні події та суспільні виклики, такі зустрічі набувають особливого значення. Вони доводять, що єдність живе не в географії, а в серцях людей. І поки горить полум’я єдності, житиме й незгасна віра угорського народу у своє майбутнє.
Організовані цьогорічні Ґутівські Дні святої Трійці стали вже двадцять шостими. Захід, що пройшов 24 травня, став визначною подією не лише для села, а й для всієї Берегівщини. Традиційне свято заснувало Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) ще у 1991 році з метою збереження та передачі народних звичаїв П’ятидесятниці. Попри те, що протягом багатьох років захід часто доводилося проводити за складних обставин, Ґутівські Дні Трійці стали важливим символом єднання та спільного святкування.
Подія розпочалася з традиційного святкового богослужіння, під час якого присутні разом молилися за благословення та мир. Надалі культурна програма продовжилася на території Ґутівської гімназії. Окрім постійної фотовиставки закладу, відвідувачі мали змогу оглянути чудові картини берегівського художника Золтана Ґоґоли, а також світлини Йожефа Шіна, які відображають історію села та літопис Днів святої Трійці.
Урочисте відкриття заходу відбулося на шкільному подвір’ї. У святкових промовах наголошували на важливості віри, збереженні ідентичності та єдності. Заступник голови ТУКЗ-КМКС, очільник Берегівського районного осередку організації та ідейний натхненник свята Йожеф Шін під час виступу нагадав: «Зішестя Святого Духа поклало край проблемам із мовою та розумінням і дало надію зневіреним».
У своїй промові він також згадав про нинішні складні реалії: «На питання, чи варто організовувати такі заходи під час війни, відповідь для мене однозначна: так! Люди хочуть жити не в страху, а у свободі та радості. Громада повинна жити, зустрічатися та сподіватися». Як дороговказ Йожеф Шін зазначив: «Традиції слід не зберігати […]. Традиціями слід жити!».
Присутніх також привітав консул Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар.
У своєму виступі він наголосив, що хоча угорська громада Закарпаття кількісно зменшилася, вона залишається сильною духом і свідомістю. Дипломат передав вітання від нового уряду Угорщини та запевнив у його незмінній підтримці. Він також зазначив, що в Києві вже розпочалися консультації на експертному рівні щодо прав меншин та покращення відносин між двома країнами, що повністю відповідає інтересам закарпатської громади. Насамкінець консул подякував Товариству угорської культури Закарпаття за збереження традиції проведення Ґутівських Днів святої Трійці, попри надзвичайні труднощі.
Заступник голови Берегівської територіальної громади Іштван Вінце відзначив загальновідому гостинність ґутян, а також нагадав, що П’ятидесятниця – це свято відродження церкви. Він побажав, щоб цей захід приніс сили, здоров’я та оновлення кожній родині.
Під час відкриття також пролунали тематичні пісні у виконанні Оршолі та Брігіти Деяк. Після завершення офіційних промов головну роль перебрала на себе молодь. Першими виступили учні гімназії, які відтворили давній народний звичай вибору короля та королеви на П’ятидесятницю.
Відтак перед гостями виступив Берегівський ансамбль народного танцю «Резеда». Керівниця колективу Еніке Вараді Орос зазначила, що вони беруть участь у заході вперше, і для них це особливий досвід — відчути давні традиції разом із дітьми. Вона наголосила, що через нинішню ситуацію можливостей для виступів поменшало, тому ансамбль завжди радий нагоді популяризувати угорське народне мистецтво, а вихованці — продемонструвати свої вміння.
Окрім культурної програми, важливу роль відігравали спорт і гастрономія. Охочі могли позмагатися у метанні каменя й колоди та перетягуванні канату, а головною родзинкою став турнір із мініфутболу. Організатори подбали і про кулінарні враження: гості мали змогу скуштувати місцевий бограч-гуляш, а також інші різноманітні страви та напої.
Цілоденне свято досягло своєї кульмінації ближче до вечора, коли відбувся конкурс краси, урочисте оголошення результатів змагань та вручення призів переможцям.
26-ті Ґутівські Дні святої Трійці подарували місцевим жителям чудову можливість відкласти повсякденні турботи, разом відродити власні традиції та зміцнити громаду днем, сповненим гарного настрою.
2 травня у Берегові оголосили результати конкурсу віршів та світлин, організованого до Дня матері ГО «Закарпатська асоціація народних інститутів» спільно з Греко-католицьким центром ім. Елемира Ортутая.
Захід мав на меті побудувати місток між минулим і сьогоденням, давши громаді можливість виразити багатогранність материнської любові. За умовами, на фотоконкурс подавали архівні світлини, зроблені на Закарпатті до 1980 року, що увічнювали турботу предків. Поетична ж частина складалася зі щирих зізнань про материнство від нинішніх поколінь.
Присутніх привітав консул Угорщини в Ужгороді Дьордь Балог, а керівник центру ім. Ортутая Іштван Мароші поділився думками про важливість збереження материнської любові. Святкову атмосферу підкреслив зворушливий виступ ансамблю цитри та вокалу «Лаптарожа» із села Шаланки.
Центральною подією стало відкриття фотовиставки. На стінах представили 21 архівну фотографію (здебільшого 1950–1980-х років), що закарбували прості, але цінні сімейні миті. Розглядаючи їх, відвідувачі ніби подорожували в часі, згадуючи безпечні обійми бабусь та прабабусь.
На поетичний конкурс надійшло 20 творів, зокрема й від авторів з Угорщини. Роботи оцінювало подружжя митців — поет Ґерґей Марчак та письменниця Тімеа Шрек. Вони зізналися, що читання цих віршів стало для них особливим досвідом.
Підбиваючи підсумки, представниця центру ім. Ортутая Аніта Мароші зазначила: організатори прагнули вийти за межі традиційних форматів на кшталт конкурсів декламаторів і цього разу вирішили сфокусувати всю увагу саме на постаті матері.
«Вірші оцінювали у двох категоріях: від дітей та дорослих. Наймолодшому учаснику виповнилося 9 років, а найстаршому — 67. На фотоконкурс із різних куточків Закарпаття надійшло понад 20 робіт. Це надзвичайно зворушливі кадри, що зафіксували миті, які залишаться в серці та пам’яті кожного», — додала Аніта Мароші.
Кульмінацією заходу стало оголошення результатів та нагородження переможців:
Фотоконкурс:
1 місце: група «Дийда-750» (с. Дийда) ;
2 місце: Давід Ласло (с. Шаланки) ;
3 місце: Ганна Ковач (с. Велика Бийгань).
Особливий приз: Вероніка Берецкі (м. Чоп).
Конкурс віршів (категорія «діти») :
1 місце: Еніке Мацеда (с. Мужієво) ;
2 місце: Левенте Дока (с. Гать) ;
3 місце: Фанні Ґерек (с. Паладь-Комарівці).
Особливий приз: Ченґе Ґал (м. Берегово).
Конкурс віршів (категорія «дорослі») :
1 місце: Ірина Елек (с. Оклі Гедь) ;
2 місце: Ребека Надьпал (м. Чонград, Угорщина) ;
3 місце: Луца Вереш (м. Мейкут, Угорщина).
Особливий приз: Вівіен Молнар (м. Будапешт).
Усі конкурсанти отримали пам’ятні грамоти та подарунки. Найкращі поезії організатори зібрали в окрему збірку для нащадків.
Виставка архівних фотографій триватиме у центрі ім. Елемира Ортутая до 17 травня.
Пообіддя першої неділі травня у Бадалові на Берегівщині ознаменувалося особливою подією: дзвони давнього реформатського храму скликали громаду на благословенну зустріч. Захід, організований Жіночим союзом реформатської церкви Берегівщини, зібрав вірян Боржавсько-Варівського округу на затишний «тихий вечір».
Громаду привітав місцевий пастор Жолт Шапі. Духовною настановою поділилася пасторка Ілона Барта, а її донька Генрієтта зворушила присутніх щирим особистим свідченням.
Головна доповідачка, пасторка з Чонгора Тімеа Почаїне Тевішші розкрила тему материнства як найважливішої місії у передачі духовної спадщини наступним поколінням. Також із євангелізаційним словом до громади звернувся Елемер Барта.
Особливого настрою зустрічі додала Дьонді Ґаті із села Мужієво – її майстерний супровід на гітарі став гармонійним доповненням до молитовних пісень.
Наприкінці заходу кожен гість отримав символічні подарунки: листівку з біблійним віршем та пакунок насіння квітів. Оскільки цей рік оголошено «Роком сіяння», такий жест мав глибокий підтекст: організатори побажали вірянам плекати ці квіти вдома з такою ж ніжністю та відданістю, з якою Господь опікується кожним із нас.
У будинку-музеї села Великі Береги на Берегівщині за давнім народним звичаєм встановили травневе дерево (májusfa) – один із найкрасивіших символів весни, оновлення та кохання. Барвисто прикрашене стрічками й квітами дерево стало яскравою окрасою музейного подвір’я та центром святкової події.
Організатором заходу виступила громадська організація Pro Cultura Subcarpathica, яка від моменту створення Великоберезького музею приділяє особливу увагу збереженню народних традицій і популяризації культурної спадщини краю. Важливим завданням для закладу є також залучення молодого покоління до пізнання й передачі звичаїв, що й досі залишаються живими.
Цього разу учасниками заходу стали близько тридцяти учнів Запсонської гімназії, які провели насичений і пізнавальний день у дусі традицій. Програма розпочалася з екскурсії музеєм, під час якої школярі ознайомилися з експозиціями, що відтворюють повсякденне життя селян у минулому. Особливу увагу привернула традиційна піч. Діти мали змогу побачити інструменти для її використання, дізнатися про їх призначення та роль у побуті.
Як розповіла координаторка садиби-музею Адель Гал, традиція встановлення травневого дерева сягає ще XV століття. Хоч нині вона дещо призабута, у минулому була надзвичайно популярною. Травневе дерево символізує не лише відродження природи, а й кохання: його традиційно встановлювали перед будинком дівчини як знак залицяння. Прикраси також мали своє значення. Зелена стрічка символізувала юне почуття, рожева – близькість заручин, а фіолетова – глибокі емоції.
Кульмінацією дня стало встановлення майського дерева. Юнаки самостійно принесли його з подвір’я, після чого всі разом прикрасили стрічками та декоративними елементами. Оздоблене дерево стало справжнім символом приходу весни й спільної праці.
Після цього програма продовжилася творчими та кулінарними активностями. Діти брали участь у майстер-класі з розпису паперових тарілок, надихаючись традиційними орнаментами музейних експонатів. Частина учасників долучилася до приготування какаових рулетів – допомагали формувати тісто, змащувати його жовтком і випікати в печі. Тим часом на подвір’ї відбувалися народні ігри, що додали заходу ще більше жвавості та радості.
Метою події стало не лише відтворення давнього звичаю, а й заохочення молоді до його збереження. Адже з наближенням травневої ночі ця традиція набуває особливого значення, і організатори закликають юнаків не забувати про красивий обряд своїх предків.
Реалізацію програми підтримав фонд Шандора Чоорі, а фаховим партнером виступило Закарпатське відділення Будинку традицій. Захід вкотре довів, що народні традиції можуть бути цікавими, актуальними та об’єднувати різні покоління.
9 квітня у Гатянському ліцеї імені Вілмоша Ковача відбувся конкурс декламаторів, присвячений пам’яті відомого закарпатського поета, чиє ім’я носить заклад. Мета заходу – вшанувати інтелектуальну спадщину митця та надати молоді можливість висловити свою любов до угорської поезії. Подію організували спільно з місцевою громадською організацією «Forever Young».
Конкурс проводили у двох категоріях: серед учнів молодших та старших класів. Загалом 24 школярі декламували вірші видатного поета.
Під час підбиття підсумків учасників привітав заступник голови Берегівської територіальної громади Іштван Вінце:
«Сьогоднішні виступи справили на мене велике враження, як і декламації минулого року. Мені особливо приємно, що не лише молодші учні, а й старшокласники виявилися достатньо сміливими, щоб вийти на сцену. Якщо молодших ще заохочують учителі, то для старших – це свідоме рішення, що заслуговує на особливу відзнаку. Адже у такому віці часто виникають сумніви, чи «зручно» декламувати вірші та як це сприймуть однолітки. Тому надзвичайно цінно, що ви виступили та продемонстрували свій талант. Кожен такий захід має свою мету. Вважаю, що цьогорічний конкурс її досяг: він сприяв популяризації угорської літератури, допоміг відкрити нові таланти та дав вам можливість випробувати себе. Це розвиває не лише ваші знання, а й особистість, робить вас сильнішими. І що не менш важливо – ви зробили гідний внесок у плекання пам’яті про Вілмоша Ковача».
До присутніх звернувся і депутат місцевої ради та очільник ГО «Forever Young», який зазначив: «Сьогоднішні виступи були справді високого рівня, і ми маємо право ними пишатися. Мені приємно бачити таку відданість і мужність учнів на сцені. Вірю, що ця праця знайде відгук і в шкільному житті. Ми раді, що наше село дедалі більше шанує постать Вілмоша Ковача: тепер не лише ліцей носить його ім’я, а й одну з вулиць названо на його честь. Сподіваємося, що наступного року, до 100-річчя від дня народження поета, ми вшануємо його ще масштабніше. Дякую всім за внесок у цей чудовий захід!».
Згідно з рішенням журі, призові місця розподілилися так:
Усі учасники отримали цінні призи. Конкурс став не лише платформою для молодих талантів, а й важливою подією для всієї громади, зміцнивши пошану до рідної мови та культурних традицій краю.
В етнографічному будинку-музеї Великих Берегів Берегівського району знову ожили давні ремесла, запахла свіжа випічка й залунали щирі дитячі голоси. Розпочався Великий піст – час тиші, роздумів і духовного очищення. Та навіть у цей стриманий період музей не затихає. Навпаки – він наповнюється глибшим змістом, теплом і спільною працею, що єднає покоління.
Цього дня на традиційне зимове заняття завітали учні реформатського ліцею села Великі Береги. Для багатьох із них це була не просто екскурсія, а справжня мандрівка у світ прадавніх умінь і домашніх традицій, які ще зберігають тепло людських рук.
Одним із центральних моментів програми стало плетіння з кукурудзяного листя та ткацтво – ремесла, що століттями супроводжували життя закарпатських родин. У майстерні під керівництвом Андреї Кепіч юні учасники знайомилися з тонкощами обробки кукурудзяного листя. Звичайний на перший погляд матеріал у вправних руках перетворювався на ніжні квіти, ляльки та декоративні прикраси. Дехто розпочав із самого початку, лущив і очищав кукурудзу, відчуваючи під пальцями шурхіт сухого листя. Так крок за кроком учні проходили шлях від сировини до готового виробу, пізнаючи терпіння й уважність, яких потребує кожна ручна робота.
У ткацькій кімнаті, облаштованій в старовинній коморі, панувала особлива атмосфера зосередженості. Дерев’яний верстат тихо поскрипував, коли на ньому народжувалися прості смугасті кухонні рушники. Учні опановували основи ткацтва, вчилися користуватися човником, уважно стежили за переплетенням ниток. Для багатьох це був перший дотик до ремесла, яке колись було невід’ємною частиною кожного дому.
Тим часом у кухні розгорталося справжнє кулінарне диво. Під керівництвом досвідченої кухарки учні готували традиційні шкваркові погачі. Діти розкачували тісто, вирізали круглі пампушки, обережно складали їх на деко. Вони мали змогу побачити й відчути, як працює справжня піч: потримати в руках віничок для вимітання жару, кочергу, лопату для саджання хліба. Розпечена піч швидко наповнила подвір’я неповторним аромат свіжої випічки.
Наприкінці заняття всі зібралися разом для спільної молитви. У цій миті тиші й вдячності відчувалася глибока єдність між молоддю та наставниками, між минулим і сучасністю. А згодом, уже за столом, учасники скуштували гарячі, духмяні шкваркові погачі з чашкою чаю. Просте частування стало символом спільної праці й радості від створеного власними руками.
Цей день у стінах етнографічного будинку став більше, ніж просто заняттям. Він перетворився на живий урок історії, на досвід, який не прочитаєш у підручнику. Через дотик до верстата, через шурхіт кукурудзяного листя, через тепло печі молодь змогла відчути, що традиція – це не минуле, заховане в музеї, а жива нитка, яка з’єднує покоління.
Такі зустрічі дарують надію, що ремесла, молитва, спільна праця й тепло домашньої печі житимуть і надалі у пам’яті громади, у щоденній турботі про власні корені.
Захід відбувся за підтримки програми Шандора Чоорі, а професійним партнером виступило Закарпатське відділення мережі «Будинок традицій».
Руйнівний паводок на Закарпатті – цілком реальна загроза, яка за короткий час може кардинально змінити життя місцевого населення. Весняне танення снігу і сезонні тривалі дощі нерідко перетворюють маленькі гірські потоки на повноводні річки. У будь-який момент ситуація може стати надзвичайною. Власне, з метою перевірки готовності рятувальної служби, медиків, органів місцевого самоврядування та цивільного захисту, на Берегівщині провели масштабні навчання.
Громадська організація «Про культура Субкарпатіка» відзначила День угорської культури особливою програмою. Цього разу в Культурному центрі ім. Перені у передмісті Берегова відбувся літературний вечір, поєднаний із дегустацією вина.
