29 травня випускники Берегівської філії Закарпатського угорського ліцею попрощалися з альма-матер у камерній та піднесеній атмосфері. На випускній церемонії рідні, вчителі, друзі та запрошені гості спостерігали, як молодь залишає позаду визначальний розділ своїх шкільних років. Під час заходу випускники ділилися спільними спогадами, дякували всім, хто підтримував їх під час навчання, а потім символічно передали свої місця наступному класу.
На урочистому відкритті заходу присутніх привітала директорка Закарпатського угорського ліцею Дора Корей. У своєму виступі вона підкреслила, що випускний – це завжди особлива подія в житті школи, адже він одночасно несе в собі відчуття прощання та початку нового старту. За її словами, випускники протягом років були не лише учнями у стінах закладу, а й активно формували його побут, суспільне життя та традиції.
Директорка наголосила, що випускний клас залишив значний слід в історії школи. Учні брали участь у заходах, конкурсах та громадських ініціативах закладу, збагачуючи життя школи власними особистостями та талантами. У своєму виступі Дора Корей закликала молодь і в майбутньому зберігати свою національну ідентичність, рідну мову та цінності, які вони здобули в стінах школи. “Куди б вас не занесло життя, важливо завжди пам’ятати громаду, частиною якої ви були”, – додала директорка. Вона також подякувала уряду Угорщини за постійну підтримку, яка відіграє значну роль у функціонуванні та розвитку закладу.
Випускників привітав і проректор Закарпатського угорського університету Олександр Бергхауер. У своєму виступі він згадав незабутні враження шкільних років, спільні успіхи та труднощі, які сприяли формуванню особистості молоді. Він зазначив, що школа дає не лише знання, а й людські стосунки, дружбу та суспільний досвід, які супроводжуватимуть учнів ще багато років. Олександр Бергхауер наголосив, що досвід та цінності, отримані в ліцеї, забезпечують міцну основу для руху вперед. Проректор закликав випускників сміливо приймати майбутні виклики, бути відкритими до нових можливостей, залишаючись вірними цінностям, які вони перейняли від своїх родин, вчителів та громад.
Після привітань із випускниками попрощалися учні 10-х класів. Своїми віршами, особистими думками та побажаннями вони згадали роки, проведені разом, і побажали старшим товаришам успіхів у майбутніх починаннях. Виступ десятикласників створив камерну атмосферу, яка ще більше посилила емоційне піднесення церемонії.
Після цього зі своєю програмою виступив випускний клас. Від імені випускників Ненсі Крайняй подякувала всім, хто допомагав їм протягом років. У своєму виступі вона особливо наголосила на ролі батьків, які супроводжували дітей на життєвому шляху своєю любов’ю, терпінням та постійною підтримкою. Вона також подякувала вчителям, які допомагали учням підготуватися до наступного етапу життя своїми знаннями, наставництвом та власним прикладом.
Найбільш символічним моментом заходу стало вручення тростини-естафети. За традицією, випускники в урочистій обстановці передали цей символ десятикласникам. Тростина символізує знання, приналежність до громади та продовження традицій школи. Вона також несе послання про те, що наступного року відповідальність за формування життя шкільного колективу ляже на плечі учнів молодшого класу.
Наприкінці церемонії випускники попрощалися зі школою спільною піснею. Після цього зворушливого моменту вони подарували вчителям квіти, висловлюючи особисту вдячність за їхню працю, підтримку, терпіння та заохочення протягом років.
Для випускників Берегівської філії Закарпатського угорського ліцею це ознаменувало завершення визначального розділу в їхньому житті, адже далі вони рухатимуться до нових цілей та можливостей.
Вихованці дитячих садків та учні шкіл Берегова прибули на четвертий парад із безпеки дорожнього руху та охорони довкілля «Rolling Go» на велосипедах, роликових ковзанах, триколісних велосипедах і картингах. Захід відбувся за спільної організації Гімназії імені Каталін Франгепан та Благодійного фонду «Безмежна допомога». Головна мета програми — щоб діти дошкільного та шкільного віку змалку починали вивчати правила дорожнього руху.
14 травня в Закарпатському угорському університеті імені Ференца Ракоці ІІ відбувся IX Науковий дискусійний вечір, організований за підтримки Міністерства культури та інновацій Угорщини та Національної програми підтримки талантів. Захід став вступною подією до XX Закарпатської наукової студентської конференції, яку традиційно проводять з нагоди Дня української науки.
Науковий дискусійний вечір уже став важливою платформою для інтелектуального обміну, підтримки молодих дослідників і розвитку наукової спільноти Закарпаття. Його основна мета – надихнути студентів, молодих учених і викладачів до наукового пошуку, сприяти формуванню нового покоління інтелігенції та зміцнювати роль науки у житті громади.
Організатори наголосили: наука – це не лише система знань, а й відповідальність за їх передачу майбутнім поколінням. Саме завдяки науковому мисленню, співпраці та спільному пошуку рішень формується суспільство, здатне зберігати національну ідентичність і будувати майбутнє на рідній землі.
Тематика цьогорічного заходу була присвячена визначним історичним датам та ювілеям. У 2025–2026 роках своє 200-річчя відзначає Угорська академія наук, у 2026 році виповнюється 350 років від дня народження князя Трансильванії Ференца Ракоці ІІ, а також 70 років від подій Угорської революції та визвольної боротьби 1956 року. Окрім цього, ювілейні річниці святкують Всеугорська наукова студентська конференція (OTDK’70), Закарпатська угорська академічна рада (KMAT’10) та Закарпатська наукова студентська конференція (KTDK’20).
У межах програми свої доповіді представили відомі науковці та викладачі. Зокрема, ректор університету Ракоці професор Степан Черничко розповів про десятирічну діяльність Закарпатської угорської академічної ради, професор Мішкольцького університету Карой Кочіш присвятив виступ 200-річчю Угорської академії наук, професор Ференц Тот з Університету імені Лоранда Етвеша, говорив про постать Ференца Ракоці ІІ та його історичне значення, а професорка ЗУУ Наталія Вароді зосередила увагу на ювілеях OTDK та KTDK.
Особливою частиною заходу стали архівні відеоспогади про два десятиліття діяльності Закарпатської наукової студентської конференції. Учасники мали змогу ознайомитися з історією конференції, її розвитком, найважливішими моментами та роллю у формуванні молодої наукової спільноти краю.
Після наукової частини присутні долучилися й до культурної програми. Актори Закарпатського угорського обласного драматичного театру вони представили постановку «Танець душі», яка стала емоційним завершенням насиченого дня.
IX Науковий дискусійний вечір вкотре підтвердив, що підтримка молодих дослідників, розвиток наукового діалогу та передання досвіду мають надзвичайно важливе значення для майбутнього громади. Захід не лише вшанував пам’ять про визначні історичні події та постаті, а й утвердив віру в те, що знання, допитливість і спільне мислення є фундаментом розвитку суспільства.
У Берегово незабаром запрацює нова туристично-оздоровча локація — “BEREG SPA THERMAL”. Про це повідомив міський голова Золтан Бабяк.
За його словами, лікувально-оздоровчі властивості термальної води комплексу офіційно підтверджені медичним бальнеологічним висновком МОЗ України.
Що працюватиме на території комплексу
У новому SPA-комплексі планують облаштувати:
бювет із термальною водою;
термальні басейни та джакузі;
басейн із солоною водою;
дитячий басейн;
басейн із прісною водою;
SPA-зону із сауною та хамамом;
соляну кімнату;
літні та закриті кафе-локації.
Зазначається, що вода у бюветі рекомендована при легких формах залізодефіцитної анемії, а термальні басейни — для людей із захворюваннями опорно-рухового апарату, нервової системи та шкіри.
Окремо в комплексі планують створити солоний басейн із концентрацією солі на рівні показників Червоне море.
У міськраді наголошують, що розвиток туристичної та оздоровчої інфраструктури сприятиме створенню нових робочих місць і залученню туристів до Закарпаття навіть в умовах воєнного стану.
28 квітня у Берегівській філії навчального центру Mathias Corvinus Collegium (МСС) відбулася зустріч із Ласло Варі Фабіаном. Відомий закарпатський поет, лауреат премій імені Кошута та Аттіли Йожефа поділився зі слухачами знаковими спогадами останніх десятиліть.
Митець відверто розповів не лише про творчі здобутки, а й про випробування, боротьбу та переломні моменти свого шляху. Гості вечора мали нагоду відчути, що означає бути закарпатським автором, зберігати автентичність у вирі історичних подій та відповідати на виклики сучасності. Ключовою темою виступу стала незламна сила патріотизму та людських взаємин, що дають опору навіть у найскладніші часи.
«Минуле, теперішнє та майбутнє – це свята трійця часу», – зауважив поет. Нещодавно відсвяткувавши 75-річчя, він переконаний, що має право говорити про плинність років. За його словами, історія формує обставини нашого життя, а минуле вказує шлях, зміцнюючи віру в майбутнє.
Ласло Варі Фабіан підкреслив, що став частиною важливого культурного процесу – становлення угорської літератури на Закарпатті. Він нагадав, що її витоки сягають 1950-х років, та детально зупинився на творчому середовищі, яке сформувало його як автора. Зокрема, у 1960-х роках студенти Ужгородського університету заснували рукописний журнал «Együtt» («Разом»), що друкувався на машинці накладом усього 35–40 примірників. Видання відродилося у 2002 році за ініціативи Золтана Мігая Надя та Дьордя Дупки й відтоді виходить безперервно шість разів на рік. Ласло Варі Фабіан і сьогодні бере активну участь у житті часопису як редактор та упорядник.
Керівниця Берегівської філії МСС Беата Добша зазначила: «Кілька років тому, засновуючи центр на Закарпатті, ми поставили за мету знайомити громаду з місцевими «героями» – видатними особистостями, які створюють справжні цінності. Саме тому ми регулярно організовуємо такі зустрічі».
Друга частина вечора була присвячена проєктам студентів 8-го курсу Закарпатської програми підготовки громадських лідерів. Зокрема, у межах конкурсу «Покажи свій талант у мовах!» учасники презентували переклади вірша Ласло Варі Фабіана «Дерево моєї душі» англійською мовою, намагаючись передати не лише зміст, а й особливий емоційний настрій твору.
Ініціаторка проєкту Язмін Фабіан розповіла, що на конкурс відгукнулися понад 30 молодих закарпатців. Така зацікавленість підтверджує, що сучасна молодь щиро цікавиться мовою та культурою. Вона також наголосила, що переклад поезії – завдання надскладне: «Важливо передати дух і послання автора, а не просто механічно відтворити слова іншою мовою».
Конкурс був відкритим для всіх охочих віком від 10 до 40 років. Журі, до складу якого увійшли викладачі англійської філології Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II, визнало найкращим переклад Марка Товта. На завершення цього неординарного літературного вечора переможець та всі учасники отримали почесні відзнаки.
29 квітня в Закарпатському обласному угорському драматичному театрі у межах програми «Деріне» відбувся показ вистави «Ґюль Баба». Аншлаг був таким, що організаторам довелося доставити близько сотні стільців – глядацька зала не вміщувала всіх охочих.
Перед початком вистави гостей привітала в.о. директора театру Едіна Шін. Вона відзначила важливість програми «Деріне», завдяки якій якісні постановки стають доступними для закордонних угорських громад. Очільниця театру підкреслила, що такі заходи не лише дарують культурні враження, а й зміцнюють ідентичність місцевих угорців.
«На п’ятому році війни закарпатська аудиторія демонструє дивовижну стійкість та готовність долучатися до театральних марафонів. Лише за цей тиждень – у понеділок, вівторок та середу – ми охопили понад вісім установ, прийняли 20 гостей-виконавців та зустрілися з понад 1800 глядачами. Це свідчить про величезний попит на рідне слово та мистецтво», – наголосила Едіна Шін.
Заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС) Йожеф Шін у своєму зверненні зауважив: «Такі вистави допомагають зняти напругу війни, що пронизує повсякдення. Закарпаття і Берегово залишаються прикладом мирного співіснування різних народів. Наше завдання – зберегти цю спадщину та надихатися духовним посланням Ґюль Баби. Нехай троянда нагадує нам не про суперечності, а про красу та життя. ТУКЗ-КМКС і надалі працюватиме над тим, щоб угорці краю мали доступ до рідної культури».
Після офіційної частини розпочалася вистава на дві дії.
Сюжет переносить глядачів у Буду часів турецького панування. Священний трояндовий сад Гюль Баби надійно схований за високими залізними ґратами, а його донька Лейла – за мурами гарему. У центрі історії – студент Ґабор, який разом із другом Муйком прокрадається до саду, щоб зірвати квітку для коханої Лейли. Проте закон невблаганний: за посягання на священну троянду винуватцю загрожує смерть.
Трагедії вдається уникнути лише завдяки великодушності самого Ґюль Баби: любов до доньки виявляється сильнішою за жагу помсти та суворі традиції. Зрештою, почуття Лейли та Ґабора долають усі перешкоди.
Головний меседж постановки – всепереможна сила кохання та найвища цінність людського життя. П’єса плекає надію на часи, коли етнічні чи релігійні відмінності перестануть бути бар’єрами між людьми.
Публіка віддячила артистам тривалими оваціями. Влучні візуальні ефекти, гармонійний музичний супровід та переконлива гра акторів зробили цей вечір справді незабутнім. Вистава вкотре підтвердила: театр залишається живим організмом, що об’єднує громаду, особливо коли на сцені зустрічаються віддані митці та вдячна аудиторія.
21 квітня в греко-католицькому коледжі ім. Елемера Ортутая відбулася наукова конференція до 380-ї річниці Ужгородської унії. Мета зустрічі – осмислити події 1646 року з наукового погляду та проаналізувати їхній вплив на релігійне й соціальне життя краю, що зрештою привело до появи Греко-католицької церкви.
Саме 24 квітня 1646 року греко-католики північно-східної частини Карпатського басейну об’єдналися з Католицькою церквою. Цей союз через Мукачівську єпархію згодом переріс у потужну структуру, що охопила простір від Карпат до Великої Угорської низовини. Протягом століть духовенство не лише опікувалося вірою, а й відігравало важливу соціальну роль у житті громади. Ужгородська унія стала фундаментом для створення нових єпархій та митрополій – цю вагому історичну та культурну спадщину й обговорили учасники конференції.
Присутніх привітав директор коледжу, священник Іштван Мароші, після чого своїми думками поділився декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко: «Ті, хто підписував унію 24 квітня 1646 року, були відважними людьми, що зважилися на крок всупереч загальному страху та сумнівам. Можливо, вони й самі відчували невпевненість чи внутрішній конфлікт, не знаючи, як їх зрозуміють і чи не буде спотворене їхнє послання. Проте вони шукали шлях, який вважали правильним, і врешті ситуацію розсудив Всевишній.
Людське життя обмежене, і Бог ніколи не обіцяв нам безтурботної подорожі – ні тоді, ні зараз. Але коли приходять зміни, людина мусить постояти за свої переконання. Наші предки зробили все можливе у свою епоху, хоча хід історії часто не збігається з людськими планами. З часом події переосмислюються, але за всім цим стоїть Бог, який керує світом за Своїм порядком. Ця спадщина – цінність, виплекана століттями боротьби. Ми дивимося на неї з повагою та надією, що Господь і надалі вестиме нас цим шляхом».
До присутніх звернулися ректор Ужгородської духовної семінарії ім. Теодора Ромжі Петро Павло Береш та єпископ Мішкольцької єпархії Атанас Орос. Своїми думками поділився і керівник консульства Угорщини в Берегові Ласло Віда: «Роль подібних конференцій – у системному дослідженні та осмисленні нашої історії. Нам приємно бачити, як Мукачівська греко-католицька єпархія зміцнює та плекає багатоетнічну спадщину Закарпаття. Ми високо цінуємо ці зусилля, особливо в контексті збереження історичної пам’яті регіону, і я хочу запевнити, що Угорщина й надалі підтримуватиме цю роботу. Єпархія є визначальною частиною релігійного та культурного життя не лише України, а й усієї Європи. Для нас, угорців Закарпаття, надзвичайно важливі постійний діалог та співпраця. Наше спільне завдання – зміцнювати громади, і Мукачівська греко-католицька єпархія, яка історично тісно пов’язана з угорською спільнотою, відіграє в цьому ключову роль. Переконаний, що віра та церква – це ті сили, що тримають нашу національну та культурну ідентичність. Наша мета – зберегти цю духовну спадщину для майбутніх поколінь».
Після привітань розпочалася наукова частина. Доповіді охоплювали широкий спектр галузей: від церковної історії та теології до літературознавства й соціології. Зокрема, дослідники проаналізували європейський контекст Ужгородської унії, процеси рекатолізації в Угорщині та різні інтерпретації подій 1646 року.
Окрему увагу приділили богословським та адміністративним аспектам: канонічному значенню створення Мукачівської єпархії, а також соціально-політичним передумовам тієї епохи. Низка доповідей була присвячена довгостроковим наслідкам унії — збереженню літургійних традицій та розвитку церковної організації у XIX столітті.
Релігійне й культурне розмаїття регіону розглянули й у ширшій перспективі: через історію румунських греко-католицьких громад, русинські літературні традиції та маловідомі зв’язки Ференца Ракоці II із греко-католицькою церквою.
Виступи учасників підтвердили: Ужгородська унія – не просто дата в підручнику, а жива спадщина, що досі формує релігійну та культурну ідентичність Закарпаття. Конференція стала майданчиком для фахового діалогу, що допомагає глибше зрозуміти минуле нашого краю.
Завдяки програмі Vándormozi музичну стрічку «Угорське весілля» на Закарпатті побачило вже чимало глядачів, проте показ у Берегові, який відбувся 7 квітня в Закарпатському обласному угорському драматичному театрі, став особливою подією. Це була перша нагода для особистої зустрічі публіки з виконавцем однієї з головних ролей – актором Томашем Ковачем. Після перегляду фільму артист, родом із сербської Воєводини, поспілкувався з аудиторією та відповів на запитання.
На початку заходу гостей привітала в.о. директора театру Едіна Шін. Вона зауважила, що після Великодніх свят колектив прагнув знайти спосіб уникнути різкого повернення до сірих буднів. У стрічці акцентується на тому, що угорські народні звичаї – від сватання до весілля – були не музейними експонатами, а частиною нашої живої реальності ще до війни та пандемії. «Спробуймо зберегти це відчуття й перенести його в той час, коли ми знову зможемо вільно святкувати весілля чи традиційні поливанки», – закликала Едіна Шін.
Захід відвідав і консул Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар. За його словами, повна зала глядачів є доказом високого попиту на культурні цінності в угорській громаді. Спільна ініціатива консульства та театру покликана задовольнити цей запит, створюючи простір для спільних вражень.
Музичний редактор стрічки Іштван Пал (Салона), який також з’являється в кадрі, не зміг приїхати особисто, тому підготував відеозвернення. Музикант закарпатського походження наголосив: хоча у фільмі йдеться про весільні традиції села Мера в Трансильванії, ця історія та атмосфера є близькими для будь-якого куточка Карпатського басейну, зокрема й Закарпаття. «Поширюйте нашу прекрасну культуру і будьте сильні!» – звернувся він до присутніх.
Під час зустрічі з Томашем Ковачем глядачі змогли з перших уст дізнатися про закулісні таємниці та історію створення фільму. Актор зізнався, що попри відсутність танцювального досвіду в минулому, після отримання ролі розпочав інтенсивну підготовку, щоб відповідати вимогам.
Через особисту історію Томаша Ковача присутні змогли провести паралелі між нинішньою ситуацією на Закарпатті та дитячими спогадами актора про Воєводину 1999 року, коли Югославія перебувала під бомбардуваннями НАТО. Він пригадав сирени повітряної тривоги та відключення світла, але найбільше – ту особливу солідарність, яка згуртовувала людей у найважчі часи. «Саме в такі моменти усвідомлюєш, наскільки сильною може бути громада», – пояснив актор і додав, що попри складні обставини, у нього не виникло жодних сумнівів щодо поїздки в Берегово.
Глядачі також почули, що зйомки проводилися не лише в павільйонах, але й на автентичних локаціях – у музеї просто неба в Сентендре та в трансильванському селі Мера, де до процесу долучалися місцеві жителі. За словами Томаша, навіть під час перерв музиканти й танцюристи спонтанно продовжували грати та розважатися, що вкотре доводить: народна культура і сьогодні здатна миттєво об’єднувати людей.
Під час зустрічі присутні мали нагоду наочно переконатися в багатстві власних традицій: учасники ансамблю народного танцю «Резеда» прийшли на захід у традиційних великодобронських костюмах. Це стало яскравим підтвердженням того, що збереження спадщини на Закарпатті є живою реальністю і сьогодні.
Глядачі також скористалися можливістю особисто поставити запитання виконавцеві головної ролі та зробити пам’ятні спільні світлини.
«Коли мене запитують, кому я рекомендую цей фільм, я відповідаю: усім, від 0 до 99 років. У цій стрічці є і драма, і гумор. Вона здатна щиро розважити й водночас глибоко зворушити», – поділився Томаш Ковач із пресою після завершення зустрічі.
Насамкінець актор додав: якщо після перегляду в когось виникне бажання записатися на народні танці, значить, усе це було не марно.
27–29 березня на базі Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ відбулася конференція Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства (ЗУПТ) для вчителів, які працюють з діаспорою.
Мета цього щорічного професійного заходу полягає в тому, аби надати практичну допомогу, фахові орієнтири та духовну підтримку педагогам, які навчають дітей у діаспорі угорської мови та культури.
На відкритті семінару присутніх привітала Марія Токач, відповідальна за програми для діаспори ЗУПТ. Вона наголосила, що захід організовують уже 23-й рік поспіль, аби підтримати вчителів, які викладають у населених пунктах, де відсутня мережа угорськомовних шкіл. За її словами, ці педагоги працюють з дітьми раз на тиждень (переважно в недільних школах), зміцнюючи не лише мовні навички, а й знання з угорщинознавства та національну ідентичність.
Перший день семінару був присвячений практичному досвіду. Габріелла Сіладі, викладачка Дитячої школи мистецтв і творчості «Туліпан танода», продемонструвала, як за допомогою народних ігор та лічилок зміцнювати мовні й соціальні зв’язки учнів. Пані Габріелла зазначила, що робота з діаспорою їй дуже близька, тому вона прагне передати вчителям методики, які можна застосувати одразу ж. Вона підкреслила: успіх залежить не від складного обладнання, а від уміння зацікавити дітей простими, перевіреними часом елементами: народними інструментами, іграми в колі та речівками.
У другій половині дня акторка Закарпатського обласного угорського драматичного театру Наталія Ґал ознайомила присутніх з можливостями театральної педагогіки. У своїй презентації вона зазначила, що спільною особливістю театру та викладання є навчання через живі враження. Пані Наталія поділилася досвідом, здобутим за роки роботи з дітьми, наголосивши на важливості взаємообміну: вчителі та актори можуть по-справжньому розвиватися, лише навчаючись один в одного.
Лекції другого дня були зосереджені на питаннях розвитку дитини та сучасних освітніх методах. Логопед Сільвія Тигор виступила з доповіддю про етапи розвитку мовлення й фактори, що на нього впливають. Андреа Якоб, директорка гімназії ім. Каталін Франгепан, розповіла про баланс між цифровими і традиційними підходами до навчання.
Практичну складову семінару підсилив майстер-клас із рукоділля під керівництвом Ірини Дерчені-Леваї. Учасники ознайомилися з креативними весняними ідеями, які легко використати на заняттях у недільних школах.
Програма семінару відображала відданість організаторів принципам різноманітності. Окрім теоретичних та практичних занять, триденний захід сприяв зміцненню командного духу завдяки спільним обідам та переглядам фільмів.
Відгуки вчителів підтвердили важливість проведення такої конференції. Зокрема Аніко Радванська, вчителька недільної школи селища Королево, зазначила, що зможе безпосередньо застосовувати здобуті знання у своїй повсякденній роботі. Вона наголосила, що такі практичні заняття надзвичайно важливі для дітей у діаспорі, багато з яких не володіють угорською вільно. Завдяки подібним методам учні не лише вивчають мову, а й формують живий зв’язок з угорською культурою.
У межах фестивалю «Бах для всіх», за організації Консульства Угорщини в місті Берегово, у римо-католицькому храмі Воздвиження Святого Хреста прозвучали духовні твори Йоганна Себастьяна Баха у виконанні академічного камерного хору «Cantus». Захід, який цього року проводиться вже в дванадцяте і традиційно відбувається щороку в березні, має на меті популяризацію творчості одного з найвидатніших композиторів світового музичного мистецтва та донесення його музики до якомога ширшої аудиторії.
