Протягом трьох липневих днів центральна площа Берегова наповнилася музикою, дитячим сміхом, ароматами традиційних страв і щирими розмовами. Та цього року «Берегівська гостина» була не лише святом громади. Передусім вона стала благодійною акцією, що об’єднала сотні людей навколо спільної мети – підтримати українських військових, які щодня стримують російську агресію та захищають незалежність держави.
Із 17 по 19 липня Берегове приймало гостей із різних куточків Закарпаття, представників українських і закордонних міст-побратимів, волонтерів, підприємців, народних майстрів та творчі колективи. Усі вони стали частиною великої доброї справи, адже кожна придбана річ, кожна страва чи сувенір означали внесок у підтримку українських захисників.
Урочисте відкриття ярмарку відбулося на центральній площі міста. Після виконання Державного Гімну України до присутніх звернулися представники влади та почесні гості. У своїх виступах вони наголошували, що сьогодні будь-яке свято набуває особливого змісту, адже проходить завдяки мужності українських військових. Саме вони щодня виборюють право людей жити у своїх домівках, працювати, навчати дітей і збиратися разом на таких благодійних заходах.
Голова Закарпатської обласної ради Роман Сарай зазначив, що «Берегівська гостина» вже стала символом згуртованості громади. Він підкреслив, що від початку повномасштабної війни українці продемонстрували надзвичайну єдність, а підтримка міжнародних партнерів залишається важливою складовою боротьби за свободу та незалежність держави.
Міський голова Берегова Золтан Бабяк наголосив, що благодійний ярмарок має особливу місію. Окрім збору коштів для українських військових, він допомагає підтримувати моральний дух людей, створює можливість для зустрічей і спілкування та відкриває сцену для місцевих творчих колективів і талановитої молоді. Він також подякував містам-побратимам, які від перших днів повномасштабної війни залишаються поруч із Берегівською громадою, надаючи гуманітарну допомогу та підтримуючи спільні ініціативи.
Слова підтримки прозвучали й від іноземних гостей. Міська голова IX району Будапешта – Ференцвароша Крістіна Барані наголосила, що багаторічне партнерство між громадами ґрунтується на довірі, взаємоповазі та солідарності. Вона висловила сподівання, що Україна продовжить свій європейський шлях розвитку, а закарпатська угорська громада й надалі матиме всі можливості для збереження своєї ідентичності та розвитку.
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків подякував берегівчанам та угорським партнерам за допомогу родинам, які постраждали від війни, насамперед за організацію оздоровлення дітей. Своєю чергою міський голова румунського міста Сату-Маре Габор Керешкеньі запевнив, що підтримка Берегівської громади триватиме й надалі, а міжнародне партнерство залишатиметься міцним фундаментом для реалізації спільних проєктів.
Після офіційної частини площа перетворилася на великий концертний майданчик. Один за одним на сцену виходили творчі колективи, вокалісти, танцюристи й музиканти. Кожен виступ глядачі зустрічали щирими оплесками, а багато виконавців присвячували свої номери українським захисникам, дякуючи їм за мужність, незламність і можливість жити під мирним небом.
Не менш людно було й біля ярмаркових наметів. Народні майстри представляли вироби ручної роботи, місцеві виробники пригощали гостей медом, сирами, випічкою, традиційними стравами та напоями. Поруч проводили майстер-класи для дітей і дорослих, спортивні змагання, інтерактивні програми та виставки. Атмосфера свята поєднувалася з усвідомленням того, що кожна покупка є внеском у спільну справу.
Протягом усіх трьох днів ярмарок не втрачав своєї головної мети – допомоги українським військовим. Відвідувачі охоче долучалися до благодійних зборів, купували сувеніри та продукцію місцевих виробників, знаючи, що зібрані кошти будуть спрямовані на потреби захисників України.
«Берегівська гостина» ще раз довела: навіть у час війни громада здатна не лише берегти свої традиції, а й наповнювати їх новим змістом. Благодійність, взаємопідтримка, міжнародна солідарність і вдячність українським воїнам стали головними символами цьогорічного заходу. Саме такі ініціативи сьогодні є свідченням того, що сила України – у єдності її людей, у готовності допомагати тим, хто щодня виборює майбутнє нашої держави.
Інтегрований дитячий табір Берегівської районної служби допомоги Мальтійської служби милосердя, який тривав із понеділка до п’ятниці, подарував тридцяти дітям із різних куточків Закарпаття тиждень безтурботного відпочинку. Особливістю зміни стало те, що діти, які беруть участь у програмах раннього розвитку організації, могли провести цей тиждень разом зі своїми братами та сестрами. Для учасників підготували насичену й різноманітну програму, до якої увійшли спільні екскурсії, творчі майстер-класи та, звичайно ж, веселі розваги.
Реформа шкільного харчування: 24 червня 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 809, якою внесено зміни до порядку організації харчування в закладах освіти. Відтепер безкоштовне гаряче харчування отримуватимуть усі учні закладу освіти.
Для Берегівської громади це означає, що вже з початку нового навчального року безкоштовним гарячим харчуванням будуть забезпечені всі учні закладів загальної середньої освіти — 4262 школярі. Якщо торік таку підтримку отримували лише учні початкових класів та діти пільгових категорій, то відтепер вона стане доступною кожній дитині.
Разом із начальницею управління освіти та культури Едітою Бабяк відвідали шкільні їдальні ліцеїв, де навчається найбільше дітей, а після цього провели робочу нараду з директорами закладів освіти.
Обговорили всі практичні питання: від організації харчування і розміщення дітей у їдальнях до проведення тендерних процедур. Особливу увагу приділили якості страв, дотриманню температурного режиму, вимогам безпечності та відповідальності кожного, хто бере участь у цьому процесі.
Для мене важливо, щоб кожна дитина щодня отримувала смачний, корисний і якісний обід. Харчування має відповідати державним стандартам і водночас бути таким, щоб діти із задоволенням їли запропоновані страви.
Міська рада вже виділила кошти з бюджету громади в сумі 2 млн гривень на придбання необхідних меблів і обладнання для шкільних їдалень відповідно до першочергових потреб кожного закладу.
Загальна вартість харчування всіх учнів громади перевищить 5 мільйонів гривень на місяць. Фінансування здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Дякую директорам наших шкіл за відповідальність і щоденну працю. Переконаний, що спільними зусиллями ми забезпечимо нашим дітям гідні умови для навчання, розвитку та здорового харчування.
Про це повідомляє Золтан Бабяк, Берегівський міський голова.
30 червня в місті Берегове відбулася урочиста церемонія вручення дипломів випускникам Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці ІІ. Традиційно захід пройшов у стінах реформатської церкви, де зібралася спільнота вишу, аби у святковій атмосфері привітати своїх випускників.
Цьогоріч навчання в університеті завершили 310 студентів: дипломи бакалавра отримали 250 випускників, ще 60 здобули ступінь магістра. Дипломи з відзнакою вручено 38 випускникам, серед яких 16 бакалаврів та 22 магістри.
Святкова церемонія розпочалася внесенням історичних прапорів. Із вітальним словом до присутніх звернувся настоятель Берегівської реформатської громади Ференц Тарацкезі. Після спільного виконання національної молитви угорців та гімну університету урочистості офіційно відкрили.
Ректор Степан Черничко у своєму виступі наголосив, що навчальний рік, який завершився, став історичним для закладу. Він підкреслив, що диплом є не лише документом про освіту, а й свідченням наполегливості, витримки та здатності випускників подолати непростий шлях до професійного становлення.
– Протягом декількох років ви відвідували заняття, складали іспити, писали дипломні роботи, переживали як успіхи, так і труднощі. Бували моменти, коли, можливо, хотілося все залишити, але ви не здалися. Саме тому сьогодні отримуєте заслужені дипломи, – зазначив очільник інституції.
Під час заходу також відзначили навчальні заклади, які активно співпрацюють із університетом та забезпечують найбільшу кількість випускників можливостями для проходження професійної практики. Почесні грамоти отримали Берегівський ліцей ім. Габора Бетлена, Великоберезький ліцей ім. Петера Добраї, Берегівська гімназія ім. Анни Горват, Варівський ліцей ім. Ференца Ракоці ІІ та Великодобронський ліцей.
Із вітаннями до випускників звернувся консул-керівник консульства Угорщини в Берегові Ласло Віда. Він наголосив, що здобуття закладом статусу університету стало визнанням майже тридцятирічної праці педагогічного колективу та важливим сигналом про те, що закарпатська угорська громада впевнено дивиться в майбутнє.
– Статус університету є чітким посланням світові: закарпатські угорці не лише прагнуть зберегти себе, а й будують майбутнє, – підкреслив дипломат, запевнивши, що Угорщина й надалі підтримуватиме угорську громаду Закарпаття.
Від імені випускників слова вдячності висловила студентка спеціальності «Угорська мова та література» Доріна Бачкаї. Відтак випускники склали урочисту присягу, текст якої зачитав студент історичного факультету Карой Глогер.
Найочікуванішою частиною церемонії стало вручення дипломів. Документи про завершення навчання випускники отримали з рук президентки університету Ільдіко Орос та ректора Степана Черничка. Після цього прозвучав студентський гімн.
У своєму зверненні Ільдіко Орос наголосила, що нинішні випускники навчалися в особливо складний період, коли майбутнє часто було непередбачуваним. Вона закликала молодь пам’ятати про відповідальність перед рідним краєм.
– Диплом, який сьогодні ви отримуєте, – це не лише право працювати за фахом. Він також є символом місії – залишатися на рідній землі або, якщо життя приведе вас далеко від дому, не втрачати зв’язок із батьківщиною, – зазначила президентка ЗУУ.
На завершення урочистостей представники історичних церков благословили випускників на подальший життєвий шлях.
Для молодих фахівців цей день став символічним початком нового етапу життя, сповненого професійних викликів, відповідальності та нових можливостей.
Спілка закарпатських угорських багатодітних сімей уперше організувала музично-співочий табір. Тижневе дозвілля проводилося 22–27 червня на базі Будинку для паломників ім. Ференца Пастора в Берегові. У таборі взяли участь діти з багатодітних родин віком від 8 до 15 років. Захід був організований з метою ознайомлення учасників зі світом співу та спільних занять музикою в грайливій формі, орієнтованій на яскраві враження. Особливий акцент робився на християнських цінностях через виконання хвалебних пісень. Окрім розвитку музичних навичок, захід сприяв зміцненню спільноти та її духовному відновленню.
Директорка Спілки Ніколетта Півнєва, яка долучилася до табору як учителька співу, в коментарі нашому виданню зазначила, що на ідею такого відпочинку надихнула діяльність гуртка співу та музики, започаткованого організацією у 2025 році. Популярність щотижневих занять, які проводяться протягом навчального року, спонукала подарувати дітям можливість і під час канікул розвиватися та ділитися спільними враженнями в межах літнього табору.
У заняттях узяли участь понад 20 вихованців, які працювали в трьох групах: паралельно тривали уроки зі співу, гри на гітарі та духових інструментах. Навчання проводили викладач гри на гітарі й тамбурі Іштван Надь та керівник школи мистецтв села Неветленфолу, викладач гри на духових інструментах Ференц Четнекі-молодший. Символічно, що організатори запросили педагогів, які й самі є представниками багатодітних родин. Центральною темою зміни стали хвалебні пісні. Вивчалися дитячі й юнацькі християнські твори, які не лише збагатили музичні знання учасників, а й допомогли глибше відчути свою віру.
«Разом з цими педагогами ми служимо в оркестрі Молодіжної організації Закарпатської реформатської церкви, тому для нас особливо важливо передавати ці цінності наступному поколінню. Хочеться, щоб діти з радістю служили у своїх громадах, співаючи та виконуючи інструментальну музику», – поділилася Ніколетта Півнєва.
Вона підкреслила, що саме спільна гра на інструментах справила на малечу найбільше враження: «На початку тижня кожен репетирував у своїй групі, а з середи – уже всі разом. Саме тоді діти справді відчули, як плоди їхньої праці зливаються воєдино. Для них це була неймовірна радість, коли окремо вивчені партії раптом зазвучали одночасно. Особливі емоції вихованці отримали також від репетиції в церкві».
«Для нас найважливіше, щоб сім’ї якісно проводили спільний час, а діти переймали цінності, які супроводжуватимуть їх протягом усього життя. Музика – це чудовий інструмент, що наближає до Бога та до власної релігійної громади. Сподіваємося, у майбутньому ці молоді люди служитимуть у церковних хорах чи оркестрах», – окреслив мету табору голова Спілки закарпатських угорських багатодітних сімей Йосип Торпої.
Долучитися до літнього відпочинку запросили дітей, які вже мали базові навички гри на музичних інструментах. Учасники практикувалися на класичній, акустичній та електричній гітарах, пастушій сопілці, флейті та саксофоні. Протягом тижня вони опанували з десяток хвалебних пісень, які й виконали для батьків на підсумковому концерті в римо-католицькому костелі Берегова в день закриття табору.
Перед виступами дітей присутніх привітав Янош Молнар, єпископський вікарій Мукачівської дієцезії римо-католицької церкви. Він наголосив, що музика та спів від самого початку були невід’ємною частиною християнської традиції. «Я радий, що ви провели цей тиждень не в компанії ґаджетів, а в спільноті, разом прославляючи Господа. Святе Письмо безліч разів закликає нас славити Бога піснями та грою. Коли ми співаємо чи музикуємо, то приносимо Йому хвалу наших сердець», – звернувся до присутніх священник.
Відтак учасники табору виконали хвалебні пісні, які опанували разом з викладачами, а слухачі віддячили юним музикантам і співакам гучними оплесками.
Побачивши успішний виступ та ентузіазм діти, організатори вкотре переконалися, що цьогорічна ініціатива переросте в традицію. Вони сподіваються, що так само, як творчий табір ім. Анни Горват, цей музичний збір стане невід’ємною частиною літніх заходів Спілки закарпатських угорських багатодітних сімей.
16 червня в Закарпатському угорському університеті імені Ференца Ракоці ІІ відбувся закарпатський півфінал XV ювілейного Карпатського басейнового дитячо-юнацького конкурсу народного мистецтва «Між Дунаєм і Тисою» (Dunán innen, Tiszán túl). Творче змагання покликане підтримувати обдаровану молодь та популяризувати серед дітей і підлітків народне мистецтво й культурну спадщину угорського народу.
Організатором конкурсу виступила громадська організація «Асоціація угорських громад Боршода МЕНТЕ» (Borsodi Magyar Közösségek Szövetsége MENTE Egyesület). На Закарпатті захід реалізували у співпраці із Закарпатським угорським університетом та громадською організацією Pro Cultura Subcarpathica. Головною покровителькою та професійною керівницею програми стала відома угорська народна співачка, лауреатка премій Кошута та Ференца Ліста Марта Шебештьєн.
Відкриваючи захід, голова організації MENTE Моніка Рапоті-Фекете подякувала керівництву університету за можливість провести конкурс на базі навчального закладу.
Президентка університету та ГО Pro Cultura Subcarpathica Ільдіко Орос наголосила на важливості збереження національної культури.
«Тільки той народ може поважати інші народи, який також поважає свій власний», – процитувала вона слова письменника Дюли Ійєша, підкресливши, що саме відданість своїм традиціям сприяє взаєморозумінню між народами та національними спільнотами.
Після урочистого відкриття учасникам представили членів журі. Оцінювали конкурсантів угорська народна співачка Марта Шебештьєн, керівниця берегівської фольклорної майстерні «Резеда» Енікев Орос-Вароді та доцентка Університету Ракоці Софія Човрій.
Конкурс проходив у двох вікових категоріях – від 6 до 12 років та від 13 до 18-и. Юні таланти демонстрували свої здібності у чотирьох номінаціях: народна казка, народна пісня, народний танець і народна музика.
Протягом дня зі сцени лунали народні казки та автентичні пісні різних регіонів Карпатського басейну, звучала народна музика у виконанні молодих музикантів. Глядачі мали змогу побачити чардаші, традиційні угорські танці та інші фольклорні постановки. Після кожного виступу члени журі ділилися з конкурсантами професійними порадами та рекомендаціями.
Підбиваючи підсумки, Марта Шебештьєн звернулася до учасників зі словами підтримки: «Діти, ви є золотим резервом угорської нації. Немає нічого ціннішого за молоде покоління, яке береже й продовжує наші традиції».
На завершення заходу всі учасники отримали пам’ятні дипломи. Конкурсанти, які здобули найвищу відзнаку – «Видатне золото», представлятимуть Закарпаття у фіналі XV Карпатського басейнового дитячо-юнацького конкурсу народного мистецтва «Між Дунаєм і Тисою», що відбудеться в угорському місті Мішкольц.
Найвищі нагороди закарпатського півфіналу здобули Даніель Мондік у номінації «Народна казка», вокальні ансамблі «Hangicsáló» та «Tulipánfa» у категорії «Народна пісня», старша група цитерного та вокального ансамблю «Labdarózsa» із Шаланок, а також Дорка Костьо в номінації «Народна музика».
Конкурс вкотре засвідчив, що народне мистецтво залишається важливою складовою культурного життя закарпатської угорської громади. Такі ініціативи не лише допомагають виявляти та підтримувати молоді таланти, а й сприяють збереженню народних традицій, які є невід’ємною частиною культурної спадщини Карпатського басейну.
15 червня Карой Токар, хранитель традицій із с. Солотвино, якого багато хто знає просто як Катьо, провів ніч у Берегові. Цей широковідомий місцевий патріот, який уже десятиліттями на велосипеді мандрує дорогами Закарпаття з національним прапором та історичними посланнями, і цього разу вирушив у особливу місію. Колишній шахтар, який 35 років працював у глибинах соляних копалень Солотвина Тячівського району, у червні вирушив у чергову подорож, присвячену вшануванню пам’яті та зміцненню спільноти. Він прямує з Солотвина до угорського міста Тисабездед, щоб під час своєї подорожі донести послання про єдність угорського народу та збереження історичного минулого.
Карой Токар називає себе «найманим робітником угорської нації» та «останнім куруцом Закарпаття» (Ку́руци (угор.kuruczok/kurucok) — учасники антигабсбурзьких повстань у Королівстві Угорщина в період із 1671 по 1711 роки.). Як він каже, його мета — плекати угорську ідентичність та історичну пам’ять, зокрема відвідувати ті місця, які були визначальними аренами минулого угорського народу.
— Із Солотвина я привіз удачу та найкращі побажання. Це селище з давніх-давен є оплотом соляних копалень Марамороша. Я сам 35 років працював там, у глибині, яку шахтарі називають просто «ґанок пекла», — згадав він у коментарі тижневику «Карпатолйо».
Протягом життя колишній шахтар перетворив свою місію зі збереження традицій на боротьбу за них. На велосипеді, прикрашеному прапорами національних кольорів, він об’їжджає Закарпаття від лінії Арпада до Верецького перевалу, щоб нагадати людям про видатних постатей та події угорської історії.
Останнього разу, 4 червня, він піднявся на стародавній Верецький перевал, де біля меморіалу встановив зменшену копію панорами Фесті. (Feszty-körkép (укр. панорама Фешті) — це одна з найвідоміших пам’яток угорського мистецтва та історії, величезна кругова панорамна картина «Прихід угорців» (A magyarok bejövetele), створена угорським художником Árpád Feszty.)
– Я хотів би, щоб ті, хто проїжджає повз, знали: це прабатьківщина угорського народу, – зазначив він.
Метою нинішньої подорожі спортсмена на прізвисько Катьо є місто Тисабездед у повіті Саболч-Сатмар-Берег (угор. Szabolcs-Szatmár-Bereg megye), куди він завітав на урочисті заходи, присвячені пам’яті про повстання Ференца Ракоці ІІ. Цього року це вже четвертий такий захід, на який його офіційно запросили. На своєму велосипеді він везе з Солотвина не лише прапори, а й пам’ятні стрічки. Цього разу Карой також доправить на місце урочистостей послання від редакції тижневика «Карпатолйо», адже бере з собою стрічку національних кольорів із назвою нашого видання.
У Тисабездеді Катьо віддасть шану біля «дерева слави», що увічнює пам’ять про героїв-куруців. П’ять років тому на цьому дереві вже було встановлено меморіальну дошку з його ім’ям. Під час заходу він віддасть шану Ференцу Ракоці II та героям куруцької боротьби за свободу, піднявши та опустивши прапори.
Мандрами Кароя Токара керують історія та любов до батьківщини. За його словами, Ференц Ракоці II — «святий нашої батьківщини, вождь свободи», а своє найважливіше послання наприкінці нашого інтерв’ю він узагальнив рядками з Szózat («Заклик», «Звернення» — одна з найважливіших патріотичних поем Угорщини, яку часто вважають неофіційним другим національним гімном країни): «Батьківщині будь незмінно вірним, угорцю, ти; тут колиска твоя й могила, що сховає від світу».
Тож шлях Кароя Токара від Солотвина до Тисабездеда — це не просто велосипедна подорож, а й символічне паломництво: вшанування минулого та нагадування про те, що збереження історичної пам’яті є завданням сучасних поколінь.
Майстерня «Резеда» з Берегова відсвяткувала десяту річницю свого існування ювілейним гала-концертом. Вистава «Ліс розповідає», показана 7 червня на сцені Закарпатського обласного угорського драматичного театру, особливим поєднанням народного танцю, народної музики та театру відтворила цінності минулого десятиліття. Повна зала створила гідну нагоду для того, щоб глядачі разом відсвяткували ювілей однієї з визначальних майстерень угорської народної культури Закарпаття.
Вистава, реалізована за хореографією Еніки Орос-Вароді та Петера Ороса, у сценічній адаптації Магдолни Ваш та за участі гурту «Шодров», мала великий успіх, і публіка, зі свого боку, нагородила виконавців бурхливими оплесками.
Десять років — це значний проміжок часу в житті спільноти, особливо на Закарпатті, де збереження традицій сьогодні вже далеко виходить за межі простої культурної діяльності. Еніка Орос-Вароді, керівниця фольклорної майстерні «Резеда», з хвилюванням згадувала про перші кроки. У своїй промові вона підкреслила, що десять років тому на прохання батьків, з вірою та ідеєю розпочалася робота, в ході якої вони мріяли про такий дім, де традиція є живою реальністю.
«За останні десять років у нас побувало багато сотень дітей та молоді. Я бачила перші невпевнені кроки, хвилювання перших виступів, радість успіхів, а також те, як діти перетворюються на впевнених у собі молодих людей, а потім на дорослих, які формують спільноту. Я вірю, що народний танець і народна музика дають більше, ніж просто мистецьку діяльність. Вони дають коріння. Дають ідентичність. Вчать нас, звідки ми прийшли, і допомагають зрозуміти, куди ми йдемо», – зазначила керівниця майстерні.
Еніка Орос-Вароді висловила вдячність батькам за незмінну довіру, колегам, творчим партнерам та музикантам за підтримку, підкресливши, що успіх «Резеди» – це плід спільної праці.
Від імені Угорщини з вітальним словом виступив Іштван Дєбнар, перший консул Консульства Угорщини в місті Берегові, який наголосив на національно-стратегічному значенні збереження угорської культури. «Особливо це актуально тут, на Закарпатті, де збереження та втілення культури є не просто дозвіллям, а духовним оплотом виживання, ідентичності та підтримання культури рідної мови», — підкреслив він.
Звертаючись до Еніки Орос-Вароді, він додав, що за спільнотою завжди має стояти рушійна сила, яка не знає перешкод, і вона саме це уособлює своєю професійною скромністю та педагогічною працею.
«Ці молоді люди тут навчаються не лише танцю, а й витримці, людяності та любові до батьківщини», – завершив свої думки Іштван Дєбнар.
Йожеф Шін, віцепрезидент ТУКЗ-КМКС, голова Берегівського осередку, згадуючи історію створення, нагадав про величезне завдання, яке добровільно взяла на себе керівниця майстерні, завдяки якому десять років тому народилася «Резеда».
Цю думку продовжила Ільдіко Орос, президентка Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці II. Вона зазначила: у сучасному динамічному світі дітям потрібно свідомо повертати народний танець, який колись був природною частиною повсякденного життя. Ільдіко Орос підкреслила, що саме фольклорна майстерня «Резеда» взяла на себе це благородне завдання і на сьогоднішній день розвинулася настільки, що виходить на сцену з серйозними танцювально-театральними виставами. Вона також наголосила на важливості виховання молодого покоління, адже це є необхідною основою для такої всеосяжної культурної інституції Закарпаття, яка доносить автентичну народну культуру до кожного куточка регіону.
«Мушу сказати, що тут ведеться послідовно побудована майстерня, яка служить прикладом і для інших танцювальних колективів Закарпаття. Тут не лише будують спільноту, тут діти навчаються благородству», — підкреслила у своєму привітанні Каталін Пал, керівниця мережі «Дім традицій — Закарпаття».
Закарпатський обласний угорський драматичний театр надає особливу сцену для щоденного життя «Резеди». Едіна Шін, директорка театру, щиро розповіла про взаємодію двох установ, яка спочатку здавалася викликом:
«Коли трохи більше року тому до нас звернувся керівник майстерні з проханням знайти місце, де вони могли б проводити репетиції, ми теж були трохи невпевнені, чи вистачить нам місця, як ми зможемо це вирішити. Але час нас виправдав.
[…] Уявіть собі ситуацію, коли є прекрасний храм сценічного мистецтва, і тут зустрічаються акторська майстерність, музика та танець. Більш сприятливої ситуації й бути не може».
Едіна Шін додала: присутність близько 60–70 молодих людей, які репетирують чотири рази на тиждень, збагачує заклад. Діти звикають до середовища сценічного мистецтва, пізнають таємниці закулісся, а спільна робота приносить такі плоди, як, наприклад, попередня вистава «Танець душі» або нинішня вистава «Ліс розповідає». Вона підкреслила, що сподівається на подальшу співпрацю, особливо з урахуванням студентів акторського курсу, який розпочнеться у вересні.
Після привітань присутні змогли у вигляді короткометражного фільму зазирнути у повсякденне життя та минуле десятиліття фольклорної майстерні, яка святкує ювілей. Над фільмом до цієї знаменної нагоди працювала знімальна група TV21 Унгвар у складі Камілли Дебрецені та Бели Балли.
Абсолютною кульмінацією ювілейного свята стала танцювально-театральна вистава «Ліс розповідає», у якій на сцену вийшли всі члени фольклорного колективу, від найменших до найстарших. Авторами цієї видовищної вистави стали хореографи Еніка Орос-Вароді та Петер Орос, які майстерно поєднали автентичні народні танцювальні кроки з поетичним, ліричним сюжетом казки. Постановку вистави на сцені здійснила актриса Берегівського театру Магдолна Ваш, а захоплююче живе музичне супроводження забезпечив гурт «Шодро».
Програма розвитку традиційних ремесел ASzakkör («Спеціалізація»), яка вже кілька років успішно реалізується на Закарпатті, продовжує набирати популярності серед місцевих громад. Ініційована Національним інститутом культури Угорщини спільно з Асоціацією організацій народної творчості, вона стала важливим майданчиком для збереження народних традицій, передачі знань між поколіннями та зміцнення громадського життя.
Головна мета програми – відродження й популяризація традиційних ремесел через навчання та спільну творчу діяльність. Учасники отримують доступ до сучасних навчальних матеріалів, відеоуроків, необхідних інструментів і матеріалів для практичних занять. Водночас проєкт виконує важливу соціальну місію, активізуючи життя громад, особливо в невеликих населених пунктах.
Координацію програми на Закарпатті здійснює громадська організація Pro Cultura Subcarpathica (PCS).
5 червня в Культурному центрі імені Шандора Фодо Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці ІІ відбулося відкриття підсумкової виставки закарпатського сезону програми ASzakkör. Захід став підсумком ремісничого року та продемонстрував результати роботи десятків учасників, які протягом сезону опановували різні види народного декоративно-ужиткового мистецтва.
Цьогорічна експозиція представила роботи 22 гуртків, що діяли у сезоні 2025–2026 років. Відвідувачі могли ознайомитися з виробами, виконаними в техніках розпису меблів, ткацтва, бісероплетіння та інших традиційних ремесел. Кожен експонат став свідченням творчого розвитку, наполегливої праці та відданості справі збереження культурної спадщини.
Святкову атмосферу доповнив виступ ансамблю цитристів «Бузавіраг» («Волошка») Угорської школи народного мистецтва «Туліпан Танода».
Учасників виставки привітав проректор Закарпатського угорського університету ім. Ф. Ракоці ІІ Імре Сакал. У своєму виступі він наголосив на важливості сильних і активних громад: «Відчуття національної єдності може наповнитися справжнім змістом лише тоді, коли за ним стоять дієві спільноти. Ці гуртки є чудовим прикладом того, що там, де існують взаємозв’язки та співпраця, зміцнюється і творчий, і созидальний потенціал», – зазначив він, подякувавши організаторам та учасникам програми.
Про результати сезону розповіла професійна координаторка проєкту та співробітниця PCS Адель Гал. Вона нагадала, що організація бере участь у реалізації програми від самого початку.
«Цього сезону вже працювали 22 гуртки у десяти населених пунктах, а до занять долучилося понад сто учасників. Ці цифри переконливо свідчать про справжню силу програми у формуванні та зміцненні громад», – підкреслила координаторка.
За словами Адель Гал, головним результатом діяльності гуртків є не лише створення якісних виробів ручної роботи, а й формування міцних людських зв’язків, розвиток місцевих спільнот та зміцнення культурних контактів між регіонами Карпатського басейну.
Після відкриття виставки відбулася церемонія вручення сертифікатів учасникам програми та керівникам гуртків. Відзнаки вручили Адель Гал і координаторка Pro Cultura Subcarpathica Крістіна Молнар, подякувавши всім за активність, наполегливість і відданість справі.
Підсумкова виставка стала гідним завершенням ремісничого сезону 2025–2026 років і ще раз довела, що народні традиції, творча праця та сила громадської єдності залишаються важливими цінностями, які об’єднують людей та допомагають зберігати культурну спадщину для майбутніх поколінь.
Берегівська виставка стала не лише підсумком багатомісячної роботи майстрів і учасників гуртків, а й яскравим свідченням того, що традиційне мистецтво на Закарпатті продовжує жити, розвиватися та знаходити нових прихильників.
Пам’ятний альбом, присвячений життю та діяльності єпископа Олександра Стойки презентували в Греко-католицькому центрі ім. Елемира Ортутая в Берегові. Єпископ Стойка був однією з найвпливовіших постатей свого часу на Закарпатті, очолював Мукачівську греко-католицьку єпархію з 1932 по 1943 рік — у період, коли край перебував під владою Чехословаччини, а життя людей було надзвичайно складним.
