Благодійний фонд «Шамуел» заснували у 2001 році з метою дати надію покинутим дітям та сиротам зростати в люблячих сім’ях, сприятливій атмосфері, у безпеці. За останні 20 років було створено 9 дитячих будинків сімейного типу (на сьогодні функціонують 8), а також прийомна сім’я та опікунська родина.
У нашій новій рубриці ми представлятимемо їх, і першим стане дитячий будинок сімейного типу родини Фюзешів із села Великі Береги Берегівського району.
Ольга Фюзеші (Олі), основне заняття якої – бути мамою, дізналася про ініціативу благодійного фонду «Шамуел», що надає можливість усиновлення, з газетної статті. Жінка та її чоловік, котрі виховували двох дітей зі своїх попередніх шлюбів, вирішили, що хочуть мати спільного малюка. Рішення було прийняте, проте існував вибір – стати опікунською родиною чи створити дитячий будинок сімейного типу. Адже в разі опікунської родини необхідно взяти на виховання щонайменше чотирьох дітей, а дитячого будинку сімейного типу – десятьох, у тому числі двох власних. Вибір припав на другий варіант, таким чином у родині стало 12 членів. Тут важливо зазначити, що до сім’ї діти потрапили не всі одразу, а поступово. У власному старому будинку в центрі села для такої великої сім’ї місця не вистачало, тож за сприяння благодійного фонду «Шамуел» у 2009 році придбали більший.
Мама завжди хотіла мати багато дітей, велику родину, і ця мрія стала реальністю. Діти вже виросли: двоє дівчат вийшли заміж, двоє хлопців навчаються, третій уже працює. Ольга з чоловіком вирішили, що візьмуть ще кількох вихованців, адже з ними тоді жили тільки двоє дітей, будинок спорожнів. Відтак у родини з’явилося ще семеро малят.
Іноді непросто буває і з однією дитиною, не кажучи вже про таку велику кількість, але Всевишній завжди давав батькам сили й терпіння, щоб виховувати їх у любові. Відчуття того, що можуть створити для дітей безпечний дім, додавало сил у повсякденному житті. Звичайно, були й важкі періоди, але загалом це надзвичайно вдячна справа, і нудьгувати теж немає часу: завжди є рух, завжди щось трапляється.
Марку було два роки, коли він потрапив у родину Фюзешів. Його перший спогад, коли в трирічному віці він разом із сім’єю переїхав до нового будинку. Марк завжди добре ладнав із братами, усіх любив. За його словами, з Божої благодаті в серцях його мами й тата з’явилося прагнення виховувати, крім двох власних, дітей, яких з певних причин не змогли виростити їхні біологічні батьки.
Марк та Гергей стали першими, хто потрапив у родину Фюзешів на виховання. Затим з’явилися Андріана, Корчі, Мікі та Гергей, а потім Сабіна та Барбі. Так у родині стало 12 членів.
За словами Марка, сім’я – це не лише кровний зв’язок, а набагато більше. Це єдність, яка підтримує, допомагає долати труднощі, іноді піднімає або карає, але на неї завжди можна розраховувати в разі потреби. На переконання хлопця, те, що він потрапив до своїх нинішніх люблячих батьків, де на нього чекала турботлива родинна атмосфера, було бажанням Всевишнього. «Адже не та мати, яка народила, а та, яка виховала тебе», – каже 14-річний юнак, котрий нічого не знає про своїх біологічних батьків. Учень місцевої середньої школи, що закінчив дев’ятий клас, уже замислюється над тим, яку професію обрати в майбутньому. Але одне знає напевно: коли виросте, також усиновить дітей. У вільний час Марк, як і решта братів та сестер, допомагає по господарству: дівчата – на кухні, хлопці – на обійсті. Такою є справжня благословенна сім’я!
