Протягом багатьох років в останню суботу січня село Геча Берегівського району оживало від гамору, вереску свиней та хороводів насичених ароматів. Саме тут відбувався Міжнародний фестиваль різників – подія, яка з часом стала серцем зимових свят Закарпаття та одним із найбільших гастрономічних заходів регіону. Це було справжнє свято, де традиції, культура й смак поєднувалися в єдине ціле.
Однак нинішня військова ситуація внесла свої корективи. Ми стали свідками того, як давня традиція змінюється, адаптується і водночас продовжує жити навіть у найскладніші часи.
Через обмеження, пов’язані з повномасштавною війною в Україні, фестиваль різників і цього року не відбувся у звичному масштабному форматі. Та попри це традицію не перервали. 30 січня Товариство угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС) організувало свято «День різників» у селі Чома на Берегівщині. У заході взяло участь кілька команд із різних куточків Закарпаття, зокрема з Ужгородського, Берегівського, Виноградівського та Верхньотисянського осередків, які продовжили справу своїх предків.
Традиція різання свиней на Закарпатті є невід’ємною частиною угорської культури краю. Вона має власний аромат, текстуру та унікальні способи приготування страв. Закарпаття здавна було місцем зустрічі різних культур, і саме тут гастрономічні традиції тісно переплелися, сформувавши неповторну кулінарну спадщину.
Ця традиція бере початок ще з тих часів, коли майже кожен двір мав власну свиню, а забій був необхідною умовою для забезпечення родини їжею на зиму. Вона збереглася й донині. День різників у селі Чома розпочався рано-вранці з обробки туш. Команди з різних куточків області готували традиційні страви зі свіжини.
Так, команда з Верхньотисянського регіону вже традіційно приготувала типовий суп із капустою та м’ясними фрикадельками. Представники Виноградівщини частували гостей свіжим вареним салом із паприкою та часником, у казанку смажили свіжину, яку подавали з квашенням. Команди Берегівщини готували кров’янку, печінкову гурку, боґрач-гуляш і голубці з копченим м’ясом у квашеній капусті.
Ужгородщину представляла велика група ґаздинь із Часлівців, які на сніданок приготували смажений кров із цибулею та свіжі шкварки, а згодом – ковбаси й страви зі свіжини. Цьогоріч до конкурсу долучилася й команда Закарпатського обласного угорського драматичного театру, представники якої готували ковбаски, кров’янку та гурку.
Кожна команда представляла страви, характерні для свого регіону, які готували за традиційними рецептами з використанням добірних спецій. Для гостей був накритий щедрий стіл із холодними закусками та гарячими стравами. Усі охочі мали змогу скуштувати смаколики, такі знайомі й рідні, та на мить повернутися у спогади дитинства, коли взимку в селах різали свиней удома.
Про добрий настрій дбали ґаздині й ґазди з Часлівців, які не лише частували гостей стравами, а й дарували гарний настрій, виконуючи народні пісні.
Цей захід давно вийшов за межі суто гастрономічної події. Він став справжнім культурним святом, адже кожен регіон представляє власні рецепти, техніки приготування та смакові варіації. Саме в цьому різноманітті й полягає багатство закарпатської кухні.
Особливо важливо, що навіть в умовах війни свято різників не лише зберігає місцеві традиції, а й об’єднує людей. Зберігаючи автентичні рецепти та поєднуючи старовинні методи з новими смаковими тенденціями, закарпатська угорська кухня стала справжньою візитівкою регіону.
Попри те, що цьогорічне свято не мало звичних масштабів, варто пам’ятати: традиції не зникають. Вони можуть змінювати форму, але залишаються живими в серцях тих, хто їх береже й передає далі. Свято різників на Закарпатті продовжує свою подорож у часі, нагадуючи про силу спільноти, культурну пам’ять і важливість гастрономічної спадщини навіть у найважчі періоди.
Протягом багатьох років на Закарпатті існувала традиція, що в останню суботу січня жителі села Геча на Берегівщині прокидалися під вереск свиней, адже в той день проходив Міжнародний міжнародний фестиваль різників, в якому брали участь десятки команд з усього Карпатського басейну й тисячі гостей. Це свято з роками перетворилося в один із найбільших гастрофестивалів Закарпаття.
Масштабний захід приваблював туристів як із різних регіонів України, так із-за кордону. Повномасштабна війна, що спалахнула в лютому 2022 року, наразі не дозволяє провести змагання різників у колишніх масштабах, але традиція знайшла продовження у Дні різників, що проводиться в селі Чома на Берегівщині, котре Товариство угорської культури Закарпаття цього року організувало 25 січня у візит-центрі Меморіального парку, розташованованому в селі.
Різання свині – давня традиція, яка тісно пов’язана із сільським життям. Зазвичай ця подія відбувається взимку, в холодні місяці, коли свинина найкраще зберігається. Забій свиней – це не лише про заготівлю м’яса, часто – це ще й громадський захід, який збирає родичів та друзів для спільного виконання важливої справи. Подія часто перетворювалася на свято, спільну трапезу, спілкування. Забій свині – символ економічної самодостатності, який став невід’ємною частиною життя в селі. Фестиваль різників у наші дні – нагода для старшого покоління продемонструвати свої знання та вміння молоді, котра таким чином знайомиться зі звичаями і традиціями, пізнає важливість спільних вражень.
День різника у селі Чома розпочався рано-вранці з обробки туш. Команди з різних куточків області готували смачні традиційні страви зі свіжини. Хоча в нашому краї свиней тримають дедалі менше, у більшості сіл різання поросяти залишається важливою подією. Передача відповідних звичаїв з покоління до покоління значною мірою сприяє збереженню культурної ідентичності та місцевих традицій. Крім того, важливо знати й гастрономічні звичаї різних регіонів, оскільки спосіб приготування та приправлення їжі відрізняється. Так, команда з Верхньотисянського регіону готувала типовий лише для Тячівщини суп із капустою і м’ясними фрикадельками. Представники Виноградівщини у змелену ковбасну масу додавали червоне вино, у казанку смажили свіжину, яку подавали із квашенням. Команди Берегівщини приготували кров’янку та ковбасу з печінкою, традиційний суп, сальтисон і рульку. Ужгородщину представляла велика група газдинь, які готували гурки та ковбаси. Долучилася до конкурсу і команда берегівського театру, представники якої смажили свіжину та варили холодець.
Генеральний консул Угорщини в Ужгороді під час виступу на офіційному відкритті Дня різників наголосив, що культура – це те, що вирізняє нас з-поміж інших. Гастрономічні традиції закарпатської угорської громади, зокрема страви зі свіжини – частина загальної угорської культури, — зазначив дипломат, додавши, що багато країн не знає про ритуал різання свиней, а отже не знають і про традиційні страви зі свіжини, тож ці страви роблять угорську гастрономію унікальною.
Заступник голови ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін під час виступу пригадав давні традиції різання свиней, наголосивши, що завдяки зокрема збереженню цих звичаїв закарпатська угорська громада може пережити нинішні складні часи. Традиція різання свиней – невід’ємна частина угорської культури вже протягом століть – жива і сьогодні. Для угорського газди тримати свиней споконвіку означало багатство і процвітання, а різання взимку – час достатку, багатого застілля, зазначив Йожеф Шін.
Секретар з економічних питань ТУКЗ-КМКС, голова Закарпатської угорської туристичної ради Андраш Мештер під час виступу зазначив, що цей захід – «молодший брат» традиційного фестивалю різників, який протягом багатьох років проводився у селі Геча, і характеризується сімейною атмосферою». Водночас він висловив сподівання, що настане довгоочікуваний мир, наступного року фестиваль знову відбудеться і збере тисячі гостей.
Після вітальних промов актори Закарпатського обласного угорського драматичного театру виступили з тематичною гастрономічною постановкою за допомогою якої глядачі зокрема дізналися, що спільного між відомими угорськими поетами та письменниками, а саме, що їжа та прийом їжі були ключовими для всіх. Однією з улюблених страв Петефі були галушки із сиром, Йокаї любив боб-гуяш, Міксат – палоц-левеш. Також було пролито світло на багато цікавих фактів. Моріц, наприклад, писав під час їжі, а для Ендре Аді голубці відправляли поштою до Парижа. Виступ акторів прикрасили народні пісні «під вино». Виставу завершив вірш про хліб зі смальцем.
Відтак подружжя Ковач-Радванських із села Галабор затанцювало чардаш. Після цього присутні сіли за стіл, щоби скуштувати приготовлені смачні страви.
Під кінець дня стало зрозуміло, що різання свиней – це не суто практична процедура заготівлі м’яса, а й культурна подія, глибоко вкорінена в угорських традиціях.
Його ще називають найсмачнішим фестивалем Закарпаття, і не дарма, адже Міжнародний фестиваль-конкурс гентешів-різників, що традиційно проводять у селі Геча збирає учасників не тільки з України, а й інших європейських країн. Скуштувати смачні страви зі свіжини з’їжджаються туристи з різних куточків України.
Автентичність краю в поєднанні з угорськими
кулінарними звичаями, закарпатським вином та настоянками – ось справжній секрет
Міжнародного фестивалю гентешів. Цікаво, що фестиваль водночас є і конкурсом,
адже учасники мають змогу позмагатися один з одним у багатьох номінаціях – від
«Найвеселішої команди», «Найсмачнішої ковбаси» до «Короля гентешів».
Кожна з команд-учасниць, а цьогоріч їх було
аж 16, подає на розгляд журі страви, приготовані за власною рецептурою. Команди
із Закарпаття, Львова, Угорщини, Сербії та Румунії, в складі 10-15 осіб, рано-вранці
прибули на місце проведення фестивалю та розпочали приготування страв традиційної
угорської та закарпатської кухонь, свіженьких делікатесів зі свіжини та гарячих
напоїв.
Урочисте відкриття фестивалю провели в обідній порі, а зібралося на нього керівництво краю та району, дипломати та представники громадських організацій.
Зі святкової сцени до присутніх звернувся
сільський голова Геча, Андрій Мештер. Він привітав гостей фестивалю та
подякував командам за участь і неперевершені смаколики. Пан Андрій не оминув
увагою й чудову погоду, яка своїми сонячними променями ніби закликала не сидіти
вдома та навідатися на фестиваль гентешів.
Ендре Борочі, заступник голови Загальних
Зборів Саболч-Сатмар-Березької області Угорщини теж навідався на святкування та
нагадав, що декілька днів тому відзначали Дні угорської культури, тож такий
захід ніби доповнив вже проведені святкування: «Традиції угорської кухні
передаються з покоління в покоління – ми можемо пишатися, що в Закарпатті їх
дотримуються та презентують широкому загалу».
Привітати гостей та учасників фестивалю прибув й Олексій Гетманенко, в.о. голови Закарпатської обласної адміністрації: «Приємно бачити, що з року в рік цей гастрономічний захід збирає гостей, кулінарів та гурманів не тільки із Закарпаття, а й з різних куточків України та з-за кордону. Захід дає можливість познайомитися з традиціями нашого багатонаціонального краю, у якому проживають представники більш ніж 100 національностей та народностей».
Йосип Шін, голова Берегівської районної ради
та голова ГО «ТУКЗ – КМКС» Берегівського району зауважив, що усі полюбляють
смачні страви та хороші вина, які безперечно можна і потрібно скуштувати на
фестивалі гентешів-різників.
«Підтвердженням цього є велика кількість
гостей цьогорічного фестивалю. На них усіх чекали приємні сюрпризи, про що
подбали різники, кухарі та справжні кулінари. Показали свою майстерність і
представники народного фольклору. Приємне проведення часу гарантовано!», –
додав пан Йосип.
Скуштувати смачні страви закарпатської та угорської кухонь з’їхалися туристи не тільки з України. Нам вдалося поспілкуватися з Ігорем Іллінчуком з Молдови. Чоловік розповів, що разом з друзями щороку приїздить відпочивати до села Поляна, Свалявського району: «Закарпаття чудовий край – тут прекрасна природа та люди. На цей фестиваль ми приїхали вперше, він нас дуже здивував не тільки кількістю запропонованих страв, а й великою кількістю гостей. Ми вже встигли скуштувати чимало нових для нас страв – вони неперевершені! «Кюртошкалач» (традиційна угорська випічка – авт.) ми навіть взяли з собою в дорогу. Цікаво було бачити як люди бережуть свої традицій та культуру, їхню гостинність та відкритість».
Арпад Ганус, один зі членів журі, розповів,
що цьогорічний фестиваль вражає не тільки кількістю команд, але й автентичними
стравами, адже деякі учасники використовували рецепти столітньої давнини: «Всі
страви, запропоновані на наш розгляд, були дуже різноманітні та особливі,
обирати було складно. Ми звертали увагу не тільки на смак, подачу страви, а й
техніку розбору свині».
Так, «Найсмачнішу гурку» приготувала команда
із Сербії під назвою «Kispiac», «Найсмачнішу палинку» презентувала угорська команда
«Lakitelek», «Найсмачніший суп» приготувала львівська команда «Гарбуз» з
оригінальною подачею у запеченому хлібі. «Королем гентешів» обрали команду з
Угорщини – «Lakitelek», яка вже неодноразово виборювала перемогу на конкурсі.
