Незвичайне, творче заняття організували представники Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття для вправних майстрів Ужанщини. Захід відбувся у залі подій організації в Чопі. Учасники гурткової програми Об’єднання «Закарпатський народний інститут» мали змогу ознайомитися з тонкощами декорування великодніх пряників під професійним керівництвом Адіни Кадар. Ми хотіли запропонувати щось нове, — зазначила голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС Лівія Балог.
Завдяки грантовому проєкту угорського Фонду національного співпраці Благодійний фонд «КМКС» придбав набори шкільного приладдя для всіх першокласників, які цього року вступили до угорськомовних шкіл на Закарпатті. Подарунки отримали й у Чопському ліцеї імені Іштвана Сечені, де їх урочисто вручила Лівія Балог, голова Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття.
Закарпатські угорці – громада, яка любить свою батьківщину, тужить за рідним домом і прагне процвітати на рідній землі. Доказами цього є потреба в культурному житті, дбайливе ставлення до традицій, прагнення реалізуватися в суспільстві. Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) значною мірою сприяє задоволенню цих потреб, представляє інтереси угорської нацменшини в політичній, громадській та економічній сферах. Після завершення 2024 року ми розпитали Лівію Балог, очільницю Ужгородського районного та Чопського місцевого осередку ТУКЗ-КМКС, про роботу організації, реалізовані проєкти та плани на майбутнє.
– Як почався 2024 рік? Чим він відрізнявся?
– Після пандемії коронавірусу й особливо початку війни робота Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття змінилася, організація працює по-іншому. Рік теж розпочався не так, як зазвичай. Товариство охоплює 31 місцевий осередок і до згаданих прикрих та жахливих подій налічувало 14 тисяч членів. Відтоді їхня кількість постійно зменшується. Ідеться про місцеві осередки, які функціонують на Ужгородщині. Найбільші – у Великій Доброні, Ужгороді та Чопі, кількість їхніх членів становить близько двох тисяч осіб. Найменший осередок діє в Середньому, там нараховується 40 учасників організації. Через нинішню ситуацію багато хто виїхав, загалом кількість наших членів зменшилася на 20%. Водночас, незважаючи на сумні реалії, чимало людей досі бачать своє майбутнє на батьківщині. Зокрема це видно з того, що один із членів певної сім’ї продовжує жити й працювати тут, на Закарпатті. Тож членство в ТУКЗ-КМКС родини теж зберігають.
Щодо Ужгородського району, то загалом можна сказати, що громада тут стала багатогранна, інклюзивна, усім цікавиться. На наших культурних заходах зали завжди заповнюються. Загалом 2024-й став роком, коли ми поступово почали повертати певні речі у свою діяльність.
– Які заходи вдалося реалізувати?
– Великих веселощів з танцями ми й надалі не організовували, але провели практично всі заходи для дітей та представників старшого покоління.
22 січня захід з нагоди Дня угорської культури відбувся не лише в Берегові, але й Ужгороді. Це була театральна постановка з віршами Єне Джида.
На початку березня до нас учергове завітав мандрівний декламатор Пейтер Лорант Товт, який виступив зі своєю програмою в селах Сюрте, Палло, Великі та Малі Геївці, Ратівці.
15 березня, у день національного свята, відбулося традиційне покладання вінків до пам’ятника Петефі в Ужгороді.
На початку квітня ми провели 35-ті загальні збори делегатів Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС. Крім того, річні збори відбулися в усіх місцевих осередках. Наші делегати були також на обласному засіданні, долучилися до обговорення важливих питань. Збори слід проводити щорічно, щоб залишатися легітимними, надійними.
4 травня в День угорського народного танцю разом із громадською організацією «Мережа будинків народних традицій – Закарпаття» ми провели захід із залученням дітей та молоді Ужгородщини. Він відбувся на базі Угорського дому у Великій Доброні за участю 140 дітей. Місцеві ґаздині приготували для гостей місцеві страви. Подія стала певною новинкою. Останнім часом на Закарпатті, зокрема на Ужгородщині, були створені дитячі танцювальні колективи, для яких у рамках грантових програм тепер є можливість шити традиційні костюми, виготовляти одяг та аксесуари. Це був дуже колоритний захід, і ми з нетерпінням чекаємо, коли таких і подібних подій у нас стане багато.
Клуб пенсіонерів Чопа на початку травня відзначив 10-річчя свого заснування. Для нас представники старшого покоління дуже важливі, адже тепер, коли молодь часто не може брати активну участь у суспільному житті, ми завжди можемо розраховувати на них. Чопський клуб пенсіонерів є найбільшим на Закарпатті. Ми створили його 10 років тому завдяки ініціативі кількох людей, а зараз кількість членів становить уже 60 осіб. Вони мають свій хор із 30 учасників, щотижня проводять репетиції, при нагоді виступають.
29 травня 200 семикласників з Ужгородського району за підтримки ТУКЗ-КМКС та Закарпатської угорської туристичної ради відвідали Меморіальний парк у селі Чома. Цей спільний проєкт дуже важливий з точки зору угорських традицій і культурних цінностей. Проїзд учнів забезпечили територіальні громади, тож нам не довелося на це витрачатись. Екскурсії та інші атракції на території парку теж були безкоштовні. Наразі ми бачимо попит на такі поїздки, тож плануємо проводити їх і цього року.
4 червня, у День національної єдності, уже традиційно ми проводимо меморіальні заходи на двох локаціях – у Сюрте та Великій Доброні. Так було й минулого року. Крім того, у Сюрте з цієї нагоди відбувся кінопоказ стрічки «Зараз або ніколи!».
У серпні за підтримки Фонду ім. Габора Бетлена й Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини ми організували тур ансамблю «Кредо», який виступив у Великій Доброні, Чопі, Концові та Сюрте. У 2024 році цей колектив відзначив своє 30-річчя. Його учасники виступають по всьому Карпатському басейну з піснями на вірші відомих угорських поетів. Ансамбль «Кредо» був заснований на Ужгородщині, і з нагоди національного свята, Дня святого Іштвана, ми вирішили цими виступами дещо підбадьорити місцевих мешканців. Зокрема у Великій Доброні колектив заспівав на традиційному святі «Хліб угорців», який проводився на території будинку милосердя «Добрий самаритянин».
2 вересня спільно з місцевими церквами в селі Палло ми провели День сім’ї, а в Тарнівцях – День дітей. Раніше на Ужгородщині організовували багато заходів для малечі, у понад десяти населених пунктах регулярно. Наразі ж на перший план вийшли майстер-класи до Адвенту, які є більш затишними й тихими, але водночас теж залучають багато дітей. Звісно, хочеться повернути масові дитячі свята, адже посмішки малечі – це найголовніше.
27 вересня за підтримки Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини ми отримали фінансування для показу театральної вистави Наталії Ґал «Маленький свинопас». Виступи відбулися в Малій Доброні, Часлівцях, Тийглаші та Холмоку. Ми отримали гарні відгуки й цього року подамо заявку на грантове фінансування показу лялькової вистави.
У Великій Доброні також за грантові кошти 30 вересня ми організували чергове дитяче свято.
19–20 жовтня в Чопі відбувся більш масштабний захід під назвою «Зустріч поколінь». Голова Чопського клубу пенсіонерів Олена Бєлович нещодавно стала очільницею Спілки закарпатських угорських клубів пенсіонерів, і ми разом подали грантову заявку на проведення спільної події за участю 8 закарпатських клубів та ще двох з Угорщини – Загоні та Бічке. Були виступи, спілкування. Місцевий громадський центр ТУКЗ-КМКС вміщує сто осіб, є також можливість розміщення, чим і скористалися пенсіонери. Це був грант Фонду національної єдності Угорщини, на який ми плануємо подати заявку й цього року, адже старше покоління дуже любить такі заходи. Крім того, сформувався попит на проведення традиційної зустрічі хорів, який щороку проводився в Тячеві. Ми б хотіли повернути його до переліку заходів ТУКЗ-КМКС, як і програму «Золота осінь».
У 2024-му минуло 80 років з часу так званих «маленьких робіт», коли угорське та німецьке чоловіче населення Закарпаття було вивезене до сталінських радянських таборів за звинуваченням у колективній провині. Пам’ятні заходи з цієї нагоди відбулись у всіх місцевих осередках нашої організації. 30 листопада в Чопі на запрошення ТУКЗ-КМКС виступили артисти Закарпатського обласного угорського драматичного театру з тематичною виставою «Господи, допоможи повернутися додому!». Це неймовірно сильна, вражаюча постановка Наталії Ґал, у якій використовуються документальні відео та фото.
20 грудня театр знову завітав до нас з різдвяною програмою. Ця подія відбулася за участю голів та представників місцевих осередків організації. Крім того, з нагоди Адвенту було проведено заходи в Есені, Великих Геївцях та Ратівцях.
– Товариство угорської культури Закарпаття розбудувало гарну соціальну мережу. Як вона функціонує на Ужгородщині?
– Це справді так. Оскільки ТУКЗ-КМКС завжди реагує, підтримує зв’язок з нашими місцевими осередками, ми можемо не тільки надавати, але й збирати інформацію. Тож дізнаємося про всі місцеві проблеми, бачимо життя людей і намагаємося відповідати на потреби. Чимало наших членів борються з серйозними захворюваннями, потребують чи перенесли складні операції, тому два роки тому була започаткована система для їхньої підтримки. Рішення приймає медична комісія на основі певних критеріїв.
Звісно, ми діємо й на політичному рівні. Наші депутати присутні в районній та місцевих радах. Там, де було потрібно, ми здійснили заміну. Наші представники роблять усе, що можливо зараз.
– У цій ситуації як найкраще допомагати одне одному на Закарпатті?
– Головне – пережити цей період. У всіх сенсах цього слова. З точки зору закарпатських угорців, дуже важливо, щоб якомога більше сімей повернулося додому, бо тоді функціонуватимуть наші школи, заповнюватимуться заклади, матиме сенс робота, проведена для розбудови громади та мережі закладів. Адже протягом минулих 10 років за підтримки Угорщини були збудовані й відремонтовані дитсадки, школи, амбулаторії, парафії. Ми працюємо над тим, щоб зробити життя закарпатських угорців комфортнішим. Але економічна ситуація, воєнні реалії диктують свої правила. Дуже сподіваюся, що скоро настане мир. Можливо, не все буде так, як раніше, адже в громаді Ужгородщини не вистачає багатьох активних людей. Утім сподіваюся, що на Закарпатті складеться ситуація, яка дозволить краянам повернутися до власних домівок. Ми будуємо плани, уже подали кілька грантових заявок, адже ті, хто залишився вдома, потребують спільних вражень. Для нас важлива організація не лише культурних програм, а й представництво інтересів закарпатських угорців, для цього ми працюємо.
Сподіваємося, що наша громада, яка пережила вже стільки випробувань і труднощів – адже поневіряння закарпатських угорців тривають з 1920 року, – стане на ноги і залишиться на своєму місці. Сподіваємося, що всі переживуть ці часи зміцненими духом. На жаль, ми живемо в такий період, але, можливо, це для того, аби вміти цінувати те, що маємо. Ми отримуємо від більшості відгуки про бажання повернутися на Закарпаття, і, на мій погляд, це дуже важливо з відстані трьох років.
З очільницею Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Лівією Балог ми поговорили про ситуацію угорців району, а також про повсякденне життя в умовах війни.
‒ Останні два роки були надзвичайно важкими для закарпатських угорців через війну, яка триває в країні. Яке становище угорців в Ужгородському районі?
‒ Ситуація на Ужгородщині нічим не відрізняється від тієї, що склалася в інших районах краю. Ми повинні пройти цей етап. Зараз у нас із відомих причин багато сімей виїхало. Правда в тому, що війни ніхто не очікував. Вона застала усіх зненацька. Але попри всі труднощі ми намагалися зберегти свої громади, не відпускали їх рук.
‒ Які нові проблеми та виклики з’явилися після початку війни?
‒ Після двох років епідемії коронавірусу з початком війни у житті людей з’явилися нові причини для напруги. У край масово прибували біженці з інших областей, тому ми почали посилювати гуманітарну роботу для допомоги їм. У села Ужгородського району прибуло дуже багато сімей біженців. Ми оцінили, як територіальні громади, населені пункти можуть впоратися з масовим напливом біженців. Були такі, які отримували підтримку від міст-побратимів, але і такі, які не мали добре налагодженого закордонного партнерства, то ми намагалися його знаходити. Ще під час епідемії коронавірусу ми допомагали закладам охорони здоров’я населених пунктів різними зборами, так було і зараз. Труднощі постійні. Минулого року роботу навчальних закладів ускладнювало часткове вимикання електроенергії. Ми зокрема доставляли генератори в різні установи. Були й позитивні результати. Незважаючи на воєнний час, у районі вдалося відкрити дві школи мистецтв: у Великій Доброні та в Сюрте, де зараз займається майже сотня дітей. За допомогою Каталін Кардошне Дюрко, а також речниці уряду Угорщини Олександри Сенткіраї та заступниці держсекретаря з питань вищої освіти обидва заклади вдалося оснастити ноутбуками, музичними інструментами. З ними приїхали й фахівці логопеди, котрі займалися з вихованцями Ратівського Будинку соціального захисту дітей. Ми завжди працюємо, щоб допомогти там, де це необхідно.
‒ Як ТУКЗ-КМКС у цей важкий період намагається об’єднувати спільноту громад в Ужгородському районі? Як вдається впоратися в цій складній ситуації?
‒ Сьогодні найважливіше – зберегти наші громади, навіть якщо в нинішніх умовах вони кількісно зменшуються. Для нашої організації, якій в цьому році виповнюється тридцять п’ять, важливо зберегти легітимність, у наступний період ми хотіли б провести наші щорічні збори в усіх наших місцевих осередках, зокрема і на районному та обласному рівнях. На жаль, зараз менше можливостей для проведення заходів. Кількість заходів зменшилася ще під час епідемії коронавірусу через карантинні обмеження. А зараз – з огляду на війну. Намагаємося організовувати стримані культурні заходи з нагоди національних свят та пам’ятних дат, до прикладу, 15 березня чи 20 серпня, чи вшанування пам’яті жертв депортації, так званих «маленьких робіт». Влітку діти з Чопа знову відпочивали в Угорщині завдяки мерії міста Бічке. До нас приїздив мандрівний декламатор Пейтер Лорант Товт, який виступив в угорськомовних школах Ужгородщини. Також ми організували передріздвяні майстер-класи з рукоділля, бо був на нього попит у громадах. А завдяки Фонду Ласло Телекі ми допомогли дітям із різних навчальних закладів потрапити на конкурс, який проводився на базі палацу Ракоці в словацькій Борші.
‒ Яким чином змінилася кількість членів організації в Ужгородському районі за останні два роки?
‒ У районі функціонує 31 місцевий осередок організації. Точних цифр поки назвати не можу, триває збір даних. На жаль, останнім часом кількість членів наших місцевих осередків зменшується. Але попри це ми намагаємося об’єднувати громади і допомагати їм.
‒ Незважаючи на важкі будні, не можна сидіти без діла. Які зараз найважливіші пріоритети?
‒ Зменшилися громади молоді. Ті, хто залишився вдома, це переважно старші, пенсіонери. Але є потреба у зустрічах. У Чопі зокрема активно працює клуб пенсіонерів, його учасники регулярно збираються, в’яжуть, печуть хліб, проводять хорові заняття. В Ужгородському районі була створена і нова організація – відділ газдиньок, що також є гарною можливістю об’єднати громади. Маємо триматися за позитиви. Минулого року вишивку хрестиком Верхньотисянського регіону оголосили гунґарікумом, у зв’язку із цим дизайнерка Тюнде Гривнак створила третю колекцію, яку показали в Лондоні. Також був створений і гурток вишивальниць. Ужгородський районний осередок ТУКЗ-КМКС цього року знову організував традиційний захід із нагоди Дня угорської культури. Водночас зараз одне з найважливіших питань – пересування в 5-кілометровій прикордонній зоні. Намагаємося інформувати наші громади з цього приводу. Оскільки це може обмежити вільне пересування в межах області, це безперечно зараз дуже важливе питання.
‒ Яким ви бачите цей рік? Чи є плани, які хочете реалізувати саме цього року?
‒ Хочемо організовувати невеликі культурні заходи. У нас є плани, але, звісно, побачимо, наскільки дозволить їх втілити політична та актуальна ситуація. Ми віримо, що громади краще будуються навколо проведення місцевих заходів. Для нас організація громади – це першочергове завдання. Але ми також не хочемо випускати рук тих, хто через ситуацію, що склалася, зараз не вдома. Наші громади чекають на їхнє повернення.
‒ Ви також є депутатом Закарпатської обласної ради. Які головні питання, за які боролися останні рік-два?
‒ У політичному плані проблеми угорців Ужгородщини такі ж, як і в усій області. Тобто, кожна угорська громада має однакові проблеми: збереження угорськомовної освіти, вільне використання угорської мови та угорської культури на Закарпатті. Останнім часом у цьому відношенні були зроблені позитивні кроки, адже наприкінці минулого року було прийнято новий закон, який впливає на сім інших законів і відновлює деякі права, але розширення прав ще не завершено. Принципове питання полягає в тому, чи вдасться зберегти всю вертикаль угорськомовної освіти. Територіальні громади також звертаються до нас із різними питаннями, і ми намагаємося допомогти чим можемо. Зокрема ми надали допомогу на лікування багатьом важкохворим, малозабезпеченим. Частину допомоги ми профінансували з джерел ТУКЗ-КМКС, а також Закарпатської обласної ради. Але, наприклад, завдяки співпраці з Густавом Фодором ми також передали потребуючим гуманітарні вантажі, надані органами місцевого самоврядування з Угорщини. Ми віримо, що там, де виникає потреба, там і з’являється допомога, і намагаємося в цьому також відігравати роль містка.
25 березня в місті Чоп відбулося засідання Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) з переобрання керівництва. Сорок троє делегованих членів організації знову висловили довіру голові Лівії Балог та її заступникам Катерині Палко й Ласлу Гіді, а відтак обрали на три наступні роки членів комісій і правління.
На початку свого виступу, оцінюючи діяльність організації протягом останнього часу, Лівія Балог зазначила: «Це були найбільш негативні, тихі та стримані три роки». Усе це стало результатом двох років пандемії коронавірусу та війни. Кількість членів районного осередку організації зменшилася на 600 осіб, а в роботі Товариства, крім попередніх завдань, значної ваги набула благодійна діяльність.
Очільниця зазначила, що такої складної виборчої системи, як на місцевих виборах 2020 року, в Україні ще не було. Це стало наслідком прийняття нового виборчого законодавства та повного реформування системи державного управління. Водночас Лівія Балог подякувала всім, хто взяв активну участь у кампанії та виборчому процесі. «КМКС» ПУУ успішно показала себе на виборах до місцевих органів влади. Отримавши понад 39 тисяч голосів, удалося делегувати 8 депутатів до Закарпатської обласної ради й таким чином утворити четверту за чисельністю фракцію. Унаслідок адміністративної реформи Ужгородський район, де раніше проживало 75 тисяч мешканців, тепер нараховує 250 тисяч громадян. Незважаючи на значне зменшення частки угорців, групі з шести депутатів удалося пройти до Ужгородської районної ради, де фракція «КМКС» стала четвертою за кількістю політичною силою.
У чотирьох територіальних громадах району, населених значною кількістю угорців, шестеро депутатів пройшли до ради Чопської міської територіальної громади, голова Ференц Надь та семеро депутатів (до яких пізніше приєдналися ще 8) – до Великодоброньської, голова Арпад Пушкар та 12 депутатів від «КМКС» – до Сюртівської, а також троє депутатів до Холмківської, що з огляду на частку угорців у тамтешній громаді також можна вважати великим успіхом.
Відтак очільниця районного осередку детально розповіла про співпрацю з Асоціацією «Об’єднання прикордонних органів самоврядування Закарпаття», про спільні гуманітарні програми з церковними організаціями, діяльність Благодійного фонду «КМКС» та очікувані наслідки освітньої реформи.
Заступник голови районного осередку, очільник Благодійного фонду Pro Agricultura Carpatika Ласло Гіді поінформував про програми фонду, зокрема програму з підтримки молодих фермерських родин «Перший крок», а також акцію «Хліб угорців», у рамках якої у 2022 році закарпатці зібрали рекордну кількість пшениці.
Очільниця ревізійної комісії районного осередку ТУКЗ-КМКС Єва Браун доповіла про фінансовий стан організації за минулий рік.
Голова дисциплінарної комісії Андрея Медве повідомила, що в Ужгородському районному осередку ТУКЗ-КМКС не було дисциплінарних справ. Відтак делегати оцінили роботу організації за минулі три роки як задовільну.
Після цього відбулося переобрання керівництва. За результатами відкритого голосування на три наступні роки присутні знову обрали головою Лівію Балог, заступниками – Катерину Палко та Ласла Гіді. Членами ревізійної комісії – Єву Браун, Тюнде Пекар та Еніку Палко, членами дисциплінарної комісії – Андрею Медве, Шаролту Мікулу та Беату Яворську.
Ужгородський районний осередок ТУКЗ-КМКС делегував до правління організації, окрім двох заступників голови, Золтана Таріча, Золтана Куліна, Йосипа Резеша, Ілону Гурик, Оскара Балога, Гейзу Ковача, Ендре Гіді, Єву Бак, Йожефа Кантора, Наталію Сігеті-Шейру, Іштвана Мацо, Тюнде Пекар, Лейнарта Іллара, Еріку Палфі-Ковач, Чіллу Лешко, Марію Рояк, Роберта Дєрке, Лівію Молнар, Адальберта Ферко, Беату Яворську. Секретарем осередку на три наступні роки знову обрали Лоранта Ковача.
Ужгородський районний осередок ТУКЗ-КМКС переобрав також керівників малих округів. Це Адальберт Ферко, Юдіта Кулін, Еріка Палфі-Ковач, Ласло Гіді, Роберт Дєрке, Іштван Мацко.
Після цього Лівія Балог привітала голів місцевих осередків організації, які відзначили ювілеї.
Затим голова Ужгородського міського осередку ТУКЗ-КМКС Юдіта Кулін закликала педагогів та батьків активніше сприяти розквіту угорського шкільного життя у своїх населених пунктах. Вона також попросила присутніх відправляти якомога більше дітей на учнівські олімпіади та курси з підготовки до випускних іспитів, організовані Закарпатським угорськомовним педагогічним товариством.
Директор Асоціації «Об’єднання прикордонних органів самоврядування Закарпаття» Йосип Резеш поінформував про програму соціальних карток, яка успішно діє в Берегівському районі й поширюється організацією по всьому Закарпаттю.
На завершення зустрічі присутні виконали пісню «Созат».
Засоби захисту на суму 10 тисяч гривень дошкільному навчальному закладу м. Чопа передала 6 серпня голова Ужгородського районного та Чопського міського осередку ТУКЗ-КМКС Лівія Балог.
Директор закладу Галина Мацо, подякувавши за допомогу, розповіла, що єдиний у місті дитячий садок відвідує 288 дітей у 14 групах, серед них три угорські. Під час карантину тут провели ремонт, зараз триває підготовка до відкриття.
Як розповіла Лівія Балог, Благодійний фонд КМКС спільно з Товариством угорської культури Закарпаття ще на початку карантину започаткував доброчинну акцію для збору пожертв на закупівлю засобів захисту. До неї долучилися підприємці, фізичні особи, усі небайдужі. У першу чергу придбаними в рамках акції засобами захисту організація підтримала медичні заклади. Тепер допомогти розпочати роботу попросили дитячі садочки. Серед наданих засобів – маски, рукавички, термометри, дезінфектори.
За словами вихователя садочка Гізелли Пуйо, відповідно до протиепідемічних правил, заклад може розпочати роботу за наявності ряду засобів захисту, дезінфекторів, тож надана ТУКЗ-КМКС допомога дуже вчасна та вкрай потрібна. У садочку, згідно з вимогами, прибрали килими та м’які іграшки. У закладі сподіваються, що завдяки дотриманню протиепідемічних заходів удасться зберегти здоров’я і дітей, і персоналу.
