У селі Бадалово, що на Берегівщині, за давньою традицією настання нового року святкують у церкві.
Окрім новорічних привітань та молитв про духовну підтримку, жителі села відзначають і річницю народження Шандора Петефі. Цей поет та революціонер відвідав Бадалово в липні 1847 року. Він прямував до своєї нареченої Юлії Сендреї, яка жила на території нинішньої Словаччини, і зупинився в селі, щоб відпочити в тіні церкви. У 1938-му на згадку про цей візит Петефі на стіні храму встановили меморіальну дошку.
Перше у 2026 році богослужіння провів пастор місцевої реформатської громади Жолт Шапі. На основі 30-го вірша Євангелія від Івана «Він має рости, а я – маліти» священник говорив про те, що ми повинні прагнути, аби в наших серцях Христа було більше, щоб мати справді щасливий, радісний новий рік.
«Найвидатніший угорський поет народився в Кішкьороші 203 роки тому – 1 січня 1823-го. Згідно з історичними даними, Петефі загинув 31 липня 1849 року під час битви при Шегешварі», – розпочав свою промову Людвіг Якоб, голова місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), пресвітер, сімейний лікар. Хоча життя поета було коротким за людськими мірками, його спадщина стала частиною вічності, наголосив він.
«Кілька днів тому ми відзначили 475-ту річницю реформатської церкви Бадалова, ушанувавши пам’ять пасторів, які служили тут у минулих століттях. Немає жодних записів про те, чи зустрічався Петефі з пастором Яношем Сючем, який служив у Бадалові в той час (17 липня 1847 року), але точно відомо, що він отримав натхнення для кількох своїх віршів саме тут», – сказав Людвіг Якоб.
«Щоб залишатися угорцями, важливо плекати наші культурні й мовні цінності та спадщину, в розвиток яких Петефі зробив неоціненний внесок завдяки своїм віршам, творам та ролі, котру відіграв в історії Угорщини як борець за свободу та революціонер», – наголосила, виступаючи перед присутніми, консулка Угорщини в Берегові Андрея Фюлеп.
Вона нагадала, що Петефі звертався до всіх ясно та просто. Він був представником угорського романтизму, і в його любовних віршах уперше з’явилася сімейна лірика, зокрема тема подружнього кохання. У пейзажній поезії Петефі описував степ та Велику угорську рівнину, він був також першим, хто почав писати у своїх віршах про світову свободу.
На завершення Андрея Фюлеп побажала місцевим жителям, щоб 2026-й став роком надії, щоб гармати якомога швидше замовкли й нарешті прийшов довгоочікуваний мир.
Студентка Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ Вікторія Орос прочитала вірш Шандора Петефі «Моєму молодшому брату Іштвану».
Привітав громаду і староста Бадалова Імре Салаї. Він нагадав, що цього дня ми схиляємо голови не лише перед великим поетом, а й перед людиною, яка всім своїм життям, кожним рядком своєї поезії була совістю нації. «У перший день нового року ми покладаємо вінки до меморіальної дошки Шандору Петефі, але справжня данина поваги полягає в збереженні спадщини великого поета в наших серцях і діях», – зазначив він.
Після виконання національного гімну присутні поклали вінки до меморіальної дошки Шандору Петефі.
