27 жовтня у місті Берегове відбулася урочиста церемонія вручення стипендій імені Калмана Шооша. Цьогоріч грошові нагороди отримали 73 особи. У 2024–2025 навчальному році стипендіальну програму імені Калмана Шооша оголошено вже в чотирнадцятий раз. Її метою є заохочення дослідників та студентів угорської національності, які працюють і навчаються у вищих навчальних закладах Закарпаття, до активної наукової діяльності та розвитку угорської академічної мови.
Програма присвячена вшануванню пам’яті Калмана Шооша, ректора-засновника Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ, який трагічно загинув.
Під час відкриття заходу керівниця благодійного фонду «Геніус» Наталія Вароді привітала присутніх і наголосила:
«Майбутнє нації – це постійна розбудова науки та спільноти, щоб ми могли дати молодим людям безпечне майбутнє».
Три напрями програми
Стипендіальна програма складається з трьох підпрограм:
Закарпатський мандрівний університет;
Підготовка навчальних записок та фахових словників для угорськомовних вишів;
Підтримка досліджень, пов’язаних із Закарпаттям.
Метою Закарпатського мандрівного університету є надання викладачам і науковцям можливості представити свої дослідження та наукові результати у різних закладах області. Цього року до участі подали заявки четверо фахівців, які виступили з доповідями в чотирьох навчальних закладах:
Берегівському реформатському професійному коледжі імені Калвіна Яноша, греко-католицькому професійному коледжі Елемера Ортутая, римо-католицькому професійному коледжі святого Геллерта в Ужгороді та в університеті Ракоці в Берегові.
Лекції охоплювали теми з галузей суспільства, технологій, літератури та історії.
У межах підпрограми «Створення навчальних конспектів та фахових словників» підтримку отримали 12 науковців. Їхня робота спрямована на підготовку навчальних матеріалів угорською мовою для предметів, з яких досі бракує відповідних ресурсів.
У категорії «Закарпатська підтримка наукових досліджень» стипендії здобули студенти, які протягом останніх двох навчальних років підготували та захистили дипломні роботи угорською мовою, тематика яких пов’язана із Закарпаттям. У цій номінації стипендії отримали 57 осіб.
Президентка університету Ракоці Ільдіко Орос привітала стипендіатів та нагадала про вагомий внесок колишнього ректора Калмана Шооша у розвиток закарпатської угорської науки:
«Ви зрозуміли, що якщо живете тут, то повинні займатися проблемами людей, які тут живуть, адже ніхто інший не вирішить їх за нас. Ми повинні пам’ятати, з якою метою було засновано цю програму. Ті, хто знав Калмана Шооша, добре розуміють, що його головною ідеєю була мотивація – створити інтерес, намір і можливість для молодих людей, які формують інтелектуальне майбутнє закарпатської угорської науки».
Після урочистих виступів відбулося вручення стипендій. Молоді дослідники отримали свої нагороди з рук президентки Ільдіко Орос та керівниці фонду «Геніус» Наталії Вароді.
Стипендіальну програму імені Калмана Шооша підтримують уряд Угорщини, Державний секретаріат з питань національної політики при офісі прем’єр-міністра Угорщини та фонд Габора Бетлена.
10–12 жовтня в місті Балатоналамаді відбулася зустріч представників угорськомовних медіа Карпатського басейну, організована Державним секретаріатом з питань національної політики Угорщини. Цей захід надав медіа-фахівцям чудову можливість для професійного розвитку, обміну досвідом та співпраці.
Під час офіційного відкриття 11 жовтня учасників привітав державний секретар з питань національної політики Угорщини Левринц Нача: «Національна політика останніх 15 років дає нам можливість озирнутися назад і спланувати майбутнє. Ми маємо, з чим порівнювати, і бачимо, чого досягли, тож наші плани на майбутнє можуть базуватися на цих результатах. У 2010 році нашою найважливішою метою було залучити кожного до національного кровообігу, створити професійні мережі, щоб почуття національної єдності стало природним почуттям, реальністю повсякденного життя всіх угорців, а не лише політичних лідерів, щоб ця мережа в Карпатському басейні ставала дедалі тіснішою. Саме тому ми заснували програми й раді будь-якій можливості для зустрічей. Як ви помітили, ми називаємо цей захід не конференцією, а зустріччю зі ЗМІ, бо прагнемо надати можливість побачитися, тугіше сплести сітку Карпатського басейну, адже це добре для нації, закордонних угорців, оскільки має єднальну силу. Якщо захисна сітка туга, вона є дуже міцною й може витримати багато. Наше завдання – забезпечити, щоб у цій сітці ніде не було дірок, слабких місць, щоб вона утримувала угорців тут, у Карпатському басейні, і важливою частиною цього є ЗМІ».
У свою чергу, парламентський державний секретар кабінету прем’єр-міністра Балаш Гідвеґі відзначив роботу мас-медіа регіону: «На мою думку, дуже важливо, щоб угорці, де б вони не жили в Карпатському басейні, мали доступ до високоякісної журналістики, витонченої медіа-присутності, щоб бути поінформованими та виробити власну думку. Ваша роль у цьому незамінна й важлива. Як представник уряду Угорщини я можу стверджувати, що ми приділяємо особливу увагу вашій роботі й хочемо допомагати, підтримувати її».
Після офіційного відкриття протягом дня тривали виступи та панельні дискусії.
Щороку 6 жовтня угорський народ схиляє голови у скорботі – це День пам’яті мучеників Арада, один із найтрагічніших моментів у історії Угорщини. Саме цього дня у 1849 році, після поразки у визвольній війні, австрійський імператор Франц Йосип наказав стратити 13 генералів угорської армії в місті Арад, а також прем’єр-міністра угорського уряду Лайоша Баттяні у Пешті. Ці страти стали актом жорстокої помсти, що мало стати пересторогою, але натомість лише зміцнили національну пам’ять та почуття єдності угорського народу.
Пам’ять мучеників Арада вшанували і на Закарпатті – 6 жовтня в Закарпатському угорському університеті імені Ференца Ракоці ІІ відбувся тематичний захід, організований кафедрою історії та суспільних дисциплін спільно з Культурним центром ім. Шандора Фодо. Подія стала нагодою не лише згадати трагічні сторінки минулого, але й наголосити на значенні жертовності, вірності та національної гідності.
Захід розпочався з виконання національної молитви угорців – символу єдності та глибокої пошани до героїв. Присутніх привітала очільниця центру ім. Ш. Фодо Кристина Молнар, висловивши слова вдячності організаторам та учасникам.
Відтак відбулася художня програма, що передала емоційну глибину подій 175-річної давнини.
Студенти кафедри історії підготували змістовний тематичний виступ, у якому детально виклали обставини страти 13 генералів: Аристида Дежевффі, Ерне Кіша, Йожефа Швайделя, Ерне Пельтенберга, Ігнаца Терека, Дьордя Ланера, Кароя Кнезича, Йожефа Нагшандора, Кароя Ляйнінгена-Вестербурга та інших.
Заступник завідувача кафедри історії Ференц Молнар виступив із промовою, у якій нагадав і про менш відомих, але не менш героїчних постатей. Серед них перший мученик Арада – Норберт Ормаї (Ауффенберг), полковник німецького походження, страчений 22 серпня 1849 року. Також було згадано барона Жигмонда Перені, уродженця Закарпаття, страченого 24 жовтня, і полковника Лайоша Казінці, сина відомого реформатора угорської мови Ференца Казінці, якого розстріляли 25 жовтня.
«Цей день – не лише про скорботу минулого, а й про вірність, мужність і любов до Батьківщини, що символізують віру в майбутнє нації», – підкреслив у своїй промові Ференц Молнар.
Вшанування арадських мучеників – це не лише повага минулому, а й важливий урок для майбутнього. Їхня боротьба за свободу нагадує, що незалежність, єдність і гідність нації здобуваються великою ціною. І поки живе пам’ять про цих героїв, доти житиме й дух свободи, за який вони віддали життя.
26 вересня «Казковий сад» на території Меморіального парку села Чома збагатився ще одним деревом: після груші Петефі посадили яблуню сорту «Дама» Мора Йокаї. Саджанець – як і грушу два роки тому – атмосфері посадив актор Йожеф Сарваш, лауреат премії Кошута та Марі Ясаї.
Рух «Казкові сади», заснований Йожефом Сарвашем, має на меті зберегти місцеві сорти фруктів Карпатського басейну.
Ініціативу було започатковано у 2009 році у Вісаку, область Ваш, де живе актор. Там на території «Казкового саду» щороку садять стільки дерев, скільки дітей народжується в селі. Наразі в Карпатському басейні вже майже п’ятсот таких садів. Дерева служать для збереження генофонду, а також формують спільноту, оскільки посилають меседж нащадкам та майбутнім поколінням.
«Дуже важко підсумувати процес, що триває понад двадцять років», – сказав Йожеф Сарваш на заході.
Він наголосив, що «Казкові сади» та пов’язані з ними комори та зерносховища – це спроба повернути спадщину селянської культури у 21 століття. Актор вважає, що не можна говорити про національну культуру, не знаючи селянської культури, тому посадка історичних фруктових дерев – це одночасно пам’ять і дія, що вказує на майбутнє.
Йожеф Сарваш також зазначив, як Мор Йокаї був не лише письменником, а й пристрастним садівником, сам створив і доглядав за власним садом.
За словами актора, «історичні дерева» – такі як груша Петефі, «Дама» Йокаї чи сажисте яблуко короля Матяша – не лише представляють культурну спадщину, а й можуть стати ередовищем для уроків літератури та історії, де діти можуть навчатися, спілкуватися та навіть куштувати плоди в тіні дерев.
«Обов’язок кожної громади — залишити спадщину для нащадків, яку потрібно берегти», – наголосив заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), очільник Берегівського районного осередку організації Йожеф Шін. «Ми, закарпатські угорці, попри наші біди сповнені надії, знаємо, що мир рано чи пізно настане», – додав він, висловивши сподівання, що посаджене зараз дерево стане першим на початку довгого ряду.
Захід продовжився виступом акторів Закарпатського обласного угорського драматичного театру та вихованців театральної студії.
Після цього яблуню, висаджену з нагоди року пам’яті Мора Йокаї, разом посадили актор Йожеф Шарваш та Йожеф Шін під музичний супровід Балажа Соколаї, який грав на волинці. Відтак пастор реформатської церкви Арпад Давид попросив благословення на учасників події та молоде дерево.
«Казковий сад» Меморіального парку села Чома тепер має два дерева, пов’язані з іменами видатних угорських письменників: грушу Петефі та яблуко Йокаї. Ця ініціатива одночасно символізує збереження традицій, єдність громади та віру в майбутнє.
Після висадки захід продовжився у будівлі берегівського театру, де відбулася церемонія вручення Премій ім. Шарі Федак. На завершення вечора глядачі переглянули біографічну монодраму у виконанні Йожефа Сарваша.
20 вересня в населених пунктах різних куточків Карпатського басейну одночасно залунали народні пісні, старі та малі стали до танцю, оживлялися народні ремесла. Спільне свято народного мистецтва Sereglés цього року відбулося в сотнях локацій, за участю близько чотирьохсот груп, що доводить, що народна музика, народний танець і ремесла й сьогодні є зв’язуючою силою.
Серія заходів, що проводиться вдруге після 2022 року, підтримується Фондом ім. Шандора Чорі, заснованому у 2017 році, який за останні сім років став одним із найважливіших джерел підтримки народного мистецтва в Карпатському басейні.
Центральний захід відбувся у Будапешті. На Закарпатті до ініціативи долучилися в кількох населених пунктах. Зокрема у селі Вари день розпочався з представлення народних ремесел. Затим групи в традиційному народному вбранні пройшли ходою від Національного дому до реформатської церкви. Тут присутніх привітала Еріка Ковач, представниця ГО «Організація сприяння розвитку талановитої молоді та збереження мистецтва і народної творчості «Боржаварі». «Майбутнє за вами. Плануйте його тут, удома, щоб були ті, хто прийде після нас, хто вважатиме це важливим, хто навчатиме, щоб були ті, хто посадить крихітне насіння в серця крихітних саджанців».
Очільниця ГО «Мережа будинків народних традицій – Закарпаття» Катерина Пал подякувала всім, хто підтримує ініціативу: дітям, батькам та викладачам. Вона нагадала, що акцію заснувала вдова поета Шандора Чорі, Юлія Балог, ще у 2014 році з метою об’єднання та підтримки ансамблів народного мистецтва Карпатського басейну. Відтоді захід щороку охоплює все більше громад. «У 2022 році, коли було організовано перший Фестиваль Чорі, до події долучилися 30 населених пунктів, а зараз – 350», – повідомила вона.
Катерина Пал також подякувала місцевим організаторам, зокрема, родині Ковач, відзначивши їхню плідну роботу з плекання угорської культури.
Після вітальних промов, до присутніх звернувся пастор реформатської церкви Іштван Меньгарт: «Збереження традицій має велике відношення до дому Божого, церкви, я б навіть сказав, що ці два поняття нероздільні. Бути угорцем і бути християнином. Бути угорцем і належати до народу Божого. Для нас це чудовий привілей, що ви можете бути народом Божим, і все, що ми вважаємо скарбом і цінністю сьогодні, ми приносимо сюди, до дому Божого». На завершення пастор також попросив Божого благословення на громаду.
Захід продовжився на подвір’ї Національного дому, де і старші, і молодші разом танцювали чардаш – танець, що минулого року був внесений до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Саме це і є меседжем ініціативи Sereglés: традиції залишаються живими лише тоді, коли ми самі наповнюємо їх життям.
У Варі крім місцевих, виступили колективи з сіл Чома, Бене, Оросі, Есень, Вишкова. Музичний супровід забезпечив ансамбль «Боржаварі».
Керівниця фолк-майстерні «Резеда» Еніке Вароді наголосила, що ця акція – справжнє суспільне свято, на якому гідно представлене і Закарпаття. «Цього року до ініціативи долучилися десятки тисяч танцюристів та музикантів із 321 населеного пункту усього Карпатського басейну і я вважаю дуже важливим, що Закарпаття змогло до неї долучитися», – зазначила вона.
Фолк-майстерні «Резеда» цього року виповнюється 10 років. За словами Еніки Вароді, колектив був заснований у рамках громадської ініціативи та завдячує своїм розвитком Програмі Шандора Чорі. «Завдяки Програми Чорі ми отримали фінансування, костюми, викладачів та інструкторів. За останні десять років ми виросли з ансамблю народного танцю до фолк-майстерні». Сьогодні в майстерні навчається понад дев’яносто дітей, її випускники поповнюють ряди Закарпатського ансамблю народного танцю.
Після спільного чардашу на учасників чекав смачний обід. Далі захід продовжився майстер-класом з народного танцю, під час якого кожен міг переконатися, що Народне мистецтво залишається яскравою, стійкою, підтримуючою силою громади.
25 серпня Премію ім. Золтана Каллоша, якою відзначають представників закордонних угорських громад, у стінах парламенту Угорщини вручили десятьом лауреатам. Нагорода присуджується тим, хто проводить визначальну діяльність у сферах суспільного та церковного життя, освіти, науки, засобів масової інформації й економіки для закордонних угорських громад та зміцнює їхню силу. Цьогорічним закарпатським лауреатом Премії ім. Золтана Каллоша став співочий ансамбль «Кредо», якого на престижну нагороду висунуло Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС).
У своєму виступі перед присутніми в парламенті державний секретар з питань національної політики Угорщини Левринц Нача наголосив, що нагорода виражає спільну мету, яка полягає в процвітанні угорців на своїй батьківщині, оскільки кожен угорець відповідає за кожного угорця. За словами посадовця, ті, хто залишається вірним цій місії, заслуговують на повагу та визнання. Саме їх і висловлює цією нагородою уряд Угорщини.
Премія була заснована у 2011 році прем’єр-міністром Віктором Орбаном, а з 2019-го за пропозицією Ради угорської діаспори та рішенням Постійної конференції Угорщини отримала ім’я етнографа Золтана Каллоша, який помер у 2018 році. Таким чином, премія виражає солідарність усієї угорської нації, повідомив Левринц Нача.
Держсекретар наголосив, що кожна громада має визначних особистостей, чия робота вказує напрямок, а творчість – орієнтир для майбутніх поколінь. Він нагадав про спадщину короля святого Іштвана, який працював для нації та країни з вірою, мудрістю, смиренням та водночас рішучістю. Левринц Нача додав, що уряд Угорщини повернувся на цей шлях в останні 15 років і сьогодні, працюючи як «сучасна команда», будує вільну, незалежну та процвітаючу націю. Цьогорічні лауреати також частина цієї команди, підкреслив він.
Спілка закарпатських угорських багатодітних родин уже вчетверте влаштувала табір англійської мови. Цього разу він відбувся на базі Угорського дому ім. Мігая Мункачі.
Крім об’єднання та підтримки угорських багатодітних родин, одне з ключових завдань Спілки – організація якомога більшої кількості заходів для забезпечення її членам якісного дозвілля. Зазвичай відбувається понад сто подій на рік. Літо – особливо насичений період. Спілка вже багато років поспіль проводить різноманітні літні табори для дітей шкільного віку.
Цього разу в таборі з вивчення англійської взяли участь учні віком 9–15 років. Організацію та керівництво, як і зазвичай, забезпечили досвідчені викладачі мукачівської мовної школи «Альфа». Керівниця табору Юліанна Костю розповіла, що вони працювали з дітьми в трьох групах відповідно до віку й цього разу зробили акцент насамперед на розвитку розмовних навичок.
Протягом п’ятиденного табору тривали інтенсивні мовні заняття, але не за традиційною шкільною системою. «Ми заохочували дітей висловлюватися, пропонуючи їм інтерактивні завдання, спільні та рольові ігри, комунікативні вправи», – наголосила Юліанна Костю. Під час перерв волонтери табору проводили веселі руханки на подвір’ї, а після обіду на учасників чекали розваги: цікаві майстер-класи з рукоділля, танцювальний конкурс, естафети. У п’ятницю організатори провели для учасників екскурсію до зали засідань Мукачівської міської ради, де діти, зокрема, дізналися цікаві факти про історію ратуші.
«У таборі взяли участь 20 дітей. Багато з них повертаються до нас рік за роком. Діти збагатилися враженнями, новими дружніми стосунками та поглибили свої знання англійської мови. І все це в гарній атмосфері, у серці Мукачева», – додала керівниця табору.
Угорський дім ім. Мігая Мункачі став чудовим місцем проведення табору. Імпозантна будівля в центрі міста над Латорицею надає простір для численних заходів не лише для дорослих, а й дітей. У цьому культурному центрі є можливість ознайомитися з унікальним банківським музеєм, постійною експозицією та актуальною виставкою в галереї. А внутрішній двір – чудове місце для ігор на свіжому повітрі.
Успіх табору підтверджує, що діти з радістю брали участь у його програмах. Судячи з відгуків, окрім покращення своїх знань англійської мови, вони змогли знайти нових друзів.
Табір відбувся за підтримки угорського уряду, Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини та Фонду ім. Габора Бетлена.
У серпні цього року на Закарпатті завершилася чергова хвиля благодійної акції «Хліб угорців – 15 мільйонів зерен», у рамках якої зібрано 89 тонн 40 кілограмів пшениці, пожертвуваної 1 278 фермерами. Акція відбулася за підтримки благодійного фонду Pro Agricultura Carpatica, Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) та представників історичних церков.
Цьогорічна традиційна церемонія злиття зерна відбулася 9 серпня в дитячому будинку милосердя «Добрий самаритянин» у селі Велика Добронь Ужгородського району. Саме сюди щороку звозять зібране збіжжя з усіх куточків області – по мішку від кожного села, який висипають у велику дерев’яну діжу на подвір’ї закладу. Згодом зерно перемелюють на борошно для випікання святкового хліба, який передають до соціальних установ, дитячих будинків та родин, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Програма «Хліб угорців» є частиною масштабної загальноугорської ініціативи, започаткованої у 2009 році в місті Пейч (Угорщина). Закарпаття долучилося до проєкту в 2013 році. Щороку тисячі фермерів Карпатського регіону об’єднуються задля спільної мети – зібрати зерно для випікання хліба до Дня святого Іштвана. Традиційно, вода для тіста береться з джерела Чорної Тиси, а сіль – із Солотвина.
Як зазначив Ласло Гіді, голова фонду Pro Agricultura Carpatica, цей рік був особливо складним: війна в Україні, нестача робочих рук, весняні заморозки та нищівні літні шторми. «Ми посіяли менше, але зібрали гідний урожай. Цьому сприяла неймовірна відданість наших фермерів», — наголосив він.
На урочистостях був присутній Іштван Якаб, заступник голови парламенту Угорщини та президент Національної асоціації аграріїв Угорщини (MAGOSZ). Він підкреслив: «Закарпатські угорці показують приклад єдності у часи випробувань. Саме в такі моменти народжується справжнє братерство».
Він також повідомив, що така ж кількість пшениці, яку зібрали на Закарпатті, буде повернута у вигляді допомоги потребуючим громадам.
Іштван Якаб вручив директорці дитячого будинку «Добрий самаритянин» Андреї Катков подарунковий сертифікат на один мільйон форинтів для підтримки установи, де нині проживає понад 130 дітей. Упродовж багатьох років участі у програмі заклад не купував борошно зовсім – потреби повністю забезпечують пожертви. А цьогорічна грошова допомога стане значною підтримкою напередодні нового навчального року.
Під час святкування також виступив представник угорських аграрних організацій Тібор Соллат, президент Національної сільськогосподарської та торговельної палати повіту Хайду-Біхар. Він подякував фермерам за самовідданість і наголосив, що програма «Хліб угорців» об’єднує не лише зерно, а й серця.
Голова організації КМКС Верхнього Тисанського регіону Йожеф Шарі привітав присутніх та подякував організаторам за проведену акцію. Також висловив вдячність закарпатським фермерам, які вкотре долучилися до цієї доброї справи, та наголосив: «Ми знову тут, і це добре. Ми тут щороку, від самого початку, з 2012 року. Ми тут, бо те, що робимо – це наша спільна справа, наша відповідальність. Адже кожен угорець відповідає за кожного угорця – солідарність зобов’язує. Дякуємо вам за це. Це взаємна відповідальність. Я переконаний, що ця справа також посилює співпрацю угорців, розкиданих по всьому світу. Бо коли ми збираємо пшеницю, ми говоримо про 15 мільйонів зерен — саме стільки нас є по всьому світу».
За словами організаторів, ініціатива вже охоплює близько 10 тисяч фермерів, 500 організацій та майже 100 тисяч людей у Карпатському регіоні, які отримують допомогу у вигляді хліба, борошна та інших продуктів.
Цьогоріч програма також розширилася на освітній напрям: запущено стипендіальну програму, яка вже підтримує 30 студентів і старшокласників, з особливою увагою до закарпатської молоді.
Свято завершилося спільним висипанням мішків зерна до символічної діжки.
Церемонію збагатили виступи вихованців реформатського дитячого будинку «Милосердний самаритянин» та вокального ансамблю «Nefelejcs».
У ці важкі часи, коли Україна переживає руйнівну війну, а тисячі родин змушені жити в умовах невизначеності, така ініціатива – не просто благодійна акція. Це жест солідарності, підтримки і надії. Це ще одне підтвердження того, що спільна справа здатна об’єднувати людей – попри кордони, мови й труднощі.
Хліб, замішаний на доброті, – завжди найсмачніший.
Це літо назавжди залишиться у пам’яті учнів Косоньського ліцею імені Арань Яноша.
З 27 липня до 1 серпня 24 старшокласники разом із двома вчителями-супроводжуючими стали учасниками ІІ Всесвітнього табору угорських старшокласників, що проходив у мальовничому місті Шаторальяуйгей (Угорщина). Цей престижний захід, організований Спілкою Ракоці, став для учнів не просто подією, а справжнім відкриттям – себе, світу та власної ідентичності.
У зв’язку з великою кількістю охочих участь у таборі надавалася на конкурсній основі, тож можливість представляти свій ліцей на міжнародному рівні стала для школярів великою честю та визнанням.
Основною метою табору було зміцнення зв’язків між угорською молоддю з різних куточків світу, поглиблення знань про рідну мову, культуру та національну самосвідомість. Цьогоріч захід зібрав близько 900 учасників із 21 країни світу – від Карпатського басейну до США, ПАР, Бразилії, Австралії, Японії та Швейцарії. Такий культурний обмін став джерелом натхнення та нових перспектив для кожного.
Після прибуття учасників поділили на команди, з якими вони брали участь у різноманітних змаганнях та заходах. Щовечора – нові знайомства з однолітками з інших країн, а завершувалися дні запальними народними танцями – щирими, енергійними, об’єднуючими.
Кожен день дарував нові пригоди. Справжнім викликом креативності стала вікторина «Звідки ти, куди йдеш, що береш із собою?». А вже після обіду – один із найяскравіших моментів табору – сплав на драконових човнах по річці Бодрог. Синхронне веслування як єдиний злагоджений механізм стало символом командного духу та взаємної підтримки.
Ще більше адреналіну додала екскурсія до парку пригод «Земплен», де учні каталися на підйомнику та мчали бобслейною трасою – емоції зашкалювали!
Не менш вражаючою стала подорож до замку Фюзéррадвань – колишньої резиденції графів Карої. Романтична та ренесансна архітектура, розкішні інтер’єри, мальовничий парк – усе це занурило учасників у неповторну атмосферу минулих епох. День завершився теплим музичним вечором.
Окремий день був присвячений спорту, інтелекту та дружбі: пляжний волейбол, футбол, естафети, національні ігри та вікторини. Увечері – запальне Just Dance-шоу з найкращими світовими хітами, танцями та новими знайомствами. Завершенням вечора стали традиційні танці й романтична прогулянка під зорями.
Останній день табору був надзвичайно емоційним, а на урочистому закритті ранкова меса в каплиці об’єднала понад 800 учасників у спільній молитві.
Протягом табору учні брали участь у ремісничих майстер-класах: виготовляли свічки, опановували пірографію, брали участь у театральних постановках, відвідували оглядові майданчики на високогір’ї, піднімалися крісельним підйомником. Щодня – нові враження, відкриття, досвід і натхнення.
Цей табір став не просто подорожжю, а справжнім духовним єднанням з угорською молоддю всього світу.
Гасло «Табір світового масштабу з угорською молоддю з усього світу» стало для учнів реальністю. Вони повернулися додому щасливими, натхненними та з глибоким усвідомленням: ми – частина великої родини, яку об’єднують мова, культура і спільне майбутнє.
Днями в мальовничому селі Велика Добронь на Ужгородщині відбувся сьомий захід із серії «Закарпатська гастрономічна майстерня – Смаки і Традиції». Цього разу учасники мали нагоду не лише пригадати улюблені родинні рецепти, а й знову відчути смак дитинства, тепла і спільності, що так органічно втілені у традиційній закарпатській кухні.
Мета програми залишається незмінною – збереження та популяризація гастрономічної спадщини Закарпаття, особливо тих домашніх рецептів, які передаються в родинах з покоління в покоління. Це не лише про їжу – це про зв’язки між людьми, про історії, які розповідають бабусі, і про теплі моменти, які формують нашу ідентичність.
У Велику Добронь цього разу з’їхалися учасники з різних куточків регіону – від Неветленфолу до Чопа. Молодь, студенти, старше покоління, друзі та знайомі зібралися разом у дружній, відкритій атмосфері. Головною зіркою на кухні стали голубці у трьох варіаціях: з рисом у капустяному листі, з тархонею у капустяних і хрінових листках, з кукурудзяною крупою виключно в хріновому листі.
Доповнила обід добронська страва коломпір пасуль – ніжна картопля з підливою, приготованою за автентичним місцевим рецептом.
Поки дорослі готували, діти із захопленням долучилися до творчих активностей і веселих ігор на свіжому повітрі. Це додало заходу особливого тепла й родинності.
До кінця року заплановано ще п’ять кулінарних майстер-класів, у яких братимуть участь жителі обох країн. Загалом очікується залучення понад 360 учасників. Теми майбутніх зустрічей включатимуть сезонні рецепти, традиційні заготівлі, а також кулінарні техніки, притаманні окремим громадам регіону.
Проєкт реалізується за підтримки Програми Interreg VI-A NEXT Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна, що діє в межах Європейської політики згуртованості 2021–2027 років. Територія програми охоплює прикордонні області Угорщини, Словаччини, Румунії та України, зокрема Закарпатську, Івано-Франківську та Чернівецьку області.
Програма підтримує транскордонні ініціативи, спрямовані на розвиток культури, збереження біорізноманіття, адаптацію до змін клімату, покращення доступу до медичних послуг та розвиток сталого туризму.
