У Великій Доброні відбулося урочисте відкриття нового навчального року структурних підрозділів Центру професійної освіти ім. Еган Еде в селі Велика Добронь, місті Берегово, селі Пийтерфолво та селищі Вишково.
12 вересня навчальна кухня ліцею у селі Велика Добронь на Ужгородщині знову наповнилася ароматами, теплом і живим спілкуванням. Тут відбувся дев’ятий захід серії «Закарпатська гастрономічна майстерня – смаки і традиції», який об’єднав представників громад, родини, кулінарів та всіх охочих, хто цінує традиції та кухню рідного краю.
Головна мета цієї ініціативи – збереження і популяризація закарпатської гастрономічної спадщини, особливо родинних рецептів, що передаються з покоління в покоління. Це не лише про їжу – це про пам’ять, єдність та ідентичність.
Цього разу учасники готували справжню осінню палітру традиційних страв: квасолевий суп із чіпкедлі, товчену квасолю, мамалигу в кількох варіантах, баранячий гуляш із полентою, який приготували партнери з Румунії – Асоціації сільського розвитку Сату-Маре.
Процес приготування страв перетворився на справжнє свято колективної творчості: кожен долучився до формування чіпкедлі для супу, що стало особливим моментом єдності. Це був не просто кулінарний процес, а жива традиція, яка об’єднала людей за одним столом.
Поки дорослі занурювались у приготування, діти створювали осінні декорації, настільні прикраси та вінки. Тож атмосфера заходу доповнилася кольорами, креативом і дитячим сміхом, перетворюючи звичайний дощовий день на справжнє свято для душі, тіла і пам’яті.
Захід відбувся завдяки підтримці Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, який надав безкоштовний доступ до навчальної кухні ліцею у Великій Доброні.
Майстер-клас є частиною річного проєкту, що стартував 15 січня 2025 року, з метою збереження культурної спадщини українсько-румунського прикордоння через ремесла та кулінарію. Проєкт спрямований на передачу знань наступним поколінням, підтримку транскордонної співпраці та відновлення традицій.
Головний партнер: Асоціація сільського розвитку регіону Сату-Маре (Румунія).
Український партнер: Закарпатський обласний благодійний фонд «ПроАгрикультура Карпатика».
Проєкт реалізується в межах Програми Interreg VI-A NEXT Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна 2021–2027 – європейської ініціативи, що сприяє згуртованості прикордонних територій, розвитку культури, туризму та соціальної інтеграції.
До кінця року в межах проєкту заплановано ще три кулінарні майстер-класи, присвячені сезонним інгредієнтам та традиційним стравам. Загалом у серії заходів візьмуть участь понад 360 осіб з України та Румунії.
«Смаки і традиції» – це не просто кулінарні зустрічі. Це місток між поколіннями, між культурами, між країнами. Це гастрономічна спадщина, яку ми зберігаємо разом.
Цьогорічний благодійний збір у межах програми «Хліб угорців» – загальноугорської ініціативи, що об’єднує угорців як в Угорщині, так і за її межами, завершився на Закарпатті. До цієї програми, яка має символічний, але водночас практичний зміст, угорські фермери Закарпаття приєдналися 12 років тому. Цього року війна та несприятливі погодні умови ускладнили роботу фермерів, однак їм все ж вдалося передати майже 90 тонн зерна під час акції збору пожертв. Символічне свято злиття пшениці відбулося у дитячому будинку у с. Велика Добронь.
2 серпня в селі Велика Добронь на гастрономічному заході, організованому під девізом «Старовинні рецепти – жива традиція», пригадали смаки та цінності закарпатської кулінарної спадщини. Захід уже всьоме було реалізовано за співпраці Благодійного фонду Pro Agricultura Carpatika й Асоціації розвитку Сатмарського регіону в межах Програми транскордонного співробітництва. Мета ініціативи – не лише відроджувати традиційні смаки, а й зберігати та передавати їх далі.
Гастромайстерню влаштували на базі кухні філії Закарпатського угорського ліцею. Основна увага приділялася спільному приготуванню їжі, обміну рецептами, розбудові громади. До меню ввійшли типові, традиційні страви краю. На заході, зокрема, зазначалося, що хтось готує яєчний суп з оцтом, хтось – із томатним соком, приправляючи за смаком. Особливість картопляних галушок полягає в тому, що їх готують зі звареної в мундирах картоплі, а подають у різних варіантах: із квашеною капустою, сиром, підсмаженою манною крупою та сметаною. У деяких регіонах цю страву називають «ондьолбюдюро» або «поцголушко». М’ясні галушки також готуються на картопляній основі й подаються з м’ясом. А в сливових головне – приготування з любов’ю, наголосили учасники.
Для організаторів важливо, щоб присутні на заході обмінювалися своїм кулінарним досвідом та робили внесок у створення книжки традиційних рецептів. За словами керівника проєкту Іштвана Варги, матеріал уже готовий на 70%, і до завершення ініціативи буде опубліковано спеціальне гастрономічне видання, яке представляє місцеві цінності.
Окрім спільного приготування їжі, на учасників чекала цікава програма, зокрема ознайомлення з травами на дотик і смак, можливість приготувати власну пряну сіль та освіжувальний лимонад. Габріела Варга провела майстер-клас для дітей зі створення саше із сушених трав.
День завершився спільною трапезою, танцями та обміном досвідом, тож захід був приправлений як смаками, так і спогадами.
Відзначення 30-річчя будинку милосердя «Добрий самаритянин», який утримує Закарпатська реформатська церква, розпочалося з благодійного пробігу. З ініціативи угорського Фонду «Ми однієї крові» 26 липня у внутрішньому дворі закладу відбувся 30-годинний пробіг на честь трьох десятиліть функціонування дитячого будинку.
Засновниця Фонду «Ми однієї крові» Ангела Гуї, вітаючи присутніх, зазначила, що цьогорічний традиційний благодійний забіг незвичайний.
– Великодоброньському дитячому будинку 30 років. Довжина дистанції навколо території закладу становить 252 метри. Діти можуть долучатися до нас, вибувати. Ми біжимо, щоб привернути увагу до важливості національної єдності, щоб ці діти відчули, що вони для когось важливі. Адже в середині кола, яке ми будемо долати, знаходиться їхній дім. Ми збираємо пожертви не лише під час бігу, а й протягом року, бо резерву дитячого будинку не вистачає на останні місяці року. Адже хочемо, щоб діти, які живуть тут, а їх уже 158, не страждали від нестачі фінансування. Ми будемо бігти з вами й для вас протягом 30 годин.
Директорка Великодоброньського будинку милосердя «Добрий самаритянин» Андрея Катко, вітаючи учасників, зазначила, що забіг у дитячому будинку, на перший погляд, може здатися дещо дивним, але таким чином, завдяки бігу чи пожертві, до допомоги дітям може долучитися кожен.
– Головне – відчуття належності, можливість дати щось від себе в цьому процесі. Разом з нашими вихованцями ми ретельно готуємося до цих подій, це цікаво для дітей. Завдяки Ангелі минулого року ми пробігли пів Великої Доброні, а сьогодні відзначаємо 30-річчя закладу 30-годинним забігом. Нехай він стане відображенням належності, любові та співчуття.
Єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан також долучився до заходу і взяв участь у забігу.
– Я не був частиною цих 30 років, бо лише 29 років служу пастором на Закарпатті. Вдячний, що установа та її колектив вистояли протягом цього часу. Ці 30 років – свідчення віри, єдності, милосердя та готовності допомогти. Легко ніколи не було. Цей період завжди був про людей, готових допомагати, а не скаржитися, – наголосив він. А відтак зазначив, що, на його думку, важливо, аби позитивні новини про Закарпаття висвітлювалися також у пресі Угорщини та всього Карпатського басейну.
Минулі роки ускладнили життя дитячого будинку не лише через пошкодження від буревію, наслідки якого видно в закладі, але й у зв’язку зі збільшенням кількості мешканців. Це призвело до зростання витрат. Захід привернув увагу до життя дитячого будинку, його буднів.
– Цей захід про те, що на Закарпатті є життя, воля до збереження, боротьба, об’єднання зусиль заради дітей, заради тих, кому потрібен такий дім. Ті, хто привертає до цього увагу своїм бігом, можуть донести доброзичливим, щирим людям інформацію, що дитячому будинку у Великій Доброні потрібна підтримка. Сьогодні учасники заходу допомагають саме таким чином, – підкреслив єпископ.
Організатори також хотіли вшанувати пам’ять тих, хто підтримував і любив дитячий будинок, зокрема державного секретаря з питань національної політики Угорщини Арпада Яноша Потапі, який помер минулого року. Тож перше коло пробігу було присвячене його пам’яті: дистанцію долали дорослі й малі, люди з обмеженими можливостями, в інвалідних візках, з дитячими візками. Перед стартом разом виконали пісню «Ми однієї крові», яка сягала небес.
Разом із Ангелою Гуї півтора дня дистанцію долали четверо ультрабігунів – Аніта Сімандль, Ласло Меч, Чаба Антал і Томаш Шперка.
– Протягом останнього десятиліття вони щороку були присутні на благодійному забігу. Разом зі мною приїжджають до дитячого будинку, добре знайомі з його вихованцями. І відколи ми вперше прибігли сюди з Будапешта у 2017 році, діти регулярно бігають, – зазначила Ангела Гуї.
Одним із найбільш зворушливих моментів заходу було вітання оплесками досягнення Юдіти, яка страждає на розсіяний склероз. Хоча й повільно, їй таки вдалося подолала перше коло на своїх ходунках. Юдіта була серед перших мешканців будинку 30 років тому. Тоді через сильну атрофію м’язів 9-річній дівчинці лікарі давали прогноз на життя всього в кілька місяців. На щастя, віра та любов мають цілющу силу. З того часу Юдіта живе в закладі і вдячна Всевишньому.
Долучилися до забігу й мешканці дитячого Будинку святого Михаїла із села Ратівці. Разом з дорослими їх прибуло 22. Співробітник закладу Петер Біров від їхнього імені подякував за запрошення й наголосив, що це фантастична подія.
– Важко передати словами свої почуття з цього приводу, адже ми вважаємо Великодоброньський дитячий будинок побратимським закладом, у нас тісні стосунки, і ми дуже раді, що заклад відзначає вже 30-літній ювілей. Щиро бажаємо ще багатьох років роботи, порятунку багатьох життів.
Ангела Гуї та її товариші ніколи не приїжджають з порожніми руками. Цього разу вони привезли кросівки й теплий одяг.
– Важливо, щоб діти могли регулярно займатися спортом та фізичними вправами. Це подароване нами взуття є не просто елементом вбрання, воно несе певний меседж, ставить ціль, адже тепер вихованці дитячого будинку бігають у взутті, яке ми привезли минулого року. Таким чином вони йдуть і шляхом духовної боротьби. Ці діти, бігаючи зараз, посміхаються, але вони пережили глибокі травми, оскільки потрапляють сюди через дуже складні обставини. Тут їм уже добре, як би це дивно не звучало, адже йдеться про життя в дитячому будинку. Однак ці діти несуть із собою набуті травми. Сподіваємося, спорт допоможе їм звільнитися від них.
Щодо планів Ангела Гуї розповіла, що з вересня для вихованців дитячих будинків Великої Доброні та Ратівців розпочнеться програма, у межах якої тренери-мотиватори щотижня будуть проводити для них тренування, а щомісяця – так званий челендж.
Керівник програми, один із засновників Фонду «Ми однієї крові» Габор Кетелеш повідомив, що кожного місяця дітей знайомитимуть з різними видами спорту.
У коментарі нашому виданню Андрея Катко розповіла, що відчуває з приводу 30-річчя закладу.
– Коли все починалося 30 років тому, ніхто не знав, що буде, і тепер я також не знаю. На сьогодні існує величезна потреба в дитячому будинку. Ми познайомилися з Ангелою у 2017 році, коли проводився 500-кілометровий пробіг. Він був організований з нагоди 500-річчя реформатської церкви і стартував від Верецького перевалу. Наступного року ми бігли з ними на відкритті Реабілітаційного центру святого Міхаїла в Ратівцях. З того часу регулярно бігаємо вже багато років. Ангела закохала нас у цю справу, підштовхнула до неї. Біг дає відчуття певної належності, певні враження. Додатково мотивує те, що приїжджають спортсмени, альпіністи, ультрамарафонці – люди, яких ми не зустрічаємо щодня, – зазначила пані Андрея.
За словами директорки, найнагальніша потреба – отримати додаткове фінансування, бо на початку року не очікувалася така велика кількість дітей. Заклад прагне нормально завершити рік, а наступний розпочати з новою фінансовою базою, адже тепер бореться з серйозним дефіцитом.
Крім того, необхідний ще один корпус на 100–120 осіб. Головна будівля зараз повністю заповнена, до того ж вона 30-річна, тому потребує ремонту.
Години минали, бігунів супроводжувало то палюче сонце, то проливний дощ та сильний вітер, але ніщо не зіпсувало їхнього настрою, адже вони долали 1314 кіл навколо дитячого будинку заради благородної справи. За 30 годин учасники пробігли загалом понад 330 кілометрів заради забезпечення функціонування будинку милосердя «Добрий самарянин» до кінця року, зокрема харчування дітей. Забіг завершився в неділю по обіді, але збір коштів триває.
Днями в мальовничому селі Велика Добронь на Ужгородщині відбувся сьомий захід із серії «Закарпатська гастрономічна майстерня – Смаки і Традиції». Цього разу учасники мали нагоду не лише пригадати улюблені родинні рецепти, а й знову відчути смак дитинства, тепла і спільності, що так органічно втілені у традиційній закарпатській кухні.
Мета програми залишається незмінною – збереження та популяризація гастрономічної спадщини Закарпаття, особливо тих домашніх рецептів, які передаються в родинах з покоління в покоління. Це не лише про їжу – це про зв’язки між людьми, про історії, які розповідають бабусі, і про теплі моменти, які формують нашу ідентичність.
У Велику Добронь цього разу з’їхалися учасники з різних куточків регіону – від Неветленфолу до Чопа. Молодь, студенти, старше покоління, друзі та знайомі зібралися разом у дружній, відкритій атмосфері. Головною зіркою на кухні стали голубці у трьох варіаціях: з рисом у капустяному листі, з тархонею у капустяних і хрінових листках, з кукурудзяною крупою виключно в хріновому листі.
Доповнила обід добронська страва коломпір пасуль – ніжна картопля з підливою, приготованою за автентичним місцевим рецептом.
Поки дорослі готували, діти із захопленням долучилися до творчих активностей і веселих ігор на свіжому повітрі. Це додало заходу особливого тепла й родинності.
До кінця року заплановано ще п’ять кулінарних майстер-класів, у яких братимуть участь жителі обох країн. Загалом очікується залучення понад 360 учасників. Теми майбутніх зустрічей включатимуть сезонні рецепти, традиційні заготівлі, а також кулінарні техніки, притаманні окремим громадам регіону.
Проєкт реалізується за підтримки Програми Interreg VI-A NEXT Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна, що діє в межах Європейської політики згуртованості 2021–2027 років. Територія програми охоплює прикордонні області Угорщини, Словаччини, Румунії та України, зокрема Закарпатську, Івано-Франківську та Чернівецьку області.
Програма підтримує транскордонні ініціативи, спрямовані на розвиток культури, збереження біорізноманіття, адаптацію до змін клімату, покращення доступу до медичних послуг та розвиток сталого туризму.
Протягом останніх півтора місяці Берегівський районний відділ Мальтійської служби допомоги продовжив надавати підтримку потребуючим у нашому краї. Завдяки підтримці фонду Чілли фон Бозелагер вдалося підготувати понад 2500 продуктових наборів, які були роздані в громадах: Велика Добронь, Батєво, Велика Бийгань та Берегово.
Рибальський турнір, організований молодіжною організацією КМКС (KMKSZ ISZ), вже вшосте зібрав десятки ентузіастів із різних куточків Закарпаття. Цьогоріч захід відбувся у мальовничому рибальському хуторі села Велика Добронь на Ужгородщині і перетворився на справжнє свято активного дозвілля, традицій та взаємоповаги між поколіннями.
Особливістю турніру KMKSZ ISZ завжди була його відкритість – цього року учасниками стали як діти, так і пенсіонери. Наймолодшому – 9 років, найстаршому – 66. Така широка вікова палітра підкреслює головну ідею заходу: риболовля як засіб єднання громади та передавання традицій від покоління до покоління.
Після урочистого відкриття та короткого інструктажу відбулося жеребкування. І вже з перших хвилин червневого ранку відчувалася напруга на кожному кілометрі берегової лінії.
Змагання тривали шість годин і тримали в напрузі як учасників, так і глядачів до самого фінішу. Найменші зміни у вазі улову могли докорінно змінити підсумкову таблицю. Це додавало азарту і стимулювало рибалок до максимальної зосередженості.
Вперше в історії турніру організатори вирішили розділити учасників на дві вікові категорії – до 18 років та дорослі. Такий підхід дозволив чесно оцінити результати й заохотити молодь до участі.
Особливо вразив рекорд Давіда Неймета – трофейна риба вагою майже 8 кг стала не лише переможною, а й символічною для всього турніру.
Жоден учасник не пішов додому з порожніми руками. Завдяки підтримці спонсорів усі рибалки отримали подарункові набори. Це підкреслює головне гасло турніру: участь важливіша за перемогу, а увага – найцінніший подарунок.
Рибальський турнір KMKSZ ISZ має вже шестирічну історію. У 2023 році він проходив на озері в Берегах, де вперше змагалися й жінки. Щороку турнір змінює формат або локацію, але незмінними залишаються його дух спільності, взаємоповага й щира радість учасників.
Турнір має вагоме соціальне та культурне значення.
Соціальна інтеграція: об’єднує людей різного віку та соціального статусу.
Психологічна підтримка: риболовля як медитативна практика допомагає зменшити стрес і відновити внутрішній баланс.
Збереження традицій: популяризує культурну активність угорської громади Закарпаття.
Організатори вже працюють над планами на наступний рік. Серед ідей – запровадження категорій за типом риби, а також розширення участі жінок. Рибальський турнір KMKSZ ISZ – це не просто змагання. Це платформа для знайомств, навчання, виховання та єднання. Приклад того, як через просте захоплення можна будувати сильну, згуртовану громаду з повагою до минулого і надією на майбутнє.
Змагання стали можливими завдяки підтримці Державного секретаріату в справах національної політики Угорщини та Фонду Бетлена Габора.
У межах транскордонного проєкту «Збереження спільних ремесел і традицій українсько-румунського регіону: Закарпаття і Сату-Маре» 20 червня у селі Велика Добронь на Ужгородщині відбулася шоста зустріч у межах програми «Закарпатська гастрономічна майстерня – Смаки і Традиції». Цього разу основний акцент був зроблений на літньому сезонному меню, дружньому спілкуванні та збереженні традиційних кулінарних знань, що передаються в родинах Закарпаття з покоління в покоління.
Тепла атмосфера панувала з самого початку: гості разом готували страви за давніми рецептами, обмінювалися кулінарними секретами, ділилися історіями про родинні традиції. Особливим моментом стала участь представників Асоціації сільського розвитку Сату-Маре (Румунія), які вже вдруге приєдналися до закарпатських колег.
Вони представили перкельт зі свинячих ніжок по-авашуйварськи – страву, що стала справжнім гастрономічним відкриттям для багатьох учасників. Подавався цей наваристий м’ясний делікатес із картоплею у вершково-петрушковому соусі, що гармонійно доповнило смак традиційної угорсько-румунської кухні, адаптованої до місцевого колориту.
Поки головна страва готувалась, учасники смакували домашніми хрусткими шкварками, свіжоспеченим хлібом і зеленою цибулею. Простота й автентичність таких закусок лише підсилювала атмосферу затишку, немов на родинному подвір’ї під час спільного готування.
Окрім перкельта, спільний стіл прикрасили молода картопля в кропово-сметанному соусі, оцтовий розсіл, мармуровий пиріг з вишнею, класичні квашені огірки.
Усі страви були не лише смачні, а й глибоко символічні – вони нагадували про силу родинних рецептів, важливість сезонності в харчуванні та культурну спорідненість різних етнічних груп, що проживають у прикордонних регіонах.
Організатори подбали і про наймолодших гостей: під час готування дорослих діти мали змогу взяти участь у творчих заняттях, виготовляючи ароматні подушечки з лавандою. Це стало не лише цікавою майстеркою, але й способом передати молодому поколінню любов до ремесел, ручної праці й традиційної культури.
Гастрономічна майстерня є частиною ширшого транскордонного проєкту «Збереження спільних ремесел і традицій українсько-румунського регіону: Закарпаття і Сату-Маре», що стартував 15 січня 2025 року і триватиме 12 місяців. Його головна мета – збереження культурної спадщини, посилення міжнародного партнерства та передача знань майбутнім поколінням.
Проєкт реалізується у співпраці Асоціації сільського розвитку Сату-Маре (Румунія) із Закарпатським обласним благодійним фондом „Про Аґрікультура Карпатика”, партнером в Україні.
До кінця року заплановано ще шість кулінарних майстер-класів, у яких братимуть участь жителі обох країн. Загалом очікується залучення понад 360 учасників. Теми майбутніх зустрічей включатимуть сезонні рецепти, традиційні заготівлі, а також кулінарні техніки, притаманні окремим громадам регіону.
Проєкт реалізується за підтримки Програми Interreg VI-A NEXT Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна, що діє в межах Європейської політики згуртованості 2021–2027 років. Територія програми охоплює прикордонні області Угорщини, Словаччини, Румунії та України, зокрема Закарпатську, Івано-Франківську та Чернівецьку області.
Програма підтримує транскордонні ініціативи, спрямовані на розвиток культури, збереження біорізноманіття, адаптацію до змін клімату, покращення доступу до медичних послуг та розвиток сталого туризму.
Минулого четверга у Великодоброньському підрозділі Закарпатського угорського ліцею відбувся вже п’ятий захід серії «Закарпатська гастрономічна майстерня – смаки і традиції», який перетворив звичайний літній день на справжнє свято спільноти, традицій і смаку. Тепло, аромат домашньої їжі, сміх дітей і рукоділля, що оживляє давні ремесла, – усе це стало частиною унікального кулінарного досвіду, що залишив слід у серцях кожного учасника.
Уже з самого ранку подвір’я ліцею наповнилося духом готування – варився духмяний борщ, випікалися золотаві м’ясні пиріжки, а з рук румунських партнерів оживала традиційна колтойська начинена випічка, рецепт якої передається в їхніх родинах десятиліттями. Повітря було наповнене ароматами дитинства, які пробуджували спогади навіть у наймолодших учасників.
Діти з цікавістю спостерігали за процесом приготування, а дехто й активно допомагав – ліпив пиріжки чи додавав спеції до борщу. Найсміливіші знову й знову поверталися на кухню, щоби скуштувати свіжоспечене. Обід, який об’єднав усіх – і дорослих, і дітей, і гостей з Румунії, – став кульмінацією кулінарного ранку. Особливою популярністю користувалися ті самі «маленькі динозаврики» – м’ясні пиріжки, яким діти вигадали ніжну й кумедну назву.
Однак не лише смаки залишали слід. Особливо зворушливим моментом стало вручення кожному учаснику індивідуальної кухонної дошки з іменним гравіюванням, виготовленої руками Маріки Демі за допомогою пірографії. Кожен виріб – унікальний, теплий, і наповнений любов’ю. У ньому не лише інструмент для кухні, а і пам’ять про день, що став частиною родинної історії.
Для дітей організатори підготували справжню подорож у світ традиційного рукоділля. Усі охочі змогли власноруч виготовити віночки до Трійці, змайструвати троянди з крепового паперу, розмалювати тематичні малюнки й отримати яскравий фейс-арт. Ці прості на перший погляд заняття – не лише розвага, а і спосіб торкнутися давніх традицій, які досі живуть у душах закарпатських родин.
Проєкт «Збереження спільних ремесел і традицій українсько-румунського транскордонного регіону: Закарпаття і Сату-Маре», в межах якого відбувся цей захід, – це більше, ніж ініціатива. Це жива платформа для спілкування, навчання та збереження культури. Запущений у січні 2025 року, він вже об’єднав сотні учасників з обох боків кордону, і до кінця року планується ще 7 подібних заходів. Їх мета – не лише відновити рецепти, а й передати дух спільності, традиції і взаємної підтримки.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках програми Interreg VI-A NEXT Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна. Це конкретний приклад того, як культурна спадщина стає основою сталого розвитку, діалогу між народами та джерелом натхнення для майбутніх поколінь.
Захід у Великій Доброні це не просто ще один кулінарний майстер-клас, а момент спільного щастя, коли їжа, ремесло й традиція стають мовою єдності. У кожному пиріжку, в кожній розмальованій квітці, у кожному імені, випаленому на дошці, живе пам’ять, що об’єднує покоління та нації.
І можливо саме в таких простих речах – ароматі борщу, щирій усмішці дитини, звуках ручної праці – закладено щось більше, ніж просто культура. У них майбутнє, що зростає з коріння предків.
