Пізнавати природу не за сторінками підручників, а під час безпосереднього спілкування з нею – саме таку можливість уже 25 років поспіль надає дітям Закарпаття Природознавчий та природоохоронний табір Товариства угорських педагогів Закарпаття (КМПС). Цьогоріч ювілейний, 25-й табір відбувся з 29 червня по 3 липня на базі лісової школи та дослідницького центру Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці ІІ у Великій Доброні Ужгородського району.
Учасниками п’ятиденного табору стали 36 школярів із Берегівського, Ужгородського та Мукачівського районів, які здобули найкращі результати на предметних конкурсах, організованих КМПС. Допомагали проводити заняття п’ятеро організаторів і шестеро студентів університету, які проходили тут педагогічну практику.
Як зазначають організатори, інтерес до табору залишається надзвичайно високим. Цього року кількість охочих узяти участь у програмі втричі перевищила кількість доступних місць, що ще раз підтверджує актуальність і популярність цього освітнього проєкту.
Основна мета табору залишається незмінною навчити дітей розуміти природу через власний досвід, сформувати відповідальне ставлення до довкілля та показати, наскільки багатим і різноманітним є природний світ рідного краю.
Програма була насичена практичними й інтерактивними заняттями. Діти досліджували флору і фауну місцевої водойми, збирали рослини та водних мешканців, облаштували навчальний акваріум, за яким спостерігали протягом усього тижня. Після завершення табору всі живі організми були повернуті до природного середовища.
Не менш захопливими стали природоохоронні ігри, виготовлення тематичних настільних ігор, знайомство з методами кільцювання птахів, водні прогулянки на каное, спортивні естафети та командні випробування. Усі заходи були спрямовані не лише на здобуття знань, а й на розвиток співпраці, відповідальності та спостережливості.
Особливий інтерес у школярів викликали творчі майстер-класи. Вони власноруч виготовляли будиночки для комах, знайомилися з роботою пасічника, дегустували різні сорти меду, створювали унікальні футболки в техніці ціанотипії, використовуючи відбитки рослин, які зібрали під час екскурсій. Крім того, учасники виготовляли брелоки із засушених польових квітів та створювали мініатюрні лісові композиції з природних матеріалів — моху, гілочок, шишок і мушель. Кожна композиція мала містити рослини, тварин та укриття, що допомагало дітям краще зрозуміти принципи функціонування природних екосистем.
Попри примхи погоди, які змусили організаторів оперативно змінювати окремі елементи програми через сильну спеку, бурю та перебої з електропостачанням, усі заплановані заходи вдалося успішно провести.
Кульмінацією ювілейного табору стала зустріч із його засновницею та багаторічною керівницею, докторкою Єлизавети Когут, завідувачкою кафедри біології та хімії ЗУУ ім. Ф. Ракоці ІІ. Разом із дітьми вона переглянула архівні фотографії та відеоматеріали, які розповіли історію табору від його заснування до сьогодення.
Ідея створення табору виникла з переконання: любов до природи неможливо сформувати лише під час уроків. Справжні знання народжуються тоді, коли дитина самостійно досліджує навколишній світ, спостерігає, експериментує та відкриває для себе нове. Саме тому вже багато років незмінним девізом табору залишаються слова Конфуція: «Те, що я чую — забуваю, те, що бачу — запам’ятовую, те, що роблю — розумію».
Під час ювілейної зустрічі згадували й те, як змінювався табір протягом років. У різні періоди його проводили у Великій Доброні, Шаланках та Великих Берегах. Окрім природознавчих занять, діти мали можливість займатися астрономією, польовими дослідженнями, нічними походами, випіканням хліба, виготовленням паперу, ліпленням із глини, творчими майстернями та численними командними іграми.
На святкування завітали колишні організатори, педагоги, працівники табору та його випускники, які поділилися власними спогадами. Багато хто з них наголошував, що саме участь у природознавчому таборі свого часу визначила їхній професійний шлях. Чимало колишніх вихованців сьогодні працюють учителями біології або повертаються до табору вже як організатори.
Завершився ювілейний природознавчий табір урочистим нагородженням найактивніших команд та учасників, врученням дипломів і пам’ятних подарунків. Символічною крапкою святкування став святковий торт, присвячений 25-річчю табору.
За роки свого існування природознавчий табір став значно більшим, ніж просто літній відпочинок. Для сотень дітей він перетворився на місце перших наукових відкриттів, нових знайомств, дружби та щирої любові до природи. І саме ця традиція, яка успішно триває вже чверть століття, є найкращим підтвердженням того, що екологічне виховання через власний досвід залишається одним із найефективніших способів формування відповідального ставлення до навколишнього світу.
У селі Велика Добронь Ужгородського району о 16:32 дзвони традиційно сповістили про початок меморіального заходу. Цей час є символічним, адже саме о цій годині 4 червня 1920 року було підписано Тріанонський мирний договір. На березі річки Гатрац, біля меморіалу «Національної єдності», зібралися представники Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС), очільники Великодобронської громади, педагоги, учні місцевих навчальних закладів та жителі села.
Присутніх першою привітала директорка Угорського дому Великої Доброні Єва Сані, а відтак представила гостей, серед яких були консули Угорщини в Ужгороді Ференц Пап і Карой Сепеші, пастор великодобронської реформатської громади Андраш Коложі, заступник голови ТУКЗ-КМКС Золтан Кулін, голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС, депутатка облради Лівія Балог, а також почесний голова Великодобронського осередку ТУКЗ-КМКС Ласло Гіді.
– «Десь щось підписали, десь про щось домовилися, десь щось розділили; десь зачинили двері – навічно. Ми повинні засвоїти урок, зіткнутися з невблаганно суворою реальністю і не можемо обманювати себе. Повинні працювати, якщо хочемо жити, а якщо хочемо жити – будемо працювати. Наша правда – наша сила. Буде нашим те, що зможемо вибороти собі», – цими рядками з твору Кароя Коша «Кричуще слово» розпочав свою промову вчитель Шандор Варга.
Він додав, що саме в такому дусі угорська нація почала жити й працювати як усередині країни, так і за її межами.
– Якщо ми хочемо винести уроки з останнього століття, то маємо визнати: угорську націю зберегли титанічні зусилля, наполеглива праця та жертовна боротьба. Відповідальні політичні мислителі усвідомили, що об’єднання нації поза кордонами – це єдиний розумний і життєздатний шлях до мирного майбутнього, розвитку та процвітання. Так у 2010 році й народився День національної єдності, – зазначив педагог.
Наприкінці свого виступу він наголосив, що єдність угорського народу в історичному, мовному, духовному й культурному планах є значно важливішою за будь-які розбіжності та болючі спогади про минуле.
– Після зміни режиму Угорщина надає дедалі більшу підтримку закордонним угорським громадам. Мета численних ініціатив – зміцнити зв’язки між угорцями Карпатського басейну. Мешканці Угорщини та представники закордонних громад мають краще пізнати одні одних. Це допоможе поступово подолати ту шкоду, яку минулі десятиліття завдали національній політиці та свідомості людей. Для цього потрібні освіта, відкритість, розуміння та взаємна повага в суспільстві, – наголосив Шандор Варга.
Свою промову педагог завершив віршем Альберта Ваша «Настанова».
Після цього учень Великодобронського ліцею Шандор Бара продекламував вірш Бенедека Вірага «Прагнення миру» (вихованець вчительки Берти Катони-Миронової). Слова поета: «Приземлись! І втіш осиротілих, Мир – коронована дочко небес! Почуй! Благає голос багатьох країн, з’явися Нарешті» – сьогодні відгукуються в серцях багатьох людей.
Далі хор Великодобронського ліцею виконав пісню угорської співачки Ержебет Чезі «Це наш дім». Від імені історичних церков пастор великодобронської реформатської громади Андраш Коложі попросив благословення для присутніх та всього угорського народу.
Захід завершився покладанням вінків. Меморіал, створений скульптором Ендре Гіді-молодшим, символізує угорський народ, розділений між чотирма сторонами світу, а гранітна куля на його вершині – єдність. Квіти до пам’ятника поклали представники місцевих установ, угорських організацій, а також дипломати Генерального консульства Угорщини в Ужгороді.
Відтак слово взяла очільниця Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС Лівія Балог.
– Сьогодні пам’ятні заходи угорців проводяться по всьому світу не лише в Угорщині чи Карпатському басейні. Ми згадуємо подію, яка сталася 106 років тому, але й досі впливає на життя нашої нації. Як тих, хто мешкає в Угорщині, так і п’яти мільйонів угорців за її межами, – наголосила вона. – З 2010 року угорський уряд перетворив цей день національної жалоби на День національної єдності. Це справжнє диво для Карпатського басейну – нація, яку великі держави понад століття тому практично прирекли на зникнення, досі живе, зокрема й тут, на Закарпатті.
Лівія Балог додала, що за останні роки вдалося досягти багатьох позитивних результатів, які допомагають об’єднувати людей після несприятливих для національної ідентичності десятиліть.
– Варто згадати програму «Без кордонів», яка дозволяє дітям з Угорщини відвідувати закордонні угорські громади задля знайомства. Або ж ініціативу Асоціації скаутів «Вогонь єдності», започатковану 6 років тому. Сьогодні це полум’я запалюють у понад 500 населених пунктах 35 країн світу. Це дуже символічно, адже такі багаття уособлюють силу, душу та єдність громади, де б вона не жила. Від Нью-Йорка до Канади, від Великої Доброні до Трансильванії – скрізь спалахують ці вартові вогні, зведені на нашій вірі.
Водночас Лівія Балог наголосила, що нації ще є над чим працювати.
– Допоки хоч одна людина вважає, що бути угорцем на Закарпатті означає бути українцем, у Воєводині – сербом, а в Трансильванії – румуном, попереду ще багато роботи, насамперед у сфері загальної освіти. Нам треба знову зв’язати нитки, які історія намагалася розірвати. Це цілком можливо, просто кожен із нас повинен долучитися до цієї справи, – підсумувала вона.
Увечері мешканці Великої Доброні, як і жителі багатьох інших закарпатських міст та сіл, приєдналися до акції Асоціації закарпатських угорських скаутів і запалили вогонь єдності на подвір’ї місцевого Угорського дому.
У селі Велика Добронь, на березі потоку Гатрац, біля Меморіалу національної єдності, встановленого у жовтні 2020 року, місцеві жителі зібралися, щоб вшанувати День національної єдності. Пам’ятник створив уродженець села Ендре Гіді-молодший. Чотири колони з пісковику символізують угорців, розсіяних у чотирьох сторонах світу, яких попри відстані поєднує відполірована червона гранітна куля на вершині композиції — символ спільного минулого, культури, кровного зв’язку та історичної пам’яті. Щороку 4 червня, починаючи з 2010 року, угорці всього світу, незалежно від місця проживання, вшановують єдність угорської нації.
Благодійний фонд «Pro Agricultura Carpatika» та його жіноче крило 22 травня провели на території Великодобронської лісової школи традиційний захід «Риба, дичина та все, що смачно» (Halat, vadat, s mindent, mi jó falat). Головною ідеєю гастрономічної події, де готували страви з риби, дичини та грибів, стали єдність і збереження місцевих кулінарних традицій.
Після короткого інструктажу учасники взялися до роботи. Кожен знайшов собі справу: одні чистили цибулю та часник, інші обробляли основні інгредієнти – рибу, м’ясо дикого кабана та гриби-трутовики або ж замішували тісто на ланґоші та нокедлі. Роботу призупинили лише на час офіційного відкриття.
Присутніх привітав голова Фонду Ласло Гіді:
– Коли ми заснували жіноче крило, то виходили з того, що війна покладає на жіночі плечі важкий тягар. Нести його самотужки складно, але разом, у громаді – значно легше. Коли жінки збираються з різних куточків Закарпаття, вони діляться і радощами, і проблемами, що допомагає полегшити душевний біль. Протягом року ми маємо чимало приводів для зустрічей на різних заходах, і нинішня подія – один із них. Наш психологічний стан із відомих причин зараз важкий. Проте на думку спадають слова отця Пласіда Олофссона, якого радянський військовий трибунал засудив до ГУЛАГу за сфабрикованими звинуваченнями: «Страждання не слід драматизувати! Не треба скаржитися, бо це робить людину слабшою. Радість необхідна для виживання. Тому слід помічати та свідомо шукати маленькі приємності в житті». Це правило актуальне й сьогодні. Нині ми переживаємо саме такий момент. Тут, у лісі, де світить сонце, готується смачна їжа і можна вдихнути свіже, насичене киснем повітря, ми обов’язково відчуємо радість від того, що ми разом. Ми можемо підтримати одне одного, поговорити, а щось краще за це в теперішні дні навряд чи знайдеться, – зазначив він.
Жіноче крило, створене після початку війни, відтоді успішно працює. Цього разу кулінари готували із сезонних інгредієнтів, зібраних у лісах, на полях та у водоймах.
– У межах жіночого крила ми намагаємося організовувати якомога більше зустрічей. Сьогодні проводимо вже четвертий такий захід, хоча цього року зібралися разом уперше. Нашою метою від самого початку було відволікти господинь від буденних турбот і залучити їх до життя громади. Це надзвичайно важливо, – розповіла Єва Сані, засновниця жіночого крила БФ «Pro Agricultura Carpatika».
Присутніх коротко привітав і консул Угорщини в Ужгороді Карой Сепеші.
– Уже втретє ми маємо нагоду долучитися до цієї події та насолодитися чудовою спільнотою й гарною атмосферою. Тут усе чудово. Сподіваємося, що цей захід допоможе громаді зберегтися та розвиватися далі в нашому складному світі, – зазначив дипломат, побажавши усім плідної роботи та смачного.
Поки на вогні кипіли різноманітні страви, учасники частувалися домашньою випічкою. Наприклад, Марґіта Гете за старовинним рецептом спекла бісквіт зі сливовим лекваром та збитими білками, присипаний меленими волоськими горіхами.
Член Великодобронського мисливського товариства Жолт Бадо дивував гостей тушкованим м’ясом дикого кабана. Секрет його приготування особливий: поки інші кухарі зазвичай спочатку пасерують цибулю, він спершу обсмажує м’ясо, а вже потім додає решту інгредієнтів.
– Особливих таємниць немає. Я поклав моркву, але головне – додати свіжі помідори, перець, зелень кропу й петрушки, трохи томатного соку та червону паприку. Я часто готую для друзів і завжди роблю саме так, – поділився мисливець.
Аґнеш Гіді, одна із засновниць жіночого крила, приготувала кислий рибний суп (savanyú csíklé) – традиційну страву, яку колись часто варили у Великій Доброні.
– У дитинстві моя бабуся часто готувала таку юшку. Проте через осушення навколишніх земель та засуху знайти головний інгредієнт важко. Замість цілого відра болотяного в’юна нам вдалося роздобути заледве два кілограми. Але для дегустації цього вистачить. Загустимо суп підсмаженими грінками, – розповіла пані Аґнеш.
Також тут можна було ознайомитися з процесом приготування грибних котлет.
– Вони готуються так само, як і м’ясні. Усе залежить від кількості грибів-трутовиків, за бажанням їх можна змішати навпіл із фаршем. Приправу додаємо традиційну, усе вимішуємо й підливаємо трохи мінеральної води. Цей секрет соковитості я колись почула від однієї старшої пані на весіллі, – поділилася рецептом Аґнеш Гіді.
За смаження котлет узялася Ґабріелла Варга: на гарячій олії та рівномірному вогні, після кількох перевертань, вони гарно підрум’янилися.
Тим часом Андрея Гіді та Діана Сільваші готували ланґоші з сиром і грибами. Три кілограми тіста дівчата вимішували по черзі. Зізнаються, що така начинка – їхня власна ідея. У традиційне дріжджове тісто для ланґошів вони загортають сир та гриби, обсмажені з цибулею і паприкою, складають коржик навпіл і смажать у фритюрі. Готову страву змащують сметаною з часником і посипають подрібненою зеленою цибулею.
Відзначився і голова Великодобронської громади Ференц Надь. Він приготував вершково-грибний соус до нокедлі. Самі ж клецки-нокедлі Моніка Шаркьозі, Ержебет Надімова та Єва Надь зробили точно так, як колись училися від своїх бабусь.
– Весняний дар лісів навколо Латориці – це жовтий гриб-трутовик, який ми збираємо щороку. Його важливо «впіймати» в ідеальному стані. Якщо гриб перезріє і здерев’яніє, то втратить свій насичений смак. Найкраще, коли при зрізанні з нього витікає злегка каламутний сік. Ми готуємо його по-різному, але мій улюблений рецепт із вершками, – зазначив Ференц Надь і не помилився: з’їли все до останньої крихти.
Після частування регіональними стравами гості зіграли у старовинні народні ігри, які організував Іштван Варга.
– Коли так ситно пообідаєш, приємно трохи порухатися. Під час подорожей Карпатським басейном ми запозичили багато різних розваг, які не потребують великих зусиль. Наприклад, гра на швидкість реакції з горіхами чи кидання плетеного кошика в ціль. А от біг із тацею, повною склянок із палинкою – це завжди надзвичайно весело, – розповів Іштван.
Особливу атмосферу гастрономічного пікніка доповнювали звуки акордеона та запальні пісні у виконанні Бейли Бачкаї, весільного старости із Саловки.
Час, проведений на свіжому повітрі, дав громаді чудову нагоду для щирих розмов у ці складні часи. Учасники провели незабутній день на природі, де гармонійно поєдналися традиційна гастрономія та чудовий настрій.
Закарпатські господині і цього року організували гастрономічний пікнік. Під час заходу вони готують традиційні страви з продуктів, які зазвичай можна знайти в природі навесні, а скуштувати їх можуть усі охочі. Ця подія виходить далеко за межі кулінарної презентації, адже організатори запросили гостей із різних куточків Закарпаття до Великодоброньського лісу, щоб завдяки цій зустрічі зміцнити громаду.
У Реформатському дитячому будинку милосердя «Добрий самарянин» у селі Велика Добронь відбулася важлива зустріч за участі представників Офісу Президента України та Державної служби України з етнополітики та свободи совісті з керівництвом Закарпатської реформатської церкви. Метою візиту було безпосереднє ознайомлення з гуманітарною місією церкви, її освітньою системою та роботою із соціальної інтеграції ромських громад. Місце проведення зустрічі — дитячий будинок у Великій Доброні — є зразком церковної соціальної діяльності.
Понад 15 мільйонів форинтів (близько 150 тисяч гривень) зібрали під час благодійного балу Затисянського реформатського церковного округу, бенефіціаром якого став реформатський дитячий будинок у селі Велика Добронь. Єпископ Кароль Фекете особисто доставив пожертву до закладу, який через війну в останні місяці надав прихисток утричі більшій кількості дітей, ніж дозволяє його місткість. Щоб забезпечити їх належним утриманням, керівництво закладу звернулося по допомогу до установ, організацій та церков в Угорщині. Тому, окрім фінансової підтримки, єпископ за сприяння Реформатської служби милосердя Угорщини також доставив до дитячого будинку гуманітарний вантаж із кількох тонн продуктів тривалого зберігання, одягу та іграшок.
У середині грудня до дитячого будинку у селі Велика Добронь було доставлено вантаж продуктів харчування тривалого зберігання загальною вартістю чотири мільйони форинтів (400 тисяч гривень). Його передали Торгово-промислова палата області Пешт та міста Ерд Угорщини. Доставку гуманітарної допомоги взяла на себе Угорсько-українська торгово-промислова палата.
Протягом останніх років Торгово-промислова палата області Пешт та міста Ерд в Угорщині спільно з Товариством угорської культури Закарпаття надала значну підтримку Закарпаттю. Вони постачали машини швидкої допомоги, продукти тривалого зберігання, одяг, а також багатомільйонну допомогу для дитячих будинків і неодноразово приїжджали в регіон. Останнім часом вони доставили продуктові набори до Дитячого будинку «Добрий самаритянин» у селі Велика Добронь.
15 грудня село Велика Добронь Ужгородського району наповнилося особливим настроєм. Тут відбувся заключний захід серії в межах програми «Закарпатська гастрономічна майстерня – смаки і традиції», який став не просто фіналом проєкту, а справжнім святом душі, пам’яті та спільності. Під знаком традиційного зимового свинячого обіду зібралися учасники із Закарпаття та представники Асоціації сільського розвитку регіону Сату-Маре (Румунія), щоб разом готувати, ділитися й відчувати живу спадщину предків.
Спільна праця біля казанів і столів, аромат домашніх страв і щирі розмови створили теплу, майже родинну різдвяну атмосферу, яка наповнила громадський простір затишком і радістю. Захід організував Закарпатський обласний благодійний фонд «ПроАгрикультура Карпатика» у межах транскордонного проєкту зі збереження спільних традицій та ремесел у повіті Сатмар і регіоні Закарпаття. Як і раніше, майстерня відбулася на базі Закарпатського угорського ліцею у Великій Доброні та стала символічним завершенням гастрономічної частини програми.
Серцем події був автентичний свинячий обід – такий, яким його пам’ятають із дитинства. Учасники разом варили наваристий бульйон зі свинини з домашньою локшиною, готували торош із картоплею та тушкованою кислою капустою, кров’яну й печінкову ковбаси, м’ясні ковбаси та холодець. Партнери з Румунії доповнили святковий стіл свинячою вирізкою, фаршированою домашньою ковбасою, а свіжосмажені шкварки на другий сніданок зникали зі столів миттєво – настільки вони були смачні.
Чоловіки з особливим завзяттям долучилися до всіх традиційних етапів забою та обробки туші свині. Працюючи пліч-о-пліч, вони не лише переробляли м’ясо, а й відтворювали давній ритуал, у якому кожен рух має своє значення. Саме в цій спільній праці народжувалася згуртованість і взаєморозуміння: румунські партнери відкривали для себе закарпатські методи та звичаї, а місцеві мешканці з гордістю передавали свої знання й досвід.
Поки дорослі були зайняті приготуванням страв, для дітей вирувало власне свято. Малеча виготовляла різдвяні прикраси, вінки на двері, брала участь у творчих майстерках та ігрових заняттях. Сміх, кольорові стрічки й блиск в очах зробили подію по-справжньому сімейною та незабутньою для кожного покоління.
На завершення майстерні учасники отримали сертифікати — як знак подяки за активну участь і щирий внесок у збереження традиційної гастрономічної спадщини. Цей момент став зворушливою крапкою в річному проєкті, що стартував 15 січня 2025 року та мав на меті зберегти культурну спадщину українсько-румунського прикордоння, передати знання наступним поколінням і зміцнити транскордонну співпрацю через кулінарію та ремесла.
Головним партнером проєкту виступила Асоціація сільського розвитку регіону Сату-Маре (Румунія), українським партнером — Закарпатський обласний БФ «ПроАгрикультура Карпатика». Проєкт реалізовувався в межах Програми Interreg VI-A NEXT “Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна 2021–2027”, яка підтримує культурну згуртованість, розвиток туризму та збереження ідентичності прикордонних територій.
Гастрономічні заходи цим майстер-класом було завершено, але тепло спільно пережитих моментів залишиться надовго. Загалом у програмі взяли участь понад 360 осіб з України та Румунії. Попереду – підсумкова конференція, де буде представлено результати проєкту та узагальнено цінний досвід, що довів: традиції живі доти, доки ми зберігаємо їх разом.
