Закарпатський угорський університет імені Ференца Ракоці II за посередництва Асоціації сільських музеїв та скансенів Угорщини отримав від Міністерства культури та інновацій Угорщини цінну матеріальну допомогу. 14 листопада для Великоберезького музею на Берегівщині було передано потужне джерело живлення, яке значно підвищить надійність роботи закладу, особливо під час можливих відключень електроенергії.
Викладачка кафедри філології університету Ракоці та координаторка Великоберезького музею Адель Гал підкреслила важливість багаторічної співпраці з мережею Асоціації сільських музеїв, яка триває з 2019 року.
Президентка Асоціації Іболя Берецкі зазначила, що організація була заснована ще у 2002 році з метою підтримки та розвитку угорських сільських музеїв і скансенів у Карпатському регіоні. Великоберезький музей став членом Асоціації у 2019 році, а в 2021-му отримав звання «Сільський музей року». За словами Берецкі, питання про надання допомоги навіть не обговорювалося – підтримка є важливою складовою їхньої співпраці.
Фінансування нового джерела живлення було здійснено за рахунок внесків членів Асоціації, а також за підтримки Міністерства культури та інновацій.
Ректор університету Степан Черничко висловив щиру подяку всім причетним до проєкту. Він наголосив, що створення безпечного і стабільного середовища для дітей, які беруть участь у заняттях народного музею, є пріоритетом. Завдяки новому обладнанню діяльність закладу стане більш надійною та безпечною.
Президентка ЗУУ Ільдіко Орос також подякувала Іболі Берецкі, консулу Угорщини в Берегові Іштвану Дебнару та дипломатичним установам Угорщини загалом. За її словами, ця підтримка має велике значення для навчального закладу й угорської громади Закарпаття.
«Сподіваюся, що невдовзі настане мир, і це сприятиме подальшому розвитку мережі народних сільських музеїв. Ми дедалі більше зможемо об’єднуватися й знаходити спільну мову», — додала вона.
Іштван Дебнар подякував працівникам Великоберезького етнографічного музею за їхню працю зі збереження культурної спадщини та передачі її наступним поколінням.
Нове джерело живлення — це не просто технічне оновлення. Це інвестиція у стабільність і розвиток масштабної громадської діяльності. Завдяки обладнанню народний дім зможе проводити заходи навіть під час відключень електроенергії, забезпечуючи безперервність культурних, освітніх та соціальних активностей. А це надзвичайно важливо для громади: підтримка традицій, навчальні програми, спільні зустрічі – усе це стає менш вразливим до зовнішніх чинників.
Громадська організація «Pro Cultura Subcarpathica» цього року також провела свій традиційний захід до Дня святого Мартина, який відбувся 12 листопада у Великоберезькому будинку-музеї. В атмосферному заході взяли участь учні двох закладів: Берегівського ліцею ім. Ілони Зріні та філії Дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан танода» села Шом, які знайомилися з традиціями Дня святого Мартина, народними іграми, ремеслами.
Зокрема з легендою про святого Мартина малечу ознайомила представниця громадської організації, координаторка будинку-музею Адель Ґал. Мартин народився в Паннонії та з юних років був взірцем доброти та готовності допомогти. Навіть будучи солдатом, він не забував про нужденних – згідно з найвідомішою історією, морозного зимового дня він поділився своїм плащем із жебраком. Пізніше, коли його хотіли висвятити на єпископа, через свою скромність він спробував сховатися в гусячому загоні, але ґелґіт гусей видав його. Звідси походить традиція подавати печеного гусака, а також передбачення погоди: «Якщо на Мартина гуска йде по льоду, то на Різдво вона буде хлюпатися у воді».
Далі виступили вихованці дитячої школи мистецтв, котрі показали веселий хоровод на День святого Мартина, після чого всі з великим задоволенням насолодилися хлібом з гусячим жиром.
За словами Адель Ґал, День святого Мартина щороку визначна подія для будинку-музею, адже мета громадської організації – знайомити молодь з багатством народної культури через традиції, пов’язані з цими датами. Так і цього року діти не лише торкнулися традицій, а й ніби пережили її на собі.
Координаторка також звернула увагу на те, що День святого Мартина нині часто представлений у контексті сучасних, комерційних звичаїв, тому особливо важливо повернутися до традиційного змісту: «Якщо ми подивимося на День Святого Мартина сьогодні, то побачимо, що він дедалі більше стає частиною масової культури та світу бізнесу. А ми хочемо показати дітям, яким це свято було в минулому».
Рукодільниця будинку-музею Андрея Кепич та супроводжуючі дітей вчителі провели креативне заняття, у рамках якого кожен виготовив власний ліхтар до Дня святого Мартина з використанням природних матеріалів. Організатори дали волю творчості, лише вказали напрямок, але не встановили шаблони. Готові ліхтарики мали відбитки дитячих рук, і малеча мала можливість забрати їх додому як сувенір.
Захід доповнили й гастрономічні враження. Під керівництвом Пірошки Олас, шеф-кухаря будинку-музею, діти взяли участь у приготуванні запечених у печі яблук, фаршированих сиром, а також скуштувати свіжоспечені гарбузи.
15 жовтня у Великоберезькому краєзнавчому будинку панувала особлива, тепла атмосфера. Тут лунала весела музика, кружляли в танцях молоді учасники, звучали жартівливі вірші, а в майстернях проходили захопливі заняття. Подія на Берегівщині була приурочена Дню святої Терези, особливої дати в народній традиції, яка в деяких угорськомовних регіонах символізує початок збору винограду.
Хоча виноград у Великих Берегах уже зібрано, та організатори зберегли дух осіннього свята: учасники виконали танець, який колись був невід’ємною частиною сільських урочистостей.
На захід завітали дві шкільні групи, зокрема учні Боржавського ліцею та танцювальний колектив із села Паладь-Комарівці, що представляє школу угорського народного мистецтва „Тюльпан”. Під керівництвом Вікторії Іллар учасники виконували танці, декламували вірші й грали у народні ігри, створюючи відчуття живого традиційного свята.
Гостей привітала координаторка програм краєзнавчого будинку Адель Гал, яка пригадала звичаї, пов’язані з Днем святої Терези. Після урочистого оголошення бубна про початок виноградного свята наймолодші учасники з Паладь-Комарівців представили хороводні ігри, а дівчата-сторожі виконали традиційний танець «цінеге».
Як зазначила Вікторія Іллар, головна мета їхнього гуртка – передавати народні традиції молодому поколінню. Для їхніх вихованців це був перший візит до Великоберезького краєзнавчого будинку, який став справжньою подорожжю у минуле.
Під керівництвом Андреї Кепіч діти долучилися до рукодільної частини свята, освоївши техніку макраме. Вони дізналися, що ця давня форма вузлування використовувалась у ткацтві для обробки країв хусток і серветок. Цього разу учасники виготовляли брелоки, які з гордістю та радістю забрали додому.
Макраме – це не лише гарне ремесло, але й корисне заняття, яке розвиває дрібну моторику, увагу й просторове мислення.
Не обійшлося і без кулінарного задоволення: на кухні готували традиційні «лабдачореге» – солодкі кульки з тіста, обсмажені в олії та щедро посипані ванільним цукром. Аромат свіжоспечених ласощів швидко заполонив усі приміщення. Старші дівчата активно долучилися до приготування: допомагали біля дров’яної пічки, ліпили тісто, смажили. Процес гуртової праці тільки посилив відчуття єдності, а спільна дегустація стала справжнім задоволенням.
Окрім танців і майстер-класів, діти мали змогу прослухати цікаву екскурсію від Адель Гал, відвідати ботанічний сад імені Йожефа Сікури, ознайомитися з елементами ткацтва й просто поспілкуватися між собою в невимушеній атмосфері.
Захід мав на меті в ігровій формі ознайомити дітей із місцевими традиціями та ремеслами. І їм вдалося не лише побачити танці й почути історії – вони стали безпосередніми учасниками: танцювали, творили, грали, готували, сміялися та відчули радість спільного святкування.
Організатором події виступила культурна організація Pro Cultura Subcarpathica за підтримки Csoóri Sándor Alapkezelő Zrt., а професійним партнером стало Закарпатське представництво мережі Будинку традицій (Hagyományok Háza Hálózat).
Завдяки таким ініціативам традиції не лише зберігаються, а й оживають у серцях молоді, стаючи частиною їхнього сучасного досвіду – живого, емоційного й щирого.
28 травня у будинку-музеї села Великі Береги, що на Берегівщині, відбувся надзвичайно теплий і пізнавальний захід, присвячений одному з найважливіших християнських свят – Дню Святої Трійці. Подія об’єднала учнів із Берегова та Косоньського ліцею імені Арань Яноша, які завітали до музею, щоб зануритися у багатий світ народних традицій, духовної спадщини та спільного творчого процесу.
На початку заходу з вітальним словом виступила координаторка будинку-музею Адель Ґал, яка подякувала присутнім за інтерес до культурної спадщини краю та наголосила на символічному значенні події. За її словами, саме це заняття традиційно завершує весняний цикл програм у музеї. «Сьогоднішнє заняття буде побудоване на традиціях Дня Святої Трійці. Біблійна історія, ігри та майстер-класи з рукоділля – усе базується на цьому сакральному аспекті», – підкреслила пані Адель.
Захід відбувався у рамках весняної культурно-освітньої програми, організованої громадською організацією Pro Cultura Subcarpathica, яка протягом сезону реалізувала низку ініціатив, спрямованих на популяризацію традиційної культури Закарпаття.
Цьогорічне заняття було побудоване на основі символіки і обрядів, пов’язаних зі святом Трійці, яке в народі також має назву Зелена неділя. У християнській традиції це свято вшановує зішестя Святого Духа на апостолів, а в народній культурі воно супроводжується численними ритуалами, пов’язаними з природою, зіллям та оберегами.
Під час майстер-класу школярі створювали декоративні прикраси на двері – яскраві та символічні. В основі кожного виробу – білий голуб, що є символом Святого Духа. Діти виготовляли його з кольорового паперу в техніці фальцювання, а саму композицію доповнювали зеленими елементами з креп-паперу, які нагадували традиційні гілочки липи, верби чи м’яти – рослин, якими прикрашали хати до Трійці у народі.
Важливою частиною заходу були також рухливі тематичні ігри на спритність, що допомогли дітям краще зануритися в атмосферу свята та водночас весело провести час на подвір’ї музею. Особливу увагу було приділено біблійній основі свята – діти мали змогу дізнатися про значення Трійці у християнстві, про символіку голуба, зелені та єдності.
Після майстер-класу та активностей на дітей чекала смачна нагорода – традиційне закарпатське частування. Кухарка музею Пірошка Олас приготувала ароматні вергуни – хрустке домашнє печиво, яке часто подавали до святкового столу, а також освіжаючий сироп з бузини, приготований за старовинним рецептом.
Захід у Великоберезькому будинку-музеї став ще одним важливим кроком у справі збереження та популяризації народних традицій серед молоді. Подібні ініціативи не лише поглиблюють знання дітей про релігійні свята та етнічну культуру краю, але й створюють живий зв’язок між поколіннями, сприяють формуванню поваги до духовної та культурної спадщини.
Громадська організація Pro Cultura Subcarpathica (PCS) 5 грудня провела передріздвяне заняття для дітей у Великоберезькому будинку-музеї.
У християнському культурному колі Адвент, який триває від найближчої до дня Андрія (30 листопада) неділі – першої неділі Адвенту – до 25 грудня, дня народження Ісуса Христа, є часом приготування до Різдва.
Слово походить від латинської фрази «adventus Domini», що означає «пришестя Господа». Раніше в деяких регіонах цей період називали «малим постом». Символом Адвенту є адвентовий вінок, який зазвичай плетуть із соснових гілок, і щонеділі на ньому запалюють одну з чотирьох свічок. Свічки символізують світло, яке поширюється через народження Ісуса, а також віру, надію, любов і радість.
Цьогоріч день Андрія був останнім днем перед першою неділею Адвенту. Період очікування пов’язується з кількома важливими днями: днем Варвари, днем Святого Миколая та днем Луки, які також пов’язувалися із гаданнями щодо врожаю, погоди та судженого.
Цього разу на заняття у Великоберезький будинок-музей завітали учні Дийдянської гімназії. Представниця громадської організації Pro Cultura Subcarpathica, координаторка будинку-музею Адель Ґал ознайомила дітей зокрема з народними звичаями періоду Адвенту. Відтак школярі заспівали щедрівки, що підкреслило святкову атмосферу заняття. Учні долучилися і до майстер-класу з рукоділля – виготовляли різдвяні декорації з природніх матеріалів. Незважаючи на відсутність електрики, захід відбувся в гарному настрої, адже діти із задоволенням майстрували у світлі вогню свічок. Крім столових прикрас, діти загортали цукерки на ялинку, виготовлені з горіхової маси, карамелізованого цукру тощо, замість різноманітних ароматизованих цукерок, поширених сьогодні.
Дітей залучили і до приготування традиційних різдвяних смаколиків, які випікали у печі. Наприкінці заняття всі разом скуштували здобні рулети з маком, горіхом і кисломолочним сиром. Захід завершили спільним співом.
Основна мета будинку-музею – незважаючи на важкі часи, внести в будні гостей закладу святкову атмосферу. Організатори прагнули підкреслити, що період Адвенту – це можливість підготуватися до свята, відпустити проблеми та, відірвавшись від звичної буденної рутини, трохи сповільнити темп і приділити більше уваги один одному.
«Програма побудована на атмосфері свята, Різдва. Важливо трохи прикрасити як власну душу, так і навколишнє середовище. Виготовленими різдвяними прикрасами зі свічками ми також вносимо трохи світла в повсякденне життя», – зазначила Адель Ґал, додавши що наступні два заняття у Великоберезькому будинку-музеї теж будуть присвячені цій меті.
