1 грудня з ініціативи громадської організації Pro Arte Munkacs у межах благодійної кампанії «Добре бути добрим!» (Jónak lenni jó!) угорського суспільного мовника у штаб-квартирі Угорської академії мистецтв (MMA), у галереї «Пешті Віґадо», відбулось урочисте відкриття благодійної виставки закарпатських митців під назвою «Діяти» (Tenni).
Тут представлені роботи 22 закарпатських митців, які належать до творчого кола громадської організації Pro Arte Munkacs. Виставка є частиною благодійної акції зі збору коштів суспільного мовника «Добре бути добрим!», у межах якої Фонд підтримки медіа-послуг та управління активами (Médiaszolgáltatás-támogató és Vagyonkezelő Alap) і некомерційне ТОВ «Дуна Медіа» (Duna Médiaszolgáltató Nonprofit Zrt.) підтримують діяльність фонду «КЕДЄШ» (KEGYES). Він допомагає дітям із Закарпаття, що опинилися в скрутному становищі. Пожертви за роботи, представлені в галереї «Пешті Віґадо», можна зробити під час трансляцій телепрограм «Добре бути добрим!».
На відкритті виставки керівник відділу образотворчого мистецтва Угорської академії мистецтв Петер Штефанович підкреслив, що акція «Добре бути добрим!» – це об’єднання спільноти, цінність якої визначається величиною поставленої мети. Під час війни, що триває вже кілька років, важко знайти «більш благородну та морально піднесену» мету, ніж піклування про дітей, яким завдяки підтримці зможуть забезпечити житло, додав він.
Керівниця проєкту акції «Добре бути добрим!», директорка радіо «Кошут» Беатрікс Шиклоші у своєму виступі наголосила, що тепер кампанія зі збору коштів спрямована на допомогу закарпатським дітям-сиротам, хворим дітям і тим, хто втратив дім. За її словами, не було сумнівів, кого саме підтримати цього року, адже «найбільше страждають від драматичних і трагічних подій саме діти». Беатрікс Шиклоші розповіла, що співробітники суспільного мовника нещодавно відвідали низку закладів на Закарпатті, зокрема дитячі будинки в Ратівцях і Великій Доброні та обласну дитячу лікарню в Мукачеві, де опікуються малечею, що опинилася в скрутному становищі. У місті над Латорицею зустрілися також з представниками й волонтерами фонду «КЕДЄШ» та ознайомилися з їхньою діяльністю, яка спрямована на те, щоб ці діти стали здоровими, корисними членами суспільства. «Кінцева масштабна мета – будівництво першого притулку на Закарпатті. Таким чином діти матимуть можливість залишатися з батьками, а не жити в лікарні чи дитячому будинку, адже буде створене тимчасове місце для цього», – підкреслила Беатрікс Шиклоші, подякувавши за співпрацю голові громадської організації Pro Arte Munkacs Петру Матлу та учасникам виставки.
До заходу долучився також колишній консул Угорщини в Берегові Ендре Саліпскі. Він наголосив, що акція «Добре бути добрим!» цього року сприяє майбутньому фонду «КЕДЄШ» і це чудова ініціатива, яка має надзвичайно благородну мету.
Кураторами експозиції виступили Петро Матл та його син Арпад. На виставці представлені роботи Шандора Андялоші, Сергія Біби, Марини Чопей, Юрія Дикуна, Ондраша Фенєша, Габора Гомокі, Еріки Калитич, Аттіли Коприви, Павла Ковача, Бориса Кузьми, Ігоря Луценка, Петра Матла, Олександра Малеша, Володимира Павлишина, Василя Романа, Юрія Шелевицького, Віри Шітік, Петра Свалявчика, Василя Свалявчика, Василя Татарського, Тібора Віллашека.
Скульптор, лауреат Премії Мігая Мункачі Петро Матл розповів, що для виставки було зібрано багато матеріалу, який вирішили використати з благодійною метою, долучившись до акції «Добре бути добрим!». «З часу заснування громадської організації Pro Arte Munkacs у 2013 році вона постійно займається благодійністю. Зокрема ми подарували малим населеним пунктам Закарпаття понад 50 громадських скульптур. Щороку проводимо міжнародний скульптурний симпозіум, учасники якого подарували вже 27 скульптур містам і селам Угорщини. Для Закарпатської обласної дитячої лікарні раніше ми також організовували благодійну виставку, а нинішня – вже третя», – повідомив мукачівський митець.
«Перша благодійна виставка відбулась у 2020 році. Тоді ми зібрали понад 45 картин, більшість з яких вдалося продати з аукціону. Отриману суму пожертвували онкологічному відділенню обласної дитячої лікарні. Матеріал нинішньої виставки складається із 24 картин та однієї скульптури, які ми одержали з приватних колекцій та від митців. Сподіваємося, що завдяки коштам, зібраним на аукціоні, зможемо зробити внесок у покращення повсякденного життя дітей-сиріт та дітей із Закарпаття, які опинилися в скрутному становищі», – зазначив на відкритті експозиції Петро Матл.
Виставка закарпатських митців під назвою «Діяти» в галереї «Пешті Віґадо» триватиме до 17 грудня. Пожертви за роботи можна зробити під час трансляцій програми «Добре бути добрим!».
Творчість Василя Сочки та Яноша Рейті – два самобутні світи сучасного мистецтва Закарпаття, які гармонійно доповнюють одне одного. Хоча їхні мистецькі шляхи та способи вираження походять з різних напрямків, їхні роботи все ж зустрічаються в спільній точці: обидва будують свої візуальні світи на особистій, глибокій інтерпретації пейзажу, традицій та внутрішнього світу.
Спільна виставка скульптора Василя Сочки та художника-графіка Яноша Рейті, членів Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса, відкрилася в стінах Консульства Угорщини в Берегові. Присутніх першим привітав нещодавно призначений очільник дипломатичної установи Ласло Віда. У своєму виступі він наголосив, що високоповажні митці, які виставляються, – його давні знайомі, чиї роботи збагачують не лише угорську культуру, а й різноманітну інтелектуальну спадщину Закарпаття.
Дипломат наголосив, що особлива сила закарпатського мистецтва полягає в глибокому вкоріненні в традиції, краєвиди, громади. «Це справді мультикультурний край, де мирне співіснування народів та конфесій є взірцем для всієї Європи», – сказав Ласло Віда. Хоча війна ставить нові виклики перед місцевою угорською громадою, Закарпаття неодноразово доводило, що здатне прийняти та інтегрувати тих, хто сюди приїжджає, додав він.
Життя і творчість двох митців представила Агнеш Кулін, голова Товариства угорських митців Закарпаття ім. Імре Ревеса. За її словами, Янош Рейті та Василь Сочка різні, але водночас пов’язані – справжні закарпатські «унікуми». Відвідувач експозиції може замислитися, як поєднуються два такі різні мистецькі світи, але ті, хто їх знає, бачать, що протилежності не розділяють, а доповнюють одна одну. Агнеш Кулін жартома назвала Яноша Рейті «закарпатським ковбоєм», маючи на увазі різнобічну та динамічну творчу особистість художника з Іршави. Він досяг значних результатів і як книжковий ілюстратор, дизайнер, засновник мистецького товариства. Його живопис характеризується імпресіоністичним, декоративним тоном, але в графічних роботах відчувається також вплив оп-арту та візуальності Вазарелі. Його улюблена тема – кохання, яку він часто поєднує з мотивами грецької міфології. Мистецтво ж Василя Сочки, навпаки, має більш медитативний, вишуканий характер. Знання художника – самоучки фізики та машинобудування також відображається в геометричних, гармонійних просторових формах. Його малі скульптури передають пошук ритму, балансу та внутрішнього спокою, саме тому Агнеш Кулін назвала його «брахманом малих скульптур».
Наприкінці церемонії відкриття колеги-митці та друзі привітали двох художників, які своїми роботами вкотре довели, що культура Закарпаття жива та збагачується.
У Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая представлено виставку в межах мистецької платформи «Під час війни». Проєкт був започаткований колективом закладу після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Завідувачка експозиційного відділу Олена Приходько згадує: згідно з інструкціями, задля безпеки колекцій, довелося зняти всі експонати, і співробітники музею опинилися серед голих стін. Тоді вирішили: зали таки потрібно наповнити мистецтвом, аби приносити відвідувачам розраду, а захисникам – користь.
День художника, що припадає на другу неділю жовтня, у форматах перевтілення, виставки та написання портретів відвідувачів відзначили в Ужгородському замку. Мистецький захід складався з двох частин. Спершу на другому поверсі краєзнавчаого музею ім. Т. Легоцького відкрили виставку «Фокус-групи».
«Закарпатський вайб» можна відчути в Ужгородському замку. Виставку підготували художники мистецького об’єднання «Фокус-група». Проєкт – перший такий в Україні, амбіційний, покликаний популяризувати наш край, традиції. На виставці – твори в різних техніках. Це – класичний живопис, абстракція, цифрова графіка. Теми теж різні: архітектура, пейзажі, пошук образів, розкриття їх тощо.
Виставка, урочисте відкриття якої відбулося 3 вересня, присвячена одній з найвидатніших постатей у мистецтві танцю на Закарпатті, народній артистці України, чиє життя і творчість тісно пов’язані зі створенням і діяльністю Заслуженого академічного Закарпатського народного хору. Захід, організований в стінах Ужгородського замку, привернув увагу не тільки шанувальників найвідомішої танцівниці, балетмейстерки та хореографки регіону, а й членів родини артистки, студентів, а також представників Генерального консульства Угорщини в Ужгороді – консулів Олександри Чизмадії та Едіни Альбертни Шімон.
На початку заходу присутні вшанували пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання, а потім керівник відділу історії та місцевої історії Русин Валерія представила матеріали виставки, які знаходяться в колекції музею та хору. Серед іншого, тут можна побачити плакати концертів та гастролей Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, переважно 1960‒1980 років, які вже стали частиною історії. Але також зберігся плакат першого публічного виступу хору 17 вересня 1946 року, з якого можна прочитати імена першого художнього керівника М. Добродєєва, головного хореографа В. Ангарова, танцівниці Клари Балог (тоді ще Керечанин) та її майбутнього чоловіка. З особистої колекції Клари Балог були представлені документи, особисті речі, подарунки, нагороди, книги, які вона написала, і, звичайно, цінні фотографії та пам’ятні речі. Також можна тут побачити портрет хореографа, написаний ужгородським художником Степаном Усиком.
– Танець, спів, фольклор вічні, особливо наше закарпатське народне мистецтво. Клара Балог ще за життя стала легендою в цій галузі. Ми показуємо дуже цікаві плакати та постери, які мають історичну цінність. Клара Балог збирала їх протягом усієї своєї кар’єри, яка була тісно пов’язана з історією хору, де вона працювала до кінця свого життя. Перше, що Клара Балог подарувала музею, – це її репетиційні чешки, а потім ми отримали і сценічні костюми. Вона не танцювала в них, а представляла культуру. Ми знаємо, що вона також виступала на конференціях, підтримувала місцеве мистецтво за кордоном, викладала. Уся її спадщина, всі фольклорні мотиви, танці, які вона хореографувала, – все це можна знайти в її книгах, рукописах, – коротко підсумувала подію керівник відділу Русин Валерія.
Ольга Сумовська, директорка музею, у своїй вітальній промові високо оцінила діяльність Клари Балог, провівши паралель з роллю нинішньої керівниці хору Наталії Петій-Потапчук у популяризації культури.
– Виставку ми присвятили найвідомішій артистці нашого регіону. Клара Балог протягом довгих десятиліть досягла чималих успіхів. Оскільки цього року музей і хор святкують ювілей, у рамках співпраці двох державних установ ми організували цю чудову виставку, яка триватиме до 17 вересня. Важливо популяризувати нашу культуру, наш регіон, щоб молодь, яка переїхала до нашого краю, також познайомилася з видатними особистостями історії Закарпаття, – сказала директор музею.
Галина Ломпарт, заступник директора обласного управління культури, з любов’ю згадала про своє особисте знайомство з художницею та розповіла подробиці створення барельєфу й меморіальної дошки Клари Балог на стіні філармонії, які були відкриті у вересні минулого року за підтримки Генерального консульства Угорщини в Ужгороді.
Наталія Петій-Потапчук, директорка та художня керівниця хору, зворушливо розповіла про співпрацю колективу з Кларою Балог, її творчі досягнення та внесок у збереження танцювальних традицій.
– Клара Балог – легенда танцювальної культури Закарпаття та всієї України, яку знають у Європі, Америці, Канаді. Вона дуже любила Закарпаття, куди б її не запрошували, вона не хотіла покидати рідну землю. З 1946 року, протягом усього свого життя, 70 років, вона працювала на одному робочому місці – у її трудовій книжці є лише один запис: «Закарпатський народний хор». Завдяки їй Закарпаття сформувало власний професійний хореографічний словник. Вона популяризувала нашу культуру, наше мистецтво. Ми щасливі, що ми, нинішні члени Заслуженого академічного народного хору Закарпаття, також можемо цим займатися, – зазначила Наталія Петій-Потапчук і подарувала музею цінний подарунок: кольорові фотографії з життя танцювального колективу хору з вітальними телеграмами на ім’я Клари Балог, а також цінним виданням, підготовленим до 75-річчя хору.
Дружина Петера, племінника і хрещеника Клари Балог, Каталіна Купрій-Лінц, також поділилася своїми спогадами про свою чудову родичку, яку вони з великою любов’ю називали Мамікою.
– Я рада, що можу бути членом родини Клари Балог. Ми багато говорили, я багато чого навчилася від неї. Вона була надзвичайно освіченою, розумною жінкою, розмовляла зі своїми гостями тією мовою, якою вони до неї зверталися, адже вона знала угорську, російську, українську, чеську, словацьку, англійську, французьку та німецьку мови. Пані Клара дуже любила своїх учнів, колектив, майже до останніх днів свого життя підтримувала з ними зв’язок.
Виставку зробили ще більш атмосферною спільні виступи колективу. На згадку про хореографа танцюристи виконали її найвідомішу постановку – танець «Березнянка» та запальний угорський чардаш, а соліст хору Андрій Свида заспівав старі пісні.
В Ужгороді вшанували 100-річчя з дня народження відомого митця краю, народного художника України Василя Габди. Народився він 11 липня 1925 року в Ужгороді. Тут закінчив Друґетову гімназію. Професійний вишкіл здобув на архітектурному факультеті Будапештського політехнічного інституту. Згодом – в Ужгородському державному художньо-промисловому училищі, де серед викладачів були засновники закарпатської художньої школи Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Федір Манайло. У когорті видатних митців краю XX ст. Василь Габда займає помітне місце, – каже мистецтвознавець Михайло Сирохман. Навчаючись у класиків, він зумів пройти шлях до власної неповторної інтерпретації. Значну частину доробку художника займають пейзажі, особливо тонко автор відчував напівстани – ранню весну, або ж пізню осінь – найбільш поетичні зміни в природі.
Відкриття виставки після завершення Пленеру ім. Ортутая відбулось у святковій атмосфері. На експозиції представлено роботи учасників творчого процесу – шести відомих закарпатських художників: Аттіли Копріви, Петера Тельдєші, Петра Матла, Тетяни Рибар, Агнеш Кулін та Анетти Курендаш.
На відкритті митців привітав очільник Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар. Зокрема він зазначив, що мета пленеру – відродити культурну роль Центру ім. Ортутая. У свою чергу, Іштван Мароші, директор Греко-католицького ліцею ім. Ортутая, наголосив, що основна ідея творчого процесу полягала в тому, аби показати, який вигляд має світ з Центру ім. Ортутая. Саме тому багато робіт зображують вид з балкона, адже пленер був присвячений фіксації моментів, на відміну від церковного живопису, що зображує вічність.
Завдяки сприятливій погоді художники творили щодня, використовуючи різні техніки, акварель, пастель та олійний живопис. За словами Аттіли Копріви, ця спільна робота дала їм чимало нових вражень. Роботи передають не лише пейзажі, кольори та форми, а й настрої та почуття учасників. Кожен брав до рук пензель, спираючись на власне бачення, думки та досвід, те, як він сприймає місто, які питання його хвилюють, і все це переносив на полотно.
Вікарій угорськомовної парафії Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко зазначив, що мистецтво є однією з найпрекрасніших форм самовираження, яка водночас становить цінність і для інших. Саме тому кожна представлена робота – це внесок у збагачення громади.
Наприкінці заходу Іштван Мароші вручив художникам пам’ятні грамоти.
Організатори та учасники пленеру сподіваються, що ініціатива стане традиційною й наступного року стіни Центру ім. Ортутая знову приймуть митців.
