У третю неділю Адвенту берегівчани отримали особливі духовні враження: третю свічку, що символізує радість, на міському адвентовому вінку запалили від Віфлеємського вогню миру.
У межах серії заходів програми «Спільний Адвент» історичні церкви, різні організації та установи щонеділі спільно запалюють чергову свічку на адвентовому вінку міста. Церемонію запалювання третьої свічки традиційно організовують Товариство угорської культури Закарпаття та закарпатська греко-католицька церква, до якої цього року долучилася організація Закарпатських угорських скаутів.
На початку заходу церковні хори Дийди, Великої Бийгані, Гечі та Чоми співали різдвяні пісні, закликаючи перехожих зупинитися, стишитися.
Запалювання третьої свічки адвентового вінка нагадує про наближення Різдва, народження Спасителя. Ця свічка символізує радість, на яку ми так довго чекаємо, – радість миру. Однак переживання щодо неї наразі затьмарене війною та болем розірваних сімей. Третю свічку також слід запалити, щоб мир і радість від народження Ісуса незабаром досягли сердець людей та наших родин, зазначив модератор заходу Сільвестр Ферку.
Декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко у своїй промові підкреслив, що з наближенням Різдва вінок Адвенту стає дедалі яскравішим. Під час блекауту місцеві жителі відчули, яку силу має навіть маленьке полум’я свічки в темряві, зауважив він. «Мукачівська дієцезія греко-католицької церкви проголосить наступний рік роком родини. Це буде рік родини, яка сподівається на майбутнє, в якому людина не самотня, а Бог поруч тисячі років. Нехай Господь буде з вами, з нами, з нашим народом, із закарпатцями та всіма людьми, які не втрачають надії і знають, що куди б їх не закинула доля, вони не самотні, бо з першого Різдва Бог точно з нами!» – наголосив Ференц Демко.
Заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), очільник Берегівського районного осередку організації Йожеф Шін у своєму виступі підкреслив: «Адвент прагне душевного спокою, закликає до самоаналізу. Почуйте голос душі та подумайте, що ви зробили добре, а що вам потрібно робити інакше в майбутньому. Багато хто запитує себе, чи можна радіти від щирого серця, адже багато сімей стали жертвами війни, багато мільйонів людей покинули свою батьківщину, зокрема й жителі Берегова. Багато хто з сумнівом чекає відповіді на питання, чи є надія, віра, радість і любов. Не забуваймо: надія – це ми самі. А Різдво, що наближається, сповіщає: Господь іде до нас, і наше завдання – створити мир, мир у нашій країні, любов між народами. Завдання людини, послання Різдва є таким: створімо дім для любові, для миру на Землі!». Йожеф Шін завершив свій виступ словами Мігая Бабича: «…мир! мир! мир! мир негайно! Нехай це скінчиться! Нехай ті, хто спить, сплять; ті, хто живе, живуть. Нехай відпочиває бідний герой, нехай бідні люди сподіваються».
Представник організації Закарпатських угорських скаутів Дьордь Барна нагадав історію Віфлеємського вогню миру, а також те, як маленький вогник за посередництва скаутів щороку подорожує з місця народження Ісуса, від вічного вогню, що горить у Печері Різдва, до Австрії – цього разу до Лінца, – звідки його несуть по всьому світу, передаючи не лише полум’я, а й послання Христової любові та миру. «Сподіваємося, що в найближчі дні ми донесемо його до багатьох місць, що ми, скаути, зможемо зробити це й цього року. Бажаю, щоб це полум’я принесло нам надію на майбутнє, бо ми знаємо, що надія в Бозі, і наша віра в Бога проведе нас через важкі випробування повсякденного життя», – додав він.
Закарпатські скаути вже 36-й раз привезли до нашого краю Віфлеємський вогонь миру. Цьогоріч доправили його з Відня до Будапешта, потім до Ніредьгази, а звідти скаути з Берегова привезли його до рідного міста.
Відтак Ференц Демко, Йожеф Шін та Дьордь Барана разом запалили третю свічку адвентового вінка від Віфлеємського вогню миру.
Після цього присутні мали можливість узяти полум’я додому, звідки його передаватимуть іншим до святого вечора.
Атмосферу заходу прикрасив спів студентів Греко-католицького коледжу ім. Ортутая, а також тематичний виступ акторів Закарпатського обласного угорського драматичного театру.
Насамкінець представники історичних церков – Ференц Демко, настоятель Берегівської римо-католицької парафії Янош Молнар та пасторка реформатської церкви Юдіта Семере – попросили Божого благословення на присутніх, на Різдвяні свята та Новий рік.
Мукачівські пластуни передали військовослужбовцям Мукачівського прикордонного загону Вифлеємський вогонь.
Подія відбулася у каплиці святого Юрія Побідоносця.
Військовий капелан загону Віктор Худяк зауважив, що цей вогонь є символом світла, добра та миру, а сама традиція розповсюдження по світу полум’я, запаленого на місці народження Ісуса Христа – є гарним прикладом того, як легко наповнити цей світ душевним теплом та любов’ю один до одного.
Віримо, що Вифлеємський вогонь миру зігріє серця та душі тих, хто цього потребує.
Про це повідомляє пресслужба Мукачівського прикордонного загону.
У третю неділю Адвенту третю свічку – символ радості – на вінку на головній площі Берегова запалили від Вифлеємського вогню миру.
Щонеділі протягом Адвенту представники історичних церков, громадських організацій та установ спільно запалюють свічку на вінку на центральній площі міста. Третю церемонію запалення щороку традиційно організовують Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) та греко-католицька церква, до яких цього разу долучилася Закарпатська угорська асоціація скаутів.
На початку заходу виступили хорові колективи греко-католицьких громад Берегова та сіл Дийда, Ботар, Геча, Чома, Неветленфолу, а також фахового коледжу ім. Елемира Ортутая.
Запалення третьої свічки адвентового вінка говорить про те, що скоро настане Різдво і народиться Спаситель. Ця свічка символізує радість, якої ми так чекаємо, – радість миру. На жаль, нині вона затьмарена болем війни та розірваних родин. «Тепер ми запалимо третю свічку, щоб мир і радість від народження Ісуса якнайшвидше дійшли до людських сердець», – сказав модератор заходу Сільвестр Ферку.
Декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко звернув увагу присутніх на «славну таємницю», яку оспівують греко-католики на Святвечір: природа оновиться і Бог стане людиною. «Це славна таємниця. Відбувається те, чого ніколи не було ні раніше, ні пізніше: Бог стає одним із нас. Він прийшов викупити наші гріхи, щоб ми могли стати його дітьми, його сім’єю, – наголосив священник, підкреслюючи важливість єдності. – Єдність має стати ще сильнішою зараз, у цьому світі, охопленому війною. Бог приходить на Різдво, щоб оновити наше мислення й підтвердити: Він не залишив нас, Він з нами і в радості, і в скруті. Господь з нами тут, на цій площі, Він з усіма, незалежно від національності, хто хоче разом з ним будувати сьогодення і майбутнє. Дай, Господи, миру людям, твоєму світу, твоїм церквам, а коли закінчиться Різдво, нехай залишиться й постійно супроводжує нас на нашому шляху різдвяне відчуття, що Бог з нами».
Заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), очільник Берегівського районного осередку організації Йожеф Шін, у свою чергу, наголосив: «Адвент – символ очікування та радості, любові та єдності. Запалені на вінку свічки свідчать про те, що Спаситель з кожним днем стає ближчим до нас. Наше завдання – зберегти надію, віру в любов, у настання миру. Радісні переживання цього періоду тепер затьмарені війною, болем через розділені родини, розлуку чи втрату близьких. Нехай запалена сьогодні свічка принесе нам добру звістку про народження Спасителя». Йожеф Шін нагадав, що навіть у найтемніші часи завжди є надія: «Нехай світло від свічок віри, надії, радості та любові принесе нам торжество миру». Цитуючи слова Мігая Бабича, він додав: «…мир! мир! мир! мир уже! Хто спить, хай спить, хто живе, хай живе, бідний герой нехай відпочине, хай бідний народ сподівається».
Голова Закарпатської угорської асоціації скаутів Павло Попович пригадав історію Вифлеємського вогню миру, який скаути щороку несуть від місця народження Ісуса, від вічної свічки, що горить у печері Різдва, до Відня, звідки потім розносять по всій Європі, передаючи не лише вогонь, але й послання християнської любові та миру. «Цей процес також має правило: якщо вогонь дійшов до нас, ми маємо його зберегти і передати іншим. Будьмо посередниками Христової любові через цю маленьку іскорку. Несімо цей вогонь у храми, установи, навчальні заклади, дитячі будинки, будинки для людей похилого віку, сім’ї», – наголосив Павло Попович.
Цього року закарпатські скаути вже 35-й раз доставили вогонь миру в наш край. Група скаутів привезла його з Відня до Будапешта, звідки Ґерґей Танчар, уродженець Берегова, доправив його до кордону, а Михайло Томинець, командир Берегівської скаутської групи ім. Іштвана Бендаса, передав на головну площу Берегова. Коли Михайло приймав вогонь миру, в нього виникли думки, якими він поділився на церемонії: «Христос – це світло, що не знає кордонів, руйнує перешкоди, пом’якшує серця й несе людям мир. Це невичерпне джерело, яке дає нам життя і з якого ми можемо черпати щодня. Цей вогонь символізує світло, мир, самого Христа, віру, надію, любов. Візьмемо його в наші домівки і сповістимо, що Спаситель народився».
Відтак Ференц Демко, Йожеф Шін та Павло Попович запалили три свічки адвентового вінка від Вифлеємського вогню миру.
Після цього присутні, серед яких були скаути з багатьох населених пунктів області, теж узяли вогонь, щоб віднести його додому та передати іншим.
На завершення заходу представники історичних церков – Ференц Демко, настоятель берегівської римо-католицької парафії Янош Молнар та пастор реформатської церкви Ференц Тарацкезі – попросили Божого благословення на присутніх.
Вифлеємський вогонь миру запалав в Ужгороді. Передача вогню тривала в хрестовоздвиженському греко-католицькому кафедральному соборі. Вогонь передають шостий рік скаути зі Словаччини. Пластуни розвозять вогонь у свої міста й села, а також планують навідати з ним різні організації. Вогонь миру вже помандрував далі Закарпаттям.
