Bene Cafe у Белфасті (Північна Ірландія) працює всього місяць, але вже має постійних клієнтів. Його відкрила родина Горватів із села Бене Берегівського району. Тут акцент – на солодощі та випічку, однак щодня тут подають різні страви української, угорської та ірландської кухні. Серед десертів – кілька видів тістечок, які закарпатці добре знають як шитимині. Але разом з тим є український борщ, галушки, угорський гуляш і всім добре відома піца та фокача.
Кітті Горват із закарпатського села Бене переїхала у Велику Британію ще сім років тому, її мама – Котолін Горват – після початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Ідею відкрити невелике кафе родина мала уже давно. Проте, документи, реєстрація та оформлення дозволів на діяльність кафе у Північній Ірландії зайняло досить багато часу: Bene Cafe працює вже місяць, але фактично родина працювала над його відкриттям рік.
Кафе іменем рідного села назвали не випадково. Сім’я розповідає, що вибирали назву таку, аби легко вимовлялася для всіх національностей і всіма мовами. Крім того, врахували, що у Белфасті багато туристів з Італії («bene» на італійській значить «добре»), тому назва рідного села підійшла ідеально, – так у Белфасті з’явилося Bene Cafe.
«Поки що люди знайомляться з нами, заходять, їм цікаво, але трохи незвично. Бо такого у Белфасті не знайти, ми перші у цьому. У нас і випічка, і обіди. Страви для місцевих незвичні, але щодня у меню є щось добре знайоме ірландцям та британцям. Раніше угорці у місті вже пробували відкривати кафе кілька років тому, але дуже швидко закрилися, тому що вони орієнтувалися і розраховували лише на клієнтів-угорців. А ми – і для угорців, і для українців, і для британців та ірландців теж. Тому різні страви у нас», – розповідає Кітті Горват.
Власники Bene Cafe розповідають, що підбирали меню для кафе так, аби тут були страви, які подобаються місцевим. Кажуть, ірландці та британці полюбляють сендвічі, дріжджову випічку, маленькі піци та булочки з корицею. Угорці – гуляш, українці – борщ та галушки. Але клієнти полюбляють також куштувати зовсім нові для себе страви та шукати улюблене серед раніше незнайомого на смак.
«Стараємося на різні смаки готувати тут, щоб усім подобалося і кожен міг знайти щось смачненьке для себе. Думаємо, що приживемося тут. Ну і зробили акцент на випічку та солодощі. Десертів таких, яку нас, ми тут не бачили ніде. Тому подумали, що цей маленький сегмент ринку ми зможемо освоїти. І я, і мама непогано випікаємо, любимо цю справу. Тому, сподіваємося, справа потрохи піде», – каже Кітті.
Із добре знайомих для закарпатців тістечок у Bene Cafe є шомлої-галушки, а також «Медовик», «Баунті», «Мелінда», «Ескімо». Асортимент – дійсно великий. Найбільше страв і випічки родина готує саме на кінець тижня: ближче до вихідних українці та угорці мають час прийти у кафе на щось смачненьке. Зазвичай, у п’ятницю та суботу у Bene Cafe можна скуштувати 8-10 видів солодощів, печива.
«Місцеві дуже люблять випічку з корицею. Бо це добре знайомі для них солодощі, тут їх багато де можна купити, вони їх добре знають, полюбляють. Але, разом із тим, дивляться на наші закарпатські солодощі. Вони виглядають красиво, апетитно. Спочатку вибирають лише на вигляд – просто хочуть спробувати. Потім щоразу пробують щось новеньке. Є такі клієнти, які приходять кілька разів на тиждень, беруть щоразу і своє улюблене тістечко і щось нове для себе куштують. Надіюся, пройдуться скоро по всьому асортименту», – каже Кітті Горват.
«Є сміливі місцеві, які куштують закарпатські, угорські, українські страви. Треба розуміти, що люди, які тут живуть, дуже консервативні. Вони дуже цінують свої звичаї, люблять свої страви, прив’язані до цього. Але є такі місцеві, які спробують, потім приводять своїх друзів-знайомих і теж куштують.
Тут недалеко від нас є швейне ательє. Там шиють чоловічий одяг, костюми. Там працює четверо братів. Вони всі до нас приходять і завжди питають, що ми сьогодні приготували із угорської кухні, завжди пропонуємо і їм дуже подобається. Сьогодні галушки пробували з м’ясом. Вчора борщ брали, позавчора гуляш, перед тим – суп з фрикадельками. Помаленьку справа, думаю, піде. З цього ми не розбагатіємо, але думаю, що краще на себе працювати»,– каже Кітті Горват.
Серед клієнтів Bene Cafe є українці та угорці, які працюють неподалік у Белфасті і кожного ранку приходять на каву з печивом, а потім – пообідати або на борщ. «Є вже постійні клієнти, а є і ті, що здалека приїжджають аби скуштувати цю випічку. Чи за борщем скучили», – додає жінка.
Родина Горватів тримає зв’язок з Україною – і зі знайомими із села Бене, і із родичами з Ужгородського району. «Новини читаємо, як і всі, переживаємо, бо вдома – війна. Завжди раді бачити у кафе земляків. Це дуже приємно», – каже сім’я.
25 травня 2024 року організація закарпатських угорських докторантів Momentum Doctorandus провела чергові річні загальні збори. Захід відбувся на базі готелю Azúr в угорському місті Шіофок у змішаному форматі, тобто кілька учасників долучилися до події онлайн.
Першою присутніх привітала очільниця організації Андрея Фазекаш. Вона зокрема наголосила, що через війну життя організації було не багатим на заходи, але все ж і не бездієвим. У своєму звіті голова повідомила, що інформаційний довідник, складений організацією, який стосується відомостей про можливості подальшого навчання в Україні та в Угорщині, користується популярністю серед зацікавлених студентів. Вона також наголосила, що на сайті організації розміщена актуальна та корисна інформація про умови вступу. Крім того, вона повідомила про докторантські вечори, які відбулися минулого року. Традиційно ці заходи провели у Берегові та Будапешті. Наприкінці доповіді вона згадала про партнерів та організації, з якими вони співпрацюють. Учасники загальних зборів одноголосно схвалили звіт голови.
Відповідно до наступного пункту порядку денного зустрічі, заступник голови організації Норберт Бенце розповів про Закарпатський науковий банк даних. Ця ініціатива була започаткована у 2014 році і наразі вважається найбільшою науковою базою даних на Закарпатті. Минулого року на сайт була додана відповідна вкладка, завдяки якій інтерфейс став доступним для редагування зареєстрованими користувачами. Мета платформи – зібрати інформацію про наукову діяльність якомога більшої кількості закарпатських дослідників. За минулий період на інтерфейсі зареєструвалося понад 50 людей. Завантажені дані перевіряють та піддаються адміністративному розгляду. «Зараз у Закарпатському науковому банку даних знаходиться понад 1000 статей, 600 книг, близько 70 дисертацій. Маємо у планах створити можливість для студентів консультуватися з докторантами та дослідниками на платформі, а також розширити наукові матеріали у співпраці з партнерськими дослідницькими інститутами», – повідомив Норберт Бенце.
У рамках загальних зборів було також прийнято заявки на членство двох нових кандидатів. Наприкінці заходу Андрея Фазекаш подякувала правлінню за проведену роботу, підкреслила, що вони з упевненістю дивляться в майбутнє, і висловила сподівання, що надалі заходи вдасться проводити за особистої присутності всіх членів організації.
Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) та Закарпатська угорська туристична рада 14 травня організували для школярів на території меморіального парку села Чома цілоденний захід на тему «Згадуючи своїх предків».
Від імені організаторів присутніх привітав голова Закарпатської угорської туристичної ради Андраш Мештер. Він зокрема розповів про історію створення меморіального парку, центру для відвідувачів, відкритого в 2020 році, про контактний зоопарк на території закладу, а також можливості кінного центру, будівництво якого триває. Андраш Мештер також зазначив, що на території Закарпаття є чимало місць, де було знайдено багато артефактів часів віднайдення угорцями Батьківщини, з яких угорські могили, виявлені в селі Чома на Берегівщині, – одне з найважливіших місць пам’яті. Перші розкопки на околиці села розпочалися ще 130 років тому, після того, як тут було виявлені сліди місця поселення давніх угорців часів «віднайдення батьківщини». Приблизно через сто років археологи розкопали могили угорської громади, що захищала кордони з 10-го століття, та сліди тогочасного поселення, що є чітким доказом того, що деякі з угорців не рушили далі після переходу через Карпати, а оселилися в цьому краї. Тож те, що угорці присутні на цій території вже більше 1100 років, – це факт.
У 1996 році з ініціативи ТУКЗ-КМКС у північній частині понад тисячолітнього кладовища було створено меморіальний парк. Розташований тут центр для відвідувачів разом із меморіальним парком знайомить гостей з археологічними знахідками цвинтаря часів віднайдення угорцями батьківщини. Центр для відвідувачів оформив історик-краєзнавець Барнабаш Кейс. Тут можна побачити місце поховання, розрізану навпіл юрту, угорські прапори з різних часів, знаряддя праці, зброю, угорські народні вбрання різних епох. На другому поверсі центру відвідувачі можуть ознайомитися зі способом життя угорців 10-го століття, а в мансардному приміщенні – з місцевими пам’ятками часів короля Арпада.
Присутніх на події привітав і голова Берегівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін. «Це наша батьківщина. Тут жили наші предки, вони оселилися в цьому краї, і ми зберігаємо свою угорську ідентичність донині, і завдяки таким місцям, як меморіальний парк села Чома, сподіваємося, що так буде ще дуже довго», – підкреслив він.
Відтак школярі із сіл Чома, Геча, Бодалово, Мужієво та Бене почергово взяли участь в екскурсії, в рамках якої із виставкою, яка складається з багатьох елементів, знайомила етнограф, викладачка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Маргіта Кейс, запросивши дітей долучитися до віртуальної подорожі. Краєзнавиця розповідла дітям про спосіб життя давніх угорців, їхній одяг, віру, а також показала експоновану в центрі юрту та представлені в ній знаряддя. У рамках презентації «Побут та вірування давніх угорців» школярі в інтерактивній формі згадували легенди про походження угорців – оповіді про птаха Турула, про чудодійного оленя, про ріг Легела, а також героїчні легенди про Дерево життя.
Тим часом у менших залах тривали майстер-класи з рукоділля, де діти мали можливість займатися плетінням із бісеру, валянням, познайомитися із ткацтвом. А на подвір’ї із давніми знаряддями, які угорці використовували в битвах, школярів знайомив студент Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Бенце Чурман. Усі гості відвідали також контактний зоопарк, де мали можливість погладити поні, ягнят, побачити гусей та мангалиць. На завершення заходу дітей частували бограч-гуляшем та свіжоспеченими фанками.
Захід, який має на меті знайомити з історією давніх угорців, корінням народу, що живе в серці Європи, планують проводити і надалі.
Зняття угорських прапорів та вивісок, звільнення керівників установ… – ці події останніх днів викликали неабияке обурення угорської громади Закарпаття. На додаток до всього цього після перевірка шкіл Уповноваженим із захисту державної мови критиці піддано школи в угорськомовних селах, відтак, і освіта угорською мовою.
Наприкінці 2022 року в школах Берегівського району була проведена перевірка від Уповноваженого із захисту державної мови. Згодом Тарас Кремінь на своїй сторінці у Facebook повідомив, що за результатами перевірки «виявили певні недоліки та порушення чинного законодавства».
За його словами, у 37-ми зі 108 шкіл Берегівського району не утворено жодного класу, в яких навчання відбувалося б лише державною мовою.
«Зауважимо, що чинним законодавством не передбачено функціонування закладів освіти з навчанням мовою національної меншини. Натомість закон вимагає створення окремих класів (груп) із навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою. При цьому в таких класах обсяг навчального часу предметів, що вивчаються державною мовою, має поступово збільшуватися від 20% у 5-му класі до 60% у старшій школі», – йдеться на сторінці мовного омбудсмена.
Відповідно до суперечливої статті 7 Закону про освіту, прийнятого восени 2017 року, представники національних меншин мають можливість навчатися рідною мовою лише в дитячих садочках та початкових класах. Перехідний період тривав до 2023 року, тож на початку 2022/2023 року в угорськомовних школах нашої області у п’ятикласників почала збільшуватися кількість уроків, які викладаються державною мовою.
Окрім того, мовний омбудсмен зауважив, що офіційні повні назви чотирьох шкіл Берегівського району (у селах Попово, Рафайново, Шом та Запсонь) містять слова «з угорською мовою навчання».
Відповідно до нового закону про освіту в країні функціонують україномовні школи, гімназії та ліцеї, в яких навчання може проводитися і мовою національних меншин. У навчальних програмах і планах заклади повинні зазначати мову, якою викладається певний предмет, і, на думку мовного омбудсмена, неприйнятно, що в класах предмети викладаються одночасно двома мовами: 70% угорською, 30% – українською.
Уповноважений із захисту державної мови заявив, що тримає це питання під контролем, складено відповідний акт із рекомендаціями усунути виявлені недоліки, який надіслано на адресу Берегівської районної державної адміністрації та скеровано до Міністерство освіти і науки України.
Сумно, але факт, що з набуттям чинності нового закону угорськомовні школи в старому вигляді припинили своє існування.
Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство та організації із захисту інтересів угорської громади області з моменту оприлюднення згаданого закону намагалися розпочати діалог із Міністерством освіти, неодноразово наголошуючи на необхідності внесення змін до програми навчання українською мовою, оскільки для угорськомовних дітей це іноземна мова, і викладати її учням потрібно відповідно. Відповіді вони не отримали.
– Усе це особливо боляче в нинішній ситуації, – відзначає угорська громада Закарпаття. – Адже ми всі хочемо, щоб наші діти мали право навчатися материнською мовою, щоб наші онуки сміливо проявляли свою угорську ідентичність тут, на Закарпатті, і могли казати, що навчаються угорською мовою.
19 червня у Меморіальному парку села Чома відбулося тихе покладання вінків до пам’ятного знаку на знак вшанування пам’яті предків із нагоди віднайдення угорцями батьківщини. З огляду на воєнну ситуацію традиційного масового інтерактивного заходу не проводили.
Присутніх на заході привітав голова Берегівського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Йожеф Шін. Він підкреслив, що археологічні знахідки – залишок угорських поховань та древнього поселення у селі Чома – докази того, що предки угорців одинадцять століть тому не лише мігрували в цей край, але вели тут осілий спосіб життя. «26 років тому, до 1100-річчя віднайдення угорцями батьківщини, ТУКЗ-КМКС оформив на місці археологічних розкопок, де було знайдено угорські могили, меморіальний парк, де можемо у гідних умовах вшановувати пам’ять цих предків. Водночас завданням парку є зміцнення національної ідентичності нашої молоді, що є одним із найважливіших завдань усіх нас», – підкреслив Йожеф Шін.
Консул дипломатичного представництва Угорщини в Берегові Матяш Сюреш під час виступу зазначив: «Меморіальний парк відображає вразливість угорців у ХХ столітті. Озираючись назад, ми бачимо саме те, що угорці на початку XX століття стали переможеними в європейській дезінтеграції. Наше завдання – зробити так, щоби на початку ХХІ століття в процесах великої реорганізації Європи Угорщина не стала переможеною, а, за можливості, переможцем. У XXI столітті ми, нинішні угорці, повинні стати сильнішими, ніж ми себе вважаємо». «Це можливо, якщо ми за жодних обставин не відмовимося від свого права на самовизначення», – наголосив консул.
Після промов присутні – консули Аттіла Ковач та Матяш Сюреш, голова Берегівської райради Карло Резеш, голова Берегівської територіальної громади Золтан Бабяк, депутат обласної ради, голова Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства Ільдико Орос та Йожеф Шін – поклали вінки до пам’ятного знаку, а також до пам’ятників вождя Арпада та короля святого Іштвана.
На завершення дійства очільник місцевого осередку ТУКЗ-КМКС села Чома Янош Рац запросив присутніх до виставкового центру меморіального парку, де вони ознайомилися із експозицією про життя угорців історичного часу віднайдення угорцями батьківщини.
За фінансової підтримки міністерства зовнішньої економіки та закордонних справ Угорщини, в рамках міжнародної програми «Східне партнерство», за сприяння Благодійного фонду «За розвиток Закарпатського угорського інституту» та Товариства угорської культури Закарпаття, ремонтні роботи провели і в школі села Гут Берегівського району. Тут замінили дах та вікна. Загальна сума проведених робіт становить 1 240 565 гривень. Урочиста передача відбулася 30 вересня.
Першою гостей привітала Оршоля Деяк, котра виконала в’язанку народних пісень.
Генеральний консул Угорщини у м. Берегово Матяш Сіладі заявив: триває робота над тим, щоб установи закарпатських угорців відповідали європейським стандартам, аби у 21 столітті учні та педагоги працювали у достойних умовах. «Хочемо допомогти не лише нашим угорським співвітчизникам на Закарпатті, але і нашим українським друзям, у дусі добросусідських відносин між двома країнами – це напрямок зовнішньої політики Угорщини», – підкреслив дипломат. Він також повідомив, що проєкти оновлення та реконструкції продовжуватимуться і надалі.
«Ми зробимо все можливе, щоб, крім заміни вікон та даху, якнайшвидше завершити ремонт приміщень у школі», – підбадьорив голова ТУКЗ-КМКС Василь Брензович учнів та педколектив.
«У рамках програми ми виконали понад 100 капітальних ремонтів. Школа села Гут заслуговує, аби тут також були забезпечені прийнятні умови для навчання та викладання», – сказав В. Брензович.
Із в’язанкою віршів та пісень перед гостями виступили дев’ятикласники школи, якою підкреслили свою національну ідентичність.
Директор Гутівської ЗОШ І-ІІ ступенів Ангела Товт подякувала всім причетним до реалізації проєкту з ремонту навчального закладу. «На кону наше майбутнє. Поки існуватимуть угорські школи, існуватимуть і закарпатські угорці», – підкреслила директорка у своїй промові.
Пастор реформатської церкви Саболч Надь попросив Божого благословення для школи. Він зачитав уривок зі Священного письма, молитву Мойсея. «Ця молитва є благанням, сповненим надій. Будемо сподіватися, що молоді люди залишаться на батьківщині, а їх праця та служіння принесуть багато благословення», – зазначив у проповіді пастор.
