У першу суботу травня, після річної перерви, відбулася 19-та Зустріч закарпатських реформатських хорів. Захід традиційно відбувся в Ужгородській реформатській церкві.
Хористів привітав заступник єпископа Закарпатської реформатської церкви, пастор ужгородської і тарнівецької громади Янош Гедер.
– У наших серцях було прагнення зустрітися. Наша праця та служіння мають сенс, адже Бог нагадує нам, що смуток мине, Бог оберне нашу долю на добро, наше горе — на радість. Йому слава, служімо для Його слави. Нехай наша пісня буде молитвою, повторенням славного шляху, який ти пройшов заради нас, щоб підняти нас, – сказав пастор, просячи благословення на зустріч.
На початку заходу Янош Гедер провів богослужіння. Спочатку прозвучав перший вірш 90-го Псалма, потім пастор ужгородської громади проголосив слово Боже з першого вірша 105-го Псалма. Після спільного «Отче наш» заступник єпископа попросив благословення на присутніх і тих, хто залишився вдома.
А від імені дипломатичних представництв Угорщини на Закарпатті громаду привітав Генеральний консул Йожеф Бачкаї, зазначивши, що з радістю долучається до Зустрічі закарпатських реформатських хорів.
– Ці зустрічі важливі, адже реформатська церква має багатовікову культуру та традиції, фундаментальну соціальну та громадську, а також об’єднуючу роль, яку час від часу необхідно демонструвати ширшій аудиторії. Хоровий спів – це організуюча сила, яка підтримує спільноту, що є великим скарбом навіть у мирний час, але його важливість у воєнний час неможливо переоцінити. Те, що сьогодні нас зібралося так багато у цій церкві, свідчить, що попри складну воєнну ситуацію, яка триває вже четвертий рік, ми дивимося в майбутнє з оптимізмом. Свідчить, що ми хочемо повернутися до нормального життя, бо відчуваємо, що так більше не можна. Є людська потреба в наших основних цінностях, нашій християнській вірі, рідній мові, проведенні часу з нашими близькими, турботі, святості сім’ї, творчій праці та діалозі, є потреба безпеки та миру, – наголосив дипломат. – Спільнота, яка серед повсякденних турбот і труднощів, спричинених війною, має силу оновлюватися, навчатися та наполегливо працювати, покладаючись на Бога, яка має силу співати, незважаючи на небезпеки, – має бачення майбутнього, плани та цілі, і може з надією дивитися в краще майбутнє.
– Майбутнє закарпатських угорців залежить від одного фактора: залишатися на батьківщині. Наша спільна мета – щоби після завершення важких часів ми могли продовжувати будувати більш мирне та безпечне життя. Сподіваймося, що ті, хто покинув батьківщину, повернуться до своїх домівок, і разом ми зможемо формувати краще майбутнє угорців на Закарпатті, так само, як і досі, – зазначив Йожеф Бачкаї, запевнивши присутніх, що вони не самотні, що можуть розраховувати на Угорщину, яка й надалі робитиме все можливе, щоб допомагати угорській громаді та людям, які залишилися на Закарпатті під час війни.
Наприкінці виступу Генеральний консул висловив вдячність всім, хто вирішив залишитися на батьківщині, незважаючи на війну, приймає свою угорську ідентичність, працюють, навчаються у рідному краї, організовують хори, зберігають свою рідну угорську мову, свої традиції, пісні, свою християнську віру та створюють нове майбутнє.
На зустрічі виступили ужгородські реформатські угорський та український хори, чопський, малодоброньський, баркасовський, рафайнівський, мукачівський, дийдянський, малобийганський, щомський реформатські хори, а також дитячий та дорослий хори з Малих Геєвців.
Пресвітер Йожеф Івашкович, який із самого початку брав участь в організації Зустрічі закарпатських реформатських хорів і багато зробив для того, щоб цей рух функціонував, зазначив:
– Позаду довгий час. Ми з хвилюванням готувалися до перших зустрічей хорів, думали, хто приїде, і було дуже приємно чути, як багато людей чудово співало угорською. Сьогодні я теж хвилювався, але було приємно слухати пісні, кожен виступ тішив мою душу. Останнім часом мені пощастило відвідати подібні заходи в багатьох інших місцях, але сьогодні спів був особливо прекрасний, такого я ніде не чув.
У другій половині зустрічі заспівав об’єднаний хор, відтак керівникам хорів вручили пам’ятні грамоти.
Ініціатор і головний організатор заходу Янош Гедер зазначив:
– Щоразу, коли нам вдається організувати цю зустріч, ми бачимо як знайомі обличчя, так і нові. На четвертому році війни ті, хто приїхав, доклали вдвічі чи втричі більше зусиль для цієї події, адже чоловіків немає вдома, клопоти лягали на плечі жінок, ми раді, що живі, не кажучи вже про те, що ще маємо сили співати. Але спів – це молитва, і нам є за що молитися, – наголосив пастор, подякувавши всі учасникам, а також тим, хто долучився до організації заходу.
Після спільного виконання національного гімну присутні поклали квіти до пам’ятного знаку на подвір’ї церкви. А на завершення відбулося невелике частування, а діти, завдяки Генконсульству, також отримали солодкий сюрприз.
