Благодійний фонд «ҐЕНІУС» організовує табір народної музики і танцю на Берегівщині вже вчотирнадцяте. Він триватиме на базі Фахового коледжу Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ протягом 24-29 червня.
БФ «ҐЕНІУС» із 2011 року регулярно організовує творчі табори для дітей на Закарпатті. Цього літа заплановані дев’ять таких таборів, які триватимуть у різних куточках краю – у Берегові, а також у Малих Геєвцях, Великій Доброні, селищі Пийтерфолво і які проводитимуться за підтримки уряду Угорщини, Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини, Фонду ім. Габора Бетлена.
Як повідомила директорка фонду Наталія Вараді, заявки на участь у них почали приймати ще в лютому. Загалом від дітей надійшло 515 заявок, а 427 із них отримали можливість долучитися до роботи таборів. Інтерес до таборів значний, але рамки обмежені, тому кожна дитина може взяти участь тільки в одному таборі.
Протягом років сформувалася команда професіоналів, які працюють над тим, аби табори проходили на високому рівні та забезпечували якомога більш змістовне дозвілля для дітей. Згідно зі статистикою, цього року в таборах БФ «ҐЕНІУС» візьмуть участь діти із 63 навчальних закладів 66 населених пунктів області.
Перший у переліку – табір народної музики і танцю – розпочав роботу 24 червня. На урочистому відкритті присутніх привітала директор БФ «ҐЕНІУС» Наталія Вараді: «Для нас дуже важливо, щоб змалку знайомити дітей із дивовижним світом народної музики і народного танцю, аби, полюбивши та відчувши ці культурні традиції, вони передавали ті скарби, яким тут навчилися». Вона висловила переконання, що народна музика має об’єднуючу силу, це – духовне живлення, коріння, яке нас тримає.
Учасників табору привітала і заступниця директора Фахового коледжу Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Катерина Кірай, побажавши гарного відпочинку, змістовного дозвілля.
Професійний керівник табору, викладачка гри на акордеоні Ніколетта Шипош ознайомила із розкладом занять. Так, протягом тижня діти займатимуться на уроках музики, вивчатимуть народні танці, ігри, долучатимуться до майстер-класів із рукоділля. Крім того, на них чекають кінопокази, заняття спортом.
З дітьми займатимуться десятеро професійних викладачів. Зокрема члени ансамблю «Чіпкейш» – Іштван Молнар (скрипка), Ференц Бернат (віолончель), Йожеф Югас (контрабас), а також Ніколетта Шипош та Берталон Галас (акордеон), Імре Голожаї (кларнет, тарагот), Вів’єн Кітті Копас (народний танець, Моніка Ковач (народні ігри), Єлизавета Онисько (народний спів), Андрея Мештер (рукоділля). Викладачам допомагатимуть восьмеро помічників – студенти Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, які проходитимуть практику.
Табір народної музики і танцю завершить свою роботу в п’ятницю підсумковим концертом.
22 червня у Меморіальному парку села Чома, що на Берегівщині, пройшли традиційні урочистості з нагоди «віднайдення угорцями Батьківщини». «Зберігати пам’ять про предків та шанувати їх – важливе завдання і обов’язок кожної далекоглядної людини і суспільства, без цього у жодного народу немає майбутнього», – наголосив під час виступу заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Йожеф Шін.
На території нашого краю знайдено чимало артефактів часів віднайдення угорцями батьківщини, проте місце археологічних розкопок на околиці села Чома, де було знайдено угорські могили IX-XIII століття, вважається найвизначнішим для історичної пам’яті. Адже саме тут під час розкопок у минулому столітті археологи знайшли залишки поселення Х століття, а також могильник угорської прикордонної громади, І саме цей факт є яскравим свідченням того, що предки угорців створювали тут поселення і оселилися в нашому краї. у 1996 році за ініціативи Товариства угорської культури Закарпаття на місці давніх поховань було відкрито Меморіальний парк. Щороку в червні тут проводять урочистості з нагоди віднайдення угорцями Батьківщини. Хоча масового святкування спочатку через епідемію коронавірусу, а згодом через війну не проводять, проте захід у вузькому колі традиційно все ж відбувався.
На початку заходу присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих на війні.
«У минулому столітті угорські та українські археологи знайшли на околиці села Чома понад 1100-річні артефакти, які нині дбайливо зберігають у музеях та збагачують історичні знання нащадків, – зазначив під час виступу Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї. – Написання історії на основі розкопок – це таке враження, ніби ми перебуваємо в темній кімнаті та бачимо лише певні контури предметів, – і за допомогою цього уявляємо повсякденне життя, мислення, боротьбу, долі наших предків, які жили тут давно. Наші предки, які мешкали тут в певні історичні епохи, часто стикалися із викликом як вижити наступного дня посеред небезпек і труднощів. Для багатьох на кону було виживання, збереження віри, незалежність, свобода, здоров’я та можливість продовження нормального життя. Свого часу в суворих ситуаціях вони повинні були вирішити – чи залишатися їм тут надалі і, мабуть, це було правильне рішення, тому що сьогодні, понад 1200 років потому, ми, угорці, все ще тут, у Карпатському басейні, з нашими сусідами, які живуть поруч із нами».
Дипломат зазначив, що після початку війни та епідемії коронавірусу вже котрий рік поспіль наші думки також про виживання, збереження і, як це було і в давнину, подолати ці виклики можливо лише об’єднавшись, підтримуючи один одного.
Йожеф Бачкаї нагадав, що Угорщина головуватиме в ЄС протягом 1 липня – 31 грудня, у надзвичайний час, після виборів до Європарламенту. «Майбутнє головування Угорщини має і буде служити миру, безпеці та процвітанню Європи, – наголосив він. – Угорщина, як член Європейського союзу та НАТО, угорський уряд та угорське суспільство з першої хвилини війни солідарні з народом України, який героїчно бореться та зберігає свою гідність. Угорщина продовжуватиме надавати гуманітарну допомогу, лікування та реабілітацію потребуючим дітям і дорослим, поки це буде необхідно, а також продовжуватиме програми з підтримки закарпатських угорців. […] З першого дня війни Угорщина підтримує територіальну цілісність та суверенітет України. Понад два останні роки її позиція так само чітка і незмінна: ми на стороні дипломатичного врегулювання та справедливого миру. Угорщина підтримує зусилля України щодо інтеграції в Європейський союз, ми хочемо, щоб Україна якомога швидше стала процвітаючою, економічно розвиненою, демократичною європейською правовою державою, де дотримуються права національних меншин. Тому угорський уряд і ми, угорці, зацікавлені в багатій, успішній, щасливій, мирній, добросусідській Україні, яка розвивається». Угорський дипломат додав, що їхня мета – зміцнення сполучної ролі прикордонних регіонів та покращення угорсько-українських відносин. «Зберігаючи спадщину наших предків, приймаючи їх останню волю, ми хочемо створювати наші родини та економічно розвивати наші країни в мирі, взаємній повазі, живучи та працюючи разом із сусідніми та іншими народами», – резюмував Йожеф Бачкаї.
«Жодне дерево не росло б, не цвіло і не плодоносило, якби не мало коріння, завдяки якому воно тримається на матінці-землі. А коріння людини ховається в її минулому», – наголосив під час виступу заступник голови ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін. За його словами, саме цей захід і надає можливість тим, хто залишився вдома, згадати своїх предків, і подумати про них із вдячним серцем, про всіх тих, хто «оселився в цьому краї сорок поколінь тому і перетворив територію на батьківщину, і залишив нам повідомлення своїми кістками: наші предки жили, працювали, воювали тут і передали землю своїм синам зі словами: Ми тримали землю, ви тримайте її також!»
«Зберігати пам’ять про предків та шанувати їх – важливе завдання і обов’язок кожної далекоглядної людини і суспільства, без цього у жодного народу немає майбутнього», – наголосив Йожеф Шін. «Там, де височіють наші могили, вклоняються наші онуки», – писав Шандор Петефі. Ми теж вклоняємося сьогодні тут, адже знаємо своє минуле, зберігаємо рідну мову, школи, церкви і традиції, і думаємо про те, щоб будувати своє майбутнє», – додав він. «Шануй своїх предків, бо від них отримав життя, успадкував Бога і свою Батьківщину, – процитував Йожеф Шін слова письменника Альберта Ваша, і наголосив: – Національна свідомість об’єднує, тримає і вказує в майбутнє. Збереження рідної мови і культури саме й робить людей нацією, мешканців кожного населеного пункту спільнотою. Немає нічого важливішого, ніж передати ці знання нашим дітям, майбутньому поколінню».
Після промов священник греко-католицької церкви Йожеф Чірпак, який народився у Чомі, а нині служить в Шаланках, попросив Божого благословення на присутніх, а також на життя кожного закарпатського угорця, щоби «вони жили тут наступну тисячу років, процвітали, були щасливі, радісні на своїй батьківщині».
У рамках культурної програми виступили члени місцевого гуртка збереження народних традицій. Вихованці Будинку культури села Геча виконали в’язанку народних пісень, а також представили народні танці.
На завершення заходу присутні поклали вінки до пам’ятного знаку, розташованого в центрі Меморіального парку, а також до пам’ятників вождю Арпаду та королю святому Іштвану.
На Берегівщині в селі Бадалово відкрили пам’ятну дошку педагогу та краєзнавцю Балажу Керестєну.
Учасники заходу зібралися біля центрального входу до Бадалівської гімназії ім. Йосипа Ґвадані, де їх першим привітав голова місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), сімейний лікар громади Людвіг Якаб. Він повідомив, що кілька днів тому з ініціативою встановити пам’ятну дошку Балажу Керестєну з нагоди 75-річчя від дня народження до нього та директорки навчального закладу Чілли Вереш звернувся Арпад Далмаї, голова опікунської ради Фонду Beregszászért. Тож отримали відповідний дозвіл і нині влаштували церемонію відкриття. Розмістити меморіальну дошку вирішили на вході до гімназії.
«Балаж Керестєн був видатним педагогом і краєзнавцем, який займався тим, що любив: історією Закарпаття, збереженням, увічненням та передачею угорської культури, – наголосила, виступаючи перед присутніми, директорка гімназії Чілла Вереш. – В одній зі своїх публікацій він писав, що в дитинстві, уранці йдучи до школи й минаючи реформатську церкву, завжди звертав увагу на дошку, встановлену там на згадку про візит Петефі, і в нього виникла думка, що він прямує тією самою стежкою, тож поет став його провідником».
Директорка зачитала лист, написаний Арпадом Далмаї до нинішньої події. За його словами, окремою радістю для нього є те, що вслід за пам’ятною дошкою на честь Йожефа Ґвадані він може подарувати Бадалову ще один меморіальний знак. Арпад Далмаї також підкреслив, до головна мета Фонду Beregszászért – «посилення національної ідентичності угорців Берегова та навколишніх населених пунктів, усвідомлення ними того факту, що вони живуть на цій землі понад тисячу років, що цей край має багате угорське минуле, яким вони повинні пишатися».
Балаж Керестєн народився 15 січня 1949 року в селі Великі Береги. Коли йому виповнилося три, родина перебралася в Бадалово. Тут він закінчив дев’ятирічку, потім здобув середню освіту в Берегівській середній школі ім. Лайоша Кошута. У 1967 році вступив до Ужгородського державного університету і в 1972-му отримав диплом учителя угорської мови та літератури. Після цього до самої смерті викладав у Виноградівській середній школі ім. Жиґмонда Перені. Крім педагогічної роботи, займався й іншою діяльністю: вивчав літературні традиції Закарпаття, місцеві легенди, написав малу енциклопедію історії культури, досліджував життя родини Перені, зокрема Жиґмонда Перені, видав кілька книжок. Робив би так і далі, якби не пішов у засвіти в 58-річному віці.
Донька Балажа Керестєна, Габріелла, у своїй зворушливій промові з гордістю згадала про батька та село над Тисою, яке відіграло і для неї вирішальну роль у дитинстві, адже тут проводила в бабусі літні канікули. «Моя бабуся Юлішка, його мати, знала дуже багато народних пісень і казок. […] Сьогодні, коли ми розкидані по світу, саме пам’ять гуртує нас, де б ми не були, об’єднує, зберігає нашу ідентичність», – наголосила вона.
«Самовідданість Балажа Керестєна, його турбота про збережання та розвиток угорської культури є взірцем для всіх нас, – зазначив у своєму виступі консул Угорщини в Берегові Міклош Юстин. – Дуже важливо, щоб ми підтримували одне одного в повсякденному житті, трималися разом у важкі часи і спільно будували майбутнє, щоб наші нащадки з гордістю називали себе угорцями. Тільки так ми можемо досягти того, що наступні покоління будуть гідно продовжувати все те, що залишили нам наші предки».
За останні 8 років це вже 5-та пам’ятна дошка, установлена в Бадалові. У збільшенні їхньої кількості велику роль відіграє Товариство угорської культури Закарпаття. Заступник голови цієї громадської організації Йожеф Шін відзначив, що захід відбувається в Бадалові в складні часи. «Це невелике село має багате минуле й пам’ятає про нього», – наголосив Йожеф Шін. За його словами, окрім того, що Балаж Керестєн збирав угорські прислів’я та приказки, ознайомлював з ними, він був ще й активним громадським діячем. «Його діяльність теж доводить, що угорська культура багата в усіх куточках Карпатського басейну», – підкреслив Йожеф Шін.
Дьордь Дупка, письменник, історик, колега і друг Балажа Керестєна, особисто не був присутній на заході, але надіслав листа, у якому відзначив цінність для закарпатської угорської громади діяльності краєзнавця. «Нехай ця пам’ятна дошка в нинішні буремні часи нагадує всім слова однієї з передмов мого друга Балажа Керестєна до своєї публікації (1995 року), у якій він висловлює сподівання, що «вона служитиме кращому розумінню нашого минулого й культури нашого краю, національній ідентичності та зміцненню коріння громади на батьківщині».
Після виступів Міклош Юстин, Габріелла Керестєн та Чілла Вереш урочисто відкрили пам’ятну дошку, яку прикрашає бронзовий рельєф трансильванського митця Аттіли Шандора.
Божого благословення на життя присутніх попросив пастор реформатської церкви Жолт Шапі.
Відтак учасники заходу поклали вінки та квіти до меморіальної дошки й виконали пісню «Созат».
3 дні й 2 ночі життя в наметах, польова кухня, виконання різних завдань… Військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура») зібрала на стадіоні в с. Пийтерфолво 14 роїв – учасників районного етапу змагань. У середній групі перемогла «Карпатська Січ» Батівської ТГ, а в старшій – «Королівська гвардія» Королівської ТГ. Ці команди представлятимуть Берегівський район на обласному етапі змагань.
Вчора, 9 лютого, в етнографічному музеї в селі Великі Береги, що на Берегівщині, відбулося різання свиней (угорською – «діснотор») з благодійною метою. Учасники продемонстрували давні угорські національні традиції, пов’язані із ритуалом різання свиней та приготуванням м’ясних страв.
Організатори – Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ та громадська організація Pro Cultura Subcarpathica.
За традицією, готуватися до «діснотор» почали ще напередодні. Підготували миски, підточили ножі та почистили часник, цибулю. Напекли фанки, тепертош погачі (шкваркові булочки), щоб пригостити присутніх.
Ранок розпочався традиційним частуванням гостей гарячим вином і домашньою сливовицею. Після того гентеш (саме так називають угорською різника свині) та його помічники розпочали свою роботу. Спочатку обпалили тушу соломою, а потім стали її розбирати. Тим часом на кухні жінки готували сніданок зі свіжої свинини.
Протягом дня бажаючі мали нагоду ознайомитися з процесом традиційного берегинського забою свиней. Готувалась домашня ковбаса, гурка, кров’янка, домашній шойт «Гомбоц» (салтісон), шкварки. Сало, шинку та ребра засолили – так підготували до майбутнього копчення. Зацікавлені присутні побачили процес приготування різних страв, якими мали можливість і посмакувати. Родзинкою стала вечеря, на якій подавали смажені гурки та ковбаски.
Музика є невід’ємною частиною гарного настрою, який створили чудові музиканти Kokas Banda, виконавши веселі пісні.
Головний організатор заходу Адель Гал розповіла: «Організовуючи цей захід, ми прагнули не тільки показати, яку їжу готують у Великих Берегах та довколишніх селах. Ми також поставили собі за мету відродити всі звичаї, пов’язані із зимовим заколом свиней. У пам’яті старших ще живе, що в ці хати ввечері ходили люди в масках. Звичайно, всі вони були місцеві, сусіди, молодь села. Гостей пригощали гуркою, кров’янкою, шкварками, копченим та вареним салом зі спеціями. М’ясні смаколики запивали вином та палинкою. Ось так весела сімейна подія стала чудовою святковою подією, яку ми хотіли відродити на сьогоднішньому заході».
Президентка ЗУІ Ілдика Орос повідомила, що захід організували з благодійною метою. Зібрані пожертви будуть спрямовані на підтримку родин, чиї родичі служать або загинули на фронті.
Будинок-музей у селі Великі Береги, що на Берегівщині, відіграє важливу роль у збереженні культурної спадщини. Належить Закарпатському угорському інституту ім.Ференца Ракоці ІІ. В закладі регулярно проводяться презентації угорських народних традицій, організовані громадською організацією «Про Культура Субкарпатіка».
Асоціація розбудовників цінностей угорської громади визнала інституцію гідною включити її до кращих практик. Так заміський будинок отримав назву «Оглядовий майданчик». У результаті тендеру громадської організації Pro Cultura Subcarpathica, яка керує музеєм, заклад долучився до нової програми в мережі Карпатського басейну.
«Magyar Közöségépítók» Value Association – це неурядова організація, що діє в Карпатському басейні для професійного забезпечення публічної освіти. Цією найуспішнішою професійною інновацією на сьогодні є створення мережі «Viewpoint». Ініціатива була започаткована у 2020 році з метою пошуку організацій, які могли б показати іншим свій досвід і хороші практики, отримані в освіті громади, таким чином сприяючи передачі знань. За час, що минув відтоді, асоціація оголосила кілька тендерів, на які організації могли подати заявку, представивши свою діяльність. У результаті мережа тепер складається з майже сотні оглядових точок, громадських культурних закладів, громадських арен, якими керують органи місцевого самоврядування, та громадські організації.
Відтепер до цієї роботи долучається також «Nagyberegi Tájház», етнографічний музей у с.Великі Береги. Pro Cultura Subcarpathica подала тендер до Асоціації забудовників угорських громад Value. У пакеті документів представили будинок-музей і подали інформацію про його діяльність за останні десять років. Проєкт програми, яка викликає інтерес у цільової аудиторії з мальовничими маршрутами і яка правдиво відображає роботу етнографічного будинку, цінності регіону, повагу та продовження місцевих звичаїв і традицій. Програми допомагають усвідомити, скільки природних, матеріальних і духовних цінностей оточує нас у нашому середовищі. Представляє передову практику щодо того, як їх можна втілити в життя разом із громадою, розвинути та передати. Це може стати зразком для наслідування та натхнення.
«Nagyberegi Tájház» та його керівники Pro Cultura Subcarpathica першими на Закарпатті долучилися до мережі. Таким чином, через діяльність організації можна представити першу Закарпатську оглядову точку. В майбутньому це може сприяти розвитку громадського життя в Карпатському басейні як професійна зупинка для ознайомчих поїздок.
Відповідно до змін до постанови Кабінету Міністрів України №1147 «Про прикордонний режим» в окремих випадках потрібен дозвіл на в’їзд, перебування, проживання, проведення робіт і пропуск у прикордонну смугу.
Однак, хвилюватися через ці нововведення більшості мешканцям території громади немає причин!
Так, на нараді за участі начальника прикордонної служби «Астей» Михайла Шуфруна та інших фахівців було розʼяснено, що жодних додаткових дозволів не потрібно мати за вашим звичним маршрутом в межах населених пунктів. Все лишається як було!
Перепустка потрібна лише тим громадянам, які, до прикладу, виходять на сільськогосподарські роботи в поля, на риболовлю, в ліс, що територіально підконтрольні прикордонній службі.
Загалом у цю категорію входять зони 10 наших населених пунктів: поля, ліси, озера, тощо.
Не входять до меж дії постанови паї таких старостинських округів: Яноші, Балажер, Гать та Кідьош.
Також зміни не стосуються зеленого туризму, тобто житель іншої області, який приїхав як турист в нашу громаду, не потребує дозволів від прикордонників.
Важливо, що оформити заявку на перепустку вам допоможуть на місцях наші старости в округах, або ж працівники міської ради в місті, тож їхати нікуди не потрібно.
Дозвіл потрібний лише для відвідування сіро-рожевої території!
Про це повідомляє Берегівський міський голова Золтан Бабяк.
[type] => post [excerpt] => На Закарпатті на нараді за участі начальника прикордонної служби «Астей» Михайла Шуфруна та інших фахівців було розʼяснено, що жодних додаткових дозволів не потрібно мати за звичним маршрутом громадян у межах населених пунктів. [autID] => 2 [date] => Array ( [created] => 1705687500 [modified] => 1705687023 ) [title] => На спільній нараді було роз’яснено про рух у прикордонній зоні на Берегівщині [url] => https://life.karpat.in.ua/?p=175969&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 175951 [uk] => 175969 ) [aut] => zlata [lang] => uk [image_id] => 175964 [image] => Array ( [id] => 175964 [original] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/421008910-948820666609023-5033427230235140040-n.jpg [original_lng] => 159680 [original_w] => 2048 [original_h] => 995 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/421008910-948820666609023-5033427230235140040-n-150x150.jpg [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/421008910-948820666609023-5033427230235140040-n-300x146.jpg [width] => 300 [height] => 146 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/421008910-948820666609023-5033427230235140040-n-768x373.jpg [width] => 768 [height] => 373 ) [large] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/421008910-948820666609023-5033427230235140040-n-1024x498.jpg [width] => 1024 [height] => 498 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/421008910-948820666609023-5033427230235140040-n-1536x746.jpg [width] => 1536 [height] => 746 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/421008910-948820666609023-5033427230235140040-n.jpg [width] => 2048 [height] => 995 ) [full] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/421008910-948820666609023-5033427230235140040-n.jpg [width] => 2048 [height] => 995 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => life [color] => red [title] => Життя ) [views_count] => 3562 [_thumbnail_id] => 175964 [_edit_lock] => 1705680802:2 [_edit_last] => 2 [_ukrnet_feed_include] => 1 [_oembed_848b793e547a4bb33d727bc66d21eba0] => {{unknown}} [_oembed_c653143e0b911cd6562d8a24bedadc4b] => [_oembed_time_c653143e0b911cd6562d8a24bedadc4b] => 1719168476 [_oembed_0e689124a65a36b69263a13c689dcb1b] => [_oembed_time_0e689124a65a36b69263a13c689dcb1b] => 1719497266 [_oembed_69a80062e86a054977fc47235290bfc7] => {{unknown}} [labels] => Array ( ) [categories] => Array ( [0] => 3998 [1] => 29 [2] => 260635 [3] => 51 [4] => 656257 [5] => 43 ) [categories_name] => Array ( [0] => Актуально [1] => Закарпаття [2] => Закарпаття [3] => Новини [4] => Новини [5] => Статті ) [tags] => Array ( [0] => 1150 [1] => 63 [2] => 129 [3] => 7398 ) [tags_name] => Array ( [0] => Берегівщина [1] => Кордон [2] => нарада [3] => прикордонний рух ) ) [7] => Array ( [id] => 174506 [content] =>
У селі Бодалово місцеві мешканці традиційно вшанували пам’ять видатного поета, революціонера Шандора Петефі з нагоди 201-ї річниці від дня його народження біля меморіальної дошки, установленої в 1938 році. Один із найвідоміших представників угорської літератури в липні 1847-го заїжджав у це село над Тисою по дорозі до своєї нареченої Юлії Сендреї, що й зафіксовано на пам’ятній дошці на стіні місцевої реформатської церкви. Меморіальний захід відбувся в стінах храму.
Після богослужіння, яке очолив пастор Жолт Шапі, присутніх привітав голова місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) села Бодалово Людвіг Якоб. Він, зокрема, зазначив, що поруч із пам’ятною дошкою Петефі з листопада 2023 року встановлена й дошка поету Ференцу Келчеї. Автор національної молитви угорців, державного гімну, понад два десятиліття прожив у сусідньому селі по той бік Тиси, тож місцеві мешканці мають можливість плекати пам’ять уже двох великих поетів.
Людвіг Якоб також зазначив, що вже другий Новий рік закарпатців затьмарює війна. «Якою б нелегкою, обтяженою турботами і страхами не була наша доля, ми не повинні забувати про свою головну мету – збереження власної громади, наших шкіл, церков, церковних громад, бо тільки так ми будемо мати майбутнє на місці, яке обрали наші предки», – наголосив він.
Після виконання національної молитви угорців присутніх привітав консул Угорщини в Берегові Іштван Буцко. Під час виступу він назвав Петефі одним із найбільш плідних угорських поетів, котрий вплинув на національну свідомість не лише своїми віршами та думками, але й роллю в революції 1848–1849 років.
«Для нас, угорців, він не просто поет, а символ історії боротьби за свободу угорської нації. Його незламна віра та здатність до боротьби можуть слугувати прикладом для всіх нас навіть у ці важкі часи», – сказав дипломат.
Студентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Вікторія Орос продекламувала вірш Шандора Петефі «На батьківщині».
Секретар з питань економіки та місцевого самоврядування ТУКЗ-КМКС, староста села Геча Андраш Мештер спершу передав місцевим жителям вітання голови організації Василя Брензовича. А відтак наголосив на величі Петефі, адже, крім того, що поет оспівував батьківщину, свободу та кохання, його поезія пронизана вірою в Бога.
У цьому контексті Андраш Мештер процитував уривок з поеми Петефі, де той змалював угорський народ і батьківщину як божий сад: «Світ – божий сад, а ви, люди, – квіти в ньому! Я зернятко в саду, Та за підтримки Господа я не буду в ньому бур’яном». А завершив свій виступ словами: «Петефі справді був квіткою в цьому саду. І я бажаю, щоб усі ми були в цьому саду квітами, а не бур’янами».
Староста Бодалова Імре Салаї, описуючи життєвий шлях Шандора Петефі, підкреслив, що поет мав багато мрій, найважливіша з яких – жити для свободи та померти за неї.
Дюла Шаркьозі, один із найстарших мешканців Бодалова, котрий нині перебуває на 90-му році життя, зачитав власний вірш про Петефі й поділився з присутніми своєю думкою про історію Угорщини.
На завершення заходу присутні поклали вінки до меморіальної дошки Шандору Петефі.
Громадська організація Pro Cultura Subcarpathica з нагоди Адвенту провела у Великоберезькому будинку-музеї майстер-клас з рукоділля. Учасники заняття – другокласники Берегівського ліцею ім. Лайоша Кошута – виготовляли святкові прикраси.
Серед заходів Великоберезького будинку-музею чільне місце займають ознайомлення зі звичаями Адвенту та передача підростаючому поколінню традицій, пов’язаних з Різдвом. Заходи, які проводяться в цей період, надзвичайно популярні серед молоді краю.
«Громадська організація Pro Cultura Subcarpathica щороку приділяє значну увагу Різдвяним святам. Для нас важливий кожен знаменний день, але цей період усе ж таки більш особливий для дітей, які навідуються у Великоберезький будинок-музей», – розповідає координаторка закладу Адель Ґал. «Тепер у нас попереду Адвент – період очікування Різдва. Тож ми разом з дітками виготовляємо святкові прикраси на стіл. Це заняття стимулює їхню творчість, розвиває уяву. Хоча ми надаємо дітям матеріали й допомагаємо у виготовленні виробів, усі вони будуть унікальні, адже кожна дитина сама створює прикраси, на власний розсуд вирішує, що саме зробити. Для нас важливо використовувати тільки натуральні декоративні елементи: шипшину, висушені скибочки апельсинів і лимонів, корицю, соснові шишки, попкорн тощо. Ми наголошуємо на тому, що природа дає людині достатньо красивих прикрас, тому творимо з цього», – повідомила Адель Ґал.
У нинішній нелегкий період, сповнений викликів, ще більш важливо, щоб діти мали можливість відволіктися від турбот повсякденного життя. Згаданий захід також слугував цій меті – створити для малечі затишну передріздвяну атмосферу, викликати посмішку. Пригадавши символи та звичаї Адвенту, школярі оглянули величезну функціонуючу старовинну піч. Потім, розташувавшись у кімнаті для занять, вони приступили до виготовлення настільних прикрас. Діти власноруч робили воскові свічки, підбирали різні декоративні елементи, формували, клеїли. Тим часом на кухні під керівництвом кухарки будинку-музею Пірошки Олас за традиційним рецептом готувалися кіфлики з горіховою начинкою. Діти долучилися й до цього процесу: розкачували тісто, накладали начинку, скручували рогалики перед випіканням у печі. Потім усі зібралися навколо столу, співали різдвяні пісні, після чого скуштували солодку випічку.
Протягом грудня у Великоберезькому будинку-музеї триватимуть передріздвяні заняття, під час яких з дітьми будуть випікати медові пряники, виготовляти прикраси на ялинку, пригадувати народні звичаї, характерні для цього періоду, а також запросять виступити колектив з вертепом.
Майстер-класи проводяться за підтримки фондів імені Шандора Чорі та Габора Бетлена в партнерстві із Закарпатською філією мережі будинків народних традицій.
Пам’ять жертв так званих «маленьких робіт» у селі Яноші вшанували біля меморіального знака закатованим у сталінських таборах.
До заходу долучилися староста села Єлизавета Бакош-Сабов, священник греко-католицької церкви Міклош Егреші, пастори реформатської церкви Антал Балаж і Саболч Надь, члени місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), мешканці Яношів.
Ушанування розпочалося зі спільної молитви. Відтак Саболч Надь проповідував Слово Боже на основі 50-ї частини книги Псалмів: «Могутній Бог, Господь, говорить і кличе землю від сходу до заходу сонця. (…) Клич мене на допомогу в лиху годину! Я врятую тебе, і ти прославиш мене». Пастор підкреслив, що в минулому наш народ багато разів потрапляв у біду. Однак ми ніколи не повинні забувати, що Господь завжди поруч із нами в такі часи й ми можемо покладатися на Його силу. «Ті люди в таборах – і це доводять численні вірші та молитви, які вони написали, – мали на це мужність. Молитви тих людей не зникли, не припали пилом – зник режим, який засудив їх до смертної кари, зник, ніби його ніколи й не було», – зазначив пастор.
Єлизавета Бакош-Сабов під час свого виступу наголосила, що друга половина листопада – болісний час у житті закарпатських угорців, адже немає родини, яка б не втратила когось з рідних, і вся Друга світова війна не спричинила в селі стільки жертв, як так звані «маленькі роботи». Староста завершила свій виступ словами Арпада Товта: «Умирають лише ті, кого забули, а ті, кого любили, живуть вічно».
Наприкінці заходу пастор Антал Балаж прочитав молитву і попросив Божого благословення. Ушанування пам’яті завершилося виконанням національної молитви угорців та покладанням вінків.
