25 березня на римо-католицькому цвинтарі в Берегові відбулася передача відремонтованої за підтримки уряду Угорщини надмогильної плити Дьордя Еккеля – нацгвардійця Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років.
Захід організувало Консульство Угорщини в Берегові. Очільник дипломатичної установи Іштван Дєбнар під час свого виступу відзначив важливість оновлення пам’ятника, який був знищений часом, адже таким чином Берегово отримало ще одну пам’ятку про Угорську революцію 1848 року.
Перед присутніми виступила й очільниця Спілки християнської інтелігенції Берегова Елеонора Якоб, яка разом з іншими представниками організації чимало зробила для картографування, догляду та реставрації могил відомих берегівчан.
Депутатка Берегівської міськради Марта Фабіан на основі записів Дьордя Чанаді – правнука Дьордя Еккеля – розповіла про історію життя нацгвардійця. Він пішов в армію, будучи студентом університету, а в 1849 році отримав звання капітана. Загалом брав участь у 13 битвах, зокрема в Пакозді. За героїзм, виявлений у боях під Турчеком, був нагороджений орденом «За мужність». У 1865 році оселився в Берегові, де згодом став доглядальником місцевого римо-католицького костелу. Протягом життя обіймав кілька посад: був головним судовим виконавцем у Хустському районі, працював у судах Виноградова та Берегова, очолював організацію національної оборони області.
У свою чергу, голова Національного інституту стратегічних досліджень Угорщини Єне Сас наголосив, що в цей важкий час приклад героїв 1848–1849 років надихає нас і дає нам надію. За його словами, нинішня подія свідчить, що цвинтар – територія не лише смерті та прощання, а й певним чином джерело, з якого можна черпати сили.
Участь у заході взяв директор телеканалу «ТВ 21 Унґвар» Золтан Кулін, праправнук Дьордя Еккеля, разом із родиною.
З нагоди національного свята – річниці Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років – Спілка закарпатських угорських багатодітних сімей оголосила творчий конкурс, на який надійшли 142 роботи. Урочисте підбиття підсумків відбулося 15 березня в Берегові у стінах Будинку для паломників ім. Ференца Пастора.
На початку заходу єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан попросив Божого благословення для присутніх, для закарпатських багатодітних родин та всіх закарпатських угорців.
«Сьогоднішній день особливий, адже ми відзначаємо національне свято, до того ж разом», – підкреслив у своїй вітальній промові голова Берегівського осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Іштван Молнар. Він також наголосив на важливості багатодітних родин на Закарпатті.
Очільник Спілки закарпатських угорських багатодітних сімей Йосип Торпої, у свою чергу, підкреслив, що пишається великою кількістю творчих робіт, які надійшли на конкурс. За його словами, усі вони розміщені на сторінці організації в соцмережі й мають уже кілька десятків тисяч переглядів. «Це вчергове засвідчує, що на Закарпатті є угорське життя, а також те, наскільки важливо для нас відзначати, незалежно від обставин, наші національні свята», – зазначив голова організації. Відтак подякував творчим багатодітним родинам і меценатам за підтримку й висловив сподівання, що вже в найближчому майбутньому святкування будуть проводитись у мирний час.
До заходу долучився й керівник Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар. Він, зокрема, зачитав лист-вітання від прем’єр-міністра Віктора Орбана до закордонних угорців з нагоди національного свята.
Роботи на творчий конкурс надійшли від 142 родин із різних куточків краю. Серед них як рукоділля, так і відео із записами декламування тематичних віршів та виконання пісень. Під час заходу багато хто повторив свій виступ. Після цього відбулася церемонія нагородження переможців.
Пам’ятні подарунки отримали всі учасники творчого конкурсу за підтримки державного секретаріату з питань національної політики Угорщини, Фонду ім. Габора Бетлена, Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), Благодійного фонду «Карітас святої Анни» (Берегово), адміністрації Закарпатської реформатської церкви, Закарпатської угорської туристичної ради.
На завершення відбувся майстер-клас із рукоділля для малечі, у рамках якого наймолодші учасники заходу малювали та ліпили.
15 березня з нагоди національного свята Товариство угорської культури Закарпаття організувало в Берегові прем’єрний показ фільму. Особливістю цього заходу, який відбувся в стінах Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, стало те, що закарпатці дивилися стрічку одночасно з глядачами в Угорщині та Трансильванії.
Для реалізації цієї ініціативи ТУКЗ-КМКС співпрацювало із Закарпатським обласним угорським драматичним театром, з Vándormozi produkció в Угорщині, а також Taylor Project. Фільм про Петефі на Закарпатті показали одночасно з прем’єрами в Угорщині та Трансильванії. Стрічка «Зараз або ніколи!» вшановує Петефі не лише як видатну постать угорської поезії, але й як борця за свободу, проти панування Габсбургів. Режисер фільму – Балаж Лот, продюсери – Вайк Сенте і Філіп Ракаї. Творці онлайн привітали присутніх на прем’єрі стрічки в Берегові й подякували закарпатським угорцям за витримку в ці важкі часи.
Перед показом до понад 300 глядачів звернувся заступник голови ТУКЗ-КМКС Ґейза Ґулачі: «У житті кожного народу є часи великої єдності. У березні 1848 року була продемонстрована взірцева за історичними мірками єдність, коли прагнення до свободи на мить скріпило націю воєдино. Завдяки цьому вона змогла пробити отвір у панцирі гнобительської влади, яка вважалася непорушною. За словами політиків, на стабільність держави впливає багато факторів, і одним із найважливіших є лояльність громадян. Громадяни повинні відчувати, що в цій країні варто жити, створювати сім’ю, є сенс відстоювати спільне майбутнє. Саме такий ентузіазм був у нації в 1848 році, коли спільна мета стала компасом для багатьох мільйонів в одному напрямку. Саме це може дати шанс на довготривале життя на спільній батьківщині». За словами Ґейзи Ґулачі, усе це пережили й закарпатські угорці, коли в 1989 році нацменшини краю, як і українці, об’єдналися за свої мовні права. З ентузіазмом спільно працювали над тим, щоб усі національності мали право вільно користуватися рідною мовою. Ґейза Ґулачі зазначив, що, на жаль, керівництво держави про все це вже забуло й не бажає надавати національним меншинам тих прав, яких колись вимагало для себе. За його словами, запорукою збереження закарпатських угорців є потрійна єдність – Бог, родина, батьківщина. Це той наріжний камінь, який може зберегти громади, зазначив заступник голови ТУКЗ-КМКС.
Після цього відбувся показ стрічки, що розповідає про Петефі, героїв Угорської революції, події 15 березня. Художній фільм багатий на екшн-сцени, у яких творці дещо відхиляються від історичної достовірності, але це робить його тільки цікавішим. Це динамічна стрічка з чудовими декораціями, костюмами, спецефектами та відмінною акторською грою. У фільмі знімалися й актори Закарпатського угорського драматичного театру Аттіла Ференці та Йожеф Варга, а також актор закарпатського походження Ференц Катко. У рамках двогодинного повнометражного фільму глядач має можливість поринути в березневі події 1848 року.
У Берегові представники угорської громади 15 березня зібралися у будівлі Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ. Після виступів про події тих років, Угорську революцію та визвольну боротьбу 1848-49 років, їх значення учасники заходу поклали вінки до пам’ятної дошки меморіальної дошки Лайоша Кошута на зовнішній стіні інституту, потім до меморіальної дошки Шандора Петефі на стіні колишнього готелю «Золотий лев», а також до пам’ятника Петефі. Меморіальний захід завершився виконанням національної молитви угорців та покладанням вінків до пам’ятника.
В атріумі Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ зібралося багато людей. Після виконання національної молитви угорців присутні прослухали тематичний виступ студентки третього курсу вишу Бланки Молнар.
«Минуло вже 176 років від подій 1848 року, але прагнення до свободи, незалежності, мужність та патріотизм, відстоювання ідей анітрохи не змінилися. Ми знаємо, що у визначенні долі угорського народу можемо розраховувати лише на себе. Не варто чекати, щоби хтось вирішив наші проблеми», – зазначив під час виступу керівник Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар. Дипломат також зачитав лист прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана до закордонних угорців.
Викладач кафедри історії та суспільних наук інституту Ференц Молнар розповів про події революції 1848 року, які відбулися в Пешті, а також про тогочасну міжнародну ситуацію. Він також розповів про те, як ті події сприйняли у нашому краї. «Представники чотирьох округів (Унг, Берег, Угоча та Марамарош) теж брали участь у дебатах у парламенті та в ухваленні нових законів. Ця звістка, хоч і із запізненням на кілька днів, сколихнула життя місцевої громади. Квітневі закони докорінно змінили феодальний лад, який панував до того часу. Відбулися місцеві та парламентські вибори, створили списки придатних до служби. Від сучасника, Тиводара Легоцького ми знаємо, що жителі Мукачева 18 березня вже читали текст «Національної пісні», і цього дня в місті з’явилися плакати на стінах, які повідомляли про Пештську революцію. В окрузі Берег були створені перші підрозділи національної гвардії, спершу в Мукачеві, Тарпі, згодом і в Берегові, Великих Берегах, Варах», – повідомив Ференц Молнар.
Напередодні революції 1848 року Берегсаш був повітовим і водночас районним центром, де проживало 3463 жителі. На пізніх етапах епохи реформ керівництво Берегівського повіту було віддане реформаторським зусиллям і підтримувало політику опозиції. Тому не дивно, що події в Пешті в березні 1848 р. бурхливо зустріли і в Берегові. 20 березня в місті скликали повітові збори, де заявили: «Берегівський повіт переконаний, що важку справу перетворення треба завершити».
Описуючи тодішню ситуацію в Берегові, викладач зазначив: «Напередодні революції 1848 року Берегово було повітовим і районним центром, де проживало 3463 особи. На пізніх етапах епохи реформ керівництво Берегівського повіту було віддане реформаторським зусиллям і підтримувало політику опозиції. Тому не дивно, що події, які відбулися в Пешті в березні 1848 року, бурхливо зустріли і в Берегові. 20 березня в місті було скликано повітове зібрання, на якому проголосили: «Берегський повіт переконаний, що тяжку справу перетворення треба довести до кінця». У місті також відзначили першу річницю революції 15 березня 1849 року.
Відтак студент інституту Сільвестр Ферку виконав під гітару «Національну молитву», покладену на музику.
Затим усі присутні вийшли на центральну площу Берегова, де поклали вінки до меморіальної дошки Лайоша Кошута на зовнішній стіні інституту. Відтак пройшли до колишнього готелю «Золотий лев», де поклали вінки до пам’ятної дошки Шандору Петефі, встановленої на стіні будівлі. Меморіальний захід у Берегові завершився виконаннм національноїх молитви угорців та покладанням вінків до пам’ятника Шандора Петефі.
Пообіді за організації Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) в атріумі Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ відбувся показ фільму Філіпа Ракаї «Зараз або ніколи!», до перегляду якого зібралося близько трьохсот людей.
Студенти історичного факультету Українсько-угорського навчально-наукового інституту Ужгородського національного університету зібралися в Центрі Гунгарології, аби переглянути документальну стрічку «Серце міста Берегово». Фільм представляє глядачеві історію Берегівського будинку культури, який попередньо був великою синагогою міста. У 60-ті роки довкола будівлі було зведено бетонний саркофаг. Документальна стрічка представляє глядачеві плани щодо реконструкції будівлі.
З лютого 2022-го року через російську агресію проти України декілька мільйонів українців були змушені покинути свої домівки. Багато з них виїхали закордон, але були і такі, хто знайшли прихисток у нас, на Закарпатті. Наразі у нашій області і надалі перебуває велика кількість вимушено переміщених осіб. Деякі родини втратили чоловіків. Саме для них перша леді Олена Зеленська оголосила програму підтримки, до якої долучилася і угорська Екуменічна служба допомоги.
Цілі покоління закарпатських угорців виросли на дитячому журналі «Ірка», який виходить уже 30 років. Його залюбки читають і сучасні діти. Це свідчить про те, що видання, яке публікується щоквартально, є важливим для громади.
22 лютого під час урочистого відкриття галереї Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре РевесаNa’Conxypán у центрі Берегова ювілейний день народження журналу «Ірка» відзначили виставкою обкладинок та ілюстрацій 137 його випусків, які вийшли на сьогодні.
Нова галерея знаходиться в одному з приміщень Фахового коледжу ім. Ференца Келчеї. Щодо назви виставкового простору, то його кураторка, очільниця Товариства угорських митців Закарпаття ім. Імре Ревеса Агнеш Кулін пояснює: «Ми обрали цікаву, багатьом невідому назву Na’Conxypán не випадково. Це фантастичний світ, вигаданий Лайошем Ґулачі, угорським художником стилю модерн із закарпатським корінням, місце, де можна сховатися від усіх проблем. Художник жив у сповнений кризою період (1882–1932), тому створив для себе казковий простір під назвою Na’Conxypán, куди міг утекти від часто незрозумілого зовнішнього світу. Na’Conxypán – дуже цікавий світ мрій, де люди ходять у красивому, шикарному одязі, проводять дні за кавою, відвідують бали та закохуються. Лайош Ґулачі намалював цей світ, писав про нього казки і винайшов для нього окрему мову». «Така «втеча від реальності» не чужа і нам у нинішній час, адже в цій складній ситуації багато хто не забуває мріяти і вірити в казки», – додає Агнеш Кулін. «Цей казковий світ потрібен і Берегову, він дає можливість мрійникам трохи відволіктися від реальності. А у світі казок що може бути кращим супутником, як не дитячий журнал «Ірка»! Тому ми дуже раді, що виставку з нагоди 30-річчя видання проводимо саме в цій галереї. Адже «Ірка» – друг дитинства кількох поколінь закарпатців, у тому числі й мого. Спочатку я була читачкою, згодом його ілюстраторкою. Ми хотіли вшанувати три минулі десятиліття, представивши візуальний світ «Ірки», – зазначила голова Товариства угорських митців Закарпаття.
У трьох залах галереї представлені ілюстрації з різних епох журналу. На початковому етапі їх створювали Едіта Медвецкіне-Лутак, Марія Янкович і Пейтер Вереш. З 1995 року й до своєї смерті у 2007-му обкладинки дитячого журналу оформляла Марія Янкович. Після цього за ілюстрування взялася її учениця, Агнеш Кулін.
«Мені було лише 15 років, коли я перейняла цю справу. Будучи студенткою, тривалий час ішла по стопах пані Марії в техніці, зображеннях. Згодом, через кілька років, персонажі створювала вже за власними ідеями. Я була ілюстраторкою «Ірки» 9 років, у 2016-му це завдання взяла на себе Аґота Вереш», – пригадує Агнеш Кулін.
Роботи Агнеш Кулін та Аґоти Вереш представлені в середній залі. Далі репрезентовані малюнки нинішніх ілюстраторів – Шарлотти Турок й Еріки Калітич. У наступних номерах журналу читачі матимуть можливість ознайомитися з роботами чотирьох нових талановитих молодих ілюстраторів, і за відгуками буде вирішено, творчість кого з них найбільше пасує родині «Ірки».
«Сподіваюся, що ми будемо зустрічатися тут ще багато разів і разом продовжувати плести мрію Na’Conxypán. Тож це місце стане маленьким острівцем для нас усіх у цей нелегкий період», – додає Агнеш Кулін.
Головна редакторка журналу «Ірка» Маргарита Ешпан не могла бути особисто присутньою на заході, тому своїми думками поділилася в листі. «Кажуть, той, хто будує садочок, школу чи церкву, вірить у майбутнє. Вірить, що створене працею його рук чи за його підтримки, не залишиться порожнім. Видання дитячого журналу схоже на це. Ми віримо, що результат нашої роботи потрапляє в руки дитини. […] Подяка всім, хто долучається до випуску журналу: редакторам, письменникам і поетам, які надсилають нам свої твори для першої публікації, батькам, які читають «Ірку» своїм дітям на ніч, учителям, які використовують журнал на уроках і створюють можливості для читання. А також подяка тим, хто ціною багатьох робочих годин зібрав цю виставку, адже вона показує, що «Ірка» має й мистецьку цінність», – ідеться в листі.
Ілдико Орос, президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, голова Закарпатського угорськомовного товариства, яке видає журнал, пригадала, що в 1991 році, коли було засновано педагогічну організацію, в області ще могли передплачувати угорські дитячі журнали. Проте після зміни режиму ця можливість припинилася, з полиць книжкових крамниць зникли угорськомовні книжки з казками. «Тоді ми відчули, що маємо видавати власний дитячий журнал, щоб передавати свої дитячі враження наступним поколінням», – підкреслила Ілдико Орос. «Цю свою ідею ми представили Угорщині, і спочатку видавався центральний дитячий журнал Карпатського басейну «Баранґоло» (Barangoló). Він був гарний і кольоровий, але не наш. Так виникла ідея, щоб Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство заснувало свій журнал для дітей. Це сталося не відразу. Восени 1993 року під керівництвом Марії Пунько, тодішньої головної редакторки, нарешті вийшов перший пробний номер «Ірки», – пригадала голова організації. «Марія Пунько відіграла значну роль у заснуванні журналу, його появі, а також у тому, що сьогодні ми маємо можливість святкувати 30-річчя видання», – додала Ілдико Орос.
«На сьогодні журнал виріс в особливу установу, оскільки з часом став методичним посібником для вчителів. Крім того, він надає можливість дітям представити себе, чи то віршем, чи малюнком. Це спонукає молодших школярів розвиватися», – наголосила Ілдико Орос.
Після урочистого відкриття тост з приводу ювілею журналу закарпатських угорських дітей промовив ректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко. «Ірка» – дитячий журнал, який об’єднує, з одного боку, закарпатську угорську творчу спільноту, тих, хто писав чи малював для нього, а з іншого – покоління бабусь з онуками, братів і сестер, однокласників, які ділилися тим, що прочитали в його останньому номері, таким чином також слугує своєрідним форумом для розбудови спільноти. Ніщо не доводить це краще, ніж те, що нас сьогодні зібралося так багато! Усіх тих, хто якимось чином пов’язаний із цим журналом. Сподіваюся, ми будемо збиратися ще багато разів у цій галереї на гарних захопливих виставках», – сказав Іштван Черничко.
Ювілейна виставка ілюстрацій дитячого журналу «Ірка» триватиме до 22 березня в галереї Na’Conxypán за адресою: площа Лайоша Кошута, 6.
У Берегові, як і в усіх куточках нашої країни, вшанували память героїв Небесної сотні. Цей день ушановують щороку 20 лютого згідно з указом Президента від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної сотні». Учасники заходу в Берегові поклали квіти до пам’ятника борців за свободу та незалежність України й запалили лампадки. Присутні вшанували пам’ять полеглих героїв хвилиною мовчання. У Берегові це – перший захід, який відбувся на оновленій та нещодавно відкритій Площі Героїв.
Після засідань місцевих комісій з ТЕБ і НС було прийнято рішення, що школярі міст Ужгорода та Берегова Закарпатської області з понеділка знову матимуть можливість навчатися очно.
Про це сьогодні повідомила Ужгородська міська рада та Берегівський міський голова Золтан Бабяк відповідно.
Закарпатська реформатська церква приділяє особливу увагу роботі рятувальників та пожежників у нашій області. Так, за останні роки реформатами створено дві добровольчі пожежні станції та склади з найнеобхіднішими засобами для порятунку. Поряд з волонтерськими пожежними станціями реформатська церква також намагається підтримати і Державну службу надзвичайних ситуацій. Саме тому за останні 20 років Закарпатська реформатська церква передала Берегівським пожежникам дві, вже повністю оснащені пожежні машини та, за підтримки закордонних партнерів, забезпечила їх технічне обслуговування.