В Угорському домі ім. Мігая Мункачі відкрилася виставка робіт народного художника України, лауреата премій ім. Шевченка, А. Ерделі та Й. Бокшая, академіка та живої легендаи закарпатської художньої школи, 93- річного Володимира Микити. Полотна представляють публіці життєвий шлях закарпатського митця.
Місцевий осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) міста Мукачева з нагоди 176 річниці Угорської революції та визвольної боротьби 15 березня організував тихе покладання вінків біля обеліску, встановленого на місці Підгорянської битви на околиці міста, де присутні вклонилися пам’яті героїв.
Битва, яка відбулася 22 квітня 1849 року в Подгорянах біля Мукачева, вважається найвизначнішою битвою Угорської революції та визвольної боротьби 1848-1849 років на території нашого краю. У бою на березі Латориці угорці та русини, нацгвардійці, військові та народні повстанці успішно затримали та змусили відступити австрійську цісарську армію, яка вторглася в країну. Підгорянська битва не є однією з найвидатніших битв визвольної боротьби, але вона важлива для Закарпаття, оскільки свідчить про мужню стійкість, єдність і волелюбність угорського та русинського народу краю.
Голова Мукачівського осередку ТУКЗ-КМКС Єлизавета Корольова нашому виданню повідомила, що через пандемію коронавірусу, а затим через війну в країні вже четвертий рік поспіль пам’ять героїв революції та визвольної боротьби вшановують лише у вузькому колі в рамках тихого покладання вінків. «Для нас, мукачівців, ці меморіальні заходи дуже важливі. Нам, мукачівцям, дуже пощастило, адже ми можемо з гордістю стверджувати, що тут, під горою Сарка, знаходиться єдине автентичне місце пам’яті, де у квітні 1849 року жменька угорських нацгвардійців і військових зупинила чисельно переважаючу австрійську армію», – наголосила вона.
На місці переможної битви у 1901 році мукачівці встановили обеліск. «Це також накладає на нас обов’язок берегти цю пам’ятку», – підкреслила Єлизавета Корольова, додавши, що завдяки підтримці угорського уряду нещодавно вдалося відремонтувати постамент меморіального знаку.
«Сподіваюся, що в осяжному майбутньому – можливо, наступного року – тут знову можна буде провести масштабне вшанування, як це відбувалося раніше, до епідемії, коли тут збиралися люди не лише з Мукачева, а й з навколишніх сіл, щоби разом відзначати національне свято. Сподіваюся, що ця епоха колись повернеться, а доти ми будемо підживлювати вогонь і не забувати наших героїв», – додала очільниця Мукачівського осередку ТУКЗ-КМКС.
Після покладання вінків пам’яті захід продовжили в стінах Угорського дому ім. Мігая Мункачі. Тут консул Генерального консульства Ференц Пап зачитав лист прем’єр-міністра Віктора Орбана до закордонних угорців:
«У 1848 році угорська нація стала прапороносцем свободи. Молодь вимагала не лише відповідального уряду, скасування цензури та рівності перед законом, але й прагнула нарешті жити в Європі, нації якої хочуть стояти разом, пліч-о-пліч, а не на руїнах одна одної. Вони вірили, що свобода – це не перевага сильнішого над слабшим, більшості над меншістю, а що вона, перш за все, служить створенню миру, безпеки та процвітанню всіх людей. Вони залишили нам духовний спадок, скріплений їхньою кров’ю, а саме, що ми не можемо ані на йоту поступитися нашою національною незалежністю заради дружби з кимось чи на чиїсь погрози.
Світло сторожових вогнів угорської свободи і сьогодні видно на далекі відстані. Воно проголошує, що ми, угорці, просимо, вимагаємо відновити ту вільну, гідну та сильну Європу, яка могла зберігати мир на власній землі та рішуче виступала проти всіх відкритих чи прихованих спроб викорінити мову та культуру своїх корінних меншин». «Хай буде мир, свобода і розуміння!» – йдеться у листі Віктора Орбана.
«В житті нації свята надзвичайно важливі. Свято – це певна зупинка: радість, зустріч, посмішка, згадування, підведення підсумків, формулювання цілей. 15 березня – це свято, коли ми можемо озирнутися на нашу історію та знову сформулювати важливість свободи», – наголосив під час виступу краєзнавець Бейло Попович. Він також підкреслив, що «Бог благословив цю націю, але це благословення зможе тривати й надалі, якщо ми знову і знову повертатимемося до нашого коріння, до християнства, до національної ідентичності, до справжніх духовних цінностей, які зберегли цей народ».
«У сьогоднішньому неспокійному світі дуже важливо засвідчити про нашу віру та цінності, і Бог благословить цю націю… За останню тисячу років у Карпатському басейні було багато моментів, коли цей народ міг зникнути. Але ми змогли зберегтися, тому що завжди знаходили шлях до свого коріння, могли віддати себе Творцеві і черпати з нього силу. Вважаю важливим співати і другий куплет національної молитви, адже нам є чим пишатися!» – додав Бейло Попович.
Атмосферу заходу підкреслив виступ Маріанни Дьорке, яка виконала вірші та пісні на теми любові до батьківщини.
Натюрморти, пейзажі, абстрактні картини та скульптури. Великий асортимент мистецьких напрямків та широка палітра кольорів. Усе це – про роботи сучасного митця Сергія Лакатоша. Різноманіття представлених на виставці робіт стало сюрпризом навіть для тих, хто добре знайомий з творчістю художника. «Синтез форм» – таку назву отримала виставка, яку представили в Угорському домі ім. Мігая Мункачі в Мукачеві.
У понеділок, 04 березня, о 12:00 год, у Кафедральному Соборі Різдва Божої Матері, в мікрорайоні Росвигово, вул. Я. Амоса Коменського, відбудеться Чин похорону та прощання з полеглим Героєм Владиславом Стецикевичем.
Матрос Стецикевич Владислав Васильович, 03 липня 2001 р.н., військовослужбовець військової частини А3199, загинув 28.02.2024р., захищаючи Батьківщину та всіх нас від підступного та безжального ворога.
180 років тому, 20 лютого 1844 року, в місті Мукачево народився Лео Ліб Мігай, який став всесвітньо відомим художником під псевдонімом Мігай Мункачі. Славетний ювілей у рідному місті всесвітньо визнаного майстра угорського живопису ХІХ ст., майстра пензля Мігая Мункачі теж відзначили пам’ятною церемонією, в рамках якої виступив з доповіддю вчитель і краєзнавець Бейло Попович.
22 лютого в Угорському домі ім.Мігая Мункачі (Munkácsy Mihály Magyar Ház) міста над Латорицею зібралися містяни, щоб вшанувати пам’ять великого митця. Урочистості розпочалися біля погруддя Мігая Мункачі. Гостей привітала менеджерка Угорського дому Аніта Пфайфер. Директор дому Йосип Торпоі у вітальному слові зазначив: «Мігай Мункачі – один із найвидатніших та знаних уродженців нашого краю ким можемо пишатися. Маємо велику мрію, щоб у нашому закладі теж була наявна бодай одна робота великого митця».
Провідний консул Генерального консульства Угорщини в місті Ужгород Арон Чех наголосив, що й надалі підтримуватимуть діяльність Угорського дому, який важливу роль відіграє у розвитку угорської культури.
Учасники заходу поклали вінки та квіти до пам’ятника художнику. Після цього краєзнавець Бейло Попович ознайомив присутніх з цікавими моментами життєвого та творчого шляху Мігая Мункачі, чиє ім’я носить імпозантна будівля в центрі міста над Латорицею. На події також були присутні консул Іштван Дебнар, консулка Андрея Фюлоп з консульства Угорщини в місті Берегово та заступник голови КМКС Гейза Гулачі.
Штрихи біографії Мігая Мункачі
Один із найвідоміших діячів національної художньої школи Угорщини, зачинатель і творець угорського реалістичного живопису. Життєвий і творчий шлях художника був пов’язаний із Закарпаттям, Угорщиною, Німеччиною, Францією, а його внесок у розвиток світового живопису є вагомим і незаперечним.
Народився у закарпатському місті Мукачево 20 лютого 1844 р. у німецькій сім’ї Ліб (Lieb). З 1863 р. починає підписуватися псевдонімом, утвореним від угорської назви рідного міста, а в 1868 р. офіційно змінює прізвище на Мункачі. Дитинство й молоді роки були періодом бідності, поневірянь, принижень і виснажливої праці заради виживання. У шестирічному віці став круглим сиротою і був усиновлений дядьком. З 14-річного віку працював підмайстром у столярній майстерні. З дитинства проявив хист до малювання. Його старання і талант помітив мандрівний художник Елек Самоші, який протягом 1862-1863 рр. давав йому перші уроки живопису і згодом запропонував йому копіювати картини в Національному музеї у Будапешті. Вже у столиці Угорщини заручається підтримкою знаного угорського художника Антала Лігеті й вирушає на навчання до Віденської академії мистецтв (1865), а потім – до Мюнхенської мистецької академії (1866-1868).
У 1880 р. обирають почесним членом Королівської академії образотворчого мистецтва у Мюнхені. Угорський уряд нагороджує його орденом Залізної корони ІІІ ступеня, а Мукачівська мерія на своїх зборах обирає його Почесним громадянином міста. Сам художник зміг побувати у Мукачеві в 1882 р. У міській ратуші вручили грамоту Почесного громадянина і срібний лавровий вінок із написами угорською і французькою мовами «Мукачево – Мункачі», а також відкрили меморіальну дошку на будинку, де він народився. У 1890-х рр. Мігай Мункачі тяжко хворів, але продовжував малювати. Помер художник 1 травня 1900 р. у Німеччині, похований у Будапешті. Його пам’ять вшановують у світі та на історичній батьківщині.
Услід за Береговом та Ужгородом документальний фільм «Серце Берегова» про заплановану реставрацію будівлі колишньої синагоги, яка нині функціонує як Будинок культури, 6 лютого представили і в Мукачеві.
Присутніх на показі, який відбувся у стінах Угорського дому ім. Мігая Мункачі, привітала консул Угорщини в Ужгороді Едіна Альбертне Шімон. «Берегівський міський Будинок культури, колишня синагога, побудований в 1883 році, а потім перебудований в 1969 році, є однією з визначних будівель головної площі міста, а також одним із видатних символів цього багатоетнічного та багатоконфесійного регіону, який жив у мирі та злагоді протягом століть», – нагадала дипломат. Роботи з реконструкції в Берегові 18 лютого 2022 року анонсував заступник міністра закордонних справ Угорщини Левенте Мадяр як спільний проєкт України та Угорщини. Однак через кілька днів, 24 лютого 2022 року, все змінилося, не могло бути й мови про ремонт чи будівництво. Проте життя, хоча й у не звичному руслі, продовжується, потрібно дивитися в майбутнє, чи то мова йде про освіту, культуру, збереження традицій, чи про спільні перспективні проєкти, зазначила консул. Проєкт із реконструкції Будинку культури Берегова не канув у Лету, адже Угорщина не зупинила і його, більше того, разом із кількома новими повним ходом продовжує роботу на Закарпатті та в інших регіонах України.
«Плани готові, настав час будувати. Сподіваємося, що війна скоро закінчиться, і будівля колишньої синагоги, яка буде реставрована та розширена, стане одним із визначальних культурних символів України, реалізованих у рамках українсько-угорської співпраці», – наголосила дипломат.
У зв’язку з реконструкцією першими стан будівлі вивчили фахівці, котрі й окреслили першочергові завдання щодо збереження споруди. На основі інтерв’ю професіоналів, які беруть участь у проєкті, співробітники телеканалу TV21 Унґвар – Бейло Балла, Томаш Берецкі, Камілла Дебрецені, Мігай Дебрецені, Мігай Дебрецені молодший, Шандор Коцавер, Ільдико Молнар та Томас Ваш – створили документальний фільм «Серце Берегова». 50-хвилинна стрічка знайомить глядачів з історією євреїв міста та колишньої синагоги, а також із детальними планами перетворення будівлі на культурний центр. Зокрема, коли будівля знову засяє своєю вишуканістю після того, як із неї демонтують бетонний саркофаг, побудований навколо неї в 1960-х роках. Згідно з планами, проєкт, який фінансується урядом Угорщини, стане однією з наймасштабніших культурних інвестицій десятиліття в краї.
Сезонне захворювання на гострі респіраторні віруси, зокрема грип, загострилося. Статистика по всій області досягла, а подекуди й перевищила епідпоріг кількості хворих. За останні чотири тижні моніторингу, приріст становив понад 40%. Наразі на Закарпатті нездужає 70 з половиною тисяч осіб, половина із них – діти до 17 років. Внаслідок невтішних цифр, майже по всій області запроваджено карантин або ж дистанційне навчання. Наразі достеменно відомо, що увесь наступний тиждень школярі Ужгорода і Мукачева сидітимуть вдома без онлайн уроків. В решті громадах краю обрано інші протиепідемічні заходи.
Графічні та художні твори Яноша Рейті викликають певні суперечні відчуття. Виставку в Угорському домі ім. Мігая Мункачі організували з нагоди 75-річчя з дня народження митця. Пейзажі Яноша Рейті свідчать про те, що він наслідує традиції закарпатської школи живопису. Водночас його графічні твори та фігуративні композиції відображають його індивідуальне бачення та особистий стиль.
У рамках святкування Дня угорської культури учасники гурту «Mezzo» під керівництвом Яноша Чіка гастролювали на Закарпатті. Любителі фолк-джазу і фолк-блюзу змогли зустрітися з угорськими виконавцями на концертах в Мукачеві та Яношах.
На мистецький захід у готелі «Гелікон» у Яношах зібралися понад три сотні людей. Репертуар музичної формації, очолюваної визначним музикантом, створеної п’ять років тому, такий же багатий, як і легендарного гурту «Csík». Тож глядачі тут могли почути автентичну народну музику, обробки народних пісень та віршів, покладених на музику, а також різноманітні пісні, натхненні веселими стилями джазу, блюзу та американського кантрі. Виступ танцювальної пари гурту – Борбала Караї та Левенте Вінце – доповнив постановку чудових музикантів.
– Концертом Яноша Чіка та гурту «Mezzo» «Закарпатський культурний караван» завершив свій подвійний сезон, — зазначила у вітальному слові директор організації Крістіна Кудлотяк. – Ми пережили багато пам’ятних виступів і концертів, і наша аудиторія неухильно зростала.
У зв’язку з відзначенням Дня угорської культури Крістіна Кудлотяк висловила переконання, що угорська культура, як генофонд, успадкований від наших предків, супроводжує нас упродовж усього життя. Однак, на відміну від успадкованих подарунків, ми можемо зробити багато для того, щоб угорська культура стала невід’ємною частиною нашого життя. Цьому сприяють такі чудові події, як нинішня.
– Ми приїхали на Закарпаття з тривогою, але водночас і радісним серцем, – сказав Янош Чік, виходячи перед публікою. – Ми були впевнені, що зможемо принести радість глядачам тут. І ми дуже добре знаємо, що радість, співчуття і, що не менш важливо, любов можуть допомогти вам подолати чимало проблем.
Протягом концерту можна було почути багато класичних угорських народних пісень. Наприкінці виступу гурт, звісно, змусив публіку підспівувати. Сучасну версію народної пісні «Szép a tavasz, szép a nýar» співали у супроводі оркестру.
