Йосип Шіпош, пастор реформатської громади селища Вилок та села Перехрестя, голова Благодійного фонду «Кедєш», повідомив, що благодійна організація було створена у 2017 році із сімома членами. На сьогоднішній день до їхньої групи у Facebook приєдналося понад 10 500 осіб, більшість з яких – 93% – жінки з Угорщини.
«Наразі у педіатричних відділеннях лікарень Закарпаття перебуває щонайменше 1015 маленьких дітей, покинутих матерями з різних причин. Деяких із них забирають невдовзі після народження, інших – пізніше. Матері не відмовляються від них, оскільки не хочуть назавжди розривати зв’язок із дитиною, вони залишають немовлят у лікарні на довший чи коротший період через несприятливі умови життя. Вони розуміють, що діти там перебувають у теплі, вони не голодні та одягнуті. До прикладу, так матері, які залишилися самі, мають можливість влаштуватися на роботу та дещо заробити», – каже Йосип Шіпош.
Якось пастор та представниця реформатської громади, підприємець із Вилока, Аніта Гера, привезли подарунки покинутим дітям у лікарню м. Виноградів. Йосип Шіпош зняв це на відео та виклав у соцмережі.
«Знімати відео спочатку не дозволяли, але, побачивши, скільки ми привезли допомоги, все ж дозволили, – розповідає пастор. – Викладене у соцмережу відео набуло широкого розголосу. Довелося створити групу у Facebook через велику кількість звернень. З часом у нас ставало дедалі більше прибічників. У Виноградівській лікарні ми відокремили частину коридору, де облаштували кімнату для немовлят, яка відповідає всім потребам, тут наші волонтери мають можливість займатися з дітьми в сучасних умовах. Ми привозимо дитяче харчування, одяг і все, чого не вистачає», – каже пастор, щоправда, епідемічна ситуація дещо обмежує і їх останнім часом.
Благодійна організація «Кедєш» працює в дитячому відділенні Виноградівської районної лікарні та в обласній дитячій лікарні у Мукачеві, де восьмеро волонтерів почергово займається з покинутими дітьми, котрі, як показує досвід, відстають у розвитку, адже всі дні проводили у своїх ліжечках з решіткою. На одну медсестру в цих відділеннях припадає тридцять дітей, котрих потрібно кожні три години погодувати, поміняти підгузки. Можна лише уявити, в яких умовах перебували покинуті немовлята в дитячих палатах, до прибуття волонтерів БФ «Кедєш». У лікарнях діти можуть залишатися до дворічного віку, після чого їх або забирають батьки, або вони потрапляють у дитячі будинки, в кращому випадку, їх всиновлюють, або ж вони потрапляють до прийомних батьків.
Серед засновників Благодійного фонду «Кедєш» педагоги, підприємці різних віросповідань, спільне у них одне – всі вони християни, які люблять дітей. Вони збирають пожертви та мають співробітників – волонтерів, які регулярно займаються з дітьми.
«Усе розпочиналося на добровільних засадах, але завдяки нашим донорам ми вже можемо фінансово підтримати волонтерів, які на початку зголосилися це робити абсолютно безкоштовно. Деякі з них мають й офіційну роботу, вони отримують там зарплату, яку ми трохи доповнюємо. У лікарнях одночасно чергує лише двоє наших співробітників. У Виноградові, зокрема, вони зранку ідуть у відділення, де міняють підгузки дітям та обтирають їх, таке собі купання. Дітей годують у лікарні, ми ж дещо доповнюємо їхнє харчування, зокрема, збагаченими вітамінами пюре, сумішами, завдяки благодійним внескам, які ми отримуємо. Потім граємо з дітьми в ігровій кімнаті, яку ми обладнали в лікарні. Це дуже важливо для їх фізичного та ментального розвитку. Відтак, настає обідній сон, коли діти засинають, волонтери йдуть. У Мукачеві все проходить інакше. Нашим волонтерам дозволяють приходити лише в другій половині дня максимум на 4-5 годин. Натомість у Виноградові волонтери допомагають медсестрам, які працюють у відділенні, і по 7-8 годин, але, звичайно, здебільшого, перебувають із дітьми.
На ніч дітей залишаємо на догляд закладу. Це все, що наразі ми можемо зробити, – зауважує пастор і розповідає про плани. – Ми часто почуваємося безпорадними. Бувають випадки, коли мати забирає дитину із лікарні, а потім повертає 18-20-місячну дитину з вагою близько 5 кілограмів, майже, як при народженні. Ще один приклад. 16-річна дівчина завагітніла і народила. У відчаї залишає дитину в лікарні на кілька місяців. Коли повертається за нею, вже марно шукає, дитину всиновили. І вона не знає, де дитина перебуває. Побачивши кілька таких випадків, ми прийняли рішення створити притулок. Якщо соцслужби вживатимуть заходів до батьків, які не виконують свого обов’язку, тут можна буде розмістити дітей. Бачу, що влада підтримує цю ідею. Але для цього потрібно фінансування, на створення, утримування. Наш благодійний фонд отримує дрібні пожертви, але ми сподіваємося, що рано чи пізно хтось підтримає цю справу. Всевишній довірив нам бачення, ідеї, кроки, які ми вже зробили. Ми сподіваємось, що за Його допомогою наші плани будуть реалізовані», – каже пастор із вірою в очах.
Команда, яка об’єдналася для порятунку покинутих дітей, хоче створити притулок.
«Я сподіваюся, що ми зможемо отримати будинок для цієї мети, адже такий центр необхідний для всієї області. Ми не будемо займатися всиновленням, лише даватимемо матерям можливість залишити свою дитину на деякий час у нас, а потім забрати, при бажанні. Соціальні служби будуть знати, що діти перебувають не вдома, а в нас. Ми зможемо займатися і реабілітацією у нашому центрі. У довгостроковій перспективі ми плануємо розміщувати в центрі і людей похилого віку, які ментально та фізично перебувають у відповідному стані, щоб займатися з цими дітьми, як з онуками. Така система діє у Франції, де будинки для літніх людей об’єднують з дитячими будинками. У такому випадку нам було б потрібно менше робочої сили і, зрештою, усім було б добре.
Одне з моїх гасел: «Дива трапляються». Вірю, що наші плани здійсняться. Та вже і те є дивом, чого ми досягли досі», – каже Йосип Шіпош.
