Центр медико-соціальної реабілітації ім. святого Михайла в селі Ратівці Ужгородського району був створений 6 років тому для фізичної та психологічної реабілітації вихованців Будинку соціального захисту дітей ім. святого Михайла. На сьогодні тут займаються дітьми до 18 років, які живуть у Великодоброньському дитячому будинку «Добрий самаритянин», а також іншими дітьми з різних куточків області, які регулярно приїжджають на заняття. Маленьких пацієнтів приймають фізіотерапевти, логопеди, масажисти, психологи, фахівці, які працюють з аутистами. Нещодавно за сприяння Ужгородського ротарі-клубу та підтримки іноземних донорів у закладі облаштували соляну кімнату.
– У нашому Будинку соціального захисту дітей наразі живуть 24 вихованців, у центрі реабілітації щодня проводяться заняття. До нас потрапляє багато дітей з проблемами, які потребують лікування. Часто батьки відмовляються від сеансів через респіраторне захворювання дитини. Тому ми подумали, що в такому разі корисною буде соляна терапія. Так виникла ідея, а Ротарі-клуб підтримав її. Ми чекали півтора року, поки здійсниться наша велика мрія. Треба було визначити, який саме простір ми хочемо, наприклад без вікон. Це виявився масштабний проєкт. Раніше в цій кімнаті був масажний кабінет, – розповіла директорка центру Мелінда Ветровська, показуючи оновлене приміщення.
Відомо, що соляна кімната дуже корисна в лікуванні астми, бронхіту, респіраторної алергії, хронічних захворювань легенів, респіраторних недуг. Крім того, допомагає при крупі, сінній лихоманці, гаймориті, запаленні вух, горла, голосових зв’язок, але також може бути ефективною й при різних шкірних захворюваннях та проблемах із суглобами.
Учасники Ужгородського ротарі-клубу, як зазначила його голова Ольга Травіна, щасливі, що цей проєкт вдалося реалізувати. Вони завжди раді допомогти, щоб центр міг надавати малечі якомога більше послуг.
– Співпраця Ротарі-клубу та ратівського реабілітаційного центру триває багато років. Ми підтримуємо постійний зв’язок, знаємо проблеми та потреби закладу. Тепер допомагаємо втретє. Завдяки угорському, німецькому, італійському та французькому Ротарі-клубам придбали різноманітні тренажери для спортзалу. Згодом купили два кондиціонери для третього поверху. А наразі облаштували цю чудову соляну кімнату за фінансування німецького Ротарі-клубу. Ми обрали цей заклад як об’єкт підтримки не випадково, адже знаємо, наскільки важливо сприяти реабілітації дітей з інвалідністю, – наголосила Ольга Травіна. Стосовно планів на майбутнє, то вона зазначила, що війна перекроїла їхню діяльність. Тепер ротарійці зосередилися на підтримці сімей внутрішньо переміщених осіб та військових, які проживають на Закарпатті, а також на відпочинку дітей. Утім сподіваються, що це не останній спільний проєкт із реабілітаційним центром.
Голова Міждержавного комітету Україна – Угорщина Роберт Рояк з першого дня війни майже щодня спілкується з очільником Ротарі Угорщини та угорськими Ротарі-клубами. Користуючись нагодою, він подякував партнерам за значну допомогу, яку вони надали з початку війни до сьогодні.
– Завдяки Ротарі-клубу Будапешта ми встановили контакти з клубами Мілана, Парижа та Берліна. Між нами зав’язалася дружба, що триває вже третій рік. За їхньої підтримки сьогодні ми відкриваємо цю соляну кімнату, яка є продовженням глобального гранту, створеного завдяки міжнародній співпраці. За участю Ротарі-клубів чотирьох країн: Угорщини, Німеччини, Італії та Франції – ми вже змогли передати цьому центру велику кількість реабілітаційного обладнання, яке допомагає одужувати дітям з обмеженими фізичними можливостями. Соляна кімната була створена завдяки фінансуванню чотирьох берлінських клубів.
Кімнату оформила українська компанія з використанням лікувальної солі, доставленої зі Словаччини. Було також придбано іонізувальний апарат для підтримки необхідного мікроклімату.
У церемонії відкриття взяв участь і народний депутат Михайло Лаба. Він, зокрема, висловив вдячність усім, хто долучився до реалізації цього великого проєкту. Адже в нинішній складний період важливо, щоб увага й підтримка міжнародних меценатів до Закарпаття та в цілому до України тривала й надалі, зазначив депутат.
– Багато проєктів було реалізовано тут за сприяння колишньої сільської голови, представниці Ротарі Тетяни Андрусь. Зокрема 10 років тому – з голландськими партнерами. Ми також підтримуємо зв’язок з Еммою Ніколсон, членкинею британської палати лордів. За її сприяння змогли збагатити кілька дитячих установ різними засобами, наприклад у Солотвині та Сваляві.
Ратівський реабілітаційний центр радо приймає всіх, хто потребує допомоги, послуги для дітей доступні за наявності діагнозу та направлення лікаря. Лікування безкоштовне, але на добровільній основі приймається фінансовий внесок.
У Центрі медико-соціальної реабілітації дітей ім. Святого Михаїла в селі Ратівці відкрили кабінет галотерапії для лікувння хвороб дихальних шляхів. Сюди на реабілітацію з усієї області приїжджають діти віком до 18 років.
На базі Будинку соціального захисту дітей ім. святого Михайла, що в селі Ратівці на Ужгородщині, функціонують чотири дитячі будинки сімейного типу, в яких родини разом із власними виховують сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Родини Югасів (2008), Вербоцьких (2009), Пасторницьких (2018) та Башані (2021) учергове отримали допомогу з Угорщини.
– Ідеться про сиріт та дітей з важкою долею, які потрапляють до нас з дуже складним минулим і мають подолати різноманітні проблеми. Ми намагаємося надати їм для цього всебічну допомогу. Бачимо, що важке минуле впливає на всі сфери їхнього життя. Зокрема вони мають труднощі з навчанням. Зараз ми намагаємося визначити, у кого більші, у кого менші проблеми. Ми дуже вдячні за візит фахівців, які допоможуть нашим вихованцям, – повідомив Пейтер Біров, волонтер закладу, поки ми чекали на приїзд гостей із Угорщини.
Будинок соціального захисту дітей відвідали реабілітолог, логопед Крістіна Деткіне Ґітлар та логопед, викладач дитячого розвитку Вікторія Сілваші. Вони розповіли, що приїхати в Ратівці, поспілкуватися з дітьми, оцінити їхні знання та визначити, як допомогти їм у розвитку. Запросила спеціалістів голова Спілки багатодітних родин Угорщини Каталін Кардошне Дюрко. Тож фахівчині у свій вільний час приїхали в наш край і привезли з собою спеціальні засоби. Вони склали дводенний графік перевірки дітей відповідно до віку.
– Спілка багатодітних сімей Угорщини зв’язалася з ратівецьким Будинком соціального захисту дітей і з’ясувала його потреби. На прохання закладу приїхали два логопеди. Вони встановлюють дефекти мови, рівень розвитку дітей, щоб допомогти тим, які мають певні проблеми. Користуючись нагодою, хочемо подякувати за їхню професійну підтримку, – розповіла голова Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Лівія Балог.
– Три місяці тому ми були на Закарпатті вже вдруге. Було дуже приємно знайти тут друзів. А дружба означає й те, що в разі потреби за можливості ми привозимо допомогу. І коли вчергове приїздимо, завжди знаходимо причину навідатися знову. Це дуже приємно! – зазначила очільниця Спілки багатодітних родин Угорщини Каталін Кардошне Дюрко.
– У рамках благодійної акції, яка проводилася минулої осені, у грудні ми вже були на Закарпатті, привезли інструменти й ноутбуки в музичні школи та подарунки малозабезпеченим багатодітним сім’ям напередодні Різдва. Подорож була чудовою в усіх сенсах, цікавою та вражаючою, тоді саме тривав період постійних відключень електроенергії. За таких обставин приїзд виявився настільки гарним, утворився настільки сильний взаємозв’язок із місцевою громадою, що ми одразу зрозуміли: будемо продовжувати цю справу і ще повернемося! Тепер випала нагода для цього. Нам удалося знайти двох логопедів, які допоможуть у роботі реабілітаційного центру ратівецького Будинку соціального захисту дітей, для цього вони перебуватимуть тут кілька днів. Це ще один пункт взаємозв’язку, і тепер ми розуміємо, що маємо приїхати знову, адже знайшли напрями співпраці, аби продовжувати допомагати місцевій громаді плекати нашу культуру, традиції, – повідомила заступниця держсекретаря з питань вищої освіти Міністерства культури та інновацій Угорщини Вероніка Варга-Баюс.
Про результати дводенної роботи фахівців розповіла директорка Центру медико-соціальної реабілітації ім. святого Михайла Мелінда Ветровська. За її словами, 12 дітям віком від 5 до 14 років були встановлені діагнози. Для вчителів та вихователів склали рекомендації, як займатися з кожною дитиною, якими методами, кому потрібні окремі заняття з логопедом. У когось із дітей труднощі з читанням, у когось – з рахуванням, але є й такі 4-річні малюки, у яких складнощі з вивченням кольорів. Для кожного вихованця склали рекомендації щодо напрямів розвитку.
[type] => post [excerpt] => На базі Будинку соціального захисту дітей ім. святого Михайла, що в селі Ратівці на Ужгородщині, функціонують чотири дитячі будинки сімейного типу, в яких родини разом із власними виховують сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Род... [autID] => 2 [date] => Array ( [created] => 1679495580 [modified] => 1679495582 ) [title] => Будинок соціального захисту дітей ім. святого Михайла відвідали логопеди [url] => https://life.karpat.in.ua/?p=141046&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 140910 [uk] => 141046 ) [trid] => din4423 [aut] => zlata [lang] => uk [image_id] => 140891 [image] => Array ( [id] => 140891 [original] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/l1.jpg [original_lng] => 84553 [original_w] => 1125 [original_h] => 844 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/l1-150x150.jpg [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/l1-300x225.jpg [width] => 300 [height] => 225 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/l1-768x576.jpg [width] => 768 [height] => 576 ) [large] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/l1-1024x768.jpg [width] => 1024 [height] => 768 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/l1.jpg [width] => 1125 [height] => 844 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/l1.jpg [width] => 1125 [height] => 844 ) [full] => Array ( [url] => https://life.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/l1.jpg [width] => 1125 [height] => 844 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => life [color] => red [title] => Життя ) [translation_required] => 2 [views_count] => 2065 [translation_required_done] => 1 [_thumbnail_id] => 140891 [_edit_lock] => 1679488568:2 [_edit_last] => 2 [_ukrnet_feed_include] => 1 [_oembed_92d6ac08b635b10b6e4d6089dec35c1f] => [_oembed_time_92d6ac08b635b10b6e4d6089dec35c1f] => 1679495942 [_oembed_4e51fa59799947749633e6e41a3cfe47] => [_oembed_time_4e51fa59799947749633e6e41a3cfe47] => 1679495943 [_oembed_f7621a4b4c697746395389bf2ca3f979] =>
Today is World Cancer Day. I visited Ukraine’s National Cancer Institute to support our young patients, their parents, and everyone fighting this terrible disease. They are all very strong, with a strong belief in our defenders and Ukraine.
У селі Ратівці 29 листопада вшанували пам’ять місцевих жителів, яких у 1944 році примусово відправили у трудові табори, жертв так званих «маленьких робіт». Скорботний захід, організований Товариством угорської культури (КМКС) спільно з місцевою школою та історичними церквами, відбувся на території місцевої римо-католицької церкви, біля меморіального знаку жертвам сталінських репресій, який встановили в 1989 році, а згодом, у 1995-му, за сприянням ТУКЗ-КМКС, оновили з громадських пожертв.
Присутні вшанували пам’ять депортованих місцевих жителів хвилиною мовчання.
– Сьогодні ми згадуємо трагічну подію, яка позбавила громаду нашого села чималої кількості батьків, синів, братів. 11 із них уже ніколи не повернулися до своїх рідних: Лайош Адам, Шандор Адам, Янош Бейреш, Шандор Демеш, Шандор Іллар, Балаж Лелекач, Бейла Надь, Антал Югас, Ференц Сопов, Амбруш Ветровцкі, Шандор Гаклік, – повідомила модератор заходу, секретар місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Діана Ференц, водночас діти поклали по лампадці до меморіального знаку. – Хоча їхні життя припинила ненависть, ми збережемо пам’ять про них і сподіваємося, що нашому народу більше не доведеться пережити подібне.
Від імені Генерального консульства Угорщини в м. Ужгороді до присутніх звернулася консул Едіна Альбертне Шімон.
– 77 років тому, в листопаді 1944 року, Радянський Союз на чолі зі Сталіним розпочав збирати та вивозити із Закарпаття невинних мирних жителів, угорців та німців на так звані «маленькі роботи», що відбулося абсолютно безпідставно, з порушенням відповідних міжнародних конвенцій. Ми повинні вічно зберігати пам’ять про депортованих і черпати силу з їхньої стійкості, віри та волі до життя. Ми повинні боротися за рідну мову, єдину основу нашого існування. Важливо, щоб і сьогодні ми, не зрікаючись національної приналежності, боролися за збереження закарпатської угорської громади. Для угорців Закарпаття є лише один правильний шлях — це єдність будь-якою ціною та дружба із сусідніми народами. І рідна нація теж ніколи не відвернеться від тих, хто тут живе, – підсумувала дипломат.
Пастор реформатської громади Тібор Сімкович зачитав уривок із книги пророка Єремії, посилаючись на те, що в центрі життя і служіння пророка Єремії завжди була ймовірність потрапити в полон.
– Згадуючи сьогодні наших героїв, які були насильно вивезені 77 років тому, варто також глибоко замислитися, які рішення призвели до цих трагедій. Духовний тягар Єремії — це і наш духовний тягар, оскільки завдання стояти на варті – це і наше завдання також. Коли ми бачимо, що наш народ духовно слабне, втрачає віру, стає ледащим, а лідери корумпованими, наше завдання – попередити тих, хто залишається байдужим до цього. Те, що ми зараз стоїмо тут, сумуємо, незважаючи на погану погоду, усілякі перепони, незважаючи на тисячі інших своїх справ, свідчить, що ми пам’ятаємо наше минуле, його уроки, і хочемо передати це наступному поколінню. Ми повинні нести правду, зберігати свою національну ідентичність та віру так, щоб бути прикладом для оточуючих, – наголосив пастор, звернувши увагу на те, що поруч із тими жертвами, кого ми сьогодні згадуємо, варто згадати і тих, що залишилися вдома і в найважчі, найтемніші часи несли полум’я віри, несли та зберігали смолоскип угорської ідентичності, без кого ми не могли би бути тут нині.
Голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС с. Ратівці Лейнарт Іллар, вірний традиції, і цього року під час виступу ніби провів урок історії, згадавши часи, коли Угорщина ще не була поділена, а затим і страждання, які розпочалися згодом і тривають донині, про дві диктатури, ї жертв їхньої боротьби.
– Тоді люди зіткнулися з неможливістю відвідати своїх родичів, оскільки їх уже розділяє кордон. І ті частини нації, які опинилися за межами кордону, зрозуміли, що опинилися в чужій країні, де з ними часто поводилися досить жорстко і намагалися їх насильно асимілювати. Кульмінацією цього процесу стали сталінські «маленькі роботи». Маємо згадати не тільки про 40 тисяч загиблих, але і про їхні родини, які або втратили батька, або були позбавлені можливості залишити нащадків для угорської нації, – наголосив Лейнарт Іллар.
Після покладання вінків із тематичними віршами та піснями виступили учні місцевої школи, що додало душевності пам’ятному заходу в Ратівцях у першу неділю Адвента.
