17 березня в рамках святкового богослужіння в реформатській церкві села Бодалово на Берегівщині вшанували пам’ять героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років.
Пастор Жолт Шапі проповідував Слово Боже на основі 6-ї частини Євангелія від Івана, проводячи паралелі між написаним у Біблії та тим, що відбувається сьогодні. «Нехай Христос буде нашим хранителем, віруймо в нього. Нехай Святий Дух Божий діє в нас і дасть відвагу приймати свою національну належність, адже ті, хто залишається тут, мають плекати і зберігати традиції та передавати їх нащадкам», – наголосив священник, звертаючись до вірян.
Після богослужіння присутніх привітав голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС села Бодалово Людвіг Якоб. «Як спадкоємці найдавнішого на Закарпатті меморіального місця, пов’язаного з Петефі, ми маємо обов’язок ушановувати його пам’ять не лише в день народження поета, а й разом з героями Угорської революції 1848 року», – наголосив він. «З часу визвольної боротьби минуло вже 176 років, але ми живемо на Закарпатті в період, коли наше прагнення до волі, важливість плекання рідної мови, культури, віри, любові до батьківщини не змінилися. На жаль, збереження цих цінностей на сьогодні все ще дуже обмежене. Угорщина підтримує нас і стоїть поруч із нами в ці важкі часи. А наше завдання – залишаючись на рідній землі, плекати свою віру, національну ідентичність та передавати нашу спадщину наступним поколінням», – підкреслив Людвіг Якоб.
Консул Угорщини в Берегові Міклош Юстин, виступаючи перед присутніми, наголосив, що 15 березня – не просто дата в календарі, а «день нашої єдності, нашої рішучості та прагнення до свободи». «Сьогодні ми згадуємо тих, хто своєю мужністю й жертовністю сприяв незалежності та свободі угорської нації, – підкреслив дипломат. – Серед них і Шандор Петефі, який був не лише видатним діячем угорської літератури, а й одним із найбільших лідерів інтелектуальної та культурної спадщини всього нашого народу. Нехай його пам’ять буде благословенною і надихає нас на втілення в життя ідей, за які він так мужньо боровся».
Кароліна Дорчі, секретарка ТУКЗ-КМКС з питань політики та комунікації, очільниця фракції «КМКС» у раді Берегівської територіальної громади, говорячи про події 176-річної давнини, зазначила: «У 1848 році хоробрі молоді люди Будапешта наважилися діяти й виступили за свободу Угорщини, за те, щоб Угорщина була вільною країною, щоб збереглась угорська нація. Чого вони вимагали? Свободи преси й слова, відповідального уряду та життя в мирній Європі. Їхня мужність у багатьох випадках додавала нам сили й віри. Війна, яка триває вже два роки, усім ускладнила життя, але я бачу, що Всевишній досі носить нас на долоні, бо ми маємо віру. Ті, хто залишився тут, на Закарпатті, – герої, як і герої 1848 року, тому що наше завдання – зберегти угорську громаду в краї, угорську мову та культуру, і ви всі цьому сприяєте». «Найкраще, що я можу сьогодні побажати, – це гасло тогочасних революціонерів: «Хай будуть мир, свобода і взаєморозуміння!» – наголосила Кароліна Дорчі.
«У 1848 році угорці показали приклад усій Європі. Вони довели, що завдяки спільній вірі, волі та силі спроможні діяти для кращого майбутнього», – зазначив, у свою чергу, староста Бодалова Імре Салай. За його словами, закарпатські угорці пройшли через велику кількість випробувань, ситуація непроста й сьогодні, і «ми – ті, хто залишився тут, – наполягаємо на ідеалах визвольної боротьби 1848–1849 років за незалежність, свободу та наше збереження тут, на нашій батьківщині».
Після виконання національної молитви присутні поклали вінки до пам’ятних дощок Шандору Петефі та Ференцу Келчеї, установлених на зовнішній стіні реформатської церкви.
Представники угорської громади міста Тячів 15 березня теж відзначили річницю Угорської революції та визвольної боротьби 1848-49 років. В огляду на війну пам’ять героїв революції і цьогоріч вшанували біля пам’ятника Кошута в центрі міста тихим покладанням вінків.
Вшанування розпочалося в місцевій реформатській церкві святковим богослужінням.
Присутніх привітав пастор Карой Ласло. Він зокрема зазначив, що в Європі були два народи, які ніколи не нападали на інших: голландці та угорці. Проводячи паралель між двома народами, пастор зазначив, що обидва створили свою батьківщину і побудували свою державу ціною важкої боротьби. За його словами, угорська нація заселила пустий регіон, куди її послав Бог тисячу років тому. Однак, відколи існує держава, вона ніколи не нападала на іншу країну, вона хотіла жити в мирі з усіма народами. На жаль, як засвідчує історія, так не сталося, угорців кілька разів намагалися підкорити. Угорський народ за тисячу років зазнав багато труднощів, але не полишав надії.
Дипломат Консульства Угорщини в Берегові Ґерґей Трієб у своєму привітанні наголосив: спільне вшанування пам’яті зміцнює національну ідентичність, національні свята нагадують про минуле, звертаються до сьогодення. За словами консула, угорці вважають революцію 1848 року однією з найславетніших епох у своїй історії. «У березні 1848 року нація знайшла себе, а угорці знайшли один одного», – зазначив дипломат. Він також зачитав вітальний лист прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.
Голова Верхньотисянського регіонального осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Йожеф Шарі під час виступу наголосив, що любов до свободи героїв Угорської революції зразкова, це саме та любов, з якої можна черпати сили у всі часи: «Наша понадтисячолітня історія навчила нас любити свободу і незалежність. Цей невеликий народ, затиснутий між двома великими світами, завжди боровся і вів свою боротьбу за свободу. Ми повинні завжди пам’ятати про 15 березня, тому що ті молоді герої підтвердили цю любов до свободи». Він висловив сподівання, що наступне покоління братиме приклад з попередників, і щороку схилятиме голови, вшановуючи пам’ять. Розмірковуючи про поточну політичну ситуацію, Йожеф Шарі зазначив: «Ми завжди повинні боротися за нашу свободу. Особливо на тлі мовних законів та законів про освіту це питання знову актуальне. Воно на часі і в Європі, бо з нас хочуть зробити європейців, як колись за радянської влади, коли нам хотіли нав’язати радянську людину. Вони хочуть, щоб нації певною мірою відмовилися від своєї національної ідентичності. Не робімо цього! Для цього ми зібралися і для цього ми відзначати свято 15 березня щороку», – наголосив очільник осередку.
Після виконання національної молитви угорців присутні поклали вінки до пам’ятника Лайоша Кошута, розташованого в центрі міста.
23 жовтня 67-ту річницю Угорської революції та визвольної боротьби у Мукачеві відзначили зворушливим виступом.
Присутніх на меморіальному заході, який відбувся в Угорському домі ім. Мігая Мункачі, першим привітав провідний консул Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Арон Чех. «Хай сила духу та витримка героїв 56-го і надалі слугують прикладом для угорської громади Мукачева, які пізнали чимало випробувань, котрі, відстоюючи свою правду, довели, що є гідними послідовниками своїх відважних предків», – наголосив дипломат. Він також запевнив, що уряд Угорщини і надалі підтримуватиме закарпатських угорців, зокрема молодь. Щодо скандалу навколо середньої школи імені Ференца Ракоці, консул, звертаючись до присутніх вчителів та учнів навчального закладу, підкреслив: «Залишайтеся і продовжуйте боротися, бажаю вам для цього багато сил!»
Відтак менеджерка Угорського дому Аніта Пфайфер покликала на сцену учнів Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана та середньої школи ім. Ференца Ракоці. Виступ відобразив події, які сталися в столиці Угорщини 23 жовтня 1956 року, коли відчай і бажання свободи призвели до революції та боротьби за незалежність, що привернуло увагу всього світу до країни з десятимільйонним населенням у серці Європи. Виступ, який супроводжувала увертюра «Егмонт» Бетховена, композиція, яка найчастіше звучала під час Угорської революції та боротьби за незалежність, нагадав атмосферу того часу. Мукачівські школярі зачитували уривки із щоденників про ті події, вказуючи на те, що угорська революція 1956 року була першим протистоянням комуністичній диктатурі та радянськими імперськими прагненнями; протиставляла партійній державі демократичний парламентаризм, гнобленню – національну свідомість, таким чином угорці стали прикладом для народів, які борються за незалежність і свободу.
Після виступу дітей своїми думками поділився краєзнавець Бейла Попович, наголошуючи на одному з визначальних меседжів подій 1956 року, що за збереження та свободу треба боротися. «Я пригадав твір Мадача. У «Трагедії людини» Адам формулює сенс життя, коли каже, що метою життя – це боротьба», – зазначив він. «Щоби сформулювати для себе те, що є важливим і без чого ми не можемо жити, але бачити і хороше. Якщо ми зрозуміємо цей сенс, то робитимемо свою справу з чистим серцем, з ентузіазмом, не чекаючи нічого натомість, бо в цьому вся суть», – додав Бейла Попович.
«Свободу, життя мають лише ті, хто щодня має боротися за них», — процитував він думку з «Фауста» Ґьоте. «Насправді це і є наше життя. Якщо озирнутися на минулу тисячу років угорського народу, то нам завжди потрібно було щось робити, щоб і тепер продовжувати говорити угорською. І якщо я дивлюся на сьогодення, то ми повинні так само боротися за наші школи, з чистим серцем, ентузіазмом, наполегливо, тримаючись за руки, зміцнюючи також наші громади. І, покладаючись на Бога, черпаючи сили з Нього, підбадьорюючи один одного, я впевнений, що ми зможемо досягти поставлених цілей. Це те, що робить події 56-го актуальними», – наголосив краєзнавець.
Щороку 23-го жовтня угорський народ вшановує пам’ять героїв Угорської революції 1956-го року. В Ужгороді місцева угорська спільнота, представники Генерального консульства Угорщини разом очільниками області теж вшанували 67-у річницю подій 1956-го року.
23 жовтня громадська організація Pro Cultura Subcarpathica (PCS) разом із Закарпатським угорським інститутом ім.Ференца Ракоці II та Консульством Угорщини в м.Берегово вшанували пам’ять героїв угорської революції 1956 року в рамках церемонії покладання вінків перед пам’ятником, встановленим на площі залізничного вокзалу в м.Берегово.
На початку присутні змогли почути вірш Лайоша Тамаші «Червона кров на вулицях Пешта» у виконанні студентки ЗУІ Ніколетти Півнєвої.
Ректор ЗУІ Іштван Черничко у свої промові сказав: «Молоді угорці повстали проти тиранії. Вони не думали, що цілий світ дізнається про їх героїчний вчинок. Хоча повстання було придушене за декілька днів, але надію у свободу – ні. Зараз вшановуємо пам’ять тих сміливих, які мали сили повстати за волю, за свободу».
Історичні події того часу згадав науковий працівник інституту Атила Саколцаї: «Потрібно пам’ятати всіх, хто брав участь у революції. Не тільки тих, імена яких знаємо, але і тих, які допомогали пораненим, які готували їжу. Вони теж пожертвували собою, віддали своє життя за свободу. Не забуваймо їх».
Керівниця «Про Культура Субкарпатіка» Маріанна Паллагі зауважила: «Пам’ять героїв вшановуємо щороку. Тих, з чиїх дій можемо черпати силу і зараз, коли теж переживаємо важкі часи. Не забуваймо наших сьогоднішніх героїв, які теж сміливо воюють на фронті, незалежно від національності».
Опісля виступів присутні поклали вінки до меморіального пам’ятника.
Заходи вшанування героїв повстання 1956 року відбулися і в інших населених пунктах Закарпатської області.
Трагічні події осені 1956 року в Угорщині залишили незабутній слід не тільки в угорській, а й європейській історії ХХ століття. Вони назавжди увійшли до пам’яті мільйонів угорців…
23 жовтня виповнилося 67 років з того часу, коли мирна акція протесту в Будапешті переросла в збройне повстання. Народні виступи, які були покликані скинути комуністів та повернути країні незалежність від впливу Радянського Союзу, завершилися поразкою повстанців. Утім революція поклала початок краху прорадянських тоталітарно-комуністичних режимів у Центрально-Східній Європі, який успішно завершили народно-демократичні революції кінця 80-х років минулого століття.
Аби згадати події тих часів і схилити голову перед героями, які віддали власне життя за свободу свого народу, в обласному центрі Закарпаття провели урочистості до 67-річчя революції в Угорщині.
Захід організували Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді та Консульство Угорщини в Берегові, Товариство угорської культури Закарпаття. Усі разом прийняли рішення мовчки віддати шану героям революції.
В урочистостях узяли участь: Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бочкаї, голова Закарпатської обласної ради Роман Сарай, заступник голови ТУКЗ-КМКС, депутат Закарпатської обласної ради Йосип Борто, представники управління національностей та релігій Закарпатської ОВА, угорських громадських організацій та дипломатичних місій, культурних товариств, студенти.
Без гучних промов присутні поклали вінки й квіти до пам’ятного знака на вулиці Ракоці та до меморіальної дошки на Довженка.
Відтак помолилися за всіх невинно вбитих, які віддали своє життя за свободу.
1.⚡️ #Hungary has stopped allowing Ukrainian trucks through from #Slovakia, - media.
After the blockade of Slovak carriers, the drivers decided to leave Slovakia through Hungary. It is reported that a queue formed here, and then trucks stopped passing altogether.⬇️ pic.twitter.com/InxRtsiVhh
З нагоди 175-ї річниці з дня початку революції та визвольної боротьби 1848–49 років в Угорщині Спілка християнської інтелігенції Берегова організувала в стінах Будинку для паломників ім. Ференца Пастора меморіальний захід.
Після виконання національної молитви угорців присутніх привітав заступник голови громадської організації Іштван Бардош. Він, зокрема, нагадав, що на початку січня берегівчани відзначили 200-річчя з дня народження поета, революційного діяча Шандора Петефі. «Національний поет залишив слід в історії не лише своїми чудовими віршами – він відстоював свободу нації, показував приклад героїзму, мужності та відповідальності перед громадою, яка його виховала. Нам також необхідні ці чесноти в нинішні важкі часи», – наголосив Іштван Бардош.
«Якщо ми озирнемося на 1848 рік і ту чудову єдність, яка тоді народилася, то можемо відзначити, що Бог тримав угорців за руку. І якщо ми можемо просити в нього щось у це свято, то це те, щоб він знову взяв нас за руку, бо без єдності ми не повернемося на той шлях, яким стільки разів гордо йшли наші предки, зокрема арадські мученики», – додав він.
«1848–49 роки були часом великого подвигу угорського народу, Європа звернула увагу на нашу країну, мужність нашої молоді стала прикладом і для інших народів», – наголосила під час свого виступу консулка Угорщини в Берегові Сільвія Молнар-Фрідріх. Згадуючи події 175-річної давнини, вона зазначила, що 15 березня стало символом для угорців, цей день – національне свято, яке принесло надію на свободу.
«Кошут і сам усвідомлював, що жодна нація не може бути вільною без свободи іншої нації, що свобода однієї нації не може ігнорувати бажання свободи інших народів. […] Маніфест березневої молоді починається словами: «Чого хоче угорська нація». І продовжується так: «Хай будуть мир, свобода і злагода». Цього я бажаю всім нам!» – підсумувала консулка.
Єпископський вікарій, настоятель римо-католицької парафії в місті Берегові Янош Молнар, звертаючись до присутніх, наголосив: «Свобода починається тоді, коли кожен поважає іншу людину, її переконання, думки. Треба прагнути справжньої християнської свободи, свободи дітей Божих, яку всім нам приніс Ісус Христос».
Після вітальних промов відбулася культурна програма. Зокрема прозвучали вірші Шандора Петефі у виконанні Сільвестра Ферку. Відтак з програмою, підготовленою Іреною Крайнік, виступили церковний хор та тріо акордеоністів – вихованців Берегівської школи мистецтв ім. Золтана Кодая.
На завершення заходу присутні виконали пісню «Созат».
Угорський дім ім. Мігая Мункачі 24 жовтня організував меморіальне дійство з нагоди річниці Угорської революції 1956 року.
Присутніх привітала менеджер з питань культури Угорського дому Аніта Пфейфер, відтак вона запросила на сцену учнів Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана та середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ. Школярі у своєму виступі відтворили події, які сталися протягом 24 жовтня – 4 листопада 1956 року в Будапешті, через які країна з 10-мільйонним населенням, розташована в центрі Європи, потрапила у фокус уваги всього світу. Учасники революції прагнули збудувати з країни батьківщину, а з народу – націю, і за це багато хто з них заплатив своїм життям. Виступ підкреслила увертюра «Егмонт» Бетховена – музичний твір, який найчастіше звучав по радіо під час подій 66-річної давнини, котрий нагадав атмосферу того часу.
«Я пригадав, що ми живемо тут, у Карпатському басейні, вже давно, понад 1100 років, і всі ці роки насправді були про те, щоби вижити, зберегти наші цінності, повернути вкрадене», – зазначив після виступу школярів краєзнавець Бейла Попович. Розмірковуючи про визначальні постаті та події угорської історії, наголосив: «У нас є щось, що неможливо викорінити: цей народ був призначений Богом для життя».
Революцію придушили, але були представники західної Європи, які виступили за угорців. Серед них Альбер Камю, який у жовтні 1957 року в Парижі узагальнив свої думки про події 56-го року в творі «Кров угорців». «Угорські робітники та інтелігенція, на боція яких ми стоїмо сьогодні з таким безпорадним сумом, знають усе це, і саме вони ті, хто дав нам зрозуміти глибший зміст усього цього. Тому, якщо ми розділили їх нещастя, ми розділяємо і їхню надію. Незважаючи на свої страждання, кайдани та вигнання, вони залишили нам королевську спадщину, яку ми повинні заслужити: свободу, яку вони не здобули, але повернули нам за один день!» – процитував Бейла Попович слова французького письменника та філософа, лауреата Нобелівської премії.
Від імені Генерального консульства Угорщини в Ужгороді виступив консул Ференц Пап. «Кожна історична подія несе послання для нащадків. Якщо запитати, яким був меседж 56-го, то відповідь однозначна: єдність звичайних, простих людей, їх самовідданий героїзм», – підкреслив дипломат. «Угорці об’єднані долею і Угорщина не забуває жодного брата, що живе за її межами», – додав він.
Однак, згадуючи минуле, не можна забувати і про виклики сьогодення: Уряд Угорщини та угорський народ завжди були солідарні з народом України, нині, об’єднавши всі зусилля, допомагають біженцям не лише в Угорщині, але й вимушеним переселенцям в Україні», – наголосив Ференц Пап.
На завершення заходу директор Угорського дому подякував школярам за виступ і зазначив – він вдячний за можливість, що місцеві угорці можуть зібратися разом та відзначити національне свято.
Як і в попередні роки, цьогоріч до Будапешта приїхало багато людей, щоби вшанувати пам’ять подій 1956 року та їх учасників – революції угорського народу проти сталінської та комуністичної диктатури, радянської окупації, боротьби за свободу. За сприяння Асоціації ім. Ракоці на захід отримало запрошення і Закарпаття, а також 50 дітей української національності, батьки яких зараз служать на фронті. Із враженнями про поїздку ділиться вчителька фізики і математики Пийтерфолвівського реформатського ліцею, координаторка Виноградівського районного осередку Асоціації ім. Ракоці Юдіт Пава.
‒ Ми прибули в Будапешт 21 жовтня. Цього року запрошення на заходи з нагоди відзначення річниці Угорської революції 1956 року отримали студенти та педагоги Берегівського ліцею ім. Лайоша Кошута, Фахового коледжу Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, Великоберезького реформатського ліцею, Мужіївського ліцею ім. Яноша Гуняді, Пийтерфолвівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Ференца Келчеі, Пийтерфолвівського реформатського ліцею, Неветленфолівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів.
Проживання та харчування закарпатців забезпечив будапештський готель «Берлін». Після прибуття протягом дня ми відвідали будівлю Парламенту, зокрема візит-центр та сесійну залу. Завдяки екскурсоводам ми дізналися багато цікавої інформації, зробили фото на згадку.
Наступного дня ми вшанували пам’ять героїв революції та визвольної боротьби 1956 року. Після меморіального заходу та кінопоказу студенти відвідали набережну Дунаю, відтак попрямували до Будапештського технологічного та економічного університету, де послухали спогади про історичну подію та вітальні промови.
Участь у цьому заході взяв зокрема Глава Адміністрації Прем’єр-міністра Угорщини Ґерґей Ґуяш, котрий під час свого виступу привітав присутніх закарпатських угорців, а у зв’язку з війною відзначив, що Україна нині героїчно бореться за власну свободу та суверенітет. Політик також зазначив, що герої Угорської революції 1956 року боролися не лише за свою свободу, вони прагнули залишитися після себе вільну батьківщину для нащадків. І хоча їхня перемога була малоймовірною, вони боролися до кінця, йшли на вірну смерть, адже знали, що правда на їхньому боці.
Ґерґей Ґуяш також підкреслив, що дії героїв доводять, що сенсом боротьби може бути не лише перемога, і що більшість не завжди стоїть за правду, але краще залишатися наодинці із собою, ніж жити в брехні, – розповіла Юдіт Пава.
Після цього закарпатці разом із двома тисячами учасників долучилися до пам’ятної ходи зі смолоскипами.
На плоші ім. Йожефа Бема послухали виступ Держсекретаря з питань національної політики Угорщини Арпада Яноша Потапі. Високопосадовець у своїй промові наголосив, що під час революційних подій 1956 року було потрібно боротися не лише заради сучасного, але й заради пам’яті вже померлих, а також заради майбутніх поколінь. Лише ті, хто залишався вірним історичній спадщині, могли перемогти. Хоча революція була потоплена в крові, революціонери своєю непохитністю здобули ідейну перемогу над системою, яка врешті опинилася на смітнику історії. «Вірність батьківщині та інтереси нашої нації потребують сьогодні лише одного: миру. Мир потрібен закарпатським угорцям, мир потрібен Європі, охопленій воєнною інфляцією», – зазначив Держсекретар.
Після цього студенти та педагоги прослухали концерт піаніста, лауреата Премії ім. Ференца Ліста Ендре Геґедюша у фойє Будапештського технологічного та економічного університету.
Зранку 23 жовтня ознайомилися із тематичною виставкою.
Студенти Великоберезького реформатського ліцею зокрема взяли участь в історичній вікторині «Gloria Victis», яка пройшла в будівлі Парламенту Угорщини, де посіли призове місце.
На завершення візиту закарпатці подякували Асоціації ім. Ракоці за надану можливість взяти участь у пам’ятних заходах у Будапешті, вшанувати пам’ять героїв Угорської революції 1956 року. «Усе це має символічне значення, тому що ми відстоюємо свої погляди, зберігаємо національну ідентичність, і найголовніше для всіх нас, щоб якнайшвидше був мир», – зазначила Юдіт Пава.
Днями в Будапешті побачив світ збірник архівних документів про події осені 1956 року, коли у столиці Угорщини вибухло визвольне повстання, яке було жорстко придушене радянськими танками.
Зібрала, впорядкувала і видала для нас ці цінні папери доцент Закарпатського угорського інституту, голова благодійного фонду “Геніус” Наталія Вароді.
Громадська акивістка й до цього часу досліджувала ті буремні події, у 2012 році навіть видала невеличку збірку на дану тематику, а потім довгих десять років знову більш глибоко вивчала пожовклі сторінки, які правдиво розповідали про наругу радянського режиму над угорською меншиною Закарпаття, про долі сотень безпідставно репресованих і замордованих у сталінських таборах.
Сьогоднішнє видання містить в собі майже кілька сотень мовчазних паперових свідків нелюдських діянь тодішньої влади як в СРСР, так і Угорщині, служби безпеки яких тісно співпрацювали, гноблячи місцеве населення. Про це свідчать протоколи допитів репресованих, різні доповідні на інакомислячих, вироки судів тощо.
У другій частині понад 600-сторінкової книги надруковані розповіді про діяльність під час революції 1956 року угорських патріотичних груп на Закарпатті, зокрема у Виноградові, Косоні, Галочі, інших населених пунктах регіону. Подаються оригінали текстів, розповсюджуваних молоддю листівок, публікуються імена арештованих. Серед них і Шандора Мілована, який був присутній на презентації збірки.
Історичну значимість видання високо оцінили виконуючий обов’язки керівника консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнер, директор Будапештського національного музею Іштван Кенєреш, президент та ректор ЗУІ Ілдика Орос та Іштван Черничко, доцент інституту Єлизавета Д.Молнар.
Автор книги Наталія Вароді поділилася думками як скурпульозно збирали архівні документи, перекладали їх, звіряли факти, готували до друку, коротко ознайомила з основними тезами видання.
“Щиро дякую всім, хто безкорисно допомагав мені в цій нелегкій роботі, надихав на подальші пошуки,- наголоситла на завершення науковець.- А ще теплими словами хочу згадати одного із засновників вишу та його ректора Калмана Шооша, котрий підказав дану тему для поглибленого вивчення.”
До слова, 25 жовтня в інституті вручатимуть його іменні премії кращим студентам навчального закладу.
Прикметно також, що на презентацію прийшло багато знаних особистостей, серед яких Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї, голова Берегівської райради Карло Резеш, директор Закарпатського обласного архіву Михайло Місюк, інші.
“Книга, безумовно, буде цікавою й корисною для прочитання усім, хто цікавиться історією Закарпаття, дослідникам подій 1956 року, науковцям і студентам,- поділився з Карпатським об’єктивом проректор ЗУІ Дюла Фодор.- Дуже радий, що така збірка побачила світ й бажаю автору нових вагомих досліджень.”
