Товариство ім. Ракоці вчергове організувало мобільний табір «Студенти без кордонів», який з 1994 року збирає угорську молодь з різних куточків Карпатського басейну. Із Закарпаття участь у ньому цьогоріч узяли 20 студентів.
Загалом до роботи табору долучилося сто представників закордонних угорських громад. Студенти провели по три дні в містах Пейч і Мішкольц та ще чотири в Будапешті. Мета табору – краще пізнати Угорщину, посилити свою національну ідентичність. Молодь має можливість ознайомитися з історичною й культурною спадщиною країни, оглядаючи замки, музеї та інші пам’ятки, а також відвідуючи лекції, присвячені питанням збереження угорської культури тощо. А задля кращої комунікації між молодими людьми кожного року розробляється особлива програма, вікторини, ігри, конкурси. Слід зазначити, що долучитися до табору можна, пройшовши конкурсний відбір на основі поданих грантових проєктів.
Усі студенти, які беруть участь у таборі, автоматично стають членами «родинного кола Ракоці». Це дає можливість підтримувати зв’язок і після табору. Адже для членів клубу щороку організовуються різноманітні зустрічі в різних куточках Карпатського басейну.
19–24 серпня на базі Пийтерфолвівської філії центру професійного навчання ім. Еде Егана проводився традиційний табір народної музики і танцю, організований Закарпатським угорськомовним педагогічним товариством. До його роботи долучилося 25 дітей.
Мета табору – збереження та передача підростаючому поколінню традицій народної музики й танцю. Програма передбачала також майстер-класи з розпису кераміки, вишивання, випікання хліба, виготовлення рамок, ляльок-мотанок, в’язання гачком, ткацтва. Протягом п’яти днів діти ознайомлювалися з різними сферами народного мистецтва, навчалися, розвивалися.
Вихователями в таборі були члени пийтерфолвівського народного ансамблю «Кокаш-бенд» та викладачі Дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан танода». Зокрема Емілія Туряниця навчала гри на скрипці, Ребека Кочіш – на альті, Абігейл Дюрко – на цитрі й контрабасі, Іштван Надь – на тамбурі та контрабасі. З народними іграми й танцями дітей ознайомлювала Крістіна Ботош, з народними піснями – професійна керівниця табору Ержебет Кокаш. Майстер-класи з рукоділля проводила Ержебет Кокаш-старша.
У коментарі нашому виданню Ержебет Кокаш зазначила, що в роботі табору цього року взяли участь 25 дітей. Кожного дня під час майстер-класів вони мали можливість ознайомлюватися з чимось новим. Зокрема учасники табору розмальовували тарелі, випікали хліб, вишивали хустинки, виготовляли рамки для картин, ляльок-мотанок, вироби зі стрічок, в’язали гачком, а також спробували себе в ткацтві. Крім того, щодня проводилися заняття з народної музики і танців.
«Метою табору є збереження народної культури. Він проводиться в Пийтерфолво вже втретє. Я була керівницею табору протягом усіх цих років. Ми дуже вдячні Закарпатському угорськомовному педагогічному товариству за те, що попри складні часи не полишає цю важливу справу», – зазначила Ержебет Кокаш.
На завершення діти виступили із заключним концертом, на якому мали змогу представити вивчене та поділитися своїми враженнями.
Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство організувало табір за підтримки Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини та Фонду ім. Габора Бетлена.
У Берегові відбувся традиційний літній табір, організований фольк-майстернею «Резеда». Його мета – розвиток навичок вихованців майстерні. 5–8 серпня близько 60 дітей займалися народними танцями, співами та музикою.
Фольк-майстерня «Резеда» організувала традиційний літній тренувальний табір уже вчетверте. Заняття проводились у двох групах відповідно до набутих знань. Метою табору була підготовка дітей до осіннього семестру та розвиток уже наявних навичок.
«Ідея табору виникла під час епідемії коронавірусу, коли у весняний період не було можливості проводити заняття. Так з’явилася думка про організацію літнього кількаденного табору. Згодом у скрутне становище освіту поставив початок війни, тож ми вирішили, що літній тренувальний табір потрібен і тепер. Тут ми реалізовуємо й програму наставництва Закарпатської філії мережі будинків народних традицій. Наші ментори з Угорщини приїжджають до нас не щомісяця, а саме в цей табір. Роланд та Дора Антал з Ніредьгази протягом чотирьох днів проводять з нашими вихованцями інтенсивні заняття з народного танцю. Разом з ними займаються й наші вихованці-музиканти», – повідомила нашому виданню керівниця фольк-майстерні «Резеда» Еніке Вараді.
Організатори зробили табір відкритим для всіх бажаючих. Протягом чотирьох днів близько 60 дітей займалися народними танцями, співами, музикою, рукоділлям. Народних танців, крім наставників з Угорщини, навчали викладачі фольк-майстерні Пейтер Орос та Еніке Вараді. Заняття з музики проводили також викладачі фольк-майстерні Берталан Галас (акордеон), Іван Лемен (скрипка), Шарлотта Шимон (цитра). Вокалістка народного ансамблю «Шодро», студентка будапештської Музичної академії ім. Ференца Ліста Маріанна Балог проводила заняття з народного співу, а Єва Ґоґола влаштувала майстер-класи з валяння.
Фольк-майстерня «Резеда» з 15 серпня проводить набір бажаючих займатися народними танцями, співом і музикою, зокрема навчатися гри на акордеоні, скрипці, контрабасі, цитрі та цимбалах. Заявки чекають від дітей віком 6–18 років на електронну адресу: rezeda.beregszasz@gmail.com.
У маленькому селі Попово, що на Берегівщині, реформатська спільнота щоліта організує для молоді «Канікулярний біблійний тиждень», але цього року відбувся нетрадиційний дитячий табір. Окрім духовного підкріплення та оновлення, діти змогли ознайомитися з цирковим мистецтвом та зазирнути за лаштунки циркової сцени.
«П’ятиденна грайлива євангелізація має давню традицію. За допомогою біблійних сюжетів та інтерактивних ігор намагаємось виховувати молодь у християнському дусі», – пояснила організаторка заходу Катерина Сегляник. – Хлопці та дівчата зміцнюються у своїй християнській вірі через ігри та розваги, а завдяки проведеному разом часу ще й збагачуються досвідом спільноти».
Пані Катерина розповіла: «Завдяки нашим швейцарським друзям маємо можливість щось більше пропонувати дітям. Крім того, що вони в ігровій формі знайомляться з релігійними традиціями, можуть опанувати трюки, фокуси, жонглювання, випробувати себе в акробатиці та повітряній гімнастиці. Спілкуючись з тренерами під час заходу підростаюче покоління має змогу поглибити свої знання з вивчення англійської мови».
Швейцарський цирк «Lollypop» у Граубюндені існує з 1994 року і став інноваційною платформою для різноманітних заходів у сфері дитячої та молодіжної культури.
«Вже 20 років на основі волонтерської роботи подорожуємо до Східної Європи та організовуємо циркові проєкти для дітей та молоді. У 2013 році були тут вперше. Тоді ми побачили, що діти відкриті та налаштовані на пізнання нового, на творчість. Незважаючи на незручності перетину кордону, ми завжди раді приїжджати сюди, працювати з дітьми. Особливо зараз, коли українські люди переживають важкі воєнні часи. Думаю, через ігрові заняття дітям вдалося трішки відволіктися від буднів та розважитися. Наша циркова команда працює в різновікових групах відповідно до індивідуальних потреб, що вимагає великої спонтанності, гнучкості та співпереживання. Молоді люди, навчаючись цирковому мистецтву, набираються сміливості та відкривають власні таланти. Те, що спочатку виглядає як неформальний хаос під час репетицій, то під час проєкту перетворюється на структуровану програму. Цирковий проєкт також дає можливість створювати нові групові сузір’я. Надіюсь, за цей час усі зарядились позитивом», – розповіла керівниця циркового проєкту Karola Rühs.
Хороший активний відпочинок для дітей завершився заключним виступом. Перед батьками та публікою вони представили те, чому навчилися за ці дні. Після виступу всі учасники отримали подарунки від Попівської реформатської спільноти.
Друга зміна творчого табору імені Марії Янкович триватиме протягом 5-10 серпня на базі Пийтерфолвівської філії центру професійного навчання імені Еде Егана. Організатор — благодійний фонд «ҐЕНІУС» — проводить дитяче дозвілля за підтримки угорського уряду, Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини, Фонду ім.Габора Бетлена за професійного наставництва Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім.Імре Ревеса.
Традиційний табір проводять у дві зміни третій рік поспіль. До першої зміни, яка відбулася в Берегові, долучилося близько 50 учасників. Протягом цього тижня в роботі табору візьмуть участь 20 дітей віком 10-16 років, які цікавляться мистецтвом.
На урочистому відкритті присутніх привітала директор БФ «ҐЕНІУС» Наталія Вароді. Під час виступу вона, зокрема, зазначила, що мистецтво з раннього віку заохочує дітей мислити та творчо виражати себе. Малювання дає їм можливість реалізовувати свої індивідуальні ідеї, що згодом може стати корисною навичкою в багатьох сферах життя. Н.Вароді також подякувала викладачам та вихователям за роботу.
Голова Товариства угорських митців Закарпаття ім.І.Ревеса Агнеш Кулін ознайомила з програмою табору та представила викладачів. Серед них викладачка Закарпатського обласного центру дитячої та юнацької творчості «ПАДІЮН», художниця, кераміст Крістіна Негер, художниця Ноемі Русин, лаборант відділу мистецтва Закарпатського угорського інституту ім.Ференца Ракоці ІІ, художник, графік Чаба Куташі, берегівська художниця, викладачка Закарпатського угорського інституту ім.Ф.Ракоці ІІ Дьонді Ковач.
Присутніх привітала і директорка Пийтерфолвівської філії центру професійного навчання ім.Е.Егана Марія Пензеш, побажавши дітям гарного відпочинку, змістовного дозвілля.
«Творчий табір імені Марії Янкович проводимо вже 14 рік поспіль. Для нас важливо наблизити дітей до мистецтва, це свого роду наставництво. 20 учасників табору прибули з 13 населених пунктів краю. Програма табору така ж, як і під час першої зміни, що була в Берегові. Ми дякуємо батькам за довіру, педагогам за відданість. Вважаємо, що світ змінюється через гарні приклади, а не пусті балачки. Місія мистецтва незмінна — допомагати долати біди. Сподіваємося, що й цього тижня нам вдасться наблизити до нього молодь», — зазначила у коментарі ЗМ паніІ Наталія.
Професійний керівник табору Агнеш Кулін, у свою чергу, повідомила: «Програма табору така ж, як і під час першої берегівської зміни, але ж створені роботи будуть іншими. У фокусі не міська урбаністика, а сільські краєвиди. Учасників теж удвічі менше, тож, можна сказати, що і підхід буде фактично індивідуальним. Заняття проводитимуться у групах з 5 осіб, і чого не було в Берегові, а тут можна реалізувати — спільне смаження сала».
Благодійний фонд «ГЕНІУС» організував табір народної музики і танцю вже всьоме. Захід дитячого дозвілля відбувся протягом 29 липня – 3 серпня на базі Великодоброньської філії Центру професійного навчання імені Еде Егана.
До роботи табору долучилися 38 учасників з 13 населених пунктів Закарпаття.
Професійним керівником табору була Катерина Мейсар, викладачка Великодоброньської філії дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан Танода». «Ми щодня вивчали народні пісні. Вивчене представимо на гала-концерті на урочистому закритті. Ці заходи дуже важливі, адже розвивають дітей, а також об’єднують», – зазначила викладачка.
Протягом тижня з підростаючим поколінням займалися професійні музиканти, зокрема, члени ансамлю «Чіпкейш»: Іштван Молнар (скрипка), Ференц Бернат (альт), Леонтій Лейнарт (цимбали), Йосип Югас (контрабас), а також викладачка народного танцю Вікторія Іллар.
Крім вивчення народних пісень і танців, діти мали можливість долучитися і до майстер-класів з рукоділля, яке провела майстриня Аніко Надь. А Ґізелла Купаш познайомила юнь із ткацтвом.
Протягом тижня учасники табору вивчали танці та мелодії, характерні для нашого краю. На заняттях знайомилися з великодоброньськими, вишківськими танцями, народними іграми. У вечірні години організатори зазвичай робили акцент на розвагах, були кіноперегляди, різноманітні конкурси та вікторини.
Урочисте закриття табору відбулося 2 серпня в рамках підсумкового концерту, на який запросили батьків і рідних хлопців та дівчат. «Діти віддано готувалися до нинішнього концерту протягом тижня, аби представити вивчене. Народна музика, народний танець, народні традиції загалом мають величезну силу, що об’єднує і живить громаду», – звертаючись до присутніх, зазначила директорка БФ «ГЕНІУС» Наталія Вароді.
Сьомий табір народної музики і танцю відбувся за підтримки угорського уряду, Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини, Фонду ім.Габора Бетлена.
Угорський дім ім.Мігая Мункачі протягом 29 липня – 2 серпня провів уже третій табір з вивчення угорської, як іноземної мови.
Основна мета мовного табору – удосконалити знання з угорської мови, розширити словниковий запас дітей. До його роботи долучилися 55 дітей, які протягом п’яти днів займалися у шести групах.
Як повідомила менеджерка Угорського дому Аніта Пфайфер, до участі в таборі запрошували україномовних дітей віком 7-16 років, бажаючих вивчати угорську мову та вдосконалювати знання з угорської мови. Більшість учасників була від 6 до 10 років, тож їх розділили на 5 груп відповідно до наявних знань, а решту підлітків в окрему групу. Половина таборуючих були носіями суто української мови, другу половину склали україномовні, котрі навчаються в угорськомовній школі. В роботі шістьом викладачам допомагали місцеві скаути.
Інтерактивні уроки проводилися зранку, а після обіду – різноманітні заняття, в рамках який хлопці та дівчата знайомилися з угорськими народними традиціями, культурою. Проводилися також майстер-класи з рукоділля, гончарства, валяння, знайомство з народними іграми, піснями і танцями, спортивні змагання.
У середу дітям організували екскурсію в Меморіальний парк села Чома, де вони знайомилися з історією угорського народу. На території парку також була можливість покататися верхи, постріляти з лука.
Завдяки різноманітним заходам учасники табору дізналися чимало нового про угорські традиції та культуру, водночас розвиваючи свої навички угорської мови.
У місті Беїле-Тушнад почали роботу 33-й літній університет та студентський табір. До проведення заходів долучилися й представники Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС).
Зокрема в круглому столі «Роль Закарпаття як містка у світлі початку переговорів про вступ України до ЄС» узяв участь заступник голови ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін.
Під час свого виступу гість зауважив, що після розпаду Радянського Союзу Україна починала як держава, котра поважала нацменшини, мала кращу економічну позицію, ніж Польща тих років, але тільки війна підштовхнула Київ до необхідності руху в напрямку євроінтеграції.
Коли Горбачов випустив із пляшки дух свободи й держави, які входили до складу СРСР, почали приймати декларації про незалежність, Україна була гігантською країною з численним працьовитим населенням. А Товариство угорської культури Закарпаття після свого заснування створило власну інституційну систему та організації із захисту інтересів місцевої угорської громади.
Керівник Офісу заступника міністра закордонних справ Угорщини АттілаБрашої, у свою чергу, зазначив, що нещодавня зустріч Віктора Орбана та Володимира Зеленського стала результатом тривалої підготовчої роботи.
Політик нагадав, що після зміни режиму захистом національних, стратегічних та зовнішньополітичних інтересів Угорщини завжди займалися праві уряди, зокрема під час Балканської війни, кримської кризи 2014 року, повномасштабного вторгнення у 2022-му.
«Допомагати закарпатським угорцям – це наш конституційний обов’язок. Ми повинні знайти точки згоди в українсько-угорських двосторонніх відносинах», – підкреслив Аттіла Брашої.
На його думку, коли настане мир, Товариство угорської культури Закарпаття відіграватиме ключову роль у збереженні закарпатської угорської громади. «Після закінчення війни з огляду на демографічну трансформацію, якавідбувається на наших очах, безумовно, виникне потреба в зміні напряму роботи ТУКЗ-КМКС. Важливо, щоб організація стежила за повоєнним життям Закарпаття (для цього потрібна буде нова стратегія), а також щоб вона мала здатність до саморефлексії», – наголосив політик.
Захід організували Угорська молодіжна рада та Фонд «За мешини – ProMinoritate» у співпраці із 76 партнерами. На учасників зустрічі на березі річки Олт чекало загалом понад пів тисячі подій та виступ більш ніж тисячі спікерів.
Дитячий журнал «Irka», яку видає Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство (КМПС), вже протягом 28 років організовує літні табори рідної мови для дітей, які живуть у діаспорі на Закарпатті. Місце проведення щороку обирають інше. Цьогорічний табір відбувся на базі Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ.
Метою табору «Ірка» є створення живого угорськомовного середовища для дітей, які проживають у населених пунктах з неугорською більшістю, але їхні предки є угорцями та/або відвідують угорськомовну чи недільну школу.
До табору долучилося 50 осіб, в основному діти з Буштина, Королева, Кобилецької Поляни, Сваляви та Тячева.
Малечу розділили на групи, в яких займалися на різних заняттях. До обіду з ними займалися рукоділлям та проводили уроки з вивчення угорської мови як іноземної. Уроки давала вчителька зі Сваляви Генріетта Соколова. «Можливо, на перший погляд видається дивним, що під час літнього табору діти сидять на заняттях. Але це не традиційний урок. В ігровій формі проводиться заняття, яке триває близько години. Цьогоріч до нашої програми ми додали тематику народної казки, через яку намагаємось приблизити дітей до народної культури, звичаїв», – пояснила керівниця табору Марія Токач.
У післяобідній час проводилися навчання народного танцю під керівництвом Богларки Ботош та майстер-класи з рукоділля, які веде Еріка Матьюш. На цих заняттях діти вивчали кольори, назви матеріалів та інструментів, їхні форми та якості угорською мовою. Потім на хлопчиків і дівчат чекало спортивне дозвілля, а у вечірній час – перегляд фільмів або танці.
Ремісничі заняття та вивчення угорської мови відбувалися щодня завдяки майстерці та вчительці, які намагалися розширити знання дітей угорської мови в ігровій формі. Але кожен день приносив щось нове.
Під час табору діти відвідали етнографічний будинок-музей у Великих Берегах, де ознайомилися з облаштуванням та обладнанням позаміського будинку, випробувала народні ігрові іграшки. А також мали можливість побувати та ознайомитись з кінним візит-центром у Меморіальному парку села Чома.
Окрім усього цього, програма була збагачена програмами (рукоділля, спортивні ігри), які проводили студенти інституту Ракоці, що проходили літню практику в таборі.
«Останнього вечора ми традиційно провели конкурс талантів. Кожна група представила свій плакат, гасло та підготовлений танець. Усі учасники табору отримали грамоту на пам’ять. Як показує досвід, навіть ті діти, які на початку соромляться спілкуватися угорською мовою, під час табору з кожним днем стають дедалі більш розкутими та відкритими, а згодом вільно і частіше розмовляють угорською мовою», – розповіла організаторка пані Марія.
За традицією, якій уже понад два десятиліття, Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство й цього року організувало дитячий табір «Природознавство та охорона природи». Дитяче дозвілля влаштували 1–5 липня на базі лісової школи Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ на території Великодоброньського заповідника дикої природи. До роботи табору долучилося 34 дітей з різних куточків краю.
– Табір «Природознавство та охорона природи» має вже 23-річну історію. Ознайомитися з таємницями природничих наук у практичній та ігровій формах ми запросили дітей віком 10–16 років. Табір тривав п’ять днів. Змістовне дозвілля школярів ми забезпечуємо за підтримки угорського уряду, Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини та Фонду ім. Габора Бетлена. До роботи табору долучилося 34 учасників. Заняття проводилися з 10-ї ранку до 14-ї. У нас були три групи, які займалися з керівниками на трьох окремих локаціях паралельно. Працювало по четверо вихователів та організаторів, а також співорганізатор Тібор Дєндєші та Анна Габор, які допомагали із заняттями зі стрільби з лука. Заходи загалом тривали до вечері, після якої діти мали вільний час, могли займатися спортом, грати в настільні ігри. У рамках занять ми проводили «війну» флори та фауни, перевіряли якість води. А крім того, плавали на каное, що дуже сподобалося дітям. Канал болота Сернє – одна з приток Латориці, яка перетинає Великодоброньський заповідник дикої природи, – чудово підходить для такого водного виду спорту. Оскільки каное вміщує трьох осіб і в ньому обов’язково має бути дорослий, то за одне коло ми могли посадити лише двох дітей, так і минуло пів дня. Крім того, команди виготовляли макети. Під час екскурсій у лісі збирали гербарій. Одна з команд зобразила канал з дамбою, друга – частину території табору, – розповіла Лівія Сані, керівниця табору, лаборантка лісової школи, викладачка Закарпатського угорського ліцею та Великодоброньського центру професійного навчання ім. Еде Егана.
Протягом тижня діти мали можливість узяти участь у справді змістовних програмах. Водночас іноді через погоду та інші фактори плани доводилося дещо коригувати.
– Сачок для метеликів виготовляється з легкого матеріалу, сітка для трави зазвичай використовується на косовищах, низьких трав’янистих рослинах, для збору комах, які ховаються в них. Ступаючи, окреслюємо вісімки, потім розглядаємо комах, що зібралися там, навіть під мікроскопом, більшість відпускаємо. Є також сітка для збору комах, які ховаються на кущах, ми їх практично витрушуємо в неї. Розміщували й пастки в ґрунті: посудини з великою горловиною вкопуються так, щоб вони були врівень з поверхнею землі, у них наливається приваблююча рідина, наприклад, оцет чи спирт, але він швидко випаровується, – ознайомлює з подробицями Денис-Мартин Кіш, організатор, студент-біолог четвертого курсу, який учителює в селі Дюла. Його заняття довелося відкласти через грозу.
Анна-Марія Станкович, організаторка Мукачівської середньої школи №3, цьогоріч закінчила перший курс магістратури в Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці ІІ. Вона була організаторкою в таборі.
– У рамках одного із занять ми плели павутину. Я ознайомила учнів з класом павукоподібних. Діти спробували себе в ролі павука, плели павутину й готували свій «обід». Павуки харчуються комахами, тож у виготовленій павутині ми розмістили кілька комах, здебільшого таких, що характерні для нашої місцевості. Бачили і живих павуків, коли знайшли занедбаний куточок, де була павутина. Діти були дуже зацікавлені. Однак дехто боїться цих комах. Була дитина, яку лякали навіть малюнки. Але після ознайомлення ближче боязнь зазвичай зменшується, – зазначила вона.
Щороку є школярі, які долучаються до табору вперше. Цього разу це була Олександра Шандор із Чомонина.
– Це мій перший біологічний табір. Я почула про нього від своїх друзів, які розповіли про минулорічні заняття. Приїхавши сюди, побачила, наскільки вони різноманітні, мені дуже все сподобалося. Є жуки чи інші тварини, яких я боюся, але намагаюся подолати цей страх. Хочу ознайомитися з якомога більшою кількістю тварин, і табір у цьому допомагає. Під час веслування на каное ми бачили вужа. Можна було погладити його чи навіть узяти в руки, але мені ще не вистачило сміливості для цього. Я б рекомендувала цей табір іншим, щоб вони полюбили природу, навчилися охороняти її, – каже Олександра.
Є, звичайно, і такі, хто повертається кожного року. Наприклад, Давід Кіш із села Тисобикень, який закінчив 9-й клас Карачинського греко-католицького ліцею ім. єпископа Олександра Стойки.
– Я тут уже втретє. Жага до знань спонукала мене приїхати знову. Скільки б я не знав у галузі біології, завжди дізнаюся в таборі багато нового, тому що добре підготовлені вихователі із захопленням представляють флору та фауну лісу. Ми проводимо різні експерименти, про які я раніше не знав. Тож коли повертаюся додому, люблю перевіряти їх знову. Такі експерименти не зустрінеш в інтернеті. Заняття спортом теж захопливі, ми змагаємось у різних видах спорту. І компанія дуже хороша, усі дружні, швидко вписуєшся в колектив, у нас завжди дуже весело, – розповідає хлопець.
Координатором роботи табору був Іштван Раті, учитель історії Великодоброньської філії Закарпатського угорського ліцею, який викладає також право.
– Моє завдання полягало у вирішенні повсякденних питань, наприклад, я робив закупки чи налаштовував роботу генератора під час вимкнення електроенергії. Займався й будь-якими іншими проблеми, що виникали. Веслування на каное, проведення спортивних заходів в останній день також були серед моїх завдань, – розповів Іштван, який долучився до роботи табору вперше, але, сподівається, не востаннє.
Робота 23-го табору «Природознавство та охорона природи» вже завершилася, проте організатори щиро запрошують усіх бажаючих, які люблять природу, приїжджати наступного року, щоб ознайомитися з флорою та фауною рідного краю, подихати свіжим лісовим повітрям і насолодитися товариством одне одного.
