Найважливіша частина закону, постійна версія заходу 2019 року, може полягати в його впливі на «мирян», які будуть нести більшу відповідальність за зловживання.
Папа Франциск минулого тижня у Ватикані. Він розширив закон про сексуальне насильство, включивши ширше визначення вразливих дорослих. Ремо Касіллі/Reuters
Папа Франциск у суботу розширив і зробив постійним церковний закон 2019 року, який має на меті притягнути до відповідальності вищих релігійних лідерів, церковних чиновників, а тепер і католицьких лідерів-мирян, якщо вони вчиняють або приховують випадки сексуального насильства над неповнолітніми та вразливими дорослими.
Найважливішим компонентом закону може бути його вплив на “вірних-мирян”, які керують міжнародними релігійними рухами, визнаними Святим Престолом. Тепер вони нестимуть відповідальність за зловживання, вчинені в рамках їхніх рухів під час перебування на посадах. Це стало реакцією на випадки, коли мирянські лідери допускали зловживання щодо вірних, які перебувають під їхньою духовною опікою чи юрисдикцією. Закон, який набуває чинності 30 квітня, також зобов’язує церковну владу на місці, де могло статися зловживання, проводити розслідування.
Незважаючи на певну опозицію у Ватикані, правила також чітко розширюють визначення повнолітніх жертв, яких можна вважати вразливими. Якщо попередній закон вважав вразливими лише “звично” недієздатних людей, то оновлена версія включає “будь-яку особу, яка перебуває у стані немочі, фізичної чи розумової неповноцінності або позбавлення особистої свободи, що фактично, навіть епізодично, обмежує її здатність” чинити опір.
Закон також передбачає покарання за зловживання або насильство над жінками-монахинями та семінаристами з боку священнослужителів.
Ці правила з’явилися в той час, коли лихо зловживань, яке все ще руйнує Римо-Католицьку Церкву, вже не здається такою прямою загрозою для понтифікату Франциска, як це було в 2019 році. Тоді, на тлі викриття десятиліть приховування зловживань у Сполучених Штатах і відхилення самим Папою обґрунтованих претензій, висунутих нещодавно жертвами церковних зловживань у Чилі, Франциск прийняв актуальний на той час закон про встановлення чітких правил розслідування щодо єпископів-співучасників зловживань та інших церковних службовців. Жертви зловживань вважають це суттєвим кроком вперед, але критикують спосіб, у який закон виконувався, особливо в країнах, де священнослужителі сумнівалися в існуванні проблеми зловживань.
Оригінальним декретом 2019 року Франциск намагався вирішити давню суперечку про те, як розслідувати справи єпископів, звинувачених у зловживаннях або приховуванні злочинів. Декрет надав повноваження архиєпископам, які очолюють географічні регіони, розглядати звинувачення проти єпископів у своїх регіонах. Лідери Конференції католицьких єпископів США запропонували іншу структуру, в якій звинувачення проти єпископів розглядали б комісії, до складу яких входили б миряни-експерти.
Але Ватикан не дав американським єпископам проголосувати за цю пропозицію. Як і в багатьох інших випадках, включаючи опозицію Ватикану проти прагнення німецької церкви благословляти гей-союзи, Франциск віддає перевагу тому, щоб вся церква діяла разом, щоб уникнути фрагментації. Новий закон чітко вказує на те, що кваліфіковані експерти-миряни можуть бути залучені до допомоги в розслідуванні, але їх залучення не є обов’язковим.
Представники Ватикану заявили, що новий закон є більш інклюзивним і дозволяє Церкві розбудовувати потенціал для кращого реагування на повідомлення жертв. Замість того, щоб підтримувати розпливчасту систему повідомлень про можливі зловживання, він тепер вимагає, щоб місцеві церкви мали “організацію або офіс”, куди потенційні жертви могли б звертатися зі скаргами. Також чітко зазначено, що церква повинна утримуватися від спроб заткнути рота не лише тим, хто заявляє про зловживання, але й свідкам.
Але захисники жертв і більшої підзвітності єпископів кажуть, що ці зміни не є достатніми.
“Сьогоднішня редакція пропонує кілька скромних змін, деякі з яких можна тільки вітати. Добре, що вона роз’яснює, що насильство над вразливими дорослими є злочином згідно з канонічним правом, і що миряни-лідери релігійних об’єднань також можуть бути покарані, – сказала Енн Барретт Дойл, співдиректор правозахисної групи BishopAccountability.org, у своїй заяві. “Але ця політика потребувала масштабної перебудови, а не кількох змін”.
Вона стверджує, що ця політика залишає єпископам контроль над розслідуванням і судом над звинуваченнями проти інших єпископів, не виконує вимоги щодо інформування громадськості та зобов’язує священнослужителів повідомляти про зловживання цивільним органам влади тільки в тому випадку, якщо це передбачено місцевим законодавством.
“Сьогоднішнє довгоочікуване оновлення ключового закону Папи про боротьбу зі зловживаннями є великим розчаруванням”, – сказала пані Барретт Дойл.
А в суботу церковні проблеми, пов’язані з сексуальними зловживаннями, продовжилися.
У суботу Франциск прийняв прохання про відставку від Франца-Йозефа Боде, єпископа Оснабрюка, Німеччина, який попросив піти у відставку через помилки, яких він припустився при розгляді справ про сексуальне насильство.
Він пояснив, що звіт про зловживання з боку священнослужителів в єпархії виявив його помилки у вересні. Він визнав свою відповідальність, сказавши: “Сьогодні я можу лише ще раз попросити пробачення у всіх постраждалих”.
Процедурні зміни в новій редакції узгоджують закон 2019 року з нормами щодо захисту неповнолітніх. Він підтверджує, що неповнолітніми вважаються особи віком до 18 років, і зберігає заборону на торгівлю та використання порнографії, яка експлуатує неповнолітніх або недієздатних осіб. Про будь-яке насильство над неповнолітніми необхідно “швидко” повідомляти відповідального за дану територію священнослужителя, а якщо йдеться про єпископа, то слід повідомити Папського представника або посла в даній місцевості.
Новий закон підтверджує прихильність до “презумпції невинуватості” для всіх обвинувачених чиновників і священнослужителів і не вимагає від священнослужителів повідомляти про звинувачення цивільній владі. Ватикан вже давно стверджує, що в деяких країнах звернення до правоохоронних органів може призвести до остракізму жертв і, можливо, до смертного вироку для обвинувачених. Деякі групи жертв вважають це виправданням для уникнення більшої відповідальності.
Набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції» від 3 березня 2022 р. № 2110-IX.
Зокрема Кримінальний кодекс України доповнено ст. 435-1 «Образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю», згідно з якою образа честі і гідності, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім’ї – карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Виготовлення та поширення матеріалів, які містять образу честі і гідності, погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім’ї, – карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Також Кримінальний кодекс України доповнено ст. 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників», відповідно до якої виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, – караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Окрім того, внесено зміни до ст. 161 Кримінального кодексу України, абз. 1 ч. 2 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України.
