Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) протягом 25-27 вересня організувало показ вистави «Свинопас» у дитячих садочках Ужгородського району. Це не перший випадок співпраці громадської організації із Закарпатським обласним угорським драматичним театром. Цього разу метою заходу було познайомити малечу з живим виконанням казки, а водночас і угорською культурою, світом театру.
Інтерактивну виставу-казку «Свинопас» дітям представила акторка Наталія Ґал. Через історію маленького хлопчика діти дізнавалися про важливі цінності життя – мужність, безкорисливість і допомогу.
Очільниця Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС Лівія Балог щодо проведення заходу зазначила: «У світлі нинішніх подій організовувати масові заходи не маємо можливості, тому ми зосередилися на дітях. Ми реалізовуємо цей проєкт завдяки гранту Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини, який ми виграли у 2024 році. Ми отримали грантову підтримку на проведення трьох заходів – концертний тур Йожефа Івашковича з ансамблем «Кредо», День дітей у Великій Доброні та виступ з театральною виставою «Свинопас» акторки Наталії Ґал у дитячих садочках Ужгородщини. За словами Лівії Балог, казка має здатність зняти стрес, а в нинішній ситуації зняти напругу потребують і діти, і дорослі. «Дякуємо мисткині за виконання важливого завдання. Товариство угорської культури Закарпаття вже організовувало подібні виступи, зараз теж намагалися привезти виступ у якомога більшу кількість локацій. Для нас особливо важливо передавати угорське слово, угорську культуру, угорські народні казки в автентичному вигляді», – наголосила Лівія Балог.
Акторка Закарпатського обласного угорського драматичного театру Наталія Ґал у коментарі нашому виданню зазначила: «Ідея створити інтерактивні ігри-казки для дошкільнят у мене виникла кілька років тому. Згодом з’явилася можливість представити їх у дитячих садках краю». На думку акторки, знайомити дітей із живим виконанням казок вкрай важливо. Каже, що завдяки виставі діти занурюються в чарівний світ казки та мають можливість змалечку познайомитися з театром. «за допомогою подібних заходів ми виховуємо поціновувачів театрального мистецтва. Розповідання – дуже важлива річ, адже під час прослуховування розповіді розвиваються різні сторони дитини», – наголосила акторка.
Директорка Тийшґлашського дитячого садочку Габріелла Наль наголосила, що акторка завітала до дітей з виставою не вперше. «Це для нас дуже важливо, бо діти бачать живе виконання, за що ми дуже вдячні», – наголосила керівниця дитячого садочка.
Режисеркою-постановником цієї вистави також стала Наталія Гал, вона ж написала і слова до пісень, аранжування виконав Василь Яцканич, а костюми створила Вікторія Пап.
Казку «Свинопас» цього разу показали у чотирьох дитячих садочках Ужгородського району: у Малій Доброні, Часлівцях, Тийґлаші та Холмоку. Захід реалізували за підтримки Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини.
Унікальне бачення жахливих подій російсько-української війни та боротьбу темряви зі світлом зобразив у своєму творчому доробку мукачівський митець Аттіла Коприва, персональну виставку якого, 1 жовтня, експонували в Генконсульстві Угорщини в Ужгороді.
На захід завітали посадовці, митці, журналісти.
– Наша виставка, яка відкривається сьогодні, дещо особлива і відрізняється від звичайних, – наголосив Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бочкаї. – російсько-українська війна, яка почалася 24 лютого 2022 року, зачепила всі сфери життя. Культура тут не виняток. Звужений життєвий простір останніх років спричинив наступ і посилення «тіней», меланхолійних тем у серцях людей і душах митців. Воєнна ситуація викликає багато реакцій у художників і митців, спонукає створювати роботи з більш негативним відтінком, які виражають безвихідь, безпорадність і невпевненість. Відвідуючи актуальні виставки митців Закарпаття бачимо, що багато хто з них зображає темряву, невідомість, біль. Митець, виставку якого відкриваємо сьогодні – Аттіла Коприва, не потребує представлення закарпатській публіці. Він не тільки чудовий і відомий поза межами України живописець, мистецтвознавець, педагог, а й організатор культурного і мистецького життя, громадський діяч мистецтволюб, визнаний і шанований представник угорської та української громади Закарпаття. Зазвичай твори Аттіли Коприви розкривають барвистий і нескінченно багатий світ, з якого віє любовʼю до рідного краю, Закарпаття, до людей, які тут живуть. Проте його виставка, яка відкривається сьогодні в Генеральному консульстві, відрізняється як атмосферою, так і тематикою, адже жахіття війни торкаються і його творчості. Його картини, які представлені тут, відображають болючі події російсько-української війни, дають уявлення про боротьбу темряви зі світлом. Пропущена через його особисте сприйняття серія його картин зосереджена на відображенні вчинених воєнних злочинів в Україні, пережитого болю, і нестабільності. Шановні гості! На всіх можливих форумах підтверджуємо, що Угорщина та угорський народ не хочуть війни в Україні. Ми хочемо, щоб якомога швидше повернувся справедливий мир. Ми хочемо якомога швидше продовжувати будувати прекрасне та мирне майбутнє в нашому регіоні, взаємно допомагати та підтримувати один одного.
Перший заступник голови Закарпатської обласної ради Андрій Шекета у вітальній промові відзначив важливість «мистецького» напрямку в роботі Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород. За його словами, він є не менш важливим, ніж офіційний – дипломатичний.
– Мистецтво – це та нитка, яка допомагає зшивати відносини двох наших країн, – зазначив Андрій Шекета. – У такі важкі часи люди мистецтва намагаються викласти чи то словами на папері, чи фарбами на полотні свої емоції. І ми розуміємо, які вони є в людей – незалежно від того, де вони живуть…
Своєю чергою Аттіла Коприва розповів, що назву для експозиції запозичив у свого колеги- художника, який у 2014-му році такими словами пояснив початок братовбивчої війни між Україною та росією.
– Ці слова асоціативно дуже влучні, – відзначив Аттіла Коприва. – Вони добре характеризують те, що відбувається упродовж останніх 10 років. Виставлені тут картини – це та дійсність, своєрідний «оголений нерв», який, впевнений, є в кожної людини, віддзеркалення подій в нашій державі.
За словами митця, концепція серії живописних творів проєкту «Темрява у світлі» ґрунтується на особистих рефлексіях, щодо жахливих злочинів війни в Україні.
– У битві світла й темряви, у протистояннях іноді ми бачимо контрасти, а подеколи все настільки розмите, що не можемо навіть ідентифікувати справжню природу того, що відбувається насправді, – розповів Аттіла Коприва.
Довідково
Аттіла Коприва – живописець, кандидат мистецтвознавства, доцент, завідувач кафедри образотворчого мистецтва Закарпатської академії мистецтв. Член Національної спілки художників України; Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. І. Ревеса. Член-кореспондент Угорської академії наук. Член-кореспондент Угорської академії мистецтв. Засновник та голова Асоціації збереження та розвитку культури і мистецтва Карпатського регіону.
Товариство угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса організувало в Берегові меморіальну виставку робіт художника Дьордя Бенка. Урочисте відкриття експозиції відбулося 18 вересня в стінах галереї Na’Conxypán.
Першим присутніх привітав художник, графік, лаборант відділу мистецтв Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Чаба Куташі, а відтак розповів про основні моменти біографії та творчості художника.
Дьордь Бенко народився 31 жовтня 1947 року в Берегові й усе життя прожив у рідному місті. У 1967–1971 роках навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Його вчителями були Шандор Петкі, Віктор Демидик та відома скульпторка, керамістка Анна Горват. З 1967 року брав участь в обласних і зарубіжних виставках. Після закінчення навчання влаштувався на роботу в Берегові, малював вивіски, таблички, плакати, долучався до облаштування міських громадських просторів. У 1990-му став одним із засновників Товариства угорських митців Закарпаття ім. Імре Ревеса. Протягом багатьох років був викладачем Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ. У 2007-му президент Угорщини відзначив художника Срібним хрестом «За заслуги». Дьордь Бенко помер 1 грудня 2020 року в Ужгороді. Його поховали на римо-католицькому цвинтарі в Берегові. У 1990-х роках мистецтвознавиця Олена Приходько писала про Дьордя Бенка так: «Він філософсько-аналітичний художник. На його полотнах одночасно присутні реальний та уявний світ, реальний життєвий матеріал і фантазія. У його роботах м’які пластичні форми, безперервні контурні лінії, стримані, матові тони переходять у яскраві кольори та експресивні форми, іноді контрастні кольори стикаються між собою».
Очільниця Товариства угорських митців Закарпаття ім. Імре Ревеса, кураторка галереї Na’Conxypán Агнеш Кулін поділилась особистими спогадами про художника, який був її дядьком. «Дьордь Бенко, чи, як ми називали його в родині, Дюрі, для кожного був кимось іншим. Для когось учителем, для когось добрим знайомим з Берегова, з яким можна було випити кави або навіть провести пів дня за розмовою. Для мене ж він був художником і членом родини, моїм дядьком», – зазначила вона. Агнеш Кулін також розповіла, що Дьордь Бенко почав малювати дуже рано, ще в підлітковому віці, але готувався стати не художником, а священником. Проте вчительки Гізелла Драваї та Анна Горват, які помітили його обдарованість, давали йому окремі спеціальні завдання, спрямовуючи таким чином на творчу кар’єру. Окрім живопису, Дьордь Бенко цікавився літературою. З 80-х років минулого століття його вірші, оповідання та рецензії з’являлися в місцевих газетах.
«Зважаючи на цю різносторонність, ми намагались і її висвітлити на виставці, тож представили кілька уривків із віршів Дьордя Бенка», – додала Агнеш Кулін.
«Обираючи виставковий матеріал, ми прагнули показати багатогранність таланту Дюрі, продемонструвати щось нове тим, хто знав його багато років. Якщо переглянути експозицію, то можна помітити, що під багатьма роботами стоїть напис: «Незавершена». Кілька полотен досі ніколи не виставлялися, вони ховалися в майстерні Дюрі, чекаючи на слушну нагоду. Ми додали до виставки й роботи з приватних колекцій, тож хочемо подякувати за це родинам Оросів, Когутів та Куліних», – зазначила кураторка галереї.
Частиною робочого процесу Дьордя Бенка була тривала підготовка до створення картин. Художник ретельно збирав усе, що вважав потрібним для цього: використані тюбики олійних фарб, прикраси поламаних рам, ілюстрації та фотографії з газет і журналів.
«На нього вплинули авангардні рухи ХХ століття, кубізм, сюрреалізм, футуризм та абстрактне експресіоністське мистецтво, його дуже приваблював цей період. На мою думку, він би не виділявся з компанії Анрі де Тулуз-Лотрека чи Пікассо, сидячи в темних богемних кав’ярнях Монмартра», – додала Агнеш Кулін.
Біля входу до галереї представлено добірку улюблених сюжетів Дьордя Бенка, далі роботи йдуть у хронологічному порядку. Спочатку картини темперою, що залишилися з років навчання в училищі, потім графіка: переважно колажі, монтажі, малюнки, виконані кольоровими олівцями та тушшю. Затим ідуть ряди абстрактних рельєфних картин, які переносять глядача в уявний світ. А на стінах найдальшої експозиційної площі оживає його улюблена тема – місто Берегово.
Під час підготовки виставки працівники галереї архівували понад 200 робіт, у тому числі опубліковані вірші Дьордя Бенка, які найближчим часом буде представлено на сайті галереї. У зв’язку з цим Агнеш Кулін звернулася до присутніх з проханням, якщо вони мають картини художника, надати їх для репродукції, щоб поповнити архів.
18 жовтня з нагоди Дня угорського живопису відбудеться майстер-клас з колажу-монтажу, під час якого будуть використані зібрані твори Дьордя Бенка. Цикл заходів завершиться 31 жовтня, у річницю від дня народження художника, покладанням вінків. Цього дня виставку доповнять карикатурами та портретами, створеними митцем. Відтак родина Куліних подарує Закарпатському угорському інституту колекцію робіт Дьордя Бенка, щоб пам’ять про нього продовжувала жити в серці його улюбленого міста.
16 вересня в Угорському домі ім. Мігая Мункачі відбувся меморіальний захід, присвячений 180-річчю від дня народження всесвітньо відомого художника.
Першим присутніх привітав директор Угорського дому Йосип Торпої. Він зокрема відзначив, що, незважаючи на надзвичайно важкі часи і складність організації культурних заходів, Угорський дім у місті над Латорицею знову заповнили поціновувачі мистецтва, щоби вшанувати пам’ять всесвітньо визнаного майстра угорського живопису ХІХ століття Мігая Мункачі. Йосип Торпої наголосив, що культурний центр із гордістю носить ім’я видатного угорського художника, уродженця Мукачева Мігая Мункачі, на честь якого центральну залу будівлі прикрашають репродукції робіт митця, а серія фотографій вздовж сходів презентуює важливі етапи і події його життя. При вході в будівлю розташоване погруддя Мігая Мункачі – робота мукачівського митця Аттіли Коприви. Директор також підкреслив, що Угорський дім підтримує гарні зв’язки з іншими культурними установами, зокрема, музеєм Мункачі в угорському місті Бекешчаба, а також музеєм Дері в Дебрецені. Наприкінці свого виступу Йосип Торпої подякував Імре Паку, уродженцю Мукачева, колекціонеру угорського походження, власнику найбільшої приватної колекції Мункачі, який надав копії найвизначніших робіт художника мукачівському Угорському дому.
Провідний консул Угорщини в Ужгороді Арон Чех під час виступу зазначив, що цьогоріч це вже друге відзначення річниці дня народження Мігая Мункачі, який народився 180 років тому, 20 лютого 1844 року в місті Мукачево під іменем Міхаель Лео Ліб і пізніше з дозволу громади міста Мункач він отримав прізвище Мункачі, яке вказувало на походження митця. «Ця будівля з гордістю носить ім’я Мігая Мункачі і з честю зберігає пам’ять про великого художника», – підкреслив дипломат. Він також відзначив роботу культурного центру: «Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді із самого початку працює над тим, щоб цей заклад став оплотом культурного та інтелектуального життя Закарпаття, що йому чудово вдається реалізовувати з моменту відкриття у 2021 році своїми яскравими та якісними заходами – виставками, презентацями книг тощо. Зі свого боку, ми намагаємося надати всю можливу допомогу та своєю особистою присутністю зміцнити тісну співпрацю між Генеральним консульством та Угорським домом».
Після вітальних промов на сцені виступили музиканти Закарпатської обласної філармонії: віолончелістка Діана Гавата та флейтистка Агнеса Бачинська зачарували публіку віртуозним виконанням «Угорських мелодій».
Відтак актори Закарпатського обласного угорського драматичного театру представили п’єсу «Додому», яка розповідає про життя і творчість видатного угорського художника. Виставу на основі уривків зі щоденника Мігая Мункачі створила Дора Монуш. Ролі виконали Сільвестр Ферку, Юлія Форноші, Мелінда Орос. Сорокахвилинна вистава відображає визначні моменти із життя Міхаеля Ліба, який у дитинстві зазнав чимало втрат і смутку, пережив гіркі роки роботи підмайстром у тесляра й затим хвилюючий період знайомства з малюванням та живописом, після чого вирушив підкоряти світ своїми масштабними полотнами.
Художник, мистецтвознавець, доцент Закарпатської академії мистецтв Аттіла Коприва у своїй презентації розповів про найважливіші деталі щодо мистецтва Мігая Мункачі.
Окрім мистецького таланту, Мункачі був також тонким соціографом, як чудовий знавець сільських і міських спільнот європейського та угорського суспільства. Його роботи відображають сучасників як у соціологічному, так і в історичному аспектах. Він став всесвітньо відомим художником. Його трилогія про Христа та низка інших видатних картин виконали свою місію, він здобув славу та пошану як угорець і християнин перед усім освіченим світом. Мігай Мункачі пройшов шлях від ідеалізації фольклорного жанру до реалістичного портрета, який він розвинув у руслі дюссельдорфської традиції жанрового живопису. Зображуючи сільську чи міську бідноту в певних життєвих ситуаціях, він прагнув представити окремі характери і душевні стани в контексті емоційної чи драматичної події. Він був романтичним художником-реалістом. Надихався реалістичним уявленням Гюстава Курбе. Розуміння та переживання болю є одним із найцінніших елементів реалістичного мистецтва Мункачі.
Одним із джерел романтизму художника є національна свідомість, яка розвивалася разом із зародженням громадянських суспільств. На своїх великих полотнах він створював масштабні композиції з характерними людськими образами. Більшу частину свого життя провів у Парижі, де разом із дружиною відігравав важливу роль в інтелектуальному та культурному житті французької столиці.
Захід продовжився в галереї, де гості оглянули виставку репродукцій відомих картин Мункачі.
Колекція мукачівського Угорського дому нещодавно поповнилася пам’ятними монетами, випущеними Угорським монетним двором із нагоди 170-річчя від дня народження Мігая Мункачі, які присутні вперше побачили в рамках цього заходу.
У стінах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького відбулося відкриття виставки «Минуле та сьогодення народного вбрання». В експозиції представили традиційні закарпатські угорські народні костюми, а також його сучасні варіанти, які вже поєднані з тенденціями сучасної моди.
Виставку організували спільно з Генеральним консульством Угорщини в Ужгороді та Закарпатською філією «Мережі будинків народних традицій». Тут представили екзаменаційні роботи курсу з пошиття народного одягу, організованою Мережею будинків народних традицій у 2021 році. Колекцію з того часу презентували на кількох локаціях на Закарпатті, а також у Києві.
Керівниця Закарпатської філії «Мережі будинків народних традицій» Катерина Пал, зокрема, зазначила: «Ми не очікували такого великого успіху, що зможемо показати роботи у вигляді такої виставки. Оскільки ми організовуємо різні тренінги, то мали на меті охопити не лише народні танці та народну музику, але й автентичний вигляд. Тож ми розпочали курс навчання для 12 майстринь, це їхні екзаменаційні роботи. Костюми спричинили значний інтерес, тож ми організували вже кілька виставок. Зокрема, у Берегові, в Києві, а тепер і в Ужгороді. Ми дуже раді, що нас всюди приймають із великим зацікавленням».
Директорка Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького Ольга Шумовська, у свою чергу, наголосила: «Це вже друга виставка, організована спільно з Генеральним консульством Угорщини в Ужгороді. Роботи були представлені і в Києві, ми пишаємося тим, що теж можемо їх показати. Це унікальна, автентична виставка народного вбрання, якої ще не було в нашому музеї. Таких гарних своєрідних народних костюмів у нашій колекції немає, тому хотілося б познайомитися із майстринями та співпрацювати з ними, щоб збагатити експозицію народного вбрання нашого музею».
Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї зазначив, що відвідувачі виставки стануть частиною особливої події. «Ми представили цю експозицію народного вбрання у незвичайний спосіб, адже поєднали її з угорською народною музикою і танцями», – зауважив дипломат. За його словами, вибрані для представлення тут моделі минулого та сучасні образи демонструють переосмислення старих мотивів, а також застосування їх у сучасності.
Відтак про народні костюми детально розповіла майстриня Єлизавета Тайті.
Атмосферу заходу підкреслили виступи закарпатських фольклорних музикантів та танцюристів. Виставка в Ужгородському замку триватиме протягом місяця.
Заслужений артист України, актор Дніпропетровського академічного молодіжного театру Ігор Тітов виступив Ужгороді на V Міжнародному театральному фестивалі моновистав «Монологи над Ужем». «Танець з контрабасом» за п’єсою П. Зюскінда «Контрабас» у постановці режисера Павла Галітова – монолог-сповідь маленького самотнього чоловіка, життя якого наповнює тільки музика та почуття нерозділеного кохання. Постановка є дебютом Ігоря Тітова у якості актора моновистави. Цей театральний жанр митець називає подвигом, бо не кожен актор наважиться зустрітися з глядачем віч-на-віч, де увага на сцені – тільки до єдиного виконавця.
З нагоди чергового головування Угорщини в Раді ЄС Берегівська філія навчального центру «Матіас Корвінус Колегіум» (МСС) організувала виставку та кінопоказ. У рамках заходу було представлено колекцію гунґарикумів, тобто цінностей, які становлять особливу гордість угорського народу, а також фільм про Земмельвейса.
Частину найкращих і найбільш значущих досягнень угорців можна було побачити на виставці в Берегові. Гунґарикум – це збірний термін, що в уніфікованій системі класифікації позначає цінність, яку варто відзначити й підкреслити, адже вона пов’язана з характером, самобутністю, унікальністю та особливістю угорського народу.
На відкритті експозиції директорка Берегівської філії навчального центру «Матіас Корвінус Колегіум» Беата Добша, вітаючи присутніх, повідомила, що виставка проводиться з нагоди чергового головування Угорщини в Євросоюзі. «Головування дає можливість продемонструвати цінності, традиції та предмети гордості нашого народу», – зазначила вона.
Консул Угорщини в Берегові Іштван Буцко під час свого виступу наголосив: «Суть чергового головування полягає не в тому, щоб представити власну позицію, а в тому, щоб сформувати спільну, компромісну позицію з різних поглядів 27 країн – членів Союзу. Головне гасло піврічного головування: «Зробимо Європу знову великою» – чітко ілюструє найважливіші цілі уряду Угорщини. Основна мета чергового головування Угорщини – зміцнення конкурентоспроможності континенту та захист його зовнішніх кордонів. У рамках головування кожна країна намагається представити особливості своєї країни, те, чим вона пишається. Сприяти вирішенню цього завдання покликана й сьогоднішня виставка. Ми хочемо показати видатну архітектурну, природну, культурну спадщину та найвищі індивідуальні досягнення угорців».
Представлена на заході експозиція «Колекція гунґарикумів» була передана організаторам міністерством сільського господарства Угорщини та Комітетом гунґарикумів. Після виставки ввечері в селі Яноші, на базі готелю «Гелікон», відбувся показ біографічної драми угорського режисера Лайоша Колтаї про Ігнаца Земмельвейса.
28 червня в Угорському домі ім. Мігая Мункачі відкрилася виставка мукачівського художника Тібора Віллашека.
Тібор Віллашек народився в Мукачеві в 1959 році в сім’ї митців. Його батько, Рудольф Віллашек, та дід, Янош Ерделі, брат Адальберта Ерделі, були художниками.
Роботи Тібора Віллашека вперше були виставлені в 1974-му в Мукачеві, і відтоді, ось уже 50 років, він є активним учасником міських, обласних та міжнародних виставок. У 1975-му разом зі своїм батьком уперше долучився до пленеру, організованого Золтаном Шолтесом. Згодом мав можливість творити разом з відомими художниками й безпосередньо спостерігати за роботою майстрів закарпатської школи живопису. У спільних творчих таборах та на семінарах Тібор Віллашек познайомився з живописцем і графіком Гаврилом Глюком, художниками Ернестом Контратовичем та Юрієм Герцом, які мали великий вплив на розвиток його творчості. У 1985 році брав участь у Всеукраїнській молодіжній пересувній виставці, а з 1993-го є постійним учасником міжнародних пленерів і виставок в Україні, Угорщині, Польщі, Словаччині, Німеччині, Італії та Румунії. Загалом узяв участь майже в сотні творчих таборів та різноманітних симпозіумів. З 2007 року п’ять разів був запрошеним учасником Міжнародного табору художників у Будапешті. У 2008-му долучився до міжнародного трієнале в Кішварді. У 2018-му мав персональну виставку в Будапешті, у 2021-му – в Консульстві Угорщини в Берегові. Член-засновник культурно-мистецького об’єднання «Карпати», з 2013 року – член Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса. Його роботи знаходяться переважно в приватних колекціях в Україні, Угорщині, Австрії, Німеччині, Румунії, Словаччині, Чехії, США, Канаді, Франції та Австралії.
На урочистому відкритті виставки присутніх першим привітав директор Угорського дому ім. Мігая Мункачі Йосип Торпої. Він, зокрема, пригадав свою першу зустріч з Тібором Віллашеком і висловив йому вдячність за збереження батьківського будинку Адальберта Ерделі, який наразі функціонує як будинок-музей. Директор привітав художника із 65-річчям та побажав довгих щасливих років, сповнених творчої праці.
«Художник продовжує найблагородніші традиції закарпатської школи живопису. Для нього творчість була звичною від народження завдяки дідусеві, Яношу Ерделі, брату відомого художника Адальберта Ерделі, та батькові, художнику Рудольфу Віллашеку», – зазначив під час свого виступу консул Угорщини в Ужгороді Арон Чех. Він наголосив, що Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді та Угорський дім ім. Мігая Мункачі працюють над тим, щоб цей мукачівський заклад був «одним із оплотів культурного та інтелектуального життя Закарпаття, сповнений яскравих і якісних заходів, виставок, презентацій книжок та інших подій». Дипломат висловив переконання, що в ці важкі часи змістовні культурні заходи ще важливіші, ніж раніше, адже можуть дещо врівноважити страх і невизначеність, викликані війною. «А картини Тібора Віллашека доводять, що життя прекрасне, його треба триматися», – наголосив консул. Він також побажав, щоб ця руйнівна війна якомога швидше закінчилася і життя людей повернулося у звичне русло.
Унікальне, особливе мистецтво Тібора Віллашека відзначили також художник-графік, педагог, ректор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, народний художник України, президент Національної академії мистецтв України Андрій Чебикін та директор Закарпатського обласного художнього музею ім. Йосипа Бокшая, художник Франциск Ерфан.
«Тібор Віллашек передусім не художник, а людина, яка з благородною простотою й надзвичайною педантичністю володіє пензлем, бачить через гру кольорів, яку чудово передає у своїх картинах. Його полотна відображають, наскільки він закоханий у пейзажі Закарпаття», – зазначив, у свою чергу, художник, доцент Закарпатської академії мистецтв Аттіла Коприва. Він додав, що у творчості Тібора Віллашека стикаються дві лінії: вплив Адальберта і Яноша Ерделі та лінія Віллашеків, адже його дід по батькові, Валентин Віллашек, відомий скульптор ХІХ століття, був головним художником Фрідяшівського чавунного заводу поблизу Мукачева.
Після виступів Тібор Віллашек подякував присутнім за те, що прийшли на відкриття виставки, а керівництву Угорського дому – за забезпечення місця її проведення.
Митець переважно створює пейзажі та натюрморти, його улюблена тема – пейзажний живопис. Свій індивідуальний стиль Тібор Віллашек розвивав у стилях реалізму, імпресіонізму та постімпресіонізму. Краса навколишнього пейзажу відтворюється на його полотнах яскравими фарбами, роботи випромінюють оптимізм та любов до життя.
Атмосферу заходу підкреслила віртуозна гра на акордеоні Віталія Брецка.
Виставка триватиме в стінах Угорського дому в Мукачеві до 10 серпня. Ознайомитися з роботами можна в будні з 9.00 до 17.00, а також у вихідні за попереднім узгодженням по телефону +380 50 555 28 95.
Закарпатський обласний угорський драматичний театр завершив свій театральний сезон прем’єрою вистави-монодрами «Фріда». Роль мексиканської художниці Фріди Кало на сцені виконала акторка Берегівського театру Ібоя Орос.
На прикладі середньостатистичної французької родини актори обласного муздрамтеатру досліджують та аналізують стосунки чоловіка і жінки, чоловіка та дружини, батьків і дітей, свекрухи та невістки у виставі «Сімейна вечеря». Однойменну п’єсу сучасного французького драматурга Жана-П’єра Абу до постановки на малій сцені театру обрав режисер Михайло Фіщенко.
