Закарпатський обласний благодійний фонд «Про агрікультура Карпатіка», який об’єднує угорських фермерів, започаткував серію 12 заходів, присвячених традиційним закарпатським стравам. Програма «Смаки та традиції» реалізується за підтримки Європейського Союзу. У перший день заходу господині приготували різні види вареників та смажену квасолю так, як це робили ще наші бабусі.
24 березня в рамках циклу заходів «Дні Ракоці» Вчена рада Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ провела своє чергове засідання у святковій атмосфері.
На початку заходу присутні спільно виконали гімн навчального закладу – «Молитву Ракоці».
Після цього з вітальним словом виступив ректор Степан Черничко: «Темпи розвитку інституту, його вагомі здобутки у різних професійних сферах можна простежити, відчути і побачити як усередині закладу, так і поза його межами. Досягнення навчального закладу стали можливими завдяки людям, які вірять у свою справу та впевнено крокують у майбутнє».
Секретар Вченої ради Олександр Бергхауер прозвітував про виконання рішень Вченої ради та наказів ректора і президента ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ. У своїй доповіді окрему увагу приділив важливості виконання поточних завдань та дотримання термінів їх реалізації.
Депутатка Європарламенту Вікторія Ференц також приєдналася онлайн до зустрічі та звернулася до присутніх із підбадьорливими словами. Вона наголосила, що молитви закарпатської громади за мир не марні, і кожна людина, яка тут проживає, заслуговує на життя в безпечному середовищі.
Важливим моментом церемонії стало підписання нової угоди про співпрацю з Інститутом Йожефа Єтвеша міста Байя (Угорщина), що створює можливість для запуску програм дуальної освіти міжнародного рівня. Документ підписали ректор Інституту Йожефа Єтвеша Іболя Сінгер Сілядьіне та канцлер закладу Міхай Паска, а від імені ЗУІ – президентка Ільдіко Орос та ректор Степан Черничко.
У подальшій частині заходу відбулося урочисте вручення почесних нагород, заснованих інститутом Ракоці.
У 2019 році вперше вручили відзнаку «За відданість справі» ім. Томчані. Ця нагорода присуджується штатним викладачам, дослідникам або іншим працівникам ЗУІ, які відзначилися видатною діяльністю протягом щонайменше двох десятиліть.
У 2025 році відзнаку отримали: завідувачка кафедри біології та хімії, доцент Ержебет Когут та заступник завідувача кафедри географії та туризму, доцент Тібор Іжак.
Пам’ятна відзнака «За Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ» присуджується викладачам, науковцям та іншим працівникам за видатну діяльність у навчальному закладі протягом останніх десяти років. У 2025 році цією відзнакою нагороджені: доцентка відділення української філології Наталка Лібак та старший викладач кафедри математики та інформатики Дезидер Поллої.
Відзнака «Найкращий працівник Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ» вручається викладачам, дослідникам та іншим працівникам, які перебувають в активних трудових відносинах із закладом. Лауреатами премії у 2025 році стали: працівники бібліотеки ім. Опацоі Чере Яноша Еріка Шаш і Енікев Ільєш, заступниця начальника відділу сприяння та моніторингу працевлаштування студентів і випускників Тімея Пилип та технічний працівник Іштван Газдаг.
Святкове засідання Вченої ради завершилося дружнім спілкуванням та обговоренням планів розвитку інституту. Оформленням святкової сесії стала музична постановка колективу та студентів коледжу.
22 березня в місті Чоп відбулися річні загальні збори Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС).
На початку заходу делегати заспівали національний гімн та вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв війни, а також померлих протягом останнього періоду членів організації.
Після схвалення питань порядку денного голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС Лівія Балог прозвітувала про роботу організації за минулий рік. Вона з радістю констатувала, що попри надзвичайно важкі часи всі місцеві осередки Ужгородщини працюють, усюди відбулися традиційні річні загальні збори. Відтак Лівія Балог проаналізувала нинішню геополітичну ситуацію, приділяючи особливу увагу російсько-українській війні, її наслідкам для світу, для Європи, України, Закарпаття та закарпатських угорців. Вона підкреслила, що в останні місяці на перший план знову вийшли такі важливі й для закарпатських угорців речі, як роль сім’ї в суспільстві, велике значення християнства та віри, а також необхідність закінчувати війну.
«На сьогодні в угорських громадах Ужгородщині панує тиша, справді немає причин для веселощів, адже вдома мало людей. Водночас прикладом для всіх можуть слугувати загальні збори в Холмоку, Малих Геївцях, Саловці, які розпочалися з невеликих культурних програм, що дозволило створити справді затишну атмосферу», – зазначила Лівія Балог і поінформувала про роботу фракцій «КМКС» в обласній, районній та місцевих радах.
Посилаючись на статистику, вона повідомила, що минулого року кількісний склад районного осередку зменшився: залишилося 8987 осіб, а колись було понад десять тисяч.
Водночас на 200 впала кількість проданого угорськомовного тижневика «Карпатолйо» в районі. Стосовно соціальних виплат, якими опікується Фонд «КМКС», Лівія Балог зазначила, що всі програми успішно реалізовані. Було прийнято загалом 6442 заявки, унаслідок їх виплат перераховано понад 14,6 мільйона гривень податків (+1 240 282 воєнного збору).
Останнім часом район, який раніше відзначався особливою активністю в плані організації культурних заходів, багато втратив, додала Лівія Балог. За її словами, діяльність кожного з 31 місцевого осередку надзвичайно вагома, дуже важливо і в найменших населених пунктах проводити культурні заходи, які зміцнюють згуртованість та почуття національної ідентичності.
Насамкінець Лівія Балог подякувала уряду Угорщини за підтримку, адже вона «відіграє ключову роль у збереженні місцевої угорської громади». А відтак висловила вдячність за роботу активних членів організації, оскільки важливо, щоб закарпатські угорці, які залишаються вдома, відчували, що їм є на кого покластися, що вони не самотні.
Після звіту голови до присутніх звернулися її заступники – Ласло Гіді та Катерина Палко.
Очільник БФ Pro Agricultura Carpatika, голова Великодоброньського осередку ТУКЗ-КМКС Ласло Гіді відзначив доброчинну акцію «Хліб угорців», до якої щороку долучається багато закарпатських угорських фермерів. Це часто дозволяє зібрати найбільшу кількість пшениці серед закордонних угорських громад Карпатського басейну. За його словами, попри те, що на батьківщині перебуває менше угорців, ті, що залишаються вдома, активно долучаються до виконання завдань. Як приклад Ласло Гіді навів успішно реалізовані заходи жіночого підрозділу БФ Pro Agricultura Carpatika.
Голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС села Соломоново Катерина Палко наголосила: місцевим мешканцям важливо вміти дякувати за те, що вони мають, зокрема за якісні заходи, які духовно збагачують громаду.
Після цього очільник фракції «КМКС» Ужгородської райради Йосип Кантор поінформував про роботу районної ради. Єва Браун, у свою чергу, ознайомила присутніх зі звітом ревізійної комісії організації, а відтак Андрея Медве, голова комісії з етики, повідомила, що минулого року в районному осередку не було дисциплінарних справ.
Делегати схвалили роботу Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС за 2024 рік. На завершення заходу його учасники разом виконали пісню «Созат».
На Закарпатті стартує проект, покликаний розвинути спроможність громад для сталого майбутнього та транскордонних партнерств. В рамках програми INTERREG NEXT Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна заплановане інтенсивне навчання для 42 представників 21 громади з України, Словаччини та Угорщини. Вони отримають знання та навички у сфері транскордонного співробітництва, управління проєктами, підготовки техніко-економічного обґрунтування та розвитку інфраструктурних ініціатив.
Поезія Ліни Костенко звучала в Падіюні з нагоди ювілею української поетеси – її 95-річчя. Творчий вечір ініціювали вихованці театральної студії «Синтез» та медіастудії, а також учні художнього колективу «Райдуга». Декламували вірші про життя, природу і кохання.
20 березня 1945 року в Ужгороді відкрили першу державну музичну школу. На її урочисте відкриття Міністерство культури України відрядило офіційну делегацію відомих музичних діячів. Відтоді минуло 80 років. Ювілей школа відзначила традиційно – концертом.
На Закарпатті було встановлено 50 гніздових скриньок. Станом на 2024 рік 17 із них були зайняті. Це доволі успішно, каже Руслана Джахман, завідувач сектору природи Краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького.
«Добрі мамині казки» львівської письменниці Лесі Кічури вперше в Ужгороді. У Всесвітній день казки авторка зустрілася з маленькими читачами на різних локаціях. У Закарпатській обласній бібліотеці для дітей та юнацтва на неї чекали учні ліцею «Перспектива».
Андраш Берец – оповідач, збирач казок, дослідник фольклору, співак, лауреат звання «Митець нації», лауреат Премії ім. Кошута – є постійним гостем Закарпаття.
Цього разу виконавець приїхав у наш край на запрошення Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС). У четвер він виступив в Ужгороді, а в п’ятницю – у Великій Доброні та Чопі перед тими, хто готовий приймати казку з відкритим серцем. Казку, яка не тільки веселить, але й змушує задуматись, у якій переплетені гумор та народна мудрість, що дає можливість на певний час забути про важкі будні.
– Андраш Берец у нас не вперше. Ще у 2007 році Ужгородський районний осередок ТУКЗ-КМКС запрошував його до Чопа для виступу на дитячому святі. Тоді місцеві мешканці так полюбили казкаря, що ми кличемо його регулярно. Подібних виступів ТУКЗ-КМКС не влаштовував давно. Але тепер організація, та й я особисто, коли відвідувала села Ужгородщини, відчула, що чогось бракує для душі, чогось, що надає сили, відволікає від щоденних проблем. Так і припав вибір на Андраша Береца, – розповіла голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС Лівія Балог.
В Ужгороді виступ казкаря відбувся в кафе-музеї «Під замком». Приміщення було заповнене вщент, прийшли не лише ужгородці, але й мешканці навколишніх сіл. Більше того, навіть гості з Києва, котрі перебувають в обласному центрі.
Присутніх привітала Лівія Балог.
– Я дуже рада, що ми знову зібралися разом і заповнили цей унікальний простір. Дякуємо Юрію Руснаку, власнику кав’ярні, за гостинність. Рада знову вітати співака й оповідача Андраша Береца, який є лауреатом звання «Митець нації» та Премії ім. Кошута, а також нашим другом. Дослідженням фольклору в Європі займаються з ХІХ століття. Нам, угорцям, пощастило мати живу традицію народних казок, їх збирання та оповідання. Скрізь в угорськомовних регіонах є казкарі та оповідачі, – зазначила вона, передавши слово Андрашу Берецу, одному з найкращих представників цього жанру.
Гість розпочав свій виступ з розповіді про одного з учителів початкової школи, покійного Пішти Газуґа. «Сину, якщо ти опинився в подібній ситуації, обов’язково зроби три речі: стань високо, щоб тебе побачили, відкрий горло, щоб тебе почули, і будь коротким, щоб тебе полюбили! Останнє є найважчим. Світ настільки сповнений балаканини, що не хоче ні з ким конкурувати», – зауважив оповідач.
Присутні дізналися, що хоча, на думку казкаря, передмова часом може затуляти суть, він любить її, бо вона дає можливість налагодити зв’язок з аудиторією.
На основі мудрості парних розмов зазначалося, що «жінці, яка не може звинуватити свого чоловіка у власній провині, не можна дозволяти годувати груддю», а також що «розум лектора дзеркальний і здатний перевернути все з ніг на голову, саме це й робив, зокрема, Вільям Шекспір. Справжні істини потрібно вкладати в уста придворного блазня. Тоді їх почують».
Розповідь Есті-нийни про жіночий розум викликала в аудиторії сльози, звісно, через добродушний сміх: «Коли Марош розлився і все село шукало жінку вниз за течією повноводної річки, її чоловік, Емре ба’, вирушив у протилежному напрямку: «Як її чоловік я б’юсь об заклад, адже знаю, що їй усе було недобре. Невже вона підкориться Марошу?».
«Ми різні. Наприклад, англійці йдуть, не попрощавшись, натомість угорець прощається, але не йде», – звернув увагу Андраш Берец. Майже півтори години казкар ділився унікальною народною мудрістю, зокрема гумористичними оповідками.
Час від часу Андраш Берец співав народні пісні, а насамкінець побажав гарного майбутнього та якнайшвидшої зустрічі з іменинною піснею, записаною Бейлою Бартоком у 1930-х роках.
– Давно спостерігаю за слухачами казок і помітив, що там, де ситуація складна, де горе і страх, там найбільша радість. Це захоплює мене. Душа людини дуже цікава, непередбачувана. Я охоче приїжджаю на Закарпаття, бо знаю, що в цій ситуації особливо яскраво видно, на що здатна робота оповідача – піднімати людям настрій. Щоб вижити, бути веселим, відкритим до весни, треба підняти носа й піднести душу, – зауважив після виступу Андраш Берец і додав, що не часто отримує таку локацію для виступу. – Чудовий розмір, глядачі зблизька бачать, коли я червонію, коли блідну, коли не знаю, що говорю, коли лунають гарні зовнішні голоси, звучать серйозні речення, ніби тут є якийсь детектор правди. Як похвалити аудиторію, щоб вона не зазналася? Не знаю. Це була дуже хороша аудиторія. Вони зітхали там, де треба, тому що оплески лунають скрізь. Зітхання – оплески оплесків. Це знав і Шекспір, який, прощаючись зі сценою в драмі «Буря», згадує зітхання. Таке можна побачити не всюди, але тут – так! – підкреслив митець.
Другою зупинкою туру Андраша Береца була Велика Добронь, де він з великим успіхом виступив у стінах місцевого Угорського дому. Своїми жартівливими, але глибокими за сенсом оповіданнями митець прикрасив сповнене випробувань повсякденне життя місцевих мешканців.
Третьою локацією стало місто Чоп. Усі, хто слухав виступ Андраша Береца в п’ятницю ввечері, отримали незабутні враження. Його казки, веселі оповідання, органічно пов’язані з ними народні пісні мали своєрідну цілющу дію на громаду.
– Глядачі чудово провели час, активно реагували, справді переживали ті історії, сприймали жарти та гумор. Крім того, ми влаштували для нашого гостя екскурсії, зокрема в обласний музей архітектури та побуту під відкритим небом і в будинок-музей дзвонаря Ференца Еґрі в Малих Геївцях, адже Андраш цього року також матиме на Закарпатті фотовиставку дзвонів, – повідомила Лівія Балог.
