За оцінками, 14 квітня населення Індії перевищить населення Китаю

Китай протягом століть був найбільш густонаселеною країною світу. У 1750 році тут проживало приблизно 225 мільйонів людей, більше чверті населення світу. В Індії, яка на той час ще не була політично єдиною країною, жило приблизно 200 мільйонів осіб, вона була другою за кількістю населення державою світу. Однак у 2023 році країна займе перше місце, – пише The Economist.

Той факт, що Індія ще не має постійного місця в Раді Безпеки ООН, а Китай має, ставатиме все менш стійким. Хоча економіка Китаю майже в шість разів більша, динамічно зростаюче населення Індії допоможе виправити цей факт. З іншого боку, населення Китаю різко скорочується. Кількість китайців працездатного віку досягла свого піку десять років тому. До 2050 року середній вік населення країни становитиме 51 рік, що на 12 років вище, ніж зараз. Старіючому Китаю доведеться більше працювати, щоб зберегти свій політичний та економічний вплив.

Суворий контроль народжуваності в минулому столітті

Обидві країни вжили драконівських заходів у 20 столітті, щоб обмежити ріст свого населення. Голод 1959-61 років, викликаний швидким розвитком Китаю, переконав Комуністичну партію, що необхідно стримувати темпи зростання населення. Десятиліття потому Китай запустив кампанію «пізніше, довше, менше» — пізніші шлюби, більші інтервали між народженнями дітей і менша кількість дітей. За словами британського демографа Тіма Дайсона, це рішення мало більший вплив, ніж більш відома політика щодо однієї дитини в родині, запроваджена в 1980 році.

Падіння народжуваності, яке почалося з понад шести дітей на одну жінку наприкінці 1960-х років і завершилося до менш ніж трьох наприкінці 1970-х, стало найшвидшим в історії густонаселених країн світу, – зазначив Дайсон.

Тож ця політика виявилася ефективним засобом. Економічне диво Китаю було частково пов’язане зі збільшенням співвідношення дорослого працездатного віку до дітей і людей похилого віку з 1970-х до початку 2000-х років. Маючи менше ротів, які потрібно годувати, батьки могли інвестувати більше в кожну дитину. Мати більше батьків, ніж дітей, – це перевага, коли діти маленькі, але недолік, коли батьки старіють. Зараз Китаю доводиться платити за те, що старше покоління йде на пенсію та стає залежним від наступного молодого покоління.

Тепер Індія може пожинати плоди власного демографічного буму

Спроба Індії знизити народжуваність виявилася менш успішною. У 1950-х роках країна першою запровадила планування сім’ї на національному рівні. Кампанії масової стерилізації, які заохочували західні донори, набули масштабів і застосовувалися більш енергійно під час надзвичайного стану, оголошеного прем’єр-міністром Індірою Ганді в 1975-77 роках. Під керівництвом її сина Санджая уряд змусив чоловіків відправитися в табори для вазектомії, в іншому разі вони ризикували втратити зарплату або роботу. Поліція ловила бідолах, призначених для стерилізації, навіть на вокзалах. Близько 2000 чоловіків померло під час невдалих процедур.

Примусова стерилізація припинилася тільки після поразки Індіри Ганді на виборах. Хоча кампанія стала жорстокою, вона не була настільки ретельною, щоб спричинити різке падіння народжуваності в Індії. Народжуваність в Індії знизилася, але в менших масштабах і повільніше, ніж у Китаї. Із середнім віком 28 років і зростанням населення працездатного віку в Індії тепер є можливість пожинати власні демографічні дивіденди.

Делі може незабаром наздогнати Пекін як економічна супердержава

Згідно з прогнозами Державного банку Індії, економіка Індії нещодавно обігнала Британію як п’яту за величиною економіку світу і може піднятися на третє місце до 2029 року. Однак процвітання Індії залежить від продуктивності її молодого населення, яка не така висока, як у Китаї. Менше половини дорослих індійців працює, порівняно з двома третинами в Китаї. На китайців у віці 25 років і старше припадає у середньому на півтора роки більше освітнього стажу, ніж на індійців того ж віку.

Однак це не позбавить Китай від наслідків спричиненого ним демографічного спаду. Уряд Китаю припинив політику однієї дитини в 2016 році і зняв усі обмеження на розмір сім’ї в 2021 році. Проте народжуваність продовжувала знижуватися. Політика Пекіна щодо дітей ще менше заохочує молодих людей мати потомство. Уряд стикається з опозицією планам підвищити середній вік виходу на пенсію, який становить 54 роки і є одним з найнижчих у світі. Головний пенсійний фонд може залишитися без грошей до 2035 року. Однак найболючішим для Китаю буде, мабуть, поява Індії як супердержави по сусідству.

Джерело:  vg.hu