У Мукачеві в Угорському домі відбулася презентація про життя та творчість Мігая Мункачі

17 травня мистецтвознавиця Музею Мігая Мункачі угорського міста Бейкешчаба Габріелла Дярматі відвідала Культурний центр «Угорський дім ім. Мігая Мункачі» в Мукачеві й виступила там з презентацією про життя та творчість художника.

179 років тому, 20 лютого 1844-го, у Мукачеві народився Міхаель фон Ліб, котрий згодом узяв прізвище Мункачі як данину пам’яті рідному місту й підкорив увесь світ завдяки своїм масштабним полотнам. Культурний центр, названий на честь художника, гідно вшановує його пам’ять. Біля входу в будівлю відвідувачів зустрічає бюст живописця, уздовж сходів розташовані копії його ескізів, а головна зала прикрашена репродукціями найвідоміших картин.

Минулого року керівництво Угорського дому вирішило віднайти установи, які носять ім’я митця, щоб у рамках співпраці наблизити творчість Мункачі до сучасних жителів його рідного міста.

Менеджерка Культурного центру Аніта Пфайфер розповіла, що Музей Мігая Мункачі міста Бейкешчаба був першим закладом, до якого звернулися, і після отримання позитивної відповіді з ним налагодили співпрацю. Наприкінці лютого захід, організований з нагоди річниці з дня народження художника, відвідав, зокрема, директор Музею Мігая Мункачі, археолог Габор Бачмегі, який виступив зі змістовною презентацією про життя та творчість художника.

Співпраця з Культурним центром, розташованим у рідному місті Мігая Мункачі, дуже важлива для угорського музею. Тож цього разу на заході, присвяченому річниці з дня смерті художника, виступила мистецтвознавиця Габріелла Дярматі. Зокрема вона торкнулася визначальних моментів життя Мункачі, які вплинули на розвиток його творчості. Презентація була створена на основі понад 400 реліквій, що зберігаються в угорському музеї.

Габріелла Дярматі розповіла історію хлопчика, який осиротів у 6-річному віці й потрапив до сім’ї брата матері в місті Бейкешчаба. Родина планувала, що він стане столяром, тож дядько Іштван Реок віддав його працювати підмайстром, що залишило глибокий слід у душі чуйної дитини. У Бейкешчабі хлопець познайомився з художником Елеком Самоші, котрий став його першим учителем малювання. У 18-річному віці Мункачі переїхав до Будапешта. У 1865 році вступив до Віденської академії мистецтв, згодом до Мюнхенської мистецької академії, після цього навчався в Дюссельдорфі. У 1868-му отримав прізвище Мункачі, яке вказувало на його походження, і відтоді вже так підписував свої полотна. Того ж року написав картину «Позіхаючий підмайстер», котра вважається першою роботою, що відображає власний унікальний стиль Мункачі. На розвиток його творчості вплинули Гюстав Курбе, Вільгельм Лейбл та Рембрандт. Він не дуже цінував роботи сучасних художників-імпресіоністів, натомість віддавав перевагу реалістичному зображенню й торував власний шлях. Під час презентації йшлося про обставини створення монументальних картин, про те, де вони нині знаходяться та як Мункачі став популярним, затребуваним, всесвітньо відомим художником.

Габріелла Дярматі, зокрема, розповіла про візит митця до Мукачева в 1882 році. З репортажу Кальмана Міксата, який тоді був журналістом видання Pesti Hírlap і подорожував разом з Мункачі, нам відомо, що місцеві мешканці зустріли славетного уродженця свого міста факельною ходою вулицями, прикрашеними прапорами, урочистою вечерею на 207 персон, танцювальною вечіркою, відкриттям пам’ятної дошки та врученням срібного лаврового вінка, виготовленого на пожертви. Планується, що завдяки співпраці з Музеєм Бейкешчаби Угорський дім ім. Мігая Мункачі з нагоди 180-річчя з дня народження художника отримає копію цього вінка.

Після виступу Габріелла Дярматі, яка є відданою дослідницею життя та творчості Мігая Мункачі, зазначила, що вважає важливим берегти культ цього визначного художника й для неї велика честь виступати в його рідному місті. «Сучасники вважали Мігая Мункачі найвидатнішим художником 1880-х років. В Угорщині, Європі та США його поважали як генія. Роботи живописця змушували замислюватися, зачаровували і викликали захоплення. Картини Мігая Мункачі здатні на це і сьогодні…» – зазначила мистецтвознавиця.

(CsA/Kárpátalja hetilap)