На Ужгородщині встановили пам’ятний знак Міклошу Зелеї

8 листопада угорському поету, письменнику та журналісту Міклошу Зелеї виповнилося б 76 років. Його ім’я тісно пов’язане зі справою «села між двома світами», адже він значною мірою посприяв створенню на кордоні в Малих Селменцях пункту пропуску. У річницю від дня народження Міклоша Зелеї відбулося відкриття пам’ятника, установленого Сюртівською територіальною громадою на головній вулиці Малих Селменців, яка з 2022 року носить його ім’я.

На гранітній плиті зображено розрізану навпіл секейську браму та портрет письменника в похилому віці, а також угорською та українською мовами написано: «Жителі Малих Селменців ушановують пам’ять Міклоша Зелеї (1948–2021) за наполегливу та сумлінну працю, яка сприяла розголошенню історії села між двома світами. Схиляють голови і дякують усі жителі села. Вічна пам’ять».

Роль Міклоша Зелеї на церемонії відкриття високо оцінили священник греко-католицької парафії Петро Скоропадський, пастор реформатської церкви Аттіла Ковач, представниця місцевої адміністрації села Вельке Слеменце Дора Матій і голова Сюртівської територіальної громади, до якої входять Малі Селменці, Арпад Пушкар.

Міклош Зелеї народився 8 листопада 1948 року в угорському місті Кішкунгалаш. Його батька, поштмейстера, часто переводили на роботу в різні населені пункти, тому в дитинстві він жив у кількох місцях в Угорщині. У 1973 році отримав диплом учителя угорської та російської мов Сеґедського педагогічного університету. Свій творчий шлях розпочав у 1970-х роках, його журналістська та редакторська діяльність була пов’язана з виданнями Magyar Hírlap, Látóhatár, Délmagyarország. Співпрацював і з радянським інформаційним агентством APN, де розвинув свої знання російської мови до рівня перекладача. Літературна творчість письменника нараховує 17 томів. Під час зміни режиму Міклош Зелеї разом зі співавтором Ференцом Ґажо розкрив справжнє обличчя державного соціалізму в науково-репортажному романі. Їхня книжка з політичної психіатрії «Божевільна мандрагора» досі слугує довідником.

«Мабуть, мало хто знає, що свою письменницьку діяльність Міклош Зелеї починав як лірик, про що свідчать три томи віршів. Його 14 п’єс-драм переважно скидають кайдани традиційної драматургії. Сюжет зазвичай розгортається навколо певної ситуації. Візьмемо, наприклад, твір Situs Inversus. Що було б, якби Ендре Аді не помер у Будапешті в січні 1919 року, а застряг у Румунії через установлення кордонів після Тріанону? Розкішний драматургічний задум, особливо зважаючи на те, що це моновистава. Твір мав успіх і у Відні. […] Мистецтво письма Зелеї характеризується точним, детальним відображенням реальності та унікальним гумором, що переростає в абсурд», – писав про нього Ференц Ґажо.

У 1994 році Міклош Зелеї, уже як знаний письменник і журналіст в Угорщині, відвідав Вельке Слеменце по той бік кордону. Його увагу привернула абсурдність прикордонної огорожі, яка перетинала головну вулицю села. Цвинтар тутешніх мешканців опинився в Словаччині, а церква вірян римо-католицької церкви – в Україні. І хоча йшлося про дуже близьку відстань, селяни по різні сторони огорожі десятиліттями не могли потрапляти на інший бік. Як журналіст із Будапешта Міклош Зелеї ходив розділеним селом від дому до дому, робив інтерв’ю, і місцеві жителі поступово прийняли та полюбили його. За результатами багаторічних досліджень у 2000 році був опублікований перший соціографічний документальний роман письменника про Селменці «Село між двома світами». У 2006-му вийшла ще одна книжка Міклоша Зелеї на цю тему під назвою «342-га межа – Четверть століття на Закарпатті». Він також написав п’єсу про історію села «Перепохований Золтан».

У 2013 році режисер Аттіла Віднянський поставив її спочатку з трупою Берегівського угорського театру в Жамбеку, а потім і в Національному театрі Угорщини в Будапешті, де вона досі є в програмі. Міклош Зелеї також долучився до встановлення розрізаної навпіл секейської брами, одна частина якої знаходиться на словацькому боці, а друга – на українському. Відтоді вона стала символом Селменців. 21 квітня 2004 року разом з головами обох Селменців Міклош Зелеї побував у Вашингтоні, де правозахисна група Конгресу США провела слухання щодо запланованого пішохідного та велосипедного прикордонного переходу між Великими й Малими Селменцями. 23 грудня 2005 року проєкт нарешті було реалізовано. Міклош Зелеї, окрім того, що представив справу двох Селменців, узяв на себе спочатку, здавалося б, безнадійну боротьбу за відкриття пункту пропуску, завдяки чому став справжнім другом закарпатської угорської громади. З середини 90-х років минулого століття він був присутній чи не на всіх важливих подіях та заходах закарпатських угорців, знайшов багато друзів у нашому краї.

Міклош Зелеї помер 28 жовтня 2021 року на 73-му році життя. Його смерть є втратою для всіх закарпатських угорців. Щоб зберегти пам’ять про видатного письменника та журналіста, у 2022 році головну вулицю в Малих Селменцях, яка веде до кордону, було названо його ім’ям. Тепер там завдяки голові громади Арпаду Пушкару встановлено пам’ятний знак. Не забули про Міклоша Зелеї і в Будапешті, місті, де він жив. У квітні 2023 року в Парку поетів в Уйбуді було урочисто відкрито лавку з пам’ятною дошкою, а цього квітня там же – барельєф із зображенням обличчя письменника на камені.

Жолт Бадо/Badó Zsolt/Kárpátalja hetilap