Від сюрреалізму до постмодернізму – мистецька подорож із роботами Лоранта Бокотея

Унікальне життя, неповторний підхід та яскраві роботи характеризують творчий шлях Лорана Бокотея, роботи якого 2 травня були виставлені в Угорському домі ім. Мігая Мункачі. Виставка поєднує в собі класичні, модерні та постмодерністські стилістичні риси, пропонуючи глибоку думку та позачасовий художній досвід. Роботи Бокотея поєднують сюрреалістичні, кубістичні та імпресіоністичні елементи.

В Угорському домі ім. Мункачі Мігая відбулася ще одна неординарна подія: відкрилася виставка Лоранта Бокотея, художника і скульптора з Чинадієва. На виставці була представлена добірка приголомшливих картин і скульптур з багатого творчого доробку 82-річного художника, включаючи титульну роботу – поліптих «7 днів», який досліджує глибини людського існування і подає його квінтесенцію.

На відкритті виставки Аніта Пфайфер, проєктний менеджер будинку, зазначила, що ім’я Лорана Бокотея знайоме багатьом, оскільки його роботи завжди виходять за межі візуального. Його мистецтво не тільки цікаве з технічної точки зору, але й не має аналогів за своєю філософською глибиною – його картини змушують глядача думати, рефлексувати і запрошують у своєрідну внутрішню подорож.

На церемонії відкриття Йожеф Тарпаї, директор цієї установи, підкреслив, що це вже сорокова велика виставка в історії Угорського дому. Він підкреслив, що багатство матеріалу Бокотея означає, що його роботам буде присвячена не лише галерея, але й бенкетна зала, тимчасово за кількістю затьмаривши навіть картини Мункачі.

Президент Національного інституту стратегічних досліджень Єне Сас прокоментував виставку з історичної та особистої перспективи. Цитуючи Артура Кестлера, він нагадав, що мистецька кар’єра і життєвий шлях формуються разом: подорож Бокотея з Криму і Сибіру привела його до Чинадієва. Він також згадав свого брата, художника по склу Андраша Бокотея, виставка якого відкрилася в Будапешті десять років тому. Тепер ми можемо відчувати красу і мир через роботи Лоранта.

«Я завжди знав, що повернуся на Закарпаття. Тому що тут рай. Тут є краса», – зізнався Єне Сас і продовжив: якщо рай дійсно існує, то це місце, де краса присутня кожен день у році – дванадцять місяців, п’ятдесят два тижні і триста шістдесят п’ять днів. А там, де панує краса, душі знаходять відпочинок. На завершення він побажав усім присутнім миру, краси і любові.

Особливої уваги заслуговує монументальний поліптих «7 днів», представлений на виставці. Серія досліджує всеосяжну концепцію буття через символіку семи днів – сім архангелів, сім кольорів, сім нот. Дочка художника, Ліанна Бокотей, доцент Закарпатської академії мистецтв, зробила глибокий аналіз творчого процесу свого батька, наголосивши на вирішальній ролі поняття квінтесенції: пошуку вічних цінностей та репрезентації внутрішнього світу.

За словами Бориса Кузьми, голови Національної спілки художників України, стиль Бокотея – це унікальне поєднання сюрреалістичних образів, кубістичних структур та імпресіоністичного використання кольору, з енергією, що переносить глядача в інший вимір.

Сам художник подякував господарям, своїм друзям та дружині, які допомогли йому не лише у створенні фону, але й в організаційних питаннях. За його словами, його роботи завжди відображають емоції моменту, тому серію «7 днів» можна продовжувати до нескінченності – адже кожен тиждень приносить нові кольори, форми та ідеї. І кожен глядач переживає та інтерпретує роботи під власним кутом зору.

Наприкінці церемонії відкриття виставки Петер Матл, скульптор, лауреат премії імені Мігая Мункачі та президент громадської організації Pro Arte – Munkács, представив перший закарпатський мистецький табір стипендіатів Угорської академії мистецтв, який також проходить у Берегові. Він запросив глядачів на відкриття музичної зали 11 травня, де вони також зможуть побачити виставу «Фріда».

Представлені роботи є не лише видовищними, але й спонукають до роздумів. Вони запрошують нас до тривалого споглядання, виривають нас із реальності і переносять у світ, де реальність набуває нового значення. Завершив вечір виступ Олексія Маргачева, який грою на саксофоні підтвердив, що мистецтво справді звертається до всіх наших почуттів.

Джерело: DA/Kárpátalja hetilap