Захист інтересів закарпатських угорців і надалі важливий – Лівія Балог

Закарпатські угорці – громада, яка любить свою батьківщину, тужить за рідним домом і прагне процвітати на рідній землі. Доказами цього є потреба в культурному житті, дбайливе ставлення до традицій, прагнення реалізуватися в суспільстві. Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) значною мірою сприяє задоволенню цих потреб, представляє інтереси угорської нацменшини в політичній, громадській та економічній сферах. Після завершення 2024 року ми розпитали Лівію Балог, очільницю Ужгородського районного та Чопського місцевого осередку ТУКЗ-КМКС, про роботу організації, реалізовані проєкти та плани на майбутнє.

– Як почався 2024 рік? Чим він відрізнявся?

– Після пандемії коронавірусу й особливо початку війни робота Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття змінилася, організація працює по-іншому. Рік теж розпочався не так, як зазвичай. Товариство охоплює 31 місцевий осередок і до згаданих прикрих та жахливих подій налічувало 14 тисяч членів. Відтоді їхня кількість постійно зменшується. Ідеться про місцеві осередки, які функціонують на Ужгородщині. Найбільші – у Великій Доброні, Ужгороді та Чопі, кількість їхніх членів становить близько двох тисяч осіб. Найменший осередок діє в Середньому, там нараховується 40 учасників організації. Через нинішню ситуацію багато хто виїхав, загалом кількість наших членів зменшилася на 20%. Водночас, незважаючи на сумні реалії, чимало людей досі бачать своє майбутнє на батьківщині. Зокрема це видно з того, що один із членів певної сім’ї продовжує жити й працювати тут, на Закарпатті. Тож членство в ТУКЗ-КМКС родини теж зберігають.

Щодо Ужгородського району, то загалом можна сказати, що громада тут стала багатогранна, інклюзивна, усім цікавиться. На наших культурних заходах зали завжди заповнюються. Загалом 2024-й став роком, коли ми поступово почали повертати певні речі у свою діяльність.

– Які заходи вдалося реалізувати?

– Великих веселощів з танцями ми й надалі не організовували, але провели практично всі заходи для дітей та представників старшого покоління.

22 січня захід з нагоди Дня угорської культури відбувся не лише в Берегові, але й Ужгороді. Це була театральна постановка з віршами Єне Джида.

На початку березня до нас учергове завітав мандрівний декламатор Пейтер Лорант Товт, який виступив зі своєю програмою в селах Сюрте, Палло, Великі та Малі Геївці, Ратівці.

15 березня, у день національного свята, відбулося традиційне покладання вінків до пам’ятника Петефі в Ужгороді.

На початку квітня ми провели 35-ті загальні збори делегатів Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС. Крім того, річні збори відбулися в усіх місцевих осередках. Наші делегати були також на обласному засіданні, долучилися до обговорення важливих питань. Збори слід проводити щорічно, щоб залишатися легітимними, надійними.

4 травня в День угорського народного танцю разом із громадською організацією «Мережа будинків народних традицій – Закарпаття» ми провели захід із залученням дітей та молоді Ужгородщини. Він відбувся на базі Угорського дому у Великій Доброні за участю 140 дітей. Місцеві ґаздині приготували для гостей місцеві страви. Подія стала певною новинкою. Останнім часом на Закарпатті, зокрема на Ужгородщині, були створені дитячі танцювальні колективи, для яких у рамках грантових програм тепер є можливість шити традиційні костюми, виготовляти одяг та аксесуари. Це був дуже колоритний захід, і ми з нетерпінням чекаємо, коли таких і подібних подій у нас стане багато.

Клуб пенсіонерів Чопа на початку травня відзначив 10-річчя свого заснування. Для нас представники старшого покоління дуже важливі, адже тепер, коли молодь часто не може брати активну участь у суспільному житті, ми завжди можемо розраховувати на них. Чопський клуб пенсіонерів є найбільшим на Закарпатті. Ми створили його 10 років тому завдяки ініціативі кількох людей, а зараз кількість членів становить уже 60 осіб. Вони мають свій хор із 30 учасників, щотижня проводять репетиції, при нагоді виступають.

29 травня 200 семикласників з Ужгородського району за підтримки ТУКЗ-КМКС та Закарпатської угорської туристичної ради відвідали Меморіальний парк у селі Чома. Цей спільний проєкт дуже важливий з точки зору угорських традицій і культурних цінностей. Проїзд учнів забезпечили територіальні громади, тож нам не довелося на це витрачатись. Екскурсії та інші атракції на території парку теж були безкоштовні. Наразі ми бачимо попит на такі поїздки, тож плануємо проводити їх і цього року.

4 червня, у День національної єдності, уже традиційно ми проводимо меморіальні заходи на двох локаціях – у Сюрте та Великій Доброні. Так було й минулого року. Крім того, у Сюрте з цієї нагоди відбувся кінопоказ стрічки «Зараз або ніколи!».

У серпні за підтримки Фонду ім. Габора Бетлена й Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини ми організували тур ансамблю «Кредо», який виступив у Великій Доброні, Чопі, Концові та Сюрте. У 2024 році цей колектив відзначив своє 30-річчя. Його учасники виступають по всьому Карпатському басейну з піснями на вірші відомих угорських поетів. Ансамбль «Кредо» був заснований на Ужгородщині, і з нагоди національного свята, Дня святого Іштвана, ми вирішили цими виступами дещо підбадьорити місцевих мешканців. Зокрема у Великій Доброні колектив заспівав на традиційному святі «Хліб угорців», який проводився на території будинку милосердя «Добрий самаритянин».

2 вересня спільно з місцевими церквами в селі Палло ми провели День сім’ї, а в Тарнівцях – День дітей. Раніше на Ужгородщині організовували багато заходів для малечі, у понад десяти населених пунктах регулярно. Наразі ж на перший план вийшли майстер-класи до Адвенту, які є більш затишними й тихими, але водночас теж залучають багато дітей. Звісно, хочеться повернути масові дитячі свята, адже посмішки малечі – це найголовніше.

27 вересня за підтримки Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини ми отримали фінансування для показу театральної вистави Наталії Ґал «Маленький свинопас». Виступи відбулися в Малій Доброні, Часлівцях, Тийглаші та Холмоку. Ми отримали гарні відгуки й цього року подамо заявку на грантове фінансування показу лялькової вистави.

У Великій Доброні також за грантові кошти 30 вересня ми організували чергове дитяче свято.

19–20 жовтня в Чопі відбувся більш масштабний захід під назвою «Зустріч поколінь». Голова Чопського клубу пенсіонерів Олена Бєлович нещодавно стала очільницею Спілки закарпатських угорських клубів пенсіонерів, і ми разом подали грантову заявку на проведення спільної події за участю 8 закарпатських клубів та ще двох з Угорщини – Загоні та Бічке. Були виступи, спілкування. Місцевий громадський центр ТУКЗ-КМКС вміщує сто осіб, є також можливість розміщення, чим і скористалися пенсіонери. Це був грант Фонду національної єдності Угорщини, на який ми плануємо подати заявку й цього року, адже старше покоління дуже любить такі заходи. Крім того, сформувався попит на проведення традиційної зустрічі хорів, який щороку проводився в Тячеві. Ми б хотіли повернути його до переліку заходів ТУКЗ-КМКС, як і програму «Золота осінь».

У 2024-му минуло 80 років з часу так званих «маленьких робіт», коли угорське та німецьке чоловіче населення Закарпаття було вивезене до сталінських радянських таборів за звинуваченням у колективній провині. Пам’ятні заходи з цієї нагоди відбулись у всіх місцевих осередках нашої організації. 30 листопада в Чопі на запрошення ТУКЗ-КМКС виступили артисти Закарпатського обласного угорського драматичного театру з тематичною виставою «Господи, допоможи повернутися додому!». Це неймовірно сильна, вражаюча постановка Наталії Ґал, у якій використовуються документальні відео та фото.

20 грудня театр знову завітав до нас з різдвяною програмою. Ця подія відбулася за участю голів та представників місцевих осередків організації. Крім того, з нагоди Адвенту було проведено заходи в Есені, Великих Геївцях та Ратівцях.

– Товариство угорської культури Закарпаття розбудувало гарну соціальну мережу. Як вона функціонує на Ужгородщині?

– Це справді так. Оскільки ТУКЗ-КМКС завжди реагує, підтримує зв’язок з нашими місцевими осередками, ми можемо не тільки надавати, але й збирати інформацію. Тож дізнаємося про всі місцеві проблеми, бачимо життя людей і намагаємося відповідати на потреби. Чимало наших членів борються з серйозними захворюваннями, потребують чи перенесли складні операції, тому два роки тому була започаткована система для їхньої підтримки. Рішення приймає медична комісія на основі певних критеріїв.

Звісно, ми діємо й на політичному рівні. Наші депутати присутні в районній та місцевих радах. Там, де було потрібно, ми здійснили заміну. Наші представники роблять усе, що можливо зараз.

– У цій ситуації як найкраще допомагати одне одному на Закарпатті?

– Головне – пережити цей період. У всіх сенсах цього слова. З точки зору закарпатських угорців, дуже важливо, щоб якомога більше сімей повернулося додому, бо тоді функціонуватимуть наші школи, заповнюватимуться заклади, матиме сенс робота, проведена для розбудови громади та мережі закладів. Адже протягом минулих 10 років за підтримки Угорщини були збудовані й відремонтовані дитсадки, школи, амбулаторії, парафії. Ми працюємо над тим, щоб зробити життя закарпатських угорців комфортнішим. Але економічна ситуація, воєнні реалії диктують свої правила. Дуже сподіваюся, що скоро настане мир. Можливо, не все буде так, як раніше, адже в громаді Ужгородщини не вистачає багатьох активних людей. Утім сподіваюся, що на Закарпатті складеться ситуація, яка дозволить краянам повернутися до власних домівок. Ми будуємо плани, уже подали кілька грантових заявок, адже ті, хто залишився вдома, потребують спільних вражень. Для нас важлива організація не лише культурних програм, а й представництво інтересів закарпатських угорців, для цього ми працюємо.

Сподіваємося, що наша громада, яка пережила вже стільки випробувань і труднощів – адже поневіряння закарпатських угорців тривають з 1920 року, – стане на ноги і залишиться на своєму місці. Сподіваємося, що всі переживуть ці часи зміцненими духом. На жаль, ми живемо в такий період, але, можливо, це для того, аби вміти цінувати те, що маємо. Ми отримуємо від більшості відгуки про бажання повернутися на Закарпаття, і, на мій погляд, це дуже важливо з відстані трьох років.

B. TH., Kárpátalja