Громадська організація «Про культура Субкарпатіка» відзначила День угорської культури особливою програмою. Цього разу в Культурному центрі ім. Перені у передмісті Берегова відбувся літературний вечір, поєднаний із дегустацією вина.
За доброю традицією громадська організація «Спілка християнської інтелігенції Берегова» відзначила День угорської культури виставкою. Захід, організований з нагоди завершення чистового варіанту рукопису національної молитви угорців, відбувся у Берегівському громадському та паломницькому домі імені Ференца Пастора. Цього разу поціновувачі образотворчого мистецтва мали змогу ознайомитися з роботами ужгородського художника Франциска Ерфана, директора Закарпатського обласного художнього музею імені Йосипа Бокшая.
Заходи в межах ініціативи «Без кордонів» Програми «Дейріне», приурочені до Дня угорської культури, у Верхньотисянському регіоні краю відбулися 22 січня. Протягом дня на учасників різних вікових груп чекали цікаві театральні та мистецькі заняття. Проєкт було втілено в життя за підтримки Товариства ім. Ракоці у співпраці із Закарпатським обласним угорським драматичним театром і Товариством угорської культури Закарпаття (КМКС).
Заняття проводилися в Ліцеї ім. Шимона Голлоші, реформатському ліцеї Тячева та Вишківському дитячому садочку «Гірчичне зерно».
У першій половині наймолодшим показали виставу «Витязь Ласло і турки», котра в ігровій формі ознайомила дітей зі світом угорського лялькового театру. Постановка була не лише розважальною, а й пізнавальною.
Паралельно тривали інтерактивні заняття для учнів середніх і старших класів. Зокрема викладачка драматичного мистецтва Жофія Рац провела урок «Невагомість – звук, гра, рух», а піаністка Андрея Варнадь – урок історії музики. У програмі була також представлена інтерактивна вистава Йобку та Джеву «Битва при Могачі», яка розкриває історичну тему з унікальним почуттям гумору та спонукає до роздумів. Основна мета занять – ознайомлення молоді з угорською культурою, музикою, різними формами самовираження.
Очільник Верхньотисянського регіонального осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шарі в коментарі нашому виданню зазначив: «Сьогодні освітні заклади сповнені особливої атмосфери святкування Дня угорської культури. Надзвичайно тішить, що гастролі берегівського театру стали частішими, адже вони справді зміцнюють наші зв’язки. Проте культура – це не лише про один святковий день. Нехай благотворний вплив угорського слова, мелодії й танцю супроводжує нас цілий рік, даруючи громаді силу та єдність».
Директорка Тячівського реформатського ліцею Габріелла Імстичеї наголосила на важливості таких ініціатив у нашому краї: «Сьогодні в нас тривають різноманітні культурні заходи. Перш за все я дуже рада, що організатори обрали наш заклад. Вважаю цю ініціативу особливо важливою в Тячеві, оскільки багато учнів ліцею походять з різних населених пунктів Верхньотисянського регіону: Ясіня, Рахова, Великого Бичкова. Цим дітям дуже важливо пізнавати угорську культуру, для когось це перше знайомство з різними мистецькими напрямами. Такий досвід сприяє формуванню їхньої ідентичності та зміцненню культурних зв’язків».
Керівниця Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін наголосила на важливості долучення молоді до театрального мистецтва: «Наш театр спільно з іншими установами проводить заходи з нагоди Дня угорської культури по всьому краю. Завдяки підтримці Програми «Дейріне» ми організували вистави та культурні події, залучивши понад тисячу учасників на 8 локаціях. Дуже приємно, що нам вдається поширювати театральне мистецтво, угорську культуру».
У межах ініціативи «Без кордонів» цього року планують організувати ще три подібні дні, насичені різноманітними заняттями, театральними постановками. Освітній референт Програми «Дейріне» Аттіла Помлені повідомив: «Я представляю програму KultUp, яка реалізується в межах ініціативи «Дейріне». KultUp – це фактично тематичний театральний день для учнів старших класів, своєрідний театральний фестиваль у стінах навчального закладу. Одного дня всі уроки в старшій школі замінюються заняттями театральної та художньої освіти. Це вистави, а також творчі, літературні та музичні заняття. Ми залучаємо учнів як партнерів, вони стають активними учасниками процесу. Саме зараз триває вистава Ab ovo, тож ви чуєте, що діти сміються. Це гумористична постановка, яка ознайомлює їх з різними жанрами театру. Наш досвід свідчить, що молодь дуже відкрита до такого підходу. Для них особливо важливо бути активними учасниками заходів. Це ігрові заняття, у процесі яких у дітей майже непомітно розвиваються різні навички. У цьому суть емпіричної педагогіки, навчання через досвід.
Програма «Дейріне» вже п’ять років визначається ідеєю «Театр для всіх». Цей підхід знайшов відображення, зокрема, у дводенній серії культурних подій, які відбулися на Закарпатті 21–22 січня в межах ініціативи «Без кордонів». Заходи з нагоди Дня угорської культури пропонували не лише театральні враження, а й створювали можливість для зустрічей громади з мистецтвом, дітей і дорослих, минулого та сьогодення.
Програма «Дейріне» була запущена в Угорщині. Головна ідея проєкту – зробити театральне слово рідною мовою доступним навіть у найвіддаленіших куточках. Однак «Дейріне» – це значно більше, ніж просто гастролі. В основі програми лежить комплексна розбудова громади: від драматичної педагогіки та виховання найменших до формування спільного культурного коду. Із 2025 року завдяки ініціативі «Без кордонів» цей досвід став доступним і для закордонних угорців. Зокрема на Закарпатті програма набула особливої ваги, адже тут культура – це не просто естетична цінність, а потужний інструмент збереження ідентичності та згуртованості.
У нашому краї проєкт реалізується за підтримки Товариства ім. Ракоці у співпраці з Товариством угорської культури Закарпаття (КМКС) та Закарпатським обласним угорським драматичним театром. 21–22 січня відбулося близько 20 заходів, які об’єднали понад тисячу учасників, від вихованців дитячих садочків до дорослих.
Першою зупинкою став Вилоцький дошкільний навчальний заклад «Веселка», де з ляльковою постановкою «Витязь Ласло і турки» виступив актор Давід Фекете. За словами митця, для нього особливо важливо представити цю виставу на Закарпатті, адже вона несе глибокий моральний посил, вона про героя, який захищає слабких і з яким діти можуть легко ототожнити себе. Згодом цю лялькову виставу з великою радістю сприйняли також юні глядачі в дитячому садку ім. святого Йосипа у Виноградові.
У Карачинському греко-католицькому ліцеї ім. Олександра Стойки паралельно тривав тематичний день «KultUp – Ти вростеш у культуру!». Програма складалася з вистав, акторського навчання та імпровізаційних вправ, мета яких – наблизити до школярів основи театральної роботи. Захід відкрила в.о. директора Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін. Вона, зокрема, наголосила на важливості залучення молодого покоління до театрального мистецтва. Виступили також Аттіла Помлені, освітній референт Програми «Дейріне», та очільник Виноградівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Золтан Кудрон. Останній підкреслив, що поки існують культурні заходи, в угорської громади Закарпаття є майбутнє.
У межах тематичного дня незвичне заняття провела заслужена артистка Угорщини, лауреатка Премії Ференца Ліста, піаністка, викладачка Андрея Варнадь. У коментарі нашому виданню вона відзначила, наскільки глибоку роль відіграє музика в житті людини і як часто угорські композитори у своїх творах передають думки та послання, приховані за нотами. «Відкритість і зацікавленість школярів показали, що класична музика й сьогодні може подобатися молодому поколінню», – додала гостя.
Заняття «Невагомість – звук, гра, рух» провела викладачка драматичного мистецтва Жофія Рац. З музичною гумористичною постановкою Ab ovo виступили члени Культурного товариства «Драбина». У п’єсі увага звертається на важливість прийняття й самопізнання через зображення сангвінічного, холеричного, меланхолійного та флегматичного типів особистості. У програмі була представлена також вистава Йобку та Джеву «Битва при Могачі», яка розкриває історичну тему з унікальним почуттям гумору та спонукає до роздумів.
Гостей привітав, зокрема, очільник Консульства Угорщини в Берегові Ласло Віда. За його словами, наш край особливо потребує таких культурних подій, адже у складні часи вони є ще більш значущими.
Очільник Верхньотисянського регіонального осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шарі, цитуючи національний гімн, нагадав, що угорська культура століттями допомагала та захищала громаду у важкі часи, тому наш спільний обов’язок сьогодні – зберегти її.
У Берегові відбулися урочистості з нагоди Дня угорської культури.
Традиційний захід організував Закарпатський угорський культурно-освітній інститут (KMMI). У межах події відзначили осіб, які своєю щоденною працею та громадською діяльністю роблять вагомий внесок у збереження й розвиток угорської культури на Закарпатті. Святкування пройшли в Угорському домі Європи та зібрали представників угорської громади Закарпатської області, діячів культури, громадських організацій і почесних гостей.
Цьогоріч було вручено премію «Együtt», почесні грамоти KMMI, а також грамоти Товариства збереження рідної мови.
Грамоти Товариства збереження рідної мови отримали педагог і письменниця Тімеа Шрек, реформатський пастор Жолт Орос, голова Львівського угорського культурного товариства Ласло Шомодьі, керівниця Ужгородського читацького клубу Рената Балог, мукачівський художник Аттіла Копріва, консули Консульства Угорщини в Берегові та Ужгороді Андреа Фюльоп і Едіна Шимон-Альбертне, а також докторант Нандор Дупка.
Почесними грамотами KMMI були нагороджені головний редактор радіо «Пульс» Золтан Бірта, організатор виставок Ласло Ковач, керівниця кінного центру «Селід» у Виноградові Ільдіко Маргітич, акторка Закарпатського угорського драматичного театру Магдолна Вашш, етнографка Адель Гал, а також сімейний лікар д-р Лайош Якаб.
Премію «Együtt» цього року отримав історик Аттіла Шереш.
Уперше було вручено почесну грамоту Культурного та громадського фонду імені д-ра Яноша Гаваші, якою нагородили журналіста, головного редактора газети «Kárpáti Igaz Szó» Дьордя Дунду.
Ще однією новою відзнакою стала премія Філіпа Друґета Угорського демократичного союзу України. За багаторічну діяльність у сфері національної політики нею була нагороджена головна радниця прем’єр-міністра Угорщини, колишня голова Державних зборів д-р Каталін Сілі.
Історія Дня угорської культури бере свій початок з 1989 року, відсилаючи нас до знаменної події 1823-го – завершення Ференцом Келчеї роботи над текстом угорського гімну. Цьогоріч головний захід Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) традиційно об’єднав громаду Ужгорода у стінах Закарпатського обласного академічного театру ляльок «Бавка».
Серед запрошених гостей були депутатка Європарламенту Вікторія Ференц, консулка Угорщини в Ужгороді Андрея Фюлеп, заступник голови ТУКЗ-КМКС, депутат обласної ради Ґейзо Ґулачі, голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС, депутатка облради Лівія Балог, в. о. директора Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін, директор телеканалу «ТВ21 Унгвар» Золтан Кулін. Після представлення гостей присутні заслухали й заспівали Державний, а затим національний гімни.
Першою виступила депутатка Європарламенту закарпатського походження Вікторія Ференц. Вона звернулася до краян зі щирою радістю та дещо зворушено. За її словами, угорська культура – це невидимий, але непохитний зв’язок, що об’єднує угорців, де б вони не жили, це прихисток у ці непевні часи, безпечна точка, до якої ми можемо повернутися, це багате джерело, з якого можемо черпати сили.
– Угорська культура є неоціненним спадком, який залишили нам предки. Вона живе в наших думках, у вазі сказаних слів, у ритмі танцювальних кроків, у блиску дитячих очей. Ця спадщина – нерозривний місток, що єднає минуле, сьогодення та майбутнє. Нині ми вшановуємо не лише день завершення Ференцом Келчеї роботи над текстом нашої національної молитви, але й історичне рішення про внесення цього вірша до Конституції як офіційного гімну угорської нації. Символічно, що ми сприймаємо цей твір не просто як державний символ, а як звернення до Всевишнього. Коли лунає гімн, ми просимо Божого благословення на наше життя, сили гідно дивитися в очі минулому, витривалості в подоланні викликів сьогодення та надії на майбутнє. Нам, угорцям Закарпаття, ця молитва допомагає нести тягар війни, невизначеність повсякденного життя та позбавлення прав, яке ми пережили. Закарпаття завжди було прикладом мирного співіснування. Ми повинні зберігати цю спадщину та піклуватися про неї. Ми, закарпатські угорці, завжди працювали над тим, щоб наш регіон процвітав, був безпечним домом для кожного.
Під час заходу зазначалося, що вірш Келчеї офіційно є національним гімном з 1989-го, проте цей рік став для угорців поворотним і в інших аспектах, адже саме тоді була заснована найсильніша правозахисна організація угорців Закарпаття – ТУКЗ-КМКС. З моменту свого створення Товариство займається політичним та культурним захистом закарпатської угорської громади, збереженням її традицій та рідної мови на батьківщині. Цей захист, який є реальним та незамінним і сьогодні, був би неможливий без послідовної підтримки Угорщини.
Консулка Угорщини в Ужгороді Едіна Альбертне Шімон під час свого виступу, зазначила, що це день, коли угорці можуть з гордістю згадати те, що відрізняє їх від інших народів, – угорську культуру.
– Культура – це те, що водночас виокремлює нас і робить єдиними не лише в Угорщині, а й усьому світі. Вона є тим живим нервом, який пов’язує минуле, сьогодення та майбутнє. Для того щоб і через десятиліття ми мали змогу відзначати цей день тут, перед нами стоять важливі спільні завдання. І відповідальність за їх виконання несе не лише Угорщина, а й наші брати та сестри, які через буревії історії опинилися за межами батьківщини. Нам не потрібно здійснювати якихось надзвичайних подвигів заради культури. Наша місія залишається незмінною, такою ж, як і в попередніх поколінь: дбайливо передавати те, що ми отримали у спадок, у родині, у школі, у громаді, – наголосила дипломатка.
Від імені ТУКЗ-КМКС виступила Лівія Балог.
– 22 січня 1823 року Ференц Келчеї завершив роботу над текстом, який залишається актуальним уже понад два століття. Ці рядки, що стали національним гімном, живуть у серці кожного угорця, даруючи силу та віру. Вони єднають минуле й сьогодення та вселяють надію на майбутнє. Угорська культура – різноманітна й водночас стала – наповнює наше життя змістом. Це свято об’єднує 15 мільйонів угорців по всьому світу, незалежно від їхніх життєвих обставин. Попри всі відмінності, саме спільна духовна спадщина єднає націю та живить її дух. У бурхливому світі, що невпинно змінюється, саме культурні цінності є нашою опорою та символом стабільності. Наш спільний обов’язок – зберегти їхню силу й чистоту, щоб вони, наче яскравий смолоскип, освітлювали шлях прийдешнім поколінням. Угорська культура – це наше тисячолітнє минуле: тріумфи та гіркота поразок, рідна мова й література, скарби фольклору та образотворчого мистецтва. Це весь той дивосвіт, що творить нашу ідентичність. І найбільше з див полягає в тому, що попри всі історичні випробування, ми, угорці, сьогодні гордо святкуємо цей день тут, в Ужгороді. У бурхливому та постійно мінливому світі, в якому ми живемо, наші культурні цінності уособлюють стабільність, тому відповідальність кожного з нас полягає в тому, щоб забезпечити збереження їхньої сили та світла, щоб вони й надалі були дороговказом для майбутніх поколінь, – наголосила Лівія Балог.
Свій виступ вона завершила проникливими словами Альберта Ваша: «Душа угорського народу не загинула – її лише вкрила важка темна завіса, зіткана зі страждань та непорозумінь. Та якщо одного дня ця завіса впаде і ми знову побачимо в очах одне одного давню чистоту й братерську любов, тоді все, заради чого жили й помирали наші предки, знову відродиться. А доти кожне угорське серце має пробудитися, кожне рідне слово має стати безцінним, а кожна дитина повинна знати, хто вона, звідки прийшла і який шлях має обрати».
Едіна Шін, своєю чергою, поділилася особистими роздумами. Вона зауважила, що цими днями її шлях неодноразово пролягав повз будівлю пошти в Берегові. Кожного разу це мимоволі нагадувало їй про історичний переказ: саме з цього поштового відділення Ференц Келчеї колись відправив рукопис майбутнього гімну до столиці.
– Мене глибоко вразило усвідомлення того, що ми ступаємо по тому самому камінню, бачимо ті самі будівлі, що й наші великі предки. Постаті, знайомі нам лише зі сторінок підручників історії, раптово оживають, стаючи невід’ємною частиною нашого сьогодення. Ми відчуваємо особливу відповідальність: ми – нащадки, які сьогодні мають продовжувати справу попередників. Справу, за яку вони боролися і яка донині живить угорську культуру, а отже, нашу ідентичність і саме життя тут, на Закарпатті, у Карпатському басейні. Погляньмо на епоху, в якій жили наші попередники: попри всі тогочасні виклики, вони самовіддано робили все, що було їм до снаги. Для нас немає красномовнішого прикладу, – наголосила вона, закликавши присутніх наслідувати цей шлях і вболівати за спільну справу у своєму краї. Едіна Шін підкреслила, що сьогодні громада має вагому підтримку. Попри всі труднощі, угорці Закарпаття не переривають понад 30-літню традицію і цьогоріч знову відзначають День культури театральною виставою.
У другій частині заходу закарпатські глядачі мали змогу переглянути оперету «Гюль Баба» у виконанні будапештського театру Sensum Arts (режисер Карой Пеллер). Постановка була реалізована в межах ініціативи «Без кордонів» Програми «Деріне», за підтримки міністерства культури та інновацій Угорщини, у співпраці з Товариством ім. Ракоці, ТУКЗ-КМКС і Закарпатським обласним угорським драматичним театром.
Події постановки розгортаються в Буді часів османського панування. У саду Гюль Баби залізні ґрати захищають розкішні троянди, які турки вважають священними та недоторканними. Так само і донька Гюль Баби, Лейла, перебуває під суворою охороною в стінах гарему. Проте студент Габор разом зі своїм другом Муйко потайки пробираються до розарію. Габор зриває одну квітку, щоб подарувати її коханій Лейлі, хоча знає, що за це йому загрожує смертна кара.
Саме так починається низка заплутаних подій, за розвитком яких глядачі стежили із захопленням. Чудова гра досвідчених майстрів сцени та енергія талановитих молодих артистів допомогли повною мірою розкрити всі грані постановки.
Ця сповнена емоцій вистава шукає відповідь на питання: чи є різниця між мусульманином і християнином, між угорцем і турком, чи існує вона взагалі між людиною та людиною? Твір дає надію, що такої межі немає. Кохання, яке веде глядача крізь усю історію, зрештою перемагає, доводячи: національні, культурні чи релігійні відмінності не можуть стати перешкодою для закоханих сердець.
Зала наповнилася не лише мелодіями оперети, звуками угорської, турецької та циганської музики, а й щирим сміхом і гучними аплодисментами вдячних глядачів.
Закарпатська угорська спільнота щодня доводить, що навіть у складні часи, а подекуди й безвихідних умовах вони залишаються на своїй батьківщині, гідно тримаються та тримаються своєї угорської ідентичності — як у мові, так і в культурі. У цьому, як наголосила заступниця державного секретаря Угорщини з питань мистецтва та громадської культури Ірина Новак під час заходів до Дня угорської культури в місті Берегово, уряд Угорщини надає всю необхідну підтримку. Ірина Новак підкреслила, що для неї було особисто важливо цього дня бути саме тут і своєю присутністю засвідчити підтримку місцевій угорській громаді.
22 січня біля меморіальної дошки Ференца Келчеї, встановленої на стіні будівлі пошти в місті Берегово, представники громадських організацій та містяни зібралися, щоб відзначити День угорської культури. Адже вважається, що саме з цього поштового відділення Ференц Келчеї відправив остаточний рукопис тексту національного гімну. Подію спільно організували Берегівський міський осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) та Інститут закарпатської угорської культури (Kárpátaljai Magyar Művelődési Intézet (KMMI).
День угорської культури відзначається 22 січня, оскільки саме цього дня у 1823 році Ференц Келчеї у селі Сатмарчеке (Угорщина) завершив роботу над рукописом національного гімну. Мета свята – привернути увагу до угорських культурних цінностей і традицій та важливості їхнього збереження. У цей день в Угорщині та в закордонних угорських громадах проводяться різноманітні культурні, мистецькі, пам’ятні акції. У Берегові також організували кілька власних заходів.
На початку до присутніх звернувся президент Демократичної спілки угорців Закарпаття Ласло Зубаніч. У своєму виступі він наголосив на важливості залишатися на рідній землі, брати відповідальність за громаду та щоденно сумлінно виконувати свій обов’язок, підкресливши, що духовність Гімну й сьогодні слугує дороговказом.
Він також зазначив, що День угорської культури в Берегові є частиною багаторічного циклу пам’ятних заходів і символізує початок культурного року.
На заході була присутня й заступниця державного секретаря з питань мистецтва та громадської (спільнотної) культури Міністерства культури та інновацій Угорщини Ірен Новак. Вона нагадала, що угорська культура є внутрішньою цінністю, яка протягом століть допомагала нації зберігатися навіть у найскладніші історичні періоди.
Посадовиця наголосила, що головним викликом для закордонних угорців є збереження ідентичності та побажала громаді витримки у складний період, закликала молитися за мир і спільно будувати майбутнє.
«Єдність угорської нації — це свідомий вибір. Спільна культура є духовною домівкою для кожного угорця, незалежно від державних кордонів», — зазначила пані Ірен.
Із промовою також виступив голова Берегівської організації КМКС Іштван Молнар Д. Він підкреслив, що День угорської культури є особливим святом, адже присвячений не одній події чи особистості, а всім, хто щоденно працює задля розвитку культури.
«Коли ми покладаємо вінки біля меморіальної дошки Ференца Кельчеї, ми вшановуємо не лише видатного поета, а й усіх тих людей, які своєю щоденною працею зберігають угорське слово, мистецтво та традиції», — наголосив він.
До відзначення Дня угорської культури провели низку тематичних заходів. Свято вкотре підкреслило важливість збереження угорської мови, мистецтва та історичної спадщини як основи національної ідентичності.
22 січня в Закарпатському угорському університеті імені Ференца Ракоці II відбувся особливий культурний захід, який зібрав повну залу глядачів і став справжнім святом угорської культури для місцевої громади Берегова. Тут вперше представили романтичний танцювальний фільм «Угорське весілля».
Показ здійснено в рамках відзначення Дня угорської культури, а його організаторами виступили Міністерство культури та інновацій Угорщини, проєкт «Мандрівний кінотеатр», а також місцеві партнери — Pro Cultura Subcarpathica, Закарпатський угорський університет Ракоці та Закарпатський обласний угорський драматичний театр.
На початку заходу координаторка Pro Cultura Subcarpathica Крістіна Молнар привітала гостей та наголосила на важливості культурних ініціатив для збереження традицій та ідентичності угорської громади за кордоном.
До присутніх з вітальним словом звернулася заступниця державного секретаря Міністерства культури та інновацій Угорщини, яка відповідає за мистецтво й громадську культуру, Ірен Новак. У своїй промові вона підкреслила, що угорська культура об’єднує й зберігає націю незалежно від кордонів. За словами Новак, найбільшим викликом для закордонних угорців є саме збереження своєї мови та культурної спадщини. Водночас вона запевнила, що угорська культурна політика залишається відданою підтримці спільнот Закарпаття не лише через мистецтво, а й через освітні програми. «Єдність угорської нації — це свідоме рішення, яке потребує відповідальності та внутрішньої стійкості. Маємо зберегти та передати наступним поколінням нашу культуру, мову й традиції».
Фільм «Угорське весілля» – це історія кохання і культурна подорож, яка переносить глядача у кінець 1970-х років. Стрічка створена режисером Чабою Каелем та продюсером Тамашем Лайошем. За сюжетом двоє молодих чоловіків з Будапешта — Андраш і Петер — вирушають до Калотасегу (Румунія), щоб узяти участь у весіллі свого двоюрідного брата. Однак та подія стає для них доленосною: рішення, що прийняті під час святкування, визначать їхнє подальше життя.
Це не лише історія кохання, а й культурна подорож, де сила народної музики й танцю оживає на екрані. Через яскраві танцювальні та музичні сцени фільм пропонує глядачеві зануритися в багатство угорської народної традиції.
У стрічці зіграли головні ролі улюблені угорські актори: Франціска Торочик, Тамаш Ковач, Жомбор Ковеші, Анна Дьйорді та легенди угорської народної сцени: співачка Марта Шебештьєн, ансамбль Muzsikás, музиканти Ференц Шебо, Пал Іштван «Салонна» та Фаркаш Золтан «Батю», а також артисти Угорського національного танцювального ансамблю.
Хореографію для фільму створили Золтан Журафський, Жужа Вінце і Габор Міхаї. Вони вдало поєднали традиційні народні мотиви з сучасною кінематографічною формою.
Стрічка створена у копродукції MTVA і студії Szupermodern за підтримки Фонду MOL – Нова Європа.
Згідно зі збереженим рукописом, 22 січня 1823 року в селі Сатмарчеке Ференц Келчеї завершив роботу над своїм найвідомішим твором, поемою «Гімн – з бурхливих століть угорського народу», яка згодом стала національним гімном і молитвою угорського народу. У цей день із 1989 року відзначається День угорської культури. А село Бодалово на Берегівщині, починаючи з 1994 року, щороку вшановує цю подію з особливим піднесенням та трепетом у серці.
Бодалово розташоване навпроти села Сатмарчеке через річку Тиса, за кілометр по прямій. У 2023 році, у 200-ту річницю народження гімну, в селі відкрили пам’ятний барельєф із зображенням Ференца Келчеї, виготовлений закарпатським скульптором Петром Матлом.
День угорської культури мешканці села відзначили в стінах бодалівської реформатської церкви. Пастор Жолт Шапі виголосив проповідь на основі уривку з Євангелія від Івана, розділ 6, вірші 27–28: «Працюйте не для поживи, що гине, а для поживи, що залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський; бо Його Бог Отець запечатав Своєю печаткою». Проповідник передав вірянам духовне послання про те, що той, хто споживає хліб життя, ніколи не голодуватиме.
Відтак присутніх привітав голова місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Людвіг Якоб. «Наша рідна мова, поезія, мистецтво, музика, народні танці, традиції – і цей список можна продовжувати нескінченно – це цінності, які символізують і створюють нашу культуру», – наголосив він.
Очільник організації зазначив, що наразі немає письмових згадок про те, чи був у Бодалові Ференц Келчеї, котрий на початку 19 століття протягом більше 20 років прожив у Сатмарчеке, проте, певно, що так. Адже він надсилав рукопис гімну своїм сучасникам із поштового відділення Берегова, тож мусив перетнути Тису, а потім дістатися до Берегова через Бодалово. Саме тому місцеві жителі вважали важливим, щоб у Бодалові, поруч із Сатмарчеке, колискою гімну, був меморіал Келчеї, де вони могли б щосічня віддати шану його пам’яті.
«Угорський народ може залишитися сильним, лише якщо зберігатиме свою культуру, історичну та інтелектуальну спадщину, – підкреслив, зі свого боку, консул Угорщини в Берегові Міклош Юстин. – Угорська культура – це визнання нашого минулого в Карпатському басейні, нашої мови, літератури, народних пісень, казок, традицій та нашої віри. Це спадщина, яка робить нас угорцями».
Привітала громаду й історикиня, голова БФ «ҐЕНІУС» Наталія Вароді. Вона наголосила, що згідно з задумом Ференца Келчеї, він хотів написати не просто патріотичний вірш, а національну молитву, якою угорський народ звертатиметься до Бога за допомогою, покаянням, милосердям.
«Де б у світі не лунав гімн, там звучить і молитва. Тож можна сказати, що немає жодної іншої нації у світі, яка б молилася та благала так багато, як угорці», – сказала історикиня.
Разом із Наталією Вароді на відзначення приїхала й одна із талановитих вихованок Берегівської школи мистецтв ім. Золтана Кодая, учасниця програми «Магія музики» Софія Кларикова. Вона виконала на саксофоні твори Лео Вінера та Ласла Драшковція (педагог Терезія Туряниця, концертмейстер Марія Росоха). Софія також продекламувала вірш Ервіна Араньоші «Шепчу мир».
«Угорщина на початку 19 століття перебувала на доволі відсталому рівні, порівняно із західними країнами, тож Ференц Келчеї теж усвідомлював неминучість реформ, – пригадав події 200-річної давнини заступник голови ТУКЗ-КМКС, очільник Берегівського районного осередку організації Йожеф Шін. – І пам’ятати великих людей епохи реформ, зокрема Келчеї, – наш священний обов’язок, адже гімном поет дав і моральний орієнтир нашій нації», – зауважив він. «Які б небезпеки протягом останніх століть нас не спіткали, угорська нація завжди могла оновитися, піднятися та рухатися далі. Так буде і зараз!» – наголосив Йожеф Шін.
На завершення заходу присутні заспівали гімн – національну молитву угорського народу і поклали вінки до пам’ятної дошки Ференца Келчеї.
