День угорської культури з 1989 року відзначається 22 січня на згадку про те, що цього дня Ференц Келчеї завершив роботу над рукописом національного гімну в селі Сатмарчеке. Цьогоріч центральне свято Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) традиційно відбулося в Ужгороді, у стінах Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Бавка».
Серед запрошених гостей – Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї, консулка Угорщини в Берегові Андрея Фюлеп, заступник єпископа – головний секретар Закарпатської реформатської церкви, пастор Ужгородської реформатської церковної громади Янош Гедер, священник Ужгородської римо-католицької парафії Пейтер Яніг, заступник голови ТУКЗ-КМКС, очільник Мукачівського районного осередку організації, депутат обласної ради Ґейза Ґулачі, голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС, депутатка облради Лівія Балог, виконуючий обов’язки голови Виноградівського районного осередку ТУКЗ-КМКС, депутат облради Золтан Кудрон, директор телеканалу «ТВ21 Унґвар» Золтан Кулін, виконуюча обов’язки директора Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін, очільники місцевих осередків ТУКЗ-КМКС. Після представлення гостей, присутні прослухали та разом заспівали державний, а також національний гімни.
Першим зі святковою промовою виступив Генеральний консул Йожеф Бачкаї. Він подякував голові Товариства угорської культури Закарпаття Василю Брензовичу за запрошення на урочистий захід, організований з нагоди Дня угорської культури до 202-ї річниці національного гімну. Він зазначив, що 22 січня – важливе свято в календарі, коли вшановуються тисячолітні традиції, коріння, цінності, важливі для всіх людей, які називають себе угорцями: мова, історія, спільна культура.
– «Гімн» Ференца Келчеї — це не просто видатне досягнення угорської літератури, а набагато більше. Цілий народ – де б не жили його представники у світі – сприйняли його своїм. Наша національна молитва втілює принцип, що без знання минулого немає сьогодення та майбутнього. […] У ці дні нашу національну ідентичність зміцнюють різноманітні заходи. Слова вдячності заслуговують усі наші брати і сестри, що живуть поза кордонами угорської батьківщини, від Ужгорода до Торонто й до Австралії, які, часом у найважчих політичних і екзистенційних умовах, особливо на Закарпатті, незважаючи на щоденні виклики російсько-української війни, плекають, розвивають та зберігають угорську мову та культуру, – підкреслив дипломат, зізнавшись, що для нього ніде в світі національна молитва угорців не звучить так гарно, як тут, у селах над Тисою, в містах, у церквах і на заходах.
Генеральний консул наголосив, що закарпатські угорці за допомогою освітніх і культурних закладів доклали і продовжують докладати значних зусиль для збереження угорської культури та угорської ідентичності, збагачуючи свою батьківщину і європейську спільноту.
– Роблять вони це на благо не тільки собі, Угорщині, а й Україні загалом. Для мене, як для Генерального консула, завжди було важливо надавати всебічну підтримку культурним організаціям угорців, створювати матеріальні умови для їхньої діяльності, – зазначив Йожеф Бачкаї, подякувавши за цінну роботу, що ведеться в нашому краї, за відданість організацій, щоденну витримку і зусилля. – Уряд Угорщини приділяє цьому особливу увагу й особлива підтримка угорської мови та культури залишатиметься однією з головних національних політичних цілей і в майбутньому.
Від імені Товариства угорської культури Закарпаття виступила Лівія Балог. Вона зокрема наголосила, що для неї велика честь вітати присутніх від імені організації з нагоди Дня угорської культури в Ужгороді, та назвала відрадним можливість зібратися і вшанувати основи закладення національної єдності, створення угорського гімну.
– До 19 століття угорці не мали національного гімну. Як і багато інших народів Європи. Ференц Келчеї, який під час антиконституційних заходів Віденського двору з 1815 року жив у Сатмарчеке, у січні 1821 року написав свій найбільший шедевр патріотичної поезії – гімн. Вперше його публічно виконали 10 серпня 1844 року на верфі в Обуда під час спуску на воду пароплава «Сечені», — повідомила Лівія Балог, пригадавши історичні події, пов’язані з гімном, який став національною молитвою угорців.
– Молитва, породжена національним романтизмом, – це звернення до Бога, яке зважає на славне минуле нашого народу, його гріхи та поразки. Рядки гімну зрослися з нами і стали символом нашої єдності, – наголосила Лівія Балог, посилаючись на те, що він виконується на знак визнання видатних досягнень, а також, ймовірно, через настрій молитви, не лише у видатні моменти. – Він звучить і в найбезвихідніших ситуаціях, на межі трагедій. Як прозвучав у Селменцях, по обидва боки села, розділеного навпіл колючим дротом, з вуст чоловіків – в’язнів ГУЛАГу в бараках, чи після подій 1848, 1944 або 1956, коли це було заборонено. Але винищити його вже було неможливо навіть силою найбільшої заборони. Тому що він став символом. Символом віри всіх угорців.
Очільниця Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС також зазначила, що ідентичність збудувалася з цих символів, повідомлень, слів, кроків, волі і таланту.
– Це те, що живить і надає сил. Незалежно від викликів, які чекають попереду. Ця спільна єдність не має кордонів. Вона всюди, де розуміють угорське слово і говорять мовою однієї культури. Скрізь, де живуть угорці. І немає жодної зовнішньої сили, яка б примусила відмовитися від цих рядків, адже вони стали з нами одним цілим, – підкреслила Лівія Балог. На завершення, цитуючи слова Левринца Сабо, вона побажала представникам угорської національної культури, щоби рядки Келчеї наповнили серце кожного угорця гордістю, щоби віра, яка живиться угорською культурою, долала невдачі, і щоби ця віра давала сили і тут, на Закарпатті, «нести свою долю, як це прописано».
Після вітальних промов глядачі переглянули виставу Закарпатського обласного угорського драматичного театру «Паперовий змій» у постановці Естер Дєві-Біров.
Виконуюча обов’язки директора театру Едіна Шін у коментарі нашому виданню повідомила, що п’єса розповідає історію, яка, ймовірно, знайома багатьом жінкам Закарпаття, оскільки життя 5 сестер характеризується відсутністю, браком чоловіків. Ми зустрічаємо їх у життєвій ситуації, в якій вона застрягли, вони хочуть привнести в своє життя природні речі, одруження, народження дитини, але цьому на заваді зовнішні фактори чи внутрішній біль. В результаті вони несуть через своє життя ці невисловлені страждання.
Події розгортаються в Ірландії, де живуть 5 сестер і позашлюбна дитина однієї з них. Хлопчик Майкл Манді живе на фермі поблизу маленького села в графстві Донегал зі своєю матір’ю та її 4 сестрами. Саме він виступає оповідачем, який веде глядача в часі та просторі протягом вистави. Дуже нечасто з’являється його батько – старший брат сестер, місіонер, який повертається з Африки з дивними поглядами. Тим часом дитина помалі виготовляє паперового повітряного змія й іноді спонукає 5 жінок до танцю під музику, що лунає із ще працюючого радіоприймача, і тоді виходять на поверхню емоції, затамовані через наближення громадянської війни в Іспанії. Браян Фріл малює різнобарвну картину людської природи через сімейну драму.
– У повісті багато схожого з життям тих жінок, які через несподіваний поворот подій змушені бути далеко від своїх коханих, чоловіків, синів, батьків, приречені на самотність, усамітнення, незалежність. Ми хотіли висловити цей біль на сцені через історію цих жінок. Також простежується лінія, яка також, можливо, знайома: повернення члена сім’ї, який провів багато років далеко від дому. Які зміни це принесе в життя членів родини, чи зможе він повернутися на те місце, яке давно покинув, чи зможе продовжити життя там, де залишив? Варто говорити про ці життєві ситуації. Важливо, щоби за допомогою мистецтва, побачивши себе і власну ситуацію на сцені, ми наважилися сміливо про це говорити. А у великій громаді, у своїй закарпатській угорській громаді, мабуть, ще легше розрадити. Саме це і стало метою нашої постановки, – підсумувала Едіна Шін.
Громадська організація Pro Cultura Subcarpathica 22 січня організувала літературний вечір з нагоди Дня угорської культури. Захід відбувся в Садибі культури Перені, яка розташована біля Берегова.
Почесні гості з Угорщини актор, лауреат премії Junior Prima Міклош Х. Вечей, та піаніст, лауреат премії Артісюса Ерік Темпфлі виступили з виставою під назвою «Mondjad, Atikám!»
На початку презентації присутніх привітав тимчасово повірений у справах консул Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дьєбнар. Він підкреслив, що День культури – це справжнє свято, коли підбиваємо підсумки, та зазначив: «Плекаємо і бережемо рідну мову. Ми шануємо та передаємо наші традиції та народні звичаї з покоління до покоління».
Ректор Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ Степан Черничко у своєму вітальному слові наголосив, що угорська культура процвітатиме та розвиватиметься лише тоді, коли плекатимемо її: «Без спільноти немає культури, як і без культури немає спільноти. Якщо ці двоє знайдуть один одного, то культура буде й надалі розвиватися і процвітати».
Після привітань прозвучала монодрама під назвою «Mondjad, Atikám!».
Своїм виступом Міклош Х. Вечей та Ерік Темпфлі передали глядачам відразу кілька почуттів. Вони намагалися показати життєвий шлях поета. У монодрамі біографічні елементи поєдналися з фрагментами поезії.
22 січня біля меморіальної дошки Ференца Келчеї, встановленої на стіні будівлі пошти в місті Берегово, представники громадських організацій та містяни зібралися, щоб відзначити День угорської культури. Адже вважається, що саме з цього поштового відділення Ференц Келчеї відправив остаточний рукопис тексту національного гімну. Подію спільно організували Берегівський міський осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) та Інститут закарпатської угорської культури (Kárpátaljai Magyar Művelődési Intézet (KMMI).
День угорської культури відзначається 22 січня, оскільки саме цього дня у 1823 році Ференц Келчеї у селі Сатмарчеке завершив роботу над рукописом національного гімну. Мета свята – привернути увагу до угорських культурних цінностей і традицій та важливості їхнього збереження. У цей день в Угорщині та в закордонних угорських громадах проводяться різноманітні культурні, мистецькі, пам’ятні заходи. У Берегові в цей день також організували кілька власних заходів.
Голова Демократичної спілки угорців України та KMMI Ласло Зубанич під час виступу зазначив: «Наша мова, народні пісні, література і традиції надають нам, закарпатським угорцям, як меншині, можливість черпати силу в повсякденному житті. Плекання та передача угорської культури означає не лише збереження власної ідентичності, але й нашу мету передати усе це для майбутніх поколінь».
Голова Берегівського міського осередку ТУКЗ-КМКС Іштван Молнар, у свою чергу, окреслив історичний аспект цієї події: «День угорської культури був запроваджений парламентом Угорщини в 1989 році, тим самим офіційно підкреслюючи важливість національних цінностей і традицій. Свято пов’язане із 22 січня, адже саме цього дня у 1823 році Ференц Келчеї завершив рукопис національного гімну. Відтоді цей день став символом угорської ідентичності та культурної спадщини, нагадуючи про історичну боротьбу та духовне багатство нації».
Відтак представники громадських організацій, депутатського корпусу, церков, а також керівництво міста поклали вінки до пам’ятної дошки. Серед них і заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття Йожеф Шін.
Захід завершився спільним виконанням 202-річного національного гімну.
Закарпатська філія Мережі будинків народних традицій спільно з громадською організацією «За збереження закарпатської культурної спадщини та народних традицій» у Мукачеві у стінах Угорського дому ім. Мігая Мункачі вже вдруге відзначили День угорської народної казки.
З ініціативи Асоціації читання Угорщини у 2005 році 30 вересня день народження одного з творців угорської казкової літератури Елека Бенедека, проголосили Днем угорської народної казки з метою з метою привернути увагу до цінностей угорського народного казкового скарбу, а також передачі вічних цінностей та мудрості, які містяться в казках, представникам наймолодших поколінь.
«Тут уже діаспора, тож дуже важливо, аби угорське слово звучало якомога частіше», – наголосила на важливості заходу очільниця ГО «Мережа будинків народних традицій – Закарпаття» Катерина Пал.
Учасників заходу привітала менеджерка Угорського дому ім. Мігая Мункачі Аніта Пфейфер, висловивши радість із приводу того, що подія зацікавила таку велику кількість гостей.
Відтак із казкою присутніх дітей зачарувала акторка Закарпатського обласного угорського драматичного театру Наталія Ґал. Через історію угорської народної казки «Свинопас» вона висвітлила значення самовідданості, мужності та допомоги людям.
Для дітей, які завітали з Мукачева та навколишніх населених пунктів, також організували майстер-класи з рукоділля.
Представниця громадської організації «Мережа будинків народних традицій – Закарпаття» Адрієн Бечке у коментарі нашому виданню повідомила, що у фокусі майстер-класів були народні казки. Також діти виготовляли з вовни принцес, фей, плели кошик Червоної шапочки, шили магічну накидку, вишивали хрестиком тощо.
Завершився захід майстер-класом із народного танцю під супровід музичного ансамблю «Чіпкейш».
4 травня за участі близько 140 дітей День угорського народного танцю відзначили на базі Угорського дому в селі Велика Добронь на Ужгородщині.
На 52-ту річницю з часу проведення першого Дня народного танцю громадська організація «Будинок народних традицій» в Угорщині та по всьому світу організував низку заходів для поціновувачів угорської народної музики і танців, а також для тих, хто прагне поринути у цей світ народної культури. До відзначення свята долучилася і Закарпатська філія Мережі будинків народних традицій, у співпраці з Ужгородським районним осередком Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) організували відповідний захід у селі Велика Добронь на Ужгородщині.
«Збереження та передача рідної мови, угорської культури та традицій, які залишили нам наші предки, надзвичайно важливі для підростаючого покоління», – наголосив під час відкриття свята консул Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Ференц Пап. «Мета сьогоднішнього заходу – представлення та збереження особливостей угорського народного танцю, народної музики як національних цінностей. Нинішня подія також доводить, наскільки важливі для нас ті громадські простори, де можна пізнавати угорську народну культуру», – підкреслив дипломат. За його словами, надзвичайно важливо виховувати покоління, невід’ємною частиною життя якого є збереження угорської народної культури, традицій, культурної спадщини. Ференц Пап висловив вдячність закарпатським закладам, організаціям, їхнім керівникам і педагогам, які, незважаючи на труднощі, віддано виконують свою відповідальну роботу, адже завдяки їм у краї відбувається навчання народній музиці й народним танцям, передача цінностей угорського народного мистецтва та народних традицій.
Очільниця Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС Лівія Балог подякувала головним організаторам свята, які вибрали місцем проведення Дня угорського народного танцю Ужгородщину.
«Найпрекрасніше, що могло статися з нами зараз тут, в Ужгородському районі, відбулося зі спільної волі та спільної віри всіх нас: діти в угорському народному вбранні, у стилізованих костюмах гордо виконують народні танці, співають народні пісні, представляють культурну цінність, заради якої ми всі працюємо», – наголосила Лівія Балог. За її словами, спільні ініціативи, які були започатковані протягом останніх 15-20 років у громадах Ужгородщини щодо збереження, плекання, передачі та продовження угорської культури, втілюються саме зараз. «Те, що сьогодні цей заклад наповнений сміхом дітей, одягнених у національні костюми, є сигналом для всіх нас, що справді варто над цим працювати», – зазначила Лівія Балог.
Голова Великодоброньської територіальної громади Ференц Надь, у свою чергу, подякував організаторам та учасникам заходу за те, що у цей невизначений час наповнили стіни Угорського дому радістю. «Ця подія дає людям силу і віру вистояти», – додав він.
«Цього дня угорці по всьому світу долучаються до проведення подібного заходу. День угорського народного танцю відзначається 6 травня з 1972 року, коли перший такий захід відбувся на базі Книжкового клубу на вул. Ференца Ліста у Будапешті», – повідомила директорка ансамблю народного танцю «Карпатолйо», представниця Закарпатської філії Мережі будинків народних традицій Еніке Вараді. А востаннє такий захід на Закарпатті проводився у Вишкові та селищі Великі Береги, водночас в останні роки у зв’язку з епідемією та війною в краї не було можливості долучатися до загальнонаціональної ініціативи. Мережа будинків народних традицій проводить на Закарпатті різномантіні менторські програми для ансамблів народних танців, 140 вихованців яких нині й завітали сюди», – зазначила Еніке Вараді.
У рамках цього заходу у стінах Угорського дому виступили й народні музиканти. Крім того, тут розгорнули експозицію народного вбрання.
Матеріали виставки представила майстриня з пошиття народних костюмів Єлизавета Тайті. Окрім костюмів, створених у сучасному світі, на експозиції представили чорний та білий народний одяг, пошитий на основі старих описів, що був притаманний колись жителям у Великій Доброні. Зокрема, великодоброньський костюм нареченої разом із вінком, вишківський, великопаладьський традиційний сільський одяг. Усі були виготовлені в рамках курсів із пошиття народного одягу, проведеного Закарпатською філією Мережі будинків народних традицій у селищі Вишково в 2021 році.
Відтак на сцені виступили музиканти ансамблів «Шодро», «Чіпкейш», «Вишківські фрічки». Разом із ансаблем народного танцю «Карпатолйо» вони представили програму «Подорож Карпатським басейном», ознайомивши глядачів із народною музикою і танцями з різних куточків регіону.
Після концерту присутні ознайомилися також із місцевою традиційною кухнею. Були представлені колись обов’язкові на обідньому столі голубці (зокрема, загорнуті у листя хрону з начинкою з кукурудзяної крупи), молода картопля у сметанковому соусі із зеленою цибулею, підбиваний суп із кислинкою, а також традиційний великодоброньський десерт – так званий чорний торт, виготовлений із використанням паленого цукру, олії, борошна та горіхів.
Відтак дітей запросили до танцювального майстер-класу, який провели Іштван Торма, Дора Токач, Пейтер Орос і Еніке Вараді. Також у перерві з в’язанкою народних пісень виступила студентка Музичної академії ім. Ференца Ліста Маріанна Балог, котра зараз навчається на відділенні народного співу.
На основі цієї різноманітної програми можна із впевненістю стверджувати, що Закарпаття гідно відзначило День угорського народного танцю на рівні Карпатського басейну.
Громадська організація «Спілка християнської інтелігенції Берегова» з нагоди Дня угорської культури організувала художню виставку «Мистецтво по цей і по той бік кордону». Відкриття виставки робіт художниці Єви Ковач, уродженки Берегова, відбулося 22 січня у стінах будинку для паломників ім. Ференца Пастора.
«У душі більшості з нас панує подвійне почуття: йти чи залишитися, любити вдома в нинішній ситуації чи назавжди в душі прагнути дому. Це місто, громада чекають кожного додому, аби вони поверталися, але для цього потрібен мир. Подякуймо за кожен день і молімося за мир», – наголосила, відкриваючи виставку та вітаючи присутніх, голова Спілки християнської інтелігенції Берегова Елеонора Якоб.
На захід завітали настоятель Берегівської римо-католицької парафії Янош Молнар, очільник консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар, начальниця управління освіти і культури Берегівської міськради Едіта Бабяк, голова Берегівського міського осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Іштван Молнар, голова Спілки закарпатських угорських багатодітних родин Йосип Торої.
«Для мене велика радість, що в душах багатьох людей відгукується угорська культура, наш спільний скарб, який ми всі оберігаємо, який отримали від наших предків, який маємо передати нашим нащадкам», – наголосив під час виступу о. Янош Молнар. Він також відзначив, наскільки радісно, що в будинку паломників ім. Ференца Пастора проводиться багато культурних заходів.
Відтак, із нагоди відзначення річниці написання національного гімну, присутні прослухали національну молитву у виконанні Сільвестра Ферку.
З життям та творчим шляхом художниці Єви Ковач присутніх ознайомив заступник голови Спілки християнської інтелігенції Берегова Іштван Бардош.
Єва Ковач народилася в Берегові в 1961 році в християнській родині. Її мати була інженером-хіміком, а батько, окрім своєї зайнятості, був ще й художником. Дівчинка з дитинства цікавилася творчістю, захоплювалася світом живопису. Після успішного закінчення школи здобула диплом бухгалтера-економіста. Навчалася мистецтву під керівництвом Пейтера Вереша та Йожефа Гарані. З 1994 року Була одним із засновників та членом Творчого товариства «Берег», яке об’єднує митців Берегівщини. Із 1998 року стала членом угорського культурного товариства «Гонвед», а з 2013 року – мистецького об’єднання «АртТиса». Мистецтво Єви Ковач характеризується близькістю до природи, її сюжети – натюрморти, пейзажі, міські краєвиди. Універсальний митець, яка володіє різними техніками та матеріалами – акварель, пастель, олія, акрил, графіка. Кредо художниці: «Якщо ми можемо поділитися хоча б маленькою частиною своїх ідей, талантів і знань, то ця невелика частинка житиме надалі в комусь іще».
Єва Ковач регулярно підтримує різні благодійні ініціативи своїми картинами або коштами від їхнього продажу. З її іменем пов’язана діяльність кількох гуртків із малювання. Її ілюстрації з’являлися і в часописі Закарпатського угорського педагогічного товариства. Стіни дитячого відділення Берегівської центральної районної лікарні ім. Бертолона Ліннера вона розмалювали веселими казковими персонажами разом із кількома своїми колегами-художниками. Постійно бере участь у міжнародних пленерах, групових та персональних виставках на батьківщині й за кордоном.
Присутніх привітала і сама художниця. «Мені дуже приємно, що ми зібралися у такій кількості в такому непростому світі», – зазначила Єва Ковач. Вона також коротко розповіла про експоновані нею картини. Найстаріша з представлених 32 робіт була створена в 1996 році.
Організатори підготували на відкриття невелику культурну програму. Зокрема своїм співом зачарували Олександра Гапак та Аттіла Кішдьорі під акомпанемент керівниці хору Ірини Крайник.
Експозиція картин триватиме до 23 лютого. Оглянути роботи можна за умови попереднього узгодження за номером телефону +380995339794.
Після Берегова виставку представлять у Мукачеві, в Угорському домі ім. Мігая Мункачі.
22 січня Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) організувало в Берегові показ п’єси про життєвий шлях поета Єне Дшида. З нагоди Дня угорської культури місцева угорська громада зібралася в стінах Закарпатського обласного угорського драматичного театру.
З 1989 року День угорської культури відзначається 22 січня на пам’ять про те, що Ференц Келчеї цього дня у 1823 році завершив написання тексту національного гімну. Протягом останніх десятиліть угорські громади по всьому світу відзначають цей день різноманітними культурними заходами. Товариство угорської культури Закарпаття протягом трьох десятиліть традиційно відзначало свято виступом Закарпатського обласного угорського драматичного театру. Проте цього року, в зв’язку із ситуацією в країні, виступила трупа Національного театру Угорщини, яка представила виставу «Світло в серці».
Очільник консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар, вітаючи присутніх, наголосив: «Вшанування дають можливість приділити більше уваги нашим тисячолітнім традиціям, нашому корінню, посиленню національної ідентичності. Де б ми, угорці, не жили в світі, ми можемо справедливо пишатися своєю культурою». «Культура – не тільки знання та освіта, а й мораль. Ніхто інший не берегтиме та не передаватиме угорську культуру, лише ми», – наголосив дипломат.
Директорка Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін, у свою чергу, зазначила: «Обставини народження національного гімну слугують зразком для нас, угорців, які живуть тут. Аби ми пам’ятали, що ніколи не було легко. Зрештою, навіть сьогодні, незважаючи на труднощі, от скільки нас зібралося, щоб відзначити свято нашої угорської культури. Ми могли знайти тисячу причин, щоб не прийти сюди. Ми живемо у часи війни, в розбитих сім’ях. Наше найпалкіше бажання – мир. Незважаючи на всі ці обставини, для угорської громади Закарпаття важливою є можливість засвідчити власну приналежність, тож і сьогодні ми доволі велелюдно відзначаємо День угорської культури. Цього року до нас завітали актори з Угорщини. Дякую їм за те, що вони взяли на себе незручності, пов’язані з подорожами, та висловили солідарність із закарпатською громадою, яка живе і хоче жити попри воєнні умови».
Голова Берегівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін на початку виступу вшанував хвилиною мовчання пам’ять колишнього заступника голови організації Йосипа Борто. А щодо відзначення угорської культури, він зазначив: «В епоху реформ дворянство та угорська інтелігенція, які прагнули до інновацій, зрозуміли, що пробудження до самосвідомості угорської нації полягає в мові та культурі. У результаті було написано багато віршів, які проголошували єдність, а потім народилася наша національна молитва, гімн. Хоча руху перешкоджало австрійське керівництво, до кінця періоду реформи основи буржуазної Угорщини були зміцнені, що призвело до створення сучасної Угорщини. Ференц Келчеї був яскравою, багатогранною особистістю, для якої відданість нації була понад усе. І пам’ять про нього зобов’язує до цього і нас». «Завдяки національній політиці нинішнього уряду Угорщини закордонні угорські громади в останні роки збагатилися та розвивалися. Для того, щоби ми могли зберегти наші громади, потрібен мир і національний суверенітет», – додав політик.
Після вітальних промов розпочався виступ. Постановку «Світло в серці» представили актори Крістіан Дані та Балінт Турі. Під час вистави глядачі мали можливість ознайомитися з життям і творчістю поета Єне Дшида. У ній поєдналися проза та поезія, музика, світло, темрява, пантоміма мови жестів та багато інших театральних елементів, що додало ще більше вражень. Митці під час виступу порушували теми віри, кохання, смерті, угорської ідентичності через моменти з повсякденного життя. Можливо, мало хто знає, що Єне Дшида мав закарпатське коріння, адже його мати народилася в Берегові, тож поет бував і в нашому краї.
На завершення глядачі дякували акторам за чудовий виступ, аплодуючи стоячи.
Ференц Келчеї, згідно з рукописом, завершив написання тексту гімну 22 січня 1823 року. Починаючи з 1989 року, щороку в цей день відзначають День угорської культури. З цієї нагоди Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) організувало свій центральний захід у неділю, після кількарічної перерви, знову в Ужгороді, а саме в Закарпатському академічному обласному театрі ляльок «Бавка».
У заході взяли участь, зокрема, консул Угорщини в Ужгороді Ференц Пап, голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС, депутат обласної ради Лівія Балог, виконуюча обов’язки директора Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін, очільниця Ужгородського міського осередку ТУКЗ-КМКС Юдіта Кулін, пастор Ужгородської парафії реформатської церкви, головний секретар Закарпатської реформатської церкви Янош Гедер, голови місцевих осередків ТУКЗ-КМКС. Після привітання запрошених гостей присутні спільно заспівали національну молитву угорців, національний гімн.
Спочатку зі святковою промовою виступив Ференц Пап, котрий передав вітання Генерального консула Угорщини в Ужгороді Йожефа Бачкаї. Він також зазначив, що дата 22 січня не позначена червоним у календарі, але, незважаючи на це, свято таке ж важливе для нас, як і славні ювілеї в історії Угорщини.
– У нашій історії були періоди, коли угорський народ перебував у серйозній небезпеці, але завдяки нашій сильній внутрішній витримці, частиною якої є необхідність збереження угорської культури, ми змогли пережити ці важкі часи та вистояли. Нині між народами світу точиться мирна конкуренція у сфері культури, тож ми маємо зберегти наші тисячолітні традиції, нашу унікальну мовну спадщину. Величезна відповідальність за це лежить і на тих угорських громадах, які через шквали історії опинилися поза межами Угорщини. Велика подяка усім нашим братам і сестрам, що живуть поза межами Угорщини, від Ужгорода до Торонто, і які зберігають та передають у спадок новим поколінням угорську мову й культуру навіть у найважчих політичних та екзистенційних умовах, – наголосив дипломат, запевнивши закарпатців, що їхні зусилля не залишаються поза увагою уряду Угорщини і що гідна підтримка угорської мови та культури й надалі залишатиметься однією з його пріоритетних національно-політичних цілей і в майбутньому.
На завершення він побажав діяти в цьому напрямі і в 2024 році для того, щоб усі з цього джерела черпали надію та віру в майбутнє, у збереження нації, у те, що вдасться зберегти угорське майбутнє у Карпатському басейні загалом та на Закарпатті зокрема і в 21 столітті.
Від імені Товариства угорської культури Закарпаття присутніх привітала Лівія Балог. Вона, зокрема, наголосила, що День угорської культури протягом минулих десятиліть традиційно відзначали в Ужгороді, допоки на заваді не стала епідемія коронавірусу, а згодом війна. Традицією стало й те, що захід відкривав голова організації Василь Брензович, котрий, на жаль, і надалі не має можливості бути вдома. Замість нього мав виступати заступник голови Йосип Борто, проте угорська громада його трагічно раптово втратила, тому присутні вшанували його пам’ять хвилиною мовчання.
– За останні кілька років з нами сталося так багато всього. Наше життя, життя наших громад змінилося, наші можливості були значно обмежені. Скільки разів в особистих розмовах згадувалося, що ми переживаємо найважчий період нашого покоління, у багатьох на вустах звучало і лунає благання: «Боже, благослови угорців…» Сьогодні угорці світу відзначають день народження цих рядків, – сказала Лівія Балог. Вона зазначила, що Келчеї писав національну молитву угорців не в ідилічних умовах – у селі Сатмарчеке, місяцями оточеному морем бруду після паводку на Тисі, у східному куточку Угорщини, що спав зимовим сном.
– Наші культурні скарби, наші національні герої, видатні твори народилися не в ідилічну історичну добу, не в безхмарну, безтурботну пору. Згадаймо лише Добо, Аттілу Йожефа чи Міклоша Радноті. Але їх народила геніальність, бажання діяти, дбайливе ставлення до культурних традицій наших предків. Ця активна сила створює безліч культурних цінностей навіть сьогодні! – наголосила Лівія Балог, перерахувавши низку угорських культурних успіхів минулого року: національна збірна Угорщини виходить на чемпіонат Європи без поразок, угорська команда з вітрильного спорту та чоловіча команда з водного поло стали чемпіонами світу, Каталін Каріко та Ференц Крауш стали лауреатами Нобелівської премії, будапештський проєкт Liget отримав європейський туристичний Оскар, успіх Чемпіонату світу з легкої атлетики став новим еталоном, а традиція угорського струнного оркестру – інтелектуальною культурною спадщиною ЮНЕСКО.
– Так само гріють наші серця успіхи нашої малої батьківщини, Закарпаття, коли наші журналісти чи трупа Закарпатського обласного угорського драматичного театру досягають визначних результатів на міжнародних фестивалях і конкурсах, коли візерунки вишивки хрестом Верхньотисянського регіону стають гунґарікумом, коли будапештські глядачі оваціями святкують виступ закарпатських фольклорних ансамблів, коли наші угорські викладачі один за одним захищають докторські дисертації.
Усе це – спільний результат, спільний успіх кожного угорця, бо сьогодні угорська культура вже немислима без закордонних частин нації, без Аттіли Віднянського чи Іштвана Пала «Салонни».
Оспівувати велич і красу нашої національної культури та наших тисячолітніх традицій у цей день варто у громаді, бо саме це зміцнює національну свідомість її представників. Щаслива та людина, яка вміє цінувати культуру інших народів і щиро любити свою. Це те, чого ми навчилися тут, біля підніжжя Карпат, і це те, що берегло наші громади, – підкреслила очільниця Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС, побажавши, щоб ці спільні культурні успіхи дали достатньо надії та віри в повсякденному житті.
У другій частині заходу виступила театральна трупа «Déryné» з постановкою «Світло в серці». У виконанні Балінта Турі та Крістіана Дані прозвучали вибрані вірші, щоденник подорожі та листи угорського поета Єне Дшіда. Актори склали програму годинного виступу таким чином, щоби глядачі могли не лише познайомитися з основними творами поета, який помер у молодому віці, але й отримали уявлення про коротке, але змістовне життя відомого письменника, пов’язане з Береговом. А в рамках так званої «дуелі» виконавці почергово наводили цікаві факти про Єне Дшіда (при народженні Єне Еміл Біндер).
Слухаючи вірші, написані в дусі пропагування краси та добра, веселу гру рими та ритму, пронизані меланхолійним відчуттям життя у виконанні Балінта Турі та Крістіана Дані, глядачі немовби узяли участь у особливій подорожі в часі, з якої у сьогодення їх повернув ефект важкого диму, який клубочився зі сцени на завершення вистави.
Представники угорської громади Верхньотисянського регіону 22 січня поклали вінки пам’яті до пам’ятної дошки біля підніжжя Хустського замку, на якій викарбувані слова епіграми Ференца Келчеі. Таким чином вшанували День угорської культури, що є також днем народження державного гімну Угорщини. Присутніх привітав голова Верхньотисянського регіонального осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Йожеф Шарі.
«Регіон Верхньої Тиси пов’язаний з Ференцом Келчеї в кількох аспектах. По-перше, на написання знаменитої епіграми його надихнув, зокрема, візит до Хустського замку. Автор також кілька разів був у Вишкові, відвідував місцеві купальні», – розповів під час виступу голова організації.
«1823 рік був особливим, адже тоді народився палкий поет свободи Шандор Петефі, того ж року народився і гімн, а також письменник Імре Мадач, котрий у своїй драмі «Трагедія людини» описав майбутнє доволі темними фарбами. Але попри це заявив: «Кажу, людино: борися та довіряй з упевненістю!». А якими були минулі двісті років, скільки всього ми пережили: Перша і Друга світові війни, Тріанон, революція 1956 року, зміна режиму – і все ж щось зберегло нас! Це – наша культура, наші традиції. Те, чого ми завжди дотримувалися протягом століть, що було створено історичною спадщиною минулих століть, і ми повинні все це зберігати, передавати разом із нашою духовною та збудованою спадщиною. Минуле говорить нам, що ми повинні дбати про наше сьогодення та майбутнє», – додав Йожеф Шарі.
Відтак, після урочистих слів, присутні поклали вінки до пам’ятної дошки.
Товариство угорської інтелігенції Закарпаття відзначило 200-річчя написання державного гімну Угорщини.
Однією з головних гостей заходів, які відбулися з нагоди Дня угорської культури в Берегові, була уповноважена прем’єр-міністра Угорщини Каталін Сілі, котра під час виступу, зокрема, висловила вдячність закарпатським угорцям за те, що, незважаючи на складні обставини, вони зберігають угорську культуру та свою ідентичність.
Політик також висловила солідарність Угорщини з українцями та запевнила закарпатських угорців у своїй підтримці. Вона назвала дуже прикрим, що ті процеси проти національних меншин, які останніми днями відбуваються в Мукачівській територіальній громаді, проходять в тіні процесу євроінтеграції України. «Нам теж не дозволили покласти вінки до пам’ятника Петефі в Мукачівському замку. Очевидно, це пояснюється діяльністю керівництва Мукачівського району. Незрозуміло, навіщо потрібні такі негативні виступи проти національних меншин у поточній воєнній ситуації», – наголосила Каталін Сілі.
Посол, спеціальний представник міністерства, відповідальний за розвиток політики добросусідства Угорщини Ференц Калмар під час виступу підкреслив, що кожен угорець важливий завжди і повсякчас. За його словами, через війну під загрозою опинилися, як фізичне існування закарпатських угорців, так і їх національна ідентичність. Але культура може стати підтримуючою силою навіть у ці важкі часи. Щодо Закону про нацменшини він зазначив, що його взагалі не можна назвати законом про захист меншин. «Проблема в тому, що закон не гарантує прав, наданих у 1992 році, якими нацменшини країни могли користуватися досі. Закон спрямований на асиміляцію меншин», – додав він.
Під час конференції в рамках заходу виступили письменник, мовознавець, директор Центру досліджень угорської історії лінгвістики Угорського лінгвістичного науково-дослідного інституту Пейтер Помозі, доцентка Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша Крістіна Зейкань, а також голова Демократичної спілки угорців України Ласло Зубанич, котрий розповів про можливості збереження закарпатської угорської громади у світлі прийнятого в Україні Закону про національні меншини (спільноти). Насамкінець виступив очільник Товариства угорської інтелігенції Закарпаття, котрий підбив підсумки 2022 року, розповів про плани у сфері культури на 2023 рік, а також презентував видання, що вийшли минулого року. Головною темою конференції стали закарпатські угорці в тіні війни.
У рамках заходу також відкрили виставку графічних робіт Петра Матла «По п’ять», відтак, з концертною програмою виступили народний фольклорний ансамбль «Боржаварі» та ансамбль народного танцю «Ритм». З нагоди Дня угорської культури вручили і кілька відзнак за визначну діяльність у сфері культури та освіти Закарпаття. На завершення заходу присутні поклали вінки до пам’ятної дошки Ференца Келчеі, встановленої на будівлі пошти, а також відкрили пам’ятну дошку Іштвана Сечені на стіні Угорського дому.
